23 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 640/21883/18
адміністративне провадження № К/990/16489/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі № 640/21883/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ АГРО» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВ АГРО» звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 вересня 2018 року:
- № 0012601401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 10 788 529,00 грн, з яких: збільшення податкового зобов'язання - 9 325 837,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 1 462 689,00 грн;
- № 0012611401, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 363 347,00 грн;
- № 0012621401, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 510,00 грн;
- № 0009834208, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за податком на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн;
- № 00488611409, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем «штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 207 234,88 грн;
- № 1095140304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» на 8 943,21 грн, з яких: за податковим зобов'язанням - 7 154,57 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 788,64 грн;
- № 1096140304, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» у розмірі 170,00 грн;
- рішення про опис майна у податкову заставу № 238728-17 від 29 листопада 2018 року;
- податкову вимогу № 238728-17 від 29 листопада 2018 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2019 року позовну заяву в частині вимог про визнання протиправними та скасування рішення про опис майна у податкову заставу № 238728-17 від 29 листопада 2018 року та податкової вимоги № 238728-17 від 29 листопада 2018 року повернуто позивачу за його заявою.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 24 вересня 2018 року № 00488611409, № 0012601401, № 0012611401, № 0012621401. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник формально покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та зазначає, що судами першої й апеляційної інстанцій не було враховано висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 24 жовтня 2024 року у справі № 160/4504/23, від 31 липня 2024 року у справі № 380/5630/23, від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 802/880/18-а, від 06 вересня 2022 року у справі № 640/772/21, від 14 грудня 2022 року у справі № 640/637/19, від 07 лютого 2023 року у справі № 640/9880/19, від 03 жовтня 2023 року у справі № 420/534/20, від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15, від 06 серпня 2019 року у справі №160/8441/18, від 18 листопада 2021 року у справі № 1.380.2019.004540, від 10 грудня 2021 року у справі № 520/3502/2020, від 11 лютого 2026 року у справі № 280/9924/24, від 27 квітня 2022 року у справі № 20/13197/20, від 22 червня 2022 року у справі № 826/13633/17, від 23 березня 2023 року у справі № 580/9734/21, від 18 квітня 2024 року у справі № 460/16521/23, від 18 лютого 2019 року у справі № 803/450/15-a та від 17 липня 2020 року у справі № 808/919/16.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
За правилами частини четвертої статті 330 КАС України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Касаційна скарга містить лише виклад обставини справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставини справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Таким чином, оскаржуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач не вказав які саме норми матеріального права неправильно застосовані чи які норми процесуального права порушено судами, не зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин, не враховані судом апеляційної інстанції.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, а також відповідно до відомостей комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник уже реалізував своє право на касаційне оскарження у цій справі. Водночас ухвалами Верховного Суду від 10 березня 2026 року та 07 квітня 2026 року його касаційні скарги були повернуті як такі, що не містять підстав для касаційного оскарження. У зазначених ухвалах надано вичерпні роз'яснення щодо вимог до форми та змісту касаційної скарги, зокрема в частині визначення підстав касаційного оскарження.
Втім, звертаючись до суду з цією касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі № 640/21883/18 - повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов