Постанова
іменем України
справа № 650/6609/25
провадження № 22-ц/819/635/26
15 квітня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Бездрабко В.О. (суддя - доповідач),
судді: Базіль Л.В.,
Радченко С.В.,
секретар судового засідання: Середюк О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 23 січня 2026 року, постановлене під головуванням судді Сікори О.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі,
встановив:
Зміст позовних вимог
В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі.
Позов мотивований тим, що позивач є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 6520687300:02:004:0044 площею 8,34 га; 6520687300:02:004:0046 площею 8,34 га та 6520687300:02:004:0049 площею 5,56 га, що розташовані на території Урожайненської сільської ради Бериславського району Херсонської області.
10 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» укладено договір оренди землі, за яким позивач передав товариству в оренду належні йому на праві власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Строк дії договору становив 10 років.
Згідно договору про заміну сторони у договорі оренди від 24 вересня 2015 року, ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» передало право оренди земельних ділянок новому орендарю - ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС».
Додатковими угодами №1300004, №1300005, №1300006 від 24 липня 2017 року до договору оренди землі від 10 грудня 2007 року, укладеними між ОСОБА_1 , ПП «ЮТС -АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та новим орендарем в особі ТОВ «ЮТС - АГРОПРОДУКТ», погоджено, що розмір орендної плати становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому виразі дорівнює по 8 493,00 грн. за повний рік оренди щодо земельних ділянок 6520687300:02:004:0044 та 6520687300:02:004:0046, а за земельну ділянку 6520687300:02:004:0049 - 5 605,38 грн. Пунктом 4.5 цих угод передбачено виплату орендної плати орендарем з 01 серпня до 31 грудня кожного року. Строк дії договорів оренди землі погоджений до 30 листопада 2024 року.
10 квітня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено додаткові угоди до договору оренди землі від 10 грудня 2007 року, якими сторони визначили збільшений розмір орендної плати на рівні 7,4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому виразі становить відносно земельних ділянок з кадастровими номерами 6520687300:02:004:0044 та 6520687300:02:004:0046 по 20 949,39 грн. за кожну з ділянок; земельної ділянки 6520687300:02:004:0049 - 13 966,26 грн. за повний рік оренди.
Пунктом 4.4 додаткових угод передбачено, що орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня поточного року; строк дії договорів пролонгований до 31 грудня 2029 року.
Орендар ТОВ «ЮТС -АГРОПРОДУКТ» виплату орендної плати за користування землею за 2023, 2024 роки не здійснював, з приводу чого утворилась заборгованість в загальному розмірі 111 730,08 грн.
17 квітня 2025 року на підставі договору №1704/25-24 про відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок, ТОВ «ЮТС -АГРОПРОДУКТ» передало право оренди вищезазначених земельних ділянок на користь ТОВ «ПЕРЕМОГА -ПЛЮС».
Посилаючись на систематичну несплату орендної плати, невикористання земельних ділянок за цільовим призначенням та відсутність зі сторони відповідачів дій щодо виконання умов договорів оренди землі, що свідчить про істотне порушення умов оренди, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив розірвати договір оренди землі від 10 грудня 2007 року, укладений між ТОВ «ЮТС- АГРОПРОДУКТ» та ОСОБА_1 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6520687300:02:004:0044, 6520687300:02:004:0046, 6520687300:02:004:0049, з урахуванням договору про відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок ТОВ «ПЕРЕМОГА- ПЛЮС» від 17 квітня 2025 року №1704/25-24; вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 23 січня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволений.
Розірвано договір оренди землі від 10 грудня 2007 року щодо земельної ділянки ОСОБА_1 площею 8,34 гектарів з кадастровим номером 6520687300:02:004:0044, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», номер запису про інше речове право: 61896580 від 22.05.2016 року.
Розірвано договір оренди землі від 10 грудня 2007 року щодо земельної ділянки ОСОБА_1 площею 8,34 гектарів з кадастровим номером 6520687300:02:004:0046, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», номер запису про інше речове право: 61896493 від 22.05.2016 року.
Розірвано договір оренди землі від 10 грудня 2007 року щодо земельної ділянки ОСОБА_1 площею 5,56 гектарів з кадастровим номером 6520687300:02:004:0049, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», номер запису про інше речове право: 61896636 від 22.05.2016 року.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі по 1 453,44 грн. з кожного з відповідачів.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за договором оренди землі, пов'язані з систематичною невиплатою позивачу орендної плати за 2023 - 2024 роки, що є підставами для розірвання договорів оренди.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції прийняв до уваги відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження №42022232090000075 від 12 квітня 2022 року щодо проникнення військових рф під час тимчасової окупації Херсонської області до офісу ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та розкрадання майна підприємства; надав оцінку розпорядженням органів місцевого самоврядування про встановлення ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» пільг зі сплати місцевих податків та зборів за 2022-2023роки, зазначивши, що ці розпорядження на спірні правовідносини не поширюються;не визнав належним доказом у справі лист ГУ ДСНС у Херсонській області від 11 червня 2025 року, оскільки цей лист не підтверджує наявність для орендаря обставин непереборної сили та фактичну неможливість використання спірних земельних ділянок за цільовим призначенням протягом 2023-2024 років; визнав неприйнятним посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28 грудня 2022 року № 2924/02.1-7.1 про визнання військової агресії рф проти України, як обставини непереборної сили, яка звільняє орендаря від обов'язку виконання зобов'язань по нарахуванню та виплаті орендної плати за 2023, 2024 роки, за відсутності підтвердження факту, що орендар опинився в ситуації неможливості виконання зобов'язань протягом означеного періоду внаслідок військової агресії.
Суд критично оцінив посилання товариства на можливе потенційне забруднення орендованих земельних ділянок вибухонебезпечними предметами, за відсутності належних та допустимих доказів проведення орендарем обстеження ділянок та виявлення вибухонебезпечних предметів, які б унеможливлювали використання землі за цільовим призначенням.
За наведених обставин суд вважав, що орендар не довів, що невиконання ним договірних зобов'язань по виплаті орендної плати сталося з причин, які не залежали від його волі та були наслідком настання форс-мажорних обставин, а тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для звільнення товариства від виконання договірних зобов'язань за 2023-2024 роки. Наявна систематична несплата підприємством орендної плати протягом означеного періоду є підставою для розірвання оспорюваних договорів оренди.
Доводи апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду від 23 січня 2026 року, ТОВ «ЮТС - АГРОПРОДУКТ» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалите нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що між ТОВ «ЮТС -АГРОПРОДУКТ» та орендодавцем існували правовідносини з оренди землі сільськогосподарського призначення. З 24 лютого 2022 року у зв'язку зі збройною агресією рф частина території України, включаючи Херсонську область, були тимчасово окуповані, у зв'язку з чим ТОВ «ЮТС -АГРОПРОДУКТ» не мало можливості здійснювати господарську діяльність на орендованих ділянках. Після звільнення території Бериславського району Херсонської області підприємство не припустило до оброблення земель сільськогосподарського призначення, оскільки земельні угіддя забрудненні/потенційно забрудненні вибухонебезпечними предметами.
Суд безпідставно не прийняв до уваги лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1, в якому засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими є військова агресія рф проти України, а також той факт, що територія, в межах якої розташовано земельні ділянки позивача, була віднесена до територій, що перебували у тимчасовій окупації у період 2022 року, і є територією, на якій можливим є ведення бойових дій.
Суд необґрунтовано залишив поза увагою приписи Закону України від 11 квітня 2023 року №3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно", який набрав чинності 06 травня 2023 року та яким внесено зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в частині того, що тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року, не нараховується та не сплачується плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані, окрім іншого, на територіях активних бойових дій та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб-підприємців або юридичних осіб.
За даними Інтерактивної карти Державної служби надзвичайних ситуацій, розміщеної на офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/), Урожайненська сільська рада Бериславського району Херсонської області, в межах якої знаходиться земля належна позивачу, є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети.
Скаржник виснував, що у зв'язку з імовірним забрудненням земельних ділянок позивача вибухонебезпечними предметами орендар був позбавлений можливості використовувати землю за цільовим призначенням, проводити посівну та збиральну кампанії у 2023-2024 роках, а відтак в силу частини шостої статті 762 ЦК України має бути звільненим від сплати орендної плати, що унеможливлює розірвання договорів оренди землі.
В ході розгляду справи суд першої інстанції допустив істотні процесуальні порушення, оскільки безпідставно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження та порушив порядок розгляду заяви про відвід головуючому-судді, що є безумовними підставами для скасування судового рішення.
Правова позиція інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Андріяшева І.М., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , просила скаргу залишити без задоволення, вказавши про законність та обґрунтованість рішення суду від 23 січня 2026 року. Адвокат просила провести розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
Розгляд справи апеляційним судом
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином згідно приписів частини шостої статті 128 ЦПК України, що підтверджується довідками про доставку судових повісток до електронних кабінетів сторін та рекомендованим листом з повідомленням про відсутність ТОВ «ПЕРЕМОГА -ПЛЮС» за адресою місцезнаходження (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Ураховуючи наведене, баланс інтересів учасників справи у як найшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду цієї справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ХС №013336; ХС №01337; ХС №01338 від 23 березня 2003 року ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами номер 6520687300:02:004:0044 площею 8,34 га, 6520687300:02:004:0046 площею 8,34 га, 6520687300:02:004:0049 площею 5,56 га, що розташовані в адміністративних межах Урожайненської сільської ради Бериславського району Херсонської області (а.с.13-15).
10 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» був укладений договір оренди землі, за яким позивач на умовах платності та строковості передав товариству в оренду належні йому на праві власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення, строком на 10 років (а.с. 20).
Згідно договору про заміну сторони у договорі оренди від 24 вересня 2015 року, ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» передало право оренди земельних ділянок новому орендарю - ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (а.с. 21-24).
Додатковими угодами №1300004, №1300005, №1300006 від 24 липня 2017 року до договору оренди землі від 10 грудня 2007 року, укладеними між ОСОБА_1 , ПП «ЮТС -АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та новим орендарем в особі ТОВ «ЮТС - АГРОПРОДУКТ», погоджено, що розмір орендної плати становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому виразі дорівнює по 8 493,00 грн. за повний рік оренди щодо земельних ділянок 6520687300:02:004:0044 та 6520687300:02:004:0046, а за земельну ділянку 6520687300:02:004:0049 - 5 605,38 грн. Пунктом 4.5 угод передбачено виплату орендної плати орендарем з 01 серпня до 31 грудня кожного року. Строк дії договорів оренди землі погоджений до 30 листопада 2024 року (а.с. 25-33).
10 квітня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено додаткові угоди до договору оренди землі від 10 грудня 2007 року, якою сторони визначили збільшений розмір орендної плати на рівні 7,4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому виразі становить відносно земельних ділянок з кадастровими номерами 6520687300:02:004:0044 та 6520687300:02:004:0046 по 20 949,39 грн. за кожну з ділянок; земельної ділянки з кадастровим номером 6520687300:02:004:0049 - 13 966,26 грн. за повний рік оренди. Пунктами 4.4 додаткових угод передбачено, що орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня поточного року; строк дії договорів погоджений до 31 грудня 2029 року (а.с. 34-45).
Належні ОСОБА_1 земельні ділянки розташовані в адміністративних межах Урожайненської сільської ради Бериславського району Херсонської області, що відноситься до Бериславської міської територіальної громади Бериславського району Херсонської області, яка у період з 09 квітня по 11 листопада 2022 року перебувала під тимчасово окупацією рф, а з 11 листопада 2022 року Бериславська міська територіальна громада Бериславського району Херсонської області віднесена до території можливих бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, який є чинним.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 03 жовтня 2025 року, за період з січня 2022 року по грудень 2024 року орендна плата за користування спірними земельними ділянками ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась.
Заборгованість ТОВ «ЮТС -АГРОПРОДУКТ» з виплати орендної плати за 2023, 2024 роки становить 111 730,08 грн.
Розпорядженням Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року №24, ТОВ «ЮТС -АГРОПРОДУКТ» включено до переліку суб'єктів господарювання, що постраждало внаслідок обставин непереборної сили. Розпорядження підлягало затвердженню на сесії обласної ради (пункт 2).
Листом від 11 червня 2025 року Головне управлінням Державної служби з надзвичайних ситуацій у Херсонській області повідомило, що піротехнічні розрахунки ДСНС України до робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають в оренді ТОВ «ЮТС -АГРОПРОДУКТ» на території Бериславського району, не залучались, роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами з розмінування. Ймовірно, земельні ділянки можуть бути потенційно забрудненими.
Згідно розпорядження Бериславської міської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 06 листопада 2023 року №343 ТОВ «ЮТС-АГРОПОДУКТ» надавалися пільги зі сплати місцевих податків та зборів у частині земельного податку, орендної плати за землю комунальної власності, єдиного податку четвертої групи для юридичних осіб за 2023 рік за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року; розпорядженням від 23 лютого 2024 року №65 ТОВ «ЮТС-АГРОПОДУКТ» надавалися пільги зі сплати місцевих податків та зборів у частині земельного податку, орендної плати за землю комунальної власності, єдиного податку четвертої групи для юридичних осіб за 2024 рік. Зазначені розпорядження містять посилання, що земельні ділянки є непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами та не є предметами оподаткування у 2023-2024 роках.
Також встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин щодо виконання зобов'язань за договором оренди землі ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не отримувався. Повідомлень орендодавцю про неможливість використання земельної ділянки або про настання обставин непереборної сили відповідачем не надсилалося.
17 квітня 2025 року на підставі договору №1704/25-24 про відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок, ТОВ «ЮТС -АГРОПРОДУКТ» відчужило право оренди вищезазначених земельних ділянок на користь ТОВ «ПЕРЕМОГА -ПЛЮС» (а.с. 46).
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права
Згідно частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Оренда землі є окремим видом найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.
Договір оренди землі, відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець, відповідно до абзацу п'ятого частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі», має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.
Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Згідно пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату» орендної плати.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).
Згідно висновку, наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 (провадження № 12-19гс24), підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
Оскільки позивач мотивував позовні вимоги тим, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вчасно не сплачувало орендну плату за 2023 - 2024 роки, тому саме відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивача про несплату орендної плати в обумовлений договорами строк до 31 грудня кожного року оренди або довести наявність обставин, що унеможливили виконання орендарем договірних зобов'язань.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Згідно частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до системного аналізу глави 58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, а тому загальні положення про найм (оренду) застосовуються до регулювання відносин з найму (оренди) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачено спеціальним Законом.
Положення Закону України «Про оренду землі» не забороняють застосування до відносин з оренди землі наведених загальних положень, викладених в статті 762 ЦК України (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 399/935/16-ц (провадження № 61-304св17)).
За положеннями частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Обставини, передбачені частиною шостою статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21), у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.
В ході розгляду справи ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не заперечувало факт невиплати позивачу орендної плати за 2023, 2024 роки. При цьому відповідач посилався на наявність обставин непереборної сили, за які товариство не відповідає, що унеможливлює розірвання договорів оренди землі на підставі систематичної невиплати орендної плати за вказаний період та на неможливість використання орендованих земельних ділянок через їхнє потенційне забруднення вибухонебезпечними предметами.
Частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог за відсутності належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про об'єктивну неможливість використання ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» орендованих земельних ділянок протягом 2023, 2024 років, за які товариством не вносилася орендна плата, через наведені скаржником обставини, як підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини шостої статті 762 ЦК України.
У справі встановлено, що передані в оренду земельні ділянки розташовані на території Урожайненської сільської ради, яка з 11 листопада 2022 року віднесена до території можливих бойових дій, тобто бойові дії у 2023 та 2024 роках на вказаній території не велися.
Загальні посилання підприємства на введений в країні режим воєнного стану не підтверджує об'єктивної неможливості використання орендованих земельних ділянок за цільовим призначенням, а невиконання договірних зобов'язань орендарем в 2023, 2024 роках не може бути виправдане обставинами непереборної сили.
Частиною другою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України видається сертифікат. Водночас, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022року, на який посилається скаржник як на аналогію сертифікату про посвідчення форс-мажорних обставин, не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Верховний Суд у постановах від 01 червня 2021 у справі №910/9258/20, від 14 червня 2022 у справі №922/2394/21 зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таким чином, в разі наявності певних обставин (форс-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами.
Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов'язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку. Такий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі №912/750/22.
Лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, на який посилається скаржник, як на підставу підтвердження наявності для ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» в 2023, 2024 роках обставин непереборної сили, не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
Листом від 11 червня 2025 року Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Херсонській області повідомило, що піротехнічні розрахунки ДСНС України не залучалися до робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають в оренді ТОВ «ЮТС -АГРОПРОДУКТ» на території Бериславського району. Роботи з розмінування орендованих ділянок проводились іншими фаховими відомствами з розмінування.
В апеляційній скарзі ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» заперечує наявність у товариства можливості використання орендованих земель у 2023, 2024 роках, пославшись на відсутність доказів проходження процедури очищення території від операторів протимінної діяльності.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що процедура розмінування та приведення після тимчасової окупації військами рф орендованих земельних ділянок у стан придатний для ведення господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів задля забезпечення використання земель. Однак товариство не довело, що ним протягом 2023-2024 років вчинялися всі необхідні та можливі дії для належного виконання умов договорів оренди.
Твердження товариства про неможливість проведення господарської діяльності через знищення та розкрадання майна підприємства, зокрема сільськогосподарської техніки, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачем не доведено втрату всієї техніки та обладнання, необхідного для обробітку землі та неможливості залучення такої техніки на правах оренди.
Апеляційний суд критично оцінює посилання підприємства на Інтерактивну карту ДСНС щодо виявлення або ймовірного знаходження вибухонебезпечних предметів на землях територіальної громади, оскільки ця карта відображає лише актуальну інформацію на час її перегляду та не містить даних щодо спірного періоду.
Також суд визнає неприйнятними до спірних правовідносин посилання скаржника на положення Закону України від 11 квітня 2023 року №3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно". При цьому апеляційний суд виходить з того, що вказані положення Закону стосуються земельних ділянок державної та комунальної власності, а не приватної власності.
Згідно пунктів 2, 7 частини третьої статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:
в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Щодо доводів апеляційної скарги про розгляд справи неповноважним складом суду, а саме суддею Сікорою О.О., якому було заявлено відвід і який, на думку скаржника, вирішено з порушенням вимог процесуального законодавства, колегія суддів визнає такі доводи неприйнятними з огляду на те, що заяву про відвід судді 30 жовтня 2025 року вирішено судом першої інстанції в порядку, передбаченому статтею 44 ЦПК України. За змістом частини третьої наведеної норми права, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи, має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Крім того, за положеннями пункту 2 частини третьої статті 376 ЦПК України, підставою скасування рішення суду першої інстанції є виключно та обставина, що підстави відводу судді першої інстанції визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, тоді як вбачається зі змісту заяви про відвід судді, заява обґрунтована виключно процесуальними діями судді в інших справах, що за приписами частини четвертої статті 36 ЦПК України не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу суду.
Матеріали справи свідчать, що ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 17 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договорів оренди землі. Ухвалено розгляд справи провести в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Згідно частини другої, третьої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1)ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до положень статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, малозначних справ, до яких віднесено справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справи, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналізуючи предмет спору та характер спірних правовідносин, які не свідчать про складність справи, не вимагають проведення підготовчого судового засідання для повного, об'єктивного та всебічного встановлення обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, який з урахуванням особливостей позовних вимог є найбільш доцільним та відповідає принципам ефективного судового розгляду з огляду на можливість розгляду справи з урахуванням наданих письмових доказів, позицій сторін, які можуть бути з'ясовані в межах судового засідання тощо. При цьому суд не позбавлений можливості вирішувати клопотання, зокрема про витребування доказів, а учасники справи надати усні пояснення щодо своїх вимог і заперечень.
За наведених обставин твердження ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про необхідність розгляду справи лише за правилами загального позовного провадження слід визнати неприйнятними. Доводи апеляційної скарги про те, що справа не є малозначною, оскільки заявлено позовні вимоги про розірвання договорів оренди, суд апеляційної інстанції оцінює критично з огляду на положення частини шостої статті 19 ЦПК України, якою до малозначних справ віднесено не лише справи, які містять вимоги майнового характеру.
За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 23 січня 2026 року постановлено з додержанням вимог закону, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, надана правильна оцінка наявним у справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Розподіл судових витрат в порядку частини тринадцятої статті 141 ЦПК України не здійснюється у зв'язку із залишенням апеляційної скарги ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд
постановив :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» залишити без задоволення.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 23 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текс постанови складений 23 квітня 2026 року.
Головуючий: В.О. Бездрабко
Судді: Л.В. Базіль
С.В. Радченко