Справа № 750/15336/25 Головуючий у 1 інстанції Лямзіна Н. Ю.
Провадження № 33/4823/296/26
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
21 квітня 2026 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Оседача М.М.,
за участю захисника - адвоката Дудки О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 лютого 2026 року,
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець, мешканець АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 665,60 грн.
Як встановив суд, 04 листопада 2025 року о 06 год. 33 хв. в м. Чернігові, по вул. Воздвиженській, 14/18, ОСОБА_1 керував транспортним засобом KIA SORENTO, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, зі згоди водія, проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager ALCOTEST 7510 ARLM - 0325, результат огляду позитивний - 0,39 проміле, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну, необґрунтовану та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях події та складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а постанова винесена із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, процедура проходження його огляду на стан алкогольного сп'яніння була порушена, оскільки він не мав будь-яких ознак сп'яніння, які б давали підстави для проходження такого огляду. При цьому, стравить під сумнів результат проведеного огляду за допомогою приладу «Драгер», оскільки першочергові спроби не дали жодного результату. Крім того, посилається на численні порушення при складанні адміністративних матеріалів. За вказаних обставин, вважає, що його було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
При цьому, в судовому засіданні захисник зазначила, що ОСОБА_1 був поінформований належним чином про час та місце слухання справи та не заперечував щодо розгляду справи за його відсутності.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши пояснення захисника, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, допитавши свідка, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, (далі - Інструкція) огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №502775 від 04.11.2025 року, ОСОБА_1 04 листопада 2025 року о 06 год. 33 хв. в м. Чернігові, по вул. Воздвиженській, 14/18, керував транспортним засобом KIA SORENTO, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, зі згоди водія, проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager ALCOTEST 7510 ARLM - 0325, результат огляду позитивний - 0,39 проміле, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху (а.с.6).
Отже, даний протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.
Щодо доводів захисника у судовому засіданні апеляційного суду, що протокол містить виправлення і це, на думку останньої, свідчить про те, що його складено з порушенням вимог Інструкції, то апеляційний суд звертає увагу на таке.
Як убачається з матеріалів справи, протокол не містить закреслень щодо встановлених фактів, а у графі «місце скоєння та суть адміністративного правопорушення» є запис кульковою ручкою серійного номера приладу Драгер, за допомогою якого було проведено огляд ОСОБА_1 , а саме - 0325. Однак, вказане не впливає на кваліфікацію інкримінованого правопорушення чи диспозиції протоколу, при цьому, не робить неможливим отримання інформації з протоколу, чи ставить під сумнів правильність відомостей відображених у ньому.
Відносно даних аргументів захисника інспектор 2 взводу 2 роти 1 батальону УПП в Чернігівській області рядовий поліції Вихров С.С., у судовому засіданні апеляційного суду, пояснив, що внесення запису щодо серійного номера приладу Драгер не можна вважати виправленнями у протоколі, оскільки, це є лише відповідним уточненням.
У рішенні у справі Сутяжник проти рф від 23 липня 2009 року ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.
Не кожен дефект певного адміністративного акта, яким є й протокол про адміністративне правопорушення, робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Враховуючи наведене та беручи до уваги, що згідно акту огляду на стан сп'яніння огляд ОСОБА_1 було проведено за допомогою приладу Drager ALCOTEST 7510 з серійним номером ARLM - 0325, а відповідно до інформації з роздруківки приладу тестування на алкоголь - Drager ALCOTEST 7510 ARLM - 0325 та те, що жодних зауважень щодо отриманого результату чи процедури огляду працівникам поліції ОСОБА_1 не виказував, з результатами тесту погодився, у апеляційного суду не має підстав вважати, що огляд останнього на стан сп'яніння було проведено з порушенням процедури, як про це зазначає захисник.
Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційним судом було досліджено відеозапис працівників поліції, де зафіксовано розвиток подій, що передували складенню протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (а.с.12).
Із переглянутого відеозапису вбачається, що працівниками поліції був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . При спілкуванні з водієм працівник поліції виявив у нього явні ознаки алкогольного сп'яніння і йому було запропоновано пройти відповідний огляд на стан сп'яніння. ОСОБА_1 погодився пройти огляд саме на місці зупинки транспортного засобу з використанням алкотестеру «Драгер», результат огляду позитивний - 0,39 проміле, з яким останній погодився.
Слід зазначити і те, що водій ОСОБА_1 після оформлення адміністративних матеріалів та будучи незгодним з результатами огляду, самостійно медичний огляд не пройшов та медичний висновок не надав.
Твердження ОСОБА_1 , що у нього були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та фактично є його суб'єктивним тлумаченням подій, відображених на відеозаписі.
Відповідно до пункту 2 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 3 Розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Ознаки сп'яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп'яніння.
В даному випадку працівник поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшов до висновку, що водій може перебувати в стані алкогольного сп'яніння, а тому, в порядку вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, запропонував йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд зауважує, що поліцейський, виявивши у водія ознаки сп'яніння (алкогольного або наркотичного), з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов'язаний вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог пп. «а» та пп. «б» п.2.9 Правил дорожнього руху, а водій відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов'язку їх виконання.
Доводи апелянта про неналежно проведений огляд на стан виявлення алкогольного сп'яніння є безпідставними, оскільки такий проведений у спосіб та у порядок, визначений ст. 266 КУпАП та вище вказаною Інструкцією, на місці зупинки транспортного засобу, з використанням спеціальних технічних засобів та із застосуванням технічних засобів відеозапису, про що вказано в протоколі про адміністративне правопорушення та результаті спеціального технічного засобу Драгер, які містять підпис ОСОБА_1 , який зауважень до змісту процесуальних документів не мав, огляд відбувався із дотриманням усіх вимог чинного законодавства, тому результат такого огляду є допустимим доказом та не викликає у апеляційного суду жодного сумніву.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте, ОСОБА_1 та його захисник не скористались процесуальною можливістю та не звертались зі скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Також, ОСОБА_1 та його захисником не надано відомостей про те, що останні звертались до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Тобто, матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції, незаконності складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, як ОСОБА_1 так і його захисником апеляційному суду не надано.
Відтак, твердження ОСОБА_1 про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання ним уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і апеляційний суд.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушені, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач