Справа № 607/3627/26Головуючий у 1-й інстанції Якімець Т.І.
Провадження № 22-ц/817/533/26 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
20 квітня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
за участі секретаря - Панькевич Т.І.
сторін - представника відповідача
ОСОБА_1 - адвоката Качура С.В.,
представника позивача фізичної
особи-підприємця ОСОБА_2
- адвоката Созанської Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/3627/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Качур Семен Васильович, на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2026 року, постановлену суддею Якімцем Т.І., за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-
19 лютого 2026 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,0007 га, кадастровий номер 6110100000:12:006:0024, яка перебуває у його законному користуванні, шляхом: 1) визнання незаконним та скасування рішення сьомої сесії сьомого скликання Тернопільської міської ради від 21 квітня 2016 року, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0481 га та передано ОСОБА_3 безоплатно у власність земельну ділянку, площею 0,0481 га; 2) скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0,0481 га, кадастровий номер 6110100000:12:006:0049; та стягнення солідарно понесених судових витрат.
Одночасно із позовною заявою представник позивача - адвокат Созанська Т.І. - подала заяву про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом: 1) накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,0481 га, з реєстраційним номером 915637461101, кадастровий номер 6110100000:12:006:0049, заборонивши її відчуження та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії; 2) заборони відповідачам та будь-яким іншим особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі проведення будь-яких підготовчих та будівельних робіт на земельній ділянці, площею 0,0481 га, з реєстраційним номером 915637461101, кадастровий номер 6110100000:12:006:0049; 3) заборони уповноваженим органам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва об'єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці, площею 0,0481га, з реєстраційним номером 915637461101, кадастровий номер 6110100000:12:006:0049.
В обґрунтування вимог зазначила, що земельна ділянка із кадастровим номером 6110100000:12:006:0049, передана відповідачці ОСОБА_3 у власність із накладенням на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні позивача та йому не запропоновано погодити межі земельної ділянки у порядку статті 198 ЗК України.
З порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва вбачається, що щодо земельної ділянки 6110100000:12:006:0049, площею 0,0481 га, видано дозвіл на виконання будівельних робіт 02 жовтня 2025 року. Вказані дії свідчать про вчинення відповідачами активних дій щодо оспорюваної земельної ділянки, що дає підстави для висновку про намір проведення капітального будівництва на вказаній ділянці. Факт здійснення будівництва на земельній ділянці підтверджує наявність реальної загрози утруднення або неможливості виконання майбутнього судового рішення.
Вважає, що ігнорування таких дій відповідача призведе до подальшого ланцюга правочинів, ускладнюючи повернення майна законному власнику. Також вказує, що забезпечення позову у цей спосіб не завдасть шкоди сторонам, оскільки майно залишається у повному володінні та користуванні власника такого майна та у разі відмови у позові заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.
Щодо застосування зустрічного забезпечення позову, зазначила, що у разі необхідності для вжиття заходів зустрічного забезпечення позову, позивач може внести на депозитний рахунок суду 10 000 грн. Проте вважає, що відсутні обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною третьою статті 154 Цивільного процесуального кодексу України .
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 20 лютого 2026 року заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - про забезпечення позову у цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Созанська Тетяна Іванівна, до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - задоволено частково.
Вжито заходи забезпечення позову, шляхом:
1) накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,0481 га, з реєстраційним номером 915637461101, кадастровий номер 6110100000:12:006:0049, заборонивши її відчуження та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії.
Копію ухвали про забезпечення позову надіслано учасникам справи, Тернопільському відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Управлінню державної реєстрації Тернопільської міської ради для негайного виконання.
У задоволенні решти заяви про забезпечення позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Качур С.В., просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 20 лютого 2026 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,0481 га, з реєстраційним номером 915637461101, кадастровий номер 6110100000:12:006:0049, заборонивши її відчуження та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи.
Посилається на те, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про забезпечення позову, фактично обмежився формальним відтворенням доводів позивача про нібито накладання земельних ділянок, не перевірив, чи дійсно між сторонами існує реальний спір про право, який потребує застосування такого істотного обмеження права власності, як арешт земельної ділянки.
Вказує, що сам факт накладання земельних ділянок судом не досліджувався та не встановлювався на підставі належних і допустимих доказів. На стадії вирішення питання про забезпечення позову є передчасним робити будь - які висновки щодо наявності такого накладання, якщо суд не дослідив відповідні докази та не дійшов переконання про існування таких обставин.
Окрім того, із позовних вимог не вбачається, що позивач ставить питання про продовження чи поновлення будь - якого договору користування саме земельною ділянкою, яка належить відповідачам на праві власності. Позивач фактично не заявляє вимог, спрямованих на набуття або продовження права користування земельною ділянкою відповідача, що також ставить під сумнів необхідність застосування такого обмежувального заходу, як арешт цієї земельної ділянки.
Вважає, що суд першої інстанції повинен був встановити та з'ясувати причинний зв'язок між застосованим заходом забезпечення позову у вигляді заборони відчуження земельної ділянки та можливим рішенням суду у випадку задоволення позову.
Також вказав, що накладення арешту шляхом заборони на відчуження належної відповідачам земельної ділянки, без позовної вимоги про визнання прав за позивачем на цю земельну ділянку, є не співмірним із заявленими позовними вимогами та не відповідає обставинам справи, оскільки заявник не довів належними та достатніми доказами, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У відзиві на апеляційну скаргу, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 20 лютого 2026 року залишити без задоволення.
Посилається на те, що вжиття заходу забезпечення позову не обмежує можливість застосування заходів лише випадками відчуження майна. Мета забезпечення позову запобігти змінам фактичного або правового стану об'єкта спору, які можуть унеможливити або ускладнити виконання рішення суду. Навіть якщо відповідач не планує продавати або передавати земельну ділянку третім особам, сам факт планування будівництва на спірній ділянці вже створює ризик зміни її стану, що може унеможливити виконання рішення у разі задоволення позову.
Вказує, що наявність документально оформлених дозволів на будівництво та наміру реалізації проєкту є достатньою підставою для висновку про реальну загрозу зміни правового або фактичного стану земельної ділянки, навіть якщо фактичні роботи ще не розпочато.
Вважає, що доводи cкаржника про те, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза відчуження нерухомого майна та не доведено необхідністі забезпечення позову, є необґрунтованими, оскільки вимога про надання доказів щодо очевидних речей свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Накладення арешту на земельну ділянку є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки спрямоване виключно на збереження існуючого стану спірного майна до вирішення справи по суті та не позбавляє відповідачів права володіння і користування земельною ділянкою.
Також зазначив, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідачів та не завдасть шкоди сторонам, оскільки майно залишається у повному володінні та користуванні власника такого майна, та у разі відмови у позові заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Качур С.В. підтримав вимоги апеляційної скарги, зіславшись на доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - адвокат Созанська Т.І. заперечила апеляційну скаргу, ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, хоча повідомлялась належним чином про день та час розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем наведено обґрунтовані підстави для застосування вказаного у заяві заходу забезпечення позову у частині накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,0481 га, з реєстраційним номером 915637461101, кадастровий номер 6110100000:12:006:0049, шляхом заборонення її відчуження та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії та надано належні і достатні докази на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення.
Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції повністю погодитися не може з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Пунктами 1, 2 та 4 частини першої статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема, накладення арешту на майно, заборона вичиняти певні дії, а також заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Подібних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року по справі № 914/1570/20 вказано, що «…важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Таким чином, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
На обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 вказав, що земельна ділянка із кадастровим номером 6110100000:12:006:0049, передана відповідачці ОСОБА_3 у власність із накладенням на земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні.
Відповідно до порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, видано дозвіл на виконання будівельних робіт, реєстраційний номер ІУ013250929524, версія документа № 1, дата реєстрації 02 жовтня 2025 року, реконструкція існуючого будинку під торгово-офісну будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на земельних ділянках: 6110100000:12:006:0019 та 6110100000:12:006:0049.
Задовольняючи заяву позивача про накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0481 га, з кадастровий номер 6110100000:12:006:0049, суд першої інстанції зазначав, що земельна ділянка площею 0,0481 га, з реєстраційним номером 915637461101, кадастровий номер 6110100000:12:006:0049, належить на праві спільної часткової власності 1/2 - ОСОБА_1 та 1/2 - ОСОБА_3 та у південній частині накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:12:006:0024, яка перебуває у користуванні позивача.
Однак під час вивчення матеріалів справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказана земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:12:006:0049 перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 , при цьому ОСОБА_1 набув дві частки по 1/2: одну - на підставі договору купівлі - продажу, іншу - у порядку спадкування, що у сукупності становить цілу частку права власності на спірну земельну ділянку, що стверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №466609731 від 04.03.2026 року.
Замовником будівництва виступає ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, за ним також зареєстровано речове право забудови (суперфіцій) щодо зазначеної земельної ділянки, а накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0481 га, з кадастровий номер 6110100000:12:006:0049, заборонивши вчиняти будь-які реєстраційні дії, фактично призведе до заборони проводити господарську діяльність на даній земельній ділянці.
Окрім того, позивачем не доведено, що сам факт надання дозволу на забудову може перешкодити майбутньому виконанню судового рішення та, що невжиття засобів забезпечення позову призведе до ризиків можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту.
Отже, забезпечуючи позов у вказаний спосіб, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що обраний позивачем вид забезпечення позову, а саме накладення арешту разом із забороною вчинення певних дій, може призвести до порушення збалансованості інтересів сторін, оскільки накладення арешту є крайнім заходом та буде обмежувати право ОСОБА_1 та є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном, про недопустимість якого неодноразово наголошено Європейським судом з прав людини, в тому числі у справах: "Стретч проти Сполученого Королівства", "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Ґаші проти Хорватії" від 13 грудня 2007 року.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу.
Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги підлягають до задоволення, а ухвала суду першої інстанції скасуванню в частині накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,0481 га, з реєстраційним номером 915637461101, кадастровий номер 6110100000:12:006:0049 шляхом заборонення її відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій і ухвалення в цій частині нового судового рішення, про відмову у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про забезпечення позову щодо накладення арешту на земельну ділянку шляхом заборонення її відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій.
В решті - ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2026 року залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 , 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Качур Семен Васильович, задовольнити.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2026 року в частині накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,0481 га, з реєстраційним номером 915637461101, кадастровий номер 6110100000:12:006:0049 шляхом заборонення її відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про забезпечення позову щодо накладення арешту на земельну ділянку шляхом заборонення її відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій.
В решті - ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 22 квітня 2026 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома