23 квітня 2026 року м.Суми
Справа №583/5039/25
Номер провадження 22-ц/816/1786/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Щербаченко М. В. (суддя-доповідач), суддів Сидоренко А. П. , Сізова Д. В. , розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом ДОВЖЕНКОМ Валерієм Івановичем, на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 січня 2026 року у складі судді Плотникової Н.Б., ухваленого в м. Охтирка Сумської області,
у цивільній справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У жовтні 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» звернулося до суду з указаним позовом.
Свої вимоги мотивує тим, що 22.03.2025 ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»та ОСОБА_2 уклали кредитний договір (оферти) № 21.03.2025-100000090, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 11 000 грн на строк 168 днів до 05.09.2025 зі сплатою процентів за користування кредитними коштами: за процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, та процентною ставкою «Економ» у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів; зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 5% від суми кредиту, що становить 550 грн, та комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 550 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує. Станом на дату пред'явлення позову утворилася заборгованість у розмірі 28 490 грн 00 коп., що складається із заборгованості: по тілу кредиту в розмірі 11 000 грн; процентам - в розмірі 11 550 грн; комісії - 1100 грн; неустойки - у розмірі 4840 грн.
Посилаючись на указані обставини, просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 21.03.2025-100000090 від 22.03.2025 у розмірі 28 490 грн та судові витрати.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 січня 2026 року позов ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №21.03.2025-100000090 від 22.03.2025 року в сумі 23 650 грн 00 коп. та 2010 грн 92 коп. в рахунок відшкодування судових витрат, а всього 25 660,92 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що належними доказами позивач підтвердив укладання сторонами справи кредитного договору, а відповідачем не доведено, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронного кредитного договору, що є його процесуальним обов'язком. Позивач виконав свої обов'язки за кредитним договором, на указану відповідачем картку перераховано кредитні кошти в сумі 11000 грн 00 коп. Відповідач належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, своєчасно кредитні кошти та відсотки товариству не повернув, тому суд, визнавши непереконливим доводи представника відповідача, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 21.03.2025-100000090 від 22.03.2025 року в сумі 23 650 грн, з яких: сума заборгованості за основним боргом - 11 000 грн, проценти - 11 550 грн, комісія за обслуговування - 1100 грн. З посиланням на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України суд відмовив у стягненні неустойки у розмірі 4840 грн за прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
20 лютого 2026 року представник відповідача адвокат Довженко В.І. через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» подав апеляційну скаргу в електронній формі, в якій просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 січня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 та його представник були належним чином повідомлені судом про розгляд справи 20 січня 2026 року. Суд, ухвалюючи 20 січня 2026 року не з'ясував ч отримав відповідач та його представник судову повістку стосовно судового засідання, призначеного на 20 січня 2026 року, не відклав судовий розгляд, розглянув справу за відсутності відповідача, неповідомленого належним чином, чим порушив право на справедливий судовий розгляд, і що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Також вважає, що у справі відсутні належні, допустимі, достатні та достовірні докази на підтвердження факту укладення кредитного договору, який відповідач не підписував. Суд не врахував доводи відповідача, що він ніколи не заходив на веб-сайт позивача, не проходив реєстрації на ньому, не отримував логінів, паролів, не здійснював вхід на такий сайт, не проходив ідентифікацію через системи Bank ID НБУ, а також будь-які інші системи, не отримував ніяких пропозицій щодо укладення договорів, відповідно не приймав їх і не міг прийняти, не отримував і не міг отримати жодних ідентифікаторів, ніяких смс-повідомлень, бо не мав і не має мобільного телефону та електронної пошти, а номери телефонів та електронна пошта вказані в документа наданих позивачем йому не належить. З огляду на ненадання позивачем доказів на підтвердження обставин укладення кредитного договору та надання відповідачу кредиту, що має підтверджуватись первинним бухгалтерським документом, яким є платіжна інструкція, суд мав прийти до висновку про недоведеність позивачем цих обставин.
Судове рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні неустойки в апеляційному порядку не оскаржується та відповідно в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Узагальнені доводи та заперечення відзиву на апеляційну скаргу
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
Згідно із пропозицією про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) від 22.03.2025 року позивач запропонував укласти відповідачу кредитний договір, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті кредитодавця, підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомлені на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (а.с. 31 - 34).
У відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепті) кредитного договору №21.03.2025-100000090 (кредитної лінії) відповідач підтвердив, що ним однозначно та безумовно прийнято (акцептовано) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 21.03.2025-100000090 від 22.03.2025 року, з якими попередньо уважно ознайомився (а.с. 35 на звороті - 36).
Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е455, який був направлений відповідачу в смс-повідомленні на його фінансовий номер 0981067363.
Відповідно до заявки кредитного договору № 21.03.2025-100000090 (кредитної лінії) позичальнику надано кредит у розмірі 11 000 грн 00 коп. строком на 168 днів з дати його надання; дата повернення - 05.09.2025, процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процентна ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом наступних чергових періодів (а.с. 34).
Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 5% від суми кредиту, що становить 550 грн; нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту (пункт 8 заявки).
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 550 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов'язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного закондавства, зокрема за надання 1 раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит (пункт 9 заявки).
Згідно з наданою позивачем довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 21.03.2025-100000090 від 22.03.2025 заборгованість відповідача складає 28 490 грн, яка складається з: 11 000 грн - основного боргу, 11 550 грн - процентів, 1100 грн - комісії за обслуговування, 4840 грн - неустойки. Проценти по кредиту нараховані за період з 22.03.2025 по 05.09.2025 (а.с. 15).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо у зобов'язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
З матеріалів справи установлено, що кредитний договір № 21.03.2025-100000090 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_2 укладений 22.03.2025 в електронній формі та підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».
Сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо строку кредитування та відсотків за користування кредитом, неустойки за обслуговування кредитної заборгованості, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, який ОСОБА_2 підписав в електронному вигляді.
Указаний договір відповідно до вимог статті 628 ЦК України є обов'язковим до виконання кредитором та позичальником.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-80, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке в оскаржуваній частині відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача адвоката Довженка В.І. щодо відсутності доказів укладення кредитного договору № 21.03.2025-100000090 та доказів надання кредитних коштів указаний висновок апеляційного суду не спростовують, зважаючи на такі мотиви.
У справі, яка переглядається, Заявка кредитного договору 21.03.2025-100000090 (кредитної лінії) від 22.03.2025 року містить докладну інформацію щодо особи відповідача, зокрема дату народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта, дату його видачі та назву органу, який його видав, адресу проживання, реквізити належного відповідачу платіжного засобу. В Заявці міститься бажаний розмір суми кредиту, строк кредиту, розмір комісії та процентів за користування кредитними коштами тощо.
Крім того, інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_2 , яке підписане містить номери його мобільних телефонів, інформацію про місце роботи, надані ним контактні дані третіх осіб, з якими може взаємодіями позивач при врегулюванні простроченої заборгованості (а.с. 37).
Кредитний договір № 21.03.2025-100000090 від 22.03.2025 укладений в електронній формі та підписаний позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е455 у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».
Доводи апеляційної скарги відповідача по суті зводяться до заперечень обставин, на які посилається позивач через їх недоведеність на його думку.
Частина 3 статті 12 ЦПК України зобов'язує сторін довести обставини, на які вони посилається як на підставу не тільки своїх вимог, а і заперечень.
Натомість ОСОБА_2 не надав суду жодних доказів, які б могли підтвердити його доводи та заперечення вимог позивача стосовно неукладення кредитного договору, неотримання кредиту.
ОСОБА_2 не посилався на те, що його персональні дані були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені. Також матеріали справи не містять доказів, що він звертався до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього протиправних дій.
Жодних розумних пояснень наявності в інформаційному повідомленні позичальника та Кредитному договорі № 21.03.2025-100000090 (кредитної лінії) від 22.03.2025 року персональних даних відповідача, які чітко ідентифікують його як учасника правочину, та які збігаються із персональними даними ОСОБА_2 в його апеляційній скарзі, у заявах по суті справи, останній не надав.
Також ОСОБА_2 на підтвердження своїх доводів не надав довідку банківської установи про те, що йому не видавалась картка 5168745611888576 або виписку з указаної картки з даними про відсутність транзакцій із зарахування 22.03.2025 коштів у сумі 11000 грн.
Така позиція відповідача стосовно заперечень фактів укладення кредитного договору та отримання кредиту суперечить принципу змагальності цивільного судочинства, який закріплений у статтях 12, 81 ЦПК України. Його заперечення у вигляді ствердження негативних фактів (неукладення договору, неотримання коштів) не можуть вважатися доведеними, допоки інша сторона їх не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
У свою чергу позивачем на підтвердження своїх позовних вимог було надано довідку ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 15.10.2025 № 52-1510, згідно з якою було успішно перераховано кошти на платіжну картку 22.03.2025 на суму 11 000 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - НОМЕР_2 , призначення платежу: видача за договором кредиту № 21.03.2025-100000090 (а.с. 14).
Кошти були перераховані на картку № НОМЕР_1 , яка вказана у заявці кредитного договору № 21.03.2025-100000090 (кредитної лінії).
Також позивачем надано копію Договору від 04 січня 2024 року, за умовами якого ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» зобов'язується надавати позивачу послуги з переказу коштів, з виконання платіжних операцій (а.с.38-42).
Таким чином, ураховуючи сукупність доказів, що містяться в матеріалах справи, а також процесуальну позицію відповідача, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач виконав свій обов'язок за кредитним договором, зокрема надав позичальнику кредит у розмірі 11 000 грн, а ОСОБА_2 не виконав обов'язку з повернення кредитних коштів.
Помилковими є посилання заявника апеляційної скарги на приписи статті 1046 ЦК України в обґрунтування моменту укладення договору у цій справі з моменту передання грошей.
За своїм змістом договір № 21.03.2025-100000090 від 22.03.2025 року, на підставі якого виникла спірна заборгованість, виходячи з його змісту є кредитним договором, а не договором позики. Кредитний договір, виходячи з положень частини першої статті 1054 ЦК України про те, що кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит)) є консенсуальним, тобто є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов, а не з моменту передачі коштів, що притаманно реальним договорам.
З наданого позивачем розрахунку установлено, що проценти за користування кредитними коштами у загальному розмірі 11 550 грн нараховувались протягом погодженого сторонами договору строку кредитування з 22.03.2025 по 05.09.2025 року, розмір процентних ставок «Стандарт» (1% в день) та «Економ» (0,5% в день) узгоджується з приписами частини п'ятої статі 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо розміру денної процентної ставки.
Крім того, позивачем було нараховано комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1100 грн.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Пункт 9 заявки кредитного договору № 21.03.2025-100000090 від 22.03.2025 (кредитної лінії) містить перелік супутніх та додаткових послуг, за які сплачується указана комісія, зокрема комісія за обслуговування встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов'язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного закондавства, зокрема за надання 1 раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит (пункт 9 заявки).
Таким чином позивачем нараховано комісію за обслуговування кредитної заборгованості відповідно до умов договору. Доводів щодо незгоди з її нарахуванням апеляційна скарга не містить.
Апеляційний суд відхиляє доводи заявника апеляційної скарги щодо розгляду судом першої інстанції справи без участі неналежно повідомлених відповідача та його представника.
Частинами п'ятою, шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Днем вручення судової повістки є : день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи (пункт 2 частини 8 статті 128 ЦПК України.
Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п'ята статті 130 ЦПК України).
З 05 жовтня 2021 року офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв'язку.
Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували «Електронний кабінет», суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до «Електронного кабінету» таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з частинами 4 - 7 ЦПК України ЄСІТС відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють офіційні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку.
Згідно інформації з ЄСІТС представник відповідача адвокат Довженко Валерій Іванович має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» з 19 червня 2020 року.
З матеріалів справи установлено, що судова повістка про виклик до суду в судове засідання призначене на 10 годину 30 хвилин 20.01.2026 року доставлена 17.12.2025 року до електронного кабінету представника відповідача - адвоката Довженка В.І. (а.с.118, зворотній бік аркуша), а тому відповідно до положень частини п'ятої статті 130 ЦПК України вважається, що указана повістка вручена і відповідачеві. При цьому судова повістка вручена більше ніж за місяць до дати судового засідання, тобто з дотриманням строків, передбачених частиною п'ятою статті 128 ЦПК України.
Процесуальний закон не покладає на суд обов'язок надсилання судових повісток засобами поштового зв'язку у паперовому вигляді особам, які зареєстрували «Електронний кабінет», до яких належить представник відповідача. Створення ЄСІТС мало на меті перехід від паперового документообігу до обміну процесуальними документами між судами та учасниками процесу в електронній формі.
З урахуванням зазначеного апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права щодо неналежного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення в оскаржуваній частині слід залишити без змін.
Висновки суду щодо судових витрат
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, то відсутні підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись вимогами статей 141, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом ДОВЖЕНКОМ Валерієм Івановичем, залишити без задоволення.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 січня 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач М. В. Щербаченко
Судді А. П. Сидоренко
Д. В. Сізов