23 квітня 2026 року
м. Київ
справа №420/12042/25
адміністративне провадження № К/990/9119/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року (головуючий суддя Семенюк Г.В., судді: Федусик А.Г., Шляхтицький О.І.) у справі № 420/12042/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
І. РУХ СПРАВ
У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області щодо не здійснення судді у відставці ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2022 року згідно довідки про суддівську винагороду № 12-21/32/2025, виданої Херсонським апеляційним судом 27 лютого 2025 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/13626/24 від 27 січня 2025 року, від суддівської винагороди, яка складає 231973,50 грн згідно поданої нею заяви від 10 березня 2025 року;
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Вінницькій області від 18 квітня 2025 року № 965220193667;
зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01 січня 2022 року згідно довідки про суддівську винагороду № 12-21/32/2025, виданої Херсонським апеляційним судом 27 лютого 2025 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/13626/24 від 27 січня 2025 року, від суддівської винагороди, яка складає 231973,50 грн згідно поданої нею заяви від 10 березня 2025 року;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області щодо не здійснення судді у відставці ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2023 року згідно довідки про суддівську винагороду № 12-21/33/2025, виданої Херсонським апеляційним судом 27 лютого 2025 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/13626/24 від 27 січня 2025 року від суддівської винагороди, яка складає 250954 грн згідно поданої нею заяви від 10 березня 2025 року;
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області від 18 квітня 2025 року (лист №14007/03-16);
зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року згідно довідки про суддівську винагороду № 12-21/33/2025, виданої Херсонським апеляційним судом 27 лютого 2025 року на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/13626/24 від 27 січня 2025 року, від суддівської винагороди, яка складає 250954 грн згідно поданої нею заяви від 10 березня 2025 року;
стягнути з Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн;
за порушення вимог частин 4-7 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини першої статті 98 Закону України «Про Конституційний суд України», частини другої статті 19, пункту 14 статті 92, статті 130 Конституції України винести окрему ухвалу по відношенню начальників Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного Фонду України в Вінницької області та направити її голові Пенсійного фонду України з зобов'язанням надати протягом місяці суду звіт про притягнення до відповідальності зазначених осіб з метою припинення в подальшому порушення зазначених вимог по відношенню здійснення перерахунку щомісячного довічного утримання суддям у відставці та навмисного невизнання службовими особами правових висновків рішень Конституційного Суду України та правових висновків Верховного Суду (висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 965220193667 від 18 квітня 2025 року про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду Херсонського апеляційного суду № 12-21/32/2025 від 27 лютого 2025 року, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок та виплату з 01 лютого 2022 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки про суддівську винагороду Херсонського апеляційного суду № 12-21/32/2025 від 27 лютого 2025 року, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18 квітня 2025 року про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду Херсонського апеляційного суду 12-12-21/33/2025 від 27 лютого 2025 року, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2023 року - 2 684,00 грн.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок та виплату з 01 лютого 2023 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки про суддівську винагороду Херсонського апеляційного суду №12-21/33/2025 від 27 лютого 2025 року, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2023 року - 2 684,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подали апеляційні скарги.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що Конституційним Судом України розглядається конституційне подання Пленуму Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для цілей визначення посадового окладу судді.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року провадження в адміністративній справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 420/12042/25 зупинено до вирішення Конституційним Судом України конституційного подання Пленуму Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для цілей визначення посадового окладу судді.
Не погоджуючись з ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року, ОСОБА_1 27 лютого 2026 року подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Водночас просить стягнути суми судових витрат щодо сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 24000,00 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2026 року відкрито касаційне провадження.
Копія ухвали була направлена до електронного кабінету відповідачів. Правом надання відзиву на касаційну скаргу відповідачі не скористалися.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Зупиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для повного і всебічного з'ясування обставин у справі наявні підстави для зупинення провадження у цій справі до вирішення Конституційним Судом України конституційного подання Пленуму Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для цілей визначення посадового окладу судді.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Скаржник вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права та з недотриманням норм матеріального права.
Вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції, оскільки звернення Пленуму Верховного Суду з конституційним поданням не має відношення до справи, яка переглядається, оскільки предметом спору є право на належний рівень утримання станом на 01.01.2022 рік та 01.01.2023 рік, а не станом на 01.01.2025 рік.
Акцентує увагу на тому, що у цій справі предметом спору є наявність права позивачки на розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці, який встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/13626/24.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
За правилами пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного або адміністративного судочинства;
чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Водночас об'єктивна неможливість розгляду адміністративної справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у адміністративній справі, зокрема факти, що мають (можуть мати) преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Такі висновки суду узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 03.09.2019 у справі № 9901/637/18, від 26.11.2019 у справі № 9901/729/18 та від 03.11.2021 у справі № 9901/471/19.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на офіційному сайті Конституційного Суду України міститься інформація про те, що Конституційним Судом України відкрито конституційне провадження у справі за поданням Пленуму Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для цілей визначення посадового окладу судді (4/364 (25) від 26.09.2025).
За змістом статті 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.
Отже, виключно до компетенції Конституційного Суду України віднесено вирішення питання щодо відповідності положень Закону України Конституції України.
В контексті спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що за приписами частини другої статті 152 Конституції України, з якою кореспондуються положення статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, ухвалення Конституційним Судом України рішення за поданням Пленуму Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для цілей визначення посадового окладу судді, не зумовлює зміну правової регламентації спірних правовідносин у законодавстві, чинним станом на час виникнення останніх, а отже й зупинення провадження у цьому випадку не можна вважати виправданим і таким, що є необхідним за цих обставин.
Беручи до уваги, що спірні правовідносини виникли у період 2022-2023 рік, вирішення Конституційним Судом України питання відповідності Конституції України положень абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не стосується підстав позову, заявлених позивачкою у справі, про що помилково зазначено судом апеляційної інстанції.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного суду скасуванню з направленням справи до цього суду для продовження розгляду.
За змістом статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша).
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина шоста).
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Тобто питання щодо стягнення з відповідачів судових витрат, понесених позивачкою, серед іншого, на професійну правничу допомогу може бути вирішено лише після розгляду справи та прийняття у ній законного та мотивованого рішення з урахуванням усіх обставин справи, а також того, чи буде ухвалено судове рішення по суті розгляду справи на користь позивача чи відповідача та у якій частині.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом, зокрема у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 320/14138/21.
Відтак, вирішення питання щодо розподілу судових в межах касаційного перегляду є передчасним.
Керуючись статтями 341, 349, 353, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 420/12042/25 скасувати.
Справу № 420/12042/25 направити до П'ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
Я.О. Берназюк
В.М. Бевзенко