23 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/18225/25 пров. № А/857/45233/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Глушка І.В., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року про закриття провадження, прийняту суддею Костецьким Н.В. у м. Львові у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення, -
встановив:
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (надалі також - НАЗК, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати п. 3, п.п. 5.1 п. 5 розділу 3.1, розділ 3:5, розділи 4.1, 4.5 Довідки від 20 червня 2025 за № 463/25 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023, поданої ОСОБА_1 , начальником управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС), прийнятої НАЗК.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі - задоволено.
Закрито провадження у справі №380/18225/25 та роз'яснено позивачу, що спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.
Суд виходив з того, що оскільки слідчими ТУ ДБР у м. Львові здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024140110000669 від 17.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, та з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.11.2023 у справі № 520/25012/21, прийшов до висновку, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що спір між позивачем та НАЗК є публічно-правовим, а не кримінальним. Оскарження самої довідки не стосується питання вини чи кримінальної відповідальності, а лише законності дій НАЗК, адміністративного органу.
Звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із винесенням НАЗК спірної довідки в процедурі здійснення публічно-владних управлінських функцій і така довідка стосується прав, обов'язків та охоронюваних законом інтересів позивача, мають характер юридичного спору, який підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.
Верховний Суд у справах № 640/32072/20, № 460/238/22, № 240/24844/21, № 640/29515/21, № 160/4098/22 вказував, що предметом спору у наведених справах були довідки, прийняті НАЗК за результатами повної перевірки декларацій, якими встановлено в діях суб'єктів декларування ознаки адміністративних або кримінальних правопорушень.
Просить скасувати ухвалу суду про закриття провадження та скерувати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, де останній звертає увагу на те, що ключовим у такому аспекті є встановлення НАЗК у діях позивача ознак правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України, в результаті чого наразі вирішується питання про притягнення суб'єкта декларування до певного виду відповідальності, що в свою чергу й унеможливлює розгляд справи адміністративним судом.
Позивач залишає поза своєю увагою те, що у постанові від 23.11.2023 у справі № 520/25012/21 Верховний Суд проаналізувавши вимоги Закону, яким врегульовані спірні правовідносини, окремо сформував правовий висновок, в якому зазначив виключні випадки за наявності, яких складена НАЗК Довідка не може бути оскаржена за правилами адміністративного судочинства. А саме у випадку встановлення НАЗК, за наслідками проведення повної перевірки декларації, ознак адміністративного чи кримінального правопорушення.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: 1) хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або 2) хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або 3) хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
З аналізу викладеного вище слідує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
При цьому обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Судом першої інстанції встановлено, що предметом спору у цій справі є відповідні пункти, зокрема, п.3, п.п. 5.1 п.5 розділу 3.1, розділ 3:5, розділи 4.1, 4.5 Довідки від 20 червня 2025 за № 463/25 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023.
Верховний Суд вже неодноразово зазначав, що довідка про результати проведення повної перевірки (її окремі положення), може бути предметом оскарження лише за відсутності ознак адміністративного чи кримінального правопорушення або закриття адміністративної чи кримінальної справи, так як такі правовідносини виникають між суб'єктом декларування та НАЗК лише на стадії завершення перевірки.
Це означає, що якщо за наслідками такої перевірки вже вирішується питання про притягнення суб'єкта декларування до певного виду відповідальності, довідка про результати проведення такої перевірки не може бути оскаржена окремо, оскільки надання оцінки виявленим порушенням належить органу, що безпосередньо вирішує питання про притягнення особи до певного виду відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 (справа №520/25012/21). Водночас, вказана позиція не суперечить висновкам у справі, що розглядається.
Верховний Суд у постанові від 19.02.2026 у справі № 160/30949/24 наголосив, що статтею 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 за № 1700-VII (далі - Закон №1700-VII) визначені підстави та особливості проведення повної перевірки декларацій. Згідно з абзацом 4 частини першої статті 51-3 Закону №1700-VII одна із підстав для проведення повної перевірки є надходження інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із медіа та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
Із матеріалів справи вбачається, що слідчими ТУ ДБР у м. Львові здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024140110000669 від 17.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України. В ході розслідування вказаного кримінального провадження 25.11.2024 на адресу НАЗК скеровано лист від 25.11.2024 № 12-11-65416вих-24 з метою проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_1 за 2023, а також скеровано електронні копії матеріалів кримінального провадження. За результатами розгляду вказаного листа проведено повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_1 за 2023, за результатами якої до матеріалів кримінального провадження долучено обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки слідчими ТУ ДБР у м. Львові здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024140110000669 від 17.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, то даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Верховний Суд у постанові від 19.02.2026 у справі № 160/30949/24 наголосив, що у випадку виявлення за результатами проведення НАЗК повної перевірки декларації ознак вчинення суб'єктом декларування кримінального правопорушення та реєстрації за таким фактом кримінального провадження, матеріали повної перевірки декларації стають частиною матеріалів відповідного кримінального провадження та на них у відповідності до приписів статті 222 КПК України розповсюджується особливий режим доступу. Зокрема, зазначена процесуальна норма за замовчуванням містить в собі заборону розголошення усіх відомостей кримінального провадження за винятком лише тих, щодо яких слідчим чи прокурором надано письмовий дозвіл, що унеможливлює надання НАЗК до суду усіх доказів.
Довідка, яка є частиною доказової бази в рамках кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, де вирішується питання про притягнення суб'єкта декларування до відповідальності в порядку КПК України або КУпАП, не можуть бути предметом оскарження в порядку КАС України. При цьому, відповідно до положень частини четвертої статті 51-1 Закону №1700-VIІ проведення контролю та перевірки декларацій, а також рішення, прийняті за їхніми результатами, не перешкоджають проведенню досудового розслідування та судового провадження у порядку, передбаченому КПК України.
У цьому випадку скасування за результатами розгляду адміністративного спору Довідки не є підставою для закриття відповідного кримінального провадження, відтак оскарження їх в адміністративному суді не може забезпечити ефективного захисту прав суб'єкта декларування, а судове рішення у такій справі не призводить до змін у правовому становищі особи, тому втрачає практичний сенс. Вказане стосується також і довідок, в яких за результатами перевірки встановлено ознаки адміністративного правопорушення.
Враховуючи те, що у спірних правовідносинах Довідка є частиною кримінального провадження то вона, як вже зазначалось, не може бути предметом оскарження в порядку КАС України.
Водночас, у справах № 640/32072/20, № 460/238/22, № 240/24844/21, № 640/29515/21, 160/4098/22, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, таких обставин не встановлено, що вказує на відмінність фактичних обставин у вказаних справах та у справі, що розглядається. Позиція Верховного Суду у вказаних справах зводиться до того, що оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку із винесенням НАЗК спірної довідки у процедурі здійснення публічно-владних управлінських функцій і така довідка стосується прав, обов'язків та охоронюваних законом інтересів позивача, тому такі правовідносини мають характер юридичного спору, що підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства. Таким чином, обставини у вказаних справах та у справі, що розглядається не є подібними, оскільки викладені у них висновки ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст. 243, 308, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року про закриття провадження у справі 380/18225/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді І. В. Глушко
М.А. Пліш