23 квітня 2026 року
м. Київ
справа №640/27457/20
адміністративне провадження № К/990/17260/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О. О.,
суддів: Васильєвої І. А., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року, додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі №640/27457/20 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
Приватне підприємство «Акрілат-Хімконтракт» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 жовтня 2020 року №0007490902, яким застосовано штраф в розмірі 160 000,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 5 жовтня 2020 року №0007480902, яким застосовано штраф в розмірі 144 000,00 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року, ухваленим за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено.
24 жовтня 2025 року представник Приватного підприємства «Акрілат Хімконтракт» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, у якій просив суд ухвалити додаткове судове рішення у справі № 640/27457/20 щодо розподілу судових витрат та стягнути на користь Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у м. Києві витрати, що пов'язані із прибуттям представника позивача до суду у розмірі 18 202,26 грн.
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №640/27457/20 задоволено. Стягнуто на користь Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у м. Києві витрати, що пов'язані із прибуттям представника позивача до суду у розмірі 18 202,26 грн.
Постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 року апеляційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 06 листопада 2025 року - без змін.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Також Суд зауважує, що додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення, яким розглянуто справу по суті.
Тому при оцінці касаційної скарги на предмет допустимості касаційного оскарження в частині оскарження додаткового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі № 640/27457/20, слід застосовувати такий же критерій.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що справа має значний суспільний інтерес та виняткове значення для нього є безпідставним, оскільки особою, яка подала касаційну скаргу, не доведено наявності таких обставин і доказів на підтвердження їх наявності не надано, а спірні правовідносини були предметом судового контролю, здійсненого судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, -
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року, додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі № 640/27457/20 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. А. Васильєва
М. М. Яковенко