23 квітня 2026 року
м. Київ
справа №420/42693/25
адміністративне провадження № К/990/17801/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Кашпур О. В., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року № 420/42693/25 за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
установив:
ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ВП № НОМЕР_1 від 27 листопада 2025 року про накладення штрафу в розмірі 10 200 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк для виправлення недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 2 422, 40 грн.
09 січня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суд надійшло клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому він просив суд: звільнити або відстрочити та/або розстрочити сплату судового збору та/або зменшити розмір судового збору; у разі відмови у звільненні від сплати судового збору - відстрочити та/або розстрочити сплату судового збору, або зменшити його розмір; у разі відмови у відстроченні сплати судового збору - розстрочити сплату судового збору; у разі відмови у розстроченні судового збору - зменшити розмір судового збору та надати термін для його сплати.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про звільнення від сплати судового збору, його відстрочення або розстрочення, а також зменшення його розміру. Позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови повернуто особі, яка її подала.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року - без змін.
Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції приходить до таких висновків.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Частиною першою статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 2 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з частини третьої статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини першої та другої статті 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини другої ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першої статті 133 КАС України визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Так, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року позов ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
09 січня 2026 року до суду першої інстанції від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло клопотання, у якому заявник просив суд: звільнити або відстрочити та/або розстрочити сплату судового збору та/або зменшити розмір ІНФОРМАЦІЯ_2 сплату судового збору; у разі відмови у звільненні від сплати судового збору - відстрочити та/або розстрочити сплату судового збору, або зменшити його розмір; у разі відмови у відстроченні сплати судового збору - розстрочити сплату судового збору; у разі відмови у розстроченні судового збору - зменшити розмір судового збору та надати термін для його сплати.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року , залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання, апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про звільнення або відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору та/або зменшення розміру сплату судового збору суд першої інстанції зазначив, що статтею 5 Закону України «Про судовий збір» чітко встановлює пільги щодо сплати судового збору.
Отже, невмотивоване зменшення розміру судового збору, звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до суду за захистом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність встановлених законом підстав для зменшення розміру судового збору, звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору позивачу, а тому в задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору, звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору необхідно відмовити.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зауважила, що тривалість процедури виділення коштів не є підставою для відстрочення сплати судового збору. Особливості фінансування позивача є звичайними умовами його діяльності, які відомі наперед, та не можуть створювати для суду обов'язок відступити від легітимної необхідності сплати судового збору у строки, визначені законом. Фінансування ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок коштів Державного бюджету не є виключною обставиною, яка надає йому переваги порівняно з іншими учасниками справи, оскільки, такий підхід суперечив би принципу рівності сторін.
Суд апеляційної інстанції наголосив, повернення позовної заяви через відсутність доказів сплати судового збору та висновку про відсутність підстав для його відстрочення або звільнення від його сплати, не є обмеженням доступу до суду оскільки обов'язок сплатити судовий збір є процесуальним обов'язком сторони, яка звертається до суду, а підстави відстрочення та звільнення від його сплати є виключенням із загального правила, що застосовується лише за наявності об'єктивних обставин, які унеможливлюють виконання такого обов'язку.
Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вважає їх обґрунтованими й такими, що відповідають вимогам процесуального закону.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачу, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Верховний Суд наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади, що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Суд також зазначає, що чинне законодавство передбачає обов'язок учасників справи вчинити процесуальні дії у відповідь на ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Проте ІНФОРМАЦІЯ_3 у наданий судом першої інстанції строк недоліки позовної заяви, що стали підставою для залишення її без руху, не усунуто, а вимоги ухвали суду першої інстанції від 29 грудня 2025 року не виконано, що свідчить про невиконання позивачем процесуальних обов'язків.
Отже, Суд вважає, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, а суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції з підстав неусунення її недоліків, правильно застосували положення пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, таке застосування є очевидним і не викликає сумнівів щодо правильності тлумачення норм процесуального права. Доводи касаційної скарги не спростовують мотивів судів першої та апеляційної інстанцій, викладених в оскаржуваних рішеннях щодо наявності підстав для повернення позовної заяви.
Крім того, доводи касаційної скарги зводяться лише до причин несплати судового збору, а тому не спростовують і не ставлять під сумнів ухвалу суду про повернення апеляційної скарги.
Суд наголошує, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.
Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на оскарження відповідачем ухвали та постанови про повернення позовної заяви та з урахуванням положень статті 333 КАС України.
Керуючись статтями 3, 333 КАС України,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року № 420/42693/25 за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді О. В. Кашпур
В. М. Соколов