23 квітня 2026 року
м. Київ
справа №320/30924/23
адміністративне провадження № К/990/11699/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Васильєва І. А., Шишова О. О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі № 320/30924/23 а адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний ЦУМ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний ЦУМ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.06.2023 № 00433390702, яким ТОВ «СТОЛИЧНИЙ ЦУМ» зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 14472615,00 грн; від 22.06.2023 № 00433400702, яким ТОВ «СТОЛИЧНИЙ ЦУМ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 64720623,00 грн та застосовано до ТОВ «СТОЛИЧНИЙ ЦУМ» штраф в розмірі 16180156,00 грн; від 31.08.2023 № 00557690702, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 119000,00 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року, залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанції, від скаржника надійшла касаційна скарга.
Як слідує з матеріалів касаційної скарги, попередня касаційна скарга була повернута скаржникові ухвалою Верховного Суду, як така, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Верховний Суд роз'яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням заявнику касаційної скарги строку у 10 днів для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням та клопотання про поновлення строку.
На виконання вимог цієї ухвали суду скаржник направив уточнену касаційну скаргу та клопотання про поновлення строку.
Проаналізувавши зміст уточненої касаційної скарги, колегія суддів встановила, що уточнена касаційна скарга є подібною її попередній редакції.
Так, аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій вдруге касаційній скарзі скаржник вказує підставу касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень як необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (п. 2, 3 ч. 4 ст. 328 КАС України).
Так, обов'язковими умовами при оскарження судових рішень на підставі п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України).
Водночас Верховний Суд в своїй ухвалі про залишення касаційної скарги без руху вже звертав увагу скаржника на те, що скаржник мав навести належне нормативно-правове обґрунтування відступлення від правового висновку, застосованого до спірних правовідносин, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Так, посилаючись у касаційній скарзі на п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржником не зазначено конкретної норми права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду та, відповідно, не наведено обґрунтування в чому полягає необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування такої норми. Скаржник також не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні конкретної норми права, як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися, а також не обґрунтовано підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах.
У касаційній скарзі лише викладено обставини справи та процитовано низку норм без жодного обґрунтування, яке б узгоджувалося із висновками суддів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позовних вимог.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогами касаційної скарги щодо скасування судових рішень про задоволення позовних вимог і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права у взаємозв'язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов'язковим посиланням на відповідний пункт частини 4 ст. 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для відповідної підстави).
Дослідивши касаційну скаргу щодо її відповідності наведеним вимогам процесуального закону, Верховний Суд встановив, що у скарзі не зазначені в достатній мірі передбачені п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку.
Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення конкретної норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Також, у разі подання касаційної скарги на цій підставі скаржник повинен обґрунтувати у чому саме полягає неправильне застосування відповідної норми матеріального права судами (ч. 3 ст. 351 КАС України).
Таким чином, звертаючись до суду з касаційною скаргою, скаржник не виправив недоліків касаційної скарги, на які вказав Верховний Суд касаційна скарга дублює зміст тієї, яка вже була повернута судом як така, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Таким чином, є підстави вважати, що у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги заявник не усунув, вимоги ухвали про залишення скарги без руху не виконав.
Таким чином, заявник не усунув недоліки касаційної скарги, які стали підставною для залишення її без руху, за таких обставин за правилами п. 1 ч. 4 ст. 169, ч. 2 ст. 332 КАС України касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись ст. 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі № 320/30924/23 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. А. Васильєва
О. О. Шишов