Справа № 738/189/26 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/348/26
Категорія - в порядку виконання Доповідач ОСОБА_2
20 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
представника установи виконання покарань №91- ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові матеріали судового провадження за апеляційною скаргою прокурора Корюківської окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 05 лютого 2026 року,
Цією ухвалою суду задоволено подання Державної установи »Менська виправна колонія (№91)» про заміну не відбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким пробаційним наглядом засудженому ОСОБА_7 .
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , замінено невідбуту частину покарання 02 роки 11 місяців 02 дні позбавлення волi на цей же строк пробаційним наглядом.
На підставі частини другої статті 59-1 КК України покладено на ОСОБА_7 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Місцевий суд мотивував своє рішення тим, що засудженим ОСОБА_7 , відбуто 1/2 призначеного строку покарання, виключно позитивну характеристику в державній установі, працевлаштований робітником лазне-прального комплексу, має заохочення за сумлінне виконання покладених обов'язків, відсутність діючих стягнень, за висновком щодо ступеня виправлення засудженого отримав 87 балів, що є тими критеріями, які свідчать, що процес виправлення засудженого досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути необхідним, та дійшов висновку, що подальше його виправлення можливе в умовах відбування більш м'якого виду покарання, а саме, пробаційного нагляду.
Не погодившись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання Державної установи »Менська виправна колонія (№91)» про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким - пробаційним наглядом засудженому ОСОБА_7 .
Вважає, що ухвала суду суперечить нормам кримінального-виконавчого законодавства та винесена з порушенням вимог ст.ст. 50,51 КК України, ст. 413 КПК України. Зазначає, що ОСОБА_7 відбуває покарання за вчинення умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, що спричинило смерть потерпілої. Вказує, що відбутий строк покарання хоч формально і узгоджується з вимогами КК України, проте наразі застосування ст. 82 КК України є невиправданим з точки зору дотримання вимог загальної і особливої превенції. На думку прокурора, отримання під час відбування покарання в установах виконання покарань засудженим двох заохочень та одного стягнення у виді догани свідчить лише про початок виправлення засудженого, а не про повне його виправлення, і в подальшому може бути підставою для представлення його до умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким - обмеженням волі, але не являється безумовною підставою для задоволення такого подання та застосування щодо ОСОБА_7 більш м'якого покарання у виді пробаційного нагляду.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги, представника установи, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, позицію засудженого, який наполягав на залишенні ухвали суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Справа, яку розглянув місцевий суд, стосується виконання вироку. У відповідності до ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Критеріями оцінки ступеня виправлення засудженого при застосуванні до нього положень ст.ст. 81, 82 КК України є:
- ставлення засудженого до дотримання вимог встановленого порядку відбування покарання (режим) за весь період відбування покарання;
- участь у суспільно-корисній праці;
- участь у виховних заходах;
- участь у загальноосвітньому та професійно-технічному навчанні;
- участь у самодіяльних організаціях та соціально-корисна активність;
- участь у роботах з благоустрою установ та прилеглих територій,
- поліпшенні житлово-побутових умов засуджених або допоміжних робіт по забезпеченню установи продовольством;
- прагнення засудженого до відшкодування нанесених злочином збитків, сплати аліментів (за наявності виконавчих листів);
- визнання своєї вини у вчиненому злочині і каяття в ньому;
- підтриманні соціально-корисних зв'язків та позитивних намірів на життя після звільнення.
Як зазначено в п.п. 2, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою, прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким-того, що засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК) та фактичне відбуття засудженим певної частини призначеного йому строку покарання (ч. 4 ст. 82 КК).
Оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Згідно ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки; свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та виконання всіх покладених на засудженого обов'язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів та обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Перемишлянського районного суду Львівської області від 22 листопада 2023 року ОСОБА_7 засуджений за ч.2 ст.121 КК України до 8 років позбавлення волі.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 травня 2024 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінено, ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст.121 КК України, із застосування ст.69 КК України, до 6 років позбавлення волі. В решті вирок суду залишено без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 постановлено обчислювати з 07 січня 2023 року.
Отже, на час розгляду подання засуджений ОСОБА_7 відбув більше 1/2 частини призначеного судом покарання.
З матеріалів справи вбачається, що засуджений ОСОБА_7 в місцях позбавлення волі знаходиться з 08 січня 2023 року.
За час перебування у ДУ «Львівська УВП (№91)» характеризувався негативно, мав одне стягнення у виді догани.
В ДУ «Менська ВК (№91)» відбуває покарання з 08.08.2024.
За час відбування покарання в установі характеризується виключно позитивно. Відразу після прибуття до установи виконання покарань згідно з поданою ним заявою від 24 вересня 2024 року працевлаштований робітником лазне-прального комплексу установи, де працює і по теперішній час. За сумлінне виконання покладених на нього обов'язків та дотримання правил поведінки двічі заохочувався. Окрім цього, у вільний від роботи час засуджений залучається до робіт з благоустрою установи та робіт з поліпшення житлово-побутових умов у гуртожитку відділення, до виконання яких ставиться добросовісно та відповідально. Залучений до програми диференційованого впливу на засуджених «Фізкультура та спорт», заходи якої виконує. Заходи виховного та культурно-масового характеру, які проводяться в установі відвідує, реагує на них позитивно.
За висновком щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_7 отримав 87 балів, що свідчить про те, що він став на шлях виправлення, та вказує на можливість застосування до цього пільги, передбаченої статтею 82 КК України.
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким полягає у поліпшенні становища засудженого шляхом зменшення обсягу та характеру карально-виховного впливу, при цьому більш м'яке покарання призначається у межах строків, установлених у Загальній частині КК України для даного виду покарання і не повинно перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
Суд вважає, що застосування до засудженого більш м'якого покарання у виді пробаційного нагляду не суперечить реалізації принципу невідворотності покарання особи за вчинений злочин, даним рішенням суду виконується мета кримінального покарання - як її каральної, так і виправної складової.
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, на відміну від умовно-дострокового звільнення від відбування покарань не веде до зміни кримінально - правового статусу особи - вона вважається такою, що продовжує відбування покарання, хоча і іншого виду.
Враховуючи вище викладене, оцінивши в сукупності всі дані, за весь період відбування покарання, які можуть служити чинником для визнання поведінки засудженого такою, що свідчить про його виправлення, а саме, засуджений ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, визнав вину у повному обсязі, щиро розкаявся, його ставлення до вчиненого, відбув ? частину строку призначеного судом покарання, за час відбування покарання в установі характеризується позитивно, дотримується вимог, що визначають порядок та умови відбування покарання, порушень розпорядку дня не допускає, з 24.09.2024 і по теперішній час працевлаштований, до роботи відноситься добре, за що отримав два заохочення, згідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого, має підсумковий (загальний) бал 87, тому апеляційний суд погоджується з висновком суду про можливість заміни засудженому невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням - у виді пробаційного нагляду.
Крім того, в судовому засіданні місцевого суду представник установи виконання покарання - начальник відділення СПС №5, у якому відбуває покарання засуджений ОСОБА_7 , охарактеризував засудженого виключно позитивно, зазначив, що протягом всього часу відбування покарання до засудженого ОСОБА_7 не було жодних нарікань як з приводу його поведінки, так і виконання ним обов'язків робітника лазне-прального комплексу та робіт з благоустрою установи, поліпшення житлово-побутових умов у гуртожитку відділення, до виконання поставлених завдань відноситься відповідально та добросовісно; за рисами характеру спокійний, не конфліктний, в колективі засуджених підтримує рівні доброзичливі стосунки. Тому на переконання колегії суддів заслуговує на пом'якшення умов відбування покарання на строк невідбутого покарання станом на день постановлення ухвали апеляційним судом.
Пробаційний нагляд, згідно з положеннями ст. 59-1 КК України, є покаранням, яке полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства, який призначається на строк від 1 до 5 років.
На відміну від складання покарань за правилами ст. ст. 70, 71 КК України, при заміні покарання більш м'яким, як це передбачено у ч.1 ст. 82 КК України, спочатку визначається невідбута частина покарання за вироком, а потім можливість її заміни на більш м'яке покарання, саме на строк, який невідбутий і щоб більш м'яке покарання за вимогами Загальної частини КК України, не було більшим, ніж воно може бути призначене за законом.
Отже, місцевий суд, при заміні покарання з позбавлення волі на пробаційний нагляд, обґрунтовано керувався ст. 82 КК України та задовольнив подання ДУ «Менська виправна колонія № 91», ухваливши замінити засудженому основний вид покарання з позбавлення волі на пробаційний нагляд на невідбутий строк покарання, з покладенням на останнього обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України, а тому ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 419, 537-539 КПК України, колегія суддів,
Залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора Корюківської окружної прокуратури ОСОБА_9 , а ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 05 лютого 2026 року, якою задоволено подання ДУ «Менська виправна колонія № 91» про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, пробаційним наглядом, засудженому ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4