Справа №592/4923/26 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/326/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - інші скарги
22 квітня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання -
ОСОБА_5 ,
учасників кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Ковпаківського районного суду м.Суми від 1 квітня 2026 року про відмову у задоволенні скарги адвоката на повідомлення про підозру ОСОБА_9 за ч.1 ст.366, ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України у кримінальному провадженні №42021202540000121 від 09.09.2021,
установила:
Ухвалою Ковпаківського районного суду м.Суми від 1 квітня 2026 року було відмовлено у задоволенні скарги адвоката на повідомлення про підозру ОСОБА_9 за ч.1 ст.366, ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України у кримінальному провадженні №42021202540000121 від 09.09.2021.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що аналіз положень ч. 3 ст. 17 КПК, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 94, ч. 1 ст. 276, ст. 278 КПК України дає підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти як наявність достатності доказів для підозри особи, так і дотримання процесуального порядку вручення письмового повідомлення про підозру. При цьому, на рівні стандарту «достатніх підстав (доказів)» наявні у кримінальному провадженні докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри. А про порушення процедури здійснення повідомлення про підозру стороною захисту не заявлялось.
Не погодившись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову, якою задовольнити скаргу захисника на повідомлення про підозру та скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №42021202540000121 за ч.1 ст.366, ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України.
Свою апеляційну скаргу адвокат мотивував тим, що слідчий суддя не перевірив твердження скарги у співвідношенні з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, не надав оцінки матеріалам, на які посилалася сторона захисту, та поклав в основу висновків інші за змістом обставини, ніж ті, які викладені у повідомленні про підозру.
Зазначив, що у скарзі на повідомлення про підозру сторона захисту ставила питання не про доведеність вини підозрюваного у значенні, необхідному для ухвалення обвинувального вироку, а про те, чи дають викладені у повідомленні про підозру обставини та матеріали, на які посилається сторона обвинувачення, підстави вважати підозру обґрунтованою, а також чи спростовуються ці обставини твердженнями і матеріалами сторони захисту. Саме це питання, на переконання захисника, слідчий суддя не вирішив. Крім того, в апеляційній скарзі захисник зазначив, що мотиви оскаржуваної ухвали не відповідають обставинам, викладеним у повідомленні про підозру. Твердження сторони захисту, які стосувалися змісту підозри, обставин, викладених у ній, і правильного застосування права до цих обставин, залишені без відповіді або відхилені з мотивів, які не стосуються їх змісту. За таких умов уважав ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та невмотивованою.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, вислухавши доводи захисника-адвоката ОСОБА_8 в підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурорів, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
На переконання колегії суддів, слідчим суддею зазначені вимоги закону дотримано та висновки, викладені в ухвалі, належним чином умотивовані.
Як убачається з матеріалів провадження, Сумським РУП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021202540000121 від 09.09.2021.
01.09.2025 ОСОБА_10 слідчим СВ ВП № 4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_11 за погодженням з прокурором Сумської окружної прокуратури ОСОБА_7 повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні. Підозра неодноразово змінювалася та 25.02.2026 ОСОБА_9 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено нову підозру за ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України.
Підстави та порядок повідомлення особі про підозру регламентовано главою 22 КПК України (статті 276 - 279).
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Аналіз наведених норм закону дають підстави стверджувати те, що під час розгляду слідчим суддею скарги на повідомлення про підозру підлягає з'ясуванню дотримання при повідомленні особі про підозру вимог глави 22 КПК України, зокрема, відповідність підозри вимогам статей 276, 277, 278 КПК України.
Тобто слідчий суддя повинен перевірити дотримання органом досудового розслідування процесуального порядку повідомлення про підозру, а саме: 1) чи в передбачених законом випадках здійснено повідомлення про підозру; 2) чи уповноваженою особою прийняте процесуальне рішення та здійснено вказану процесуальну дію; 3) чи відповідає повідомлення про підозру вимогам ст. 277 КПК України (щодо змісту такого); 4) чи дотримано порядок та строк вручення повідомлення про підозру (ст. 278 КПК України); 5) чи дотримано права особи, якій повідомлено про підозру.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Статтею 277 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Згідно з частиною 1 статті 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
У даному випадку повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення нової підозри ОСОБА_9 від 25.02.2026 за своїм змістом та формою у повній мірі відповідає вимогам ст. 277 КПК, а саме містить усі передбачені вказаною статтею відомості (зміст підозри, стислий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_9 ).
Як зазначалось вище, про порушення процедури здійснення повідомлення про підозру стороною захисту у скарзі та апеляційній скарзі питання не ставилось.
Водночас, захисник ставить під сумнів те, що викладені у повідомленні про підозру обставини та матеріали, на які посилається сторона обвинувачення, дають підстави вважати підозру обґрунтованою, а також стверджує про те, що ці обставини спростовуються твердженнями і матеріалами сторони захисту.
Перевіряючи такі доводи апеляційної скарги захисника, апеляційний суд звертає увагу на те, що національне законодавство не визначає ні поняття обґрунтованої підозри, ні її критеріїв. Прогалина заповнена прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішеннями у справах «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.90, «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.94. У них зазначено, що під «обґрунтованою підозрою» необхідно розуміти існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. А у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), рішення від 28.10.1994, заява № 14310/88) ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу».
Тобто, слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності існування обставин на підтвердження обґрунтованості підозри, повинен виходити з вказаних критеріїв і обґрунтованість підозри має перевіряти не з точки розу доведеності вини. Крім того, виходячи з вищевказаних критеріїв та положень чинного КПК України, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а на підставі розумної оцінки сукупності здобутих доказів він повинен тільки визначити, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень імовірною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
У даному ж випадку, сторона захисту під час розгляду скарги бажала вийти за межі повноважень слідчого судді та вирішити ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а в апеляційній скарзі, вважаючи підозру необґрунтованою, посилалась на те, що слідчий суддя при перевірці обґрунтованості підозри не звернув увагу на конкретні обставини, про які зазначила сторона захисту і які, на їх думку, мають значення для її правової оцінки (динамічний характер ціни робіт, зміст КБ-2в і КБ-3 як документів взаєморозрахунків, наявність розрахунків фактичних витрат, значення додаткової угоди № 11, акта готовності та сертифіката відповідності), а також - наполягала на тому, що твердження про вчинення інкримінованих злочинів (про завищення вартості перевезення ґрунту, про заниження обсягу перевезення ґрунту, про службове підроблення за ч. 1 ст. 366 КК України, про легалізацію майна за ч. 2 ст. 209 КК України) є помилковими у фактах і в праві.
Але, питання, які ставив захисник під час розгляду апеляційної скарги, є обставинами, передбаченими ст.91 КПК України, які підлягають доказуванню з огляду на положення ст.92 КПК України під час проведення досудового розслідування. Доводи скарги, що розглядалась слідчим суддею, і апеляційної скарги захисника стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, достовірності, достатності і допустимості, що очевидно виходить за межі повноважень слідчого судді, оскільки, як вже зазначено вище, слідчий суддя на цьому етапі кримінального процесу не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті пред'явленого обвинувачення, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності, достовірності, достатності і допустимості для визнання особи винною чи, навпаки, невинуватою у вчиненні конкретного кримінального правопорушення, правильність кваліфікації її дій, застосування того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, перевагу одних доказів над іншими тощо, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною і достатньою для вручення їй повідомлення про підозру.
З урахуванням наведеного колегія суддів не може погодитись з такими доводами сторони захисту, що зазначені в апеляційній скарзі, і вважає, що слідчий суддя, на виконання вимог ст. ст.276, 278,303 КПК України, а також - із застосуванням прецедентної практики ЄСПЛ щодо критеріїв обґрунтованості підозри та її відмежування від кінцевого обвинувачення, під час розгляду скарги адвоката ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування повідомлення зміну раніше повідомленої підозри слідчого та повідомлення нової підозри ОСОБА_9 . Тобто, ухвала слідчого судді відповідає вимогам закону й підстав для її скасування немає.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та необхідність залишення її без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України, -
постановила:
Ухвалу Ковпаківського районного суду м.Суми від 01 квітня 2026 року про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_8 на повідомлення про підозру ОСОБА_9 за ч.1 ст.366, ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України у кримінальному провадженні №42021202540000121 від 09.09.2021 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4