23 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/7989/24 пров. № А/857/3895/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Носа С.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ,
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року (суддя - Сорока Ю.Ю., час ухвалення - не вказаний, місце ухвалення - м. Луцьк, дата складання повного рішення - не зазначена),
в адміністративній справі №140/7989/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці,
про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,
встановив:
У серпні 2024 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Волинської митниці (далі - відповідач), в якому просив; 1) визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA205100/2024/000027/1 від 18.06.2024 року; 2) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2024/000080 від 18.06.2024 року.
Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду прийняте судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідач безпідставно відмовив декларанту у визнанні заявленої митної вартості товару та митному оформленні транспортного засобу марки MAN, модель TGE, VIN номер НОМЕР_1 , 1 рік реєстрації 2019, двигун: дизель 1968 куб/см. Вважає апелянт, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи, тому у відповідача не було підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості автомобіля. Також звертає увагу апелянт на те, що суд першої інстанції взяв до уваги лише платіжну інструкцію №12JBKLO5 від 15.05.2024, а платіжну інструкцію №12 від 15.05.2024 та рахунок-фактуру, які є основними доказами, залишив поза увагою, внаслідок чого неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Крім цього зазначає апелянт, що наданими декларантом документами підтверджується вартість оцінюваного товару, що становить 5000 Євро. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 по справі №140/7989/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA205100/2024/000027/1 від 18.06.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2024/000080 від 18.06.2024.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає, що вимоги викладені у ній є безпідставними та необгрунтованими, при цьому, рішення суду першої інстанції є законним та винесене у відповідності до норм процесуального та матеріального права. Просить відповідач апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 23.12.2024 по справі №140/7989/24 - без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Між “AS RECIPE PLUS» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу автомобіля №1/11 від 06.05.2024, відповідно до пункту 2 якого сторони погоджуються, що автомобіль продається за погодженою сторонами ціною 5000 Євро. Оплата вартості покупки покупцем продавцю в безготівковому порядку, протягом 1 (одного) дня з моменту підписання договору, згідно рахунку, виставленого продавцем (а.с. 22).
На виконання умов договору, ФОП ОСОБА_2 придбав транспортний засіб, марки MAN, модель TGE, VIN номер НОМЕР_1 , 1 рік реєстрації 2019, двигун: дизель 1968 куб/см.
ФОП ОСОБА_1 оплатив товар, згідно платіжної інструкції №12JBKLO5 від 15.05.2024 в сумі 5000,00 Євро (а.с.16).
18.06.2024 з метою митного оформлення товару позивач через декларанта, ТОВ “ВМК-Україна», подав до Волинської митниці митну декларацію №24UA205100005348U8 на товар: “Автомобіль вантажний марка - MAN, модель - TGE, ізотермічний фургон-рефрижератор, номер кузова (VIN номер) - НОМЕР_1 , бувший у використанні, тип двигуна: дизельний, маркування двигуна n/v, робочий об'єм двигуна - 1968 куб/см, маса спорядженого - 2226 кг, повна маса - 3500 кг, потужність - 103 кВт, календарний рік виготовлення - 01.01.2019, модельний рік виготовлення 2019, місць - 3. Призначений для перевезення вантажів, встановлено холодильне обладнання (рефрижератор). Містить елементи корозії та пошкодження лако-фарбового покриття.» (а.с. 32).
До митної декларації додано, зокрема: рахунок-фактура (інвойс) №RCP2412 від 06.05.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 24.09.2020; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 20.05.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №12JBKLO5 від 15.05.2024 та №О0514D8Q1E від 14.05.2024; платіжний документ, що підтверджує вартість товару №: (MUR) 12 від 15.05.2024; калькуляція транспортних витрат №18062024/1 від 18.06.2024; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №451 від 11.06.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1/11 від 06.05.2024; договір про надання послуг митного брокера №01/03/2024/1Е від 01.03.2024; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №451 від 11.06.2024; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні № НОМЕР_4 від 27.01.1996; інші некласифіковані документи - фото від 18.06.2024; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №1594 від 12.06.2024; копія митної декларації країни відправлення №24LV0002070036FTB9 від 21.05.2024; сертифікат відповідності колісного транспортного засобу №UA.021.004630-24 від 17.06.2024; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України №GG276719 від 13.07.2023.
За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів митницею встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності: відповідно до пункту 2.2 зовнішньоекономічний контракт від 06.05.2024 №1/11 зазначено, що оплата вартості товару Покупцем, Продавцю в безготівковому порядку протягом одного дня з моменту підписання контракту згідно рахунку фактури, виставленої Продавцем. Декларантом до митного оформлення надано платіжна інструкція в іноземній валюті віл 15.05.2024 N:(MUR)12, що суперечить пункту 2.2 Контракту. Відповідно до пункту 4.3 Контракту за прострочення платежу, зазначеного в пункті 2.2 Контракту, Покупець сплачує Продавцю комісію за прострочення. Декларантом не врахована сума комісії за прострочення.
У зв'язку із чим, декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації даного товару; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
У зв'язку з вищевикладеним та враховуючи ненадання декларантом усіх документів згідно з переліком, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA205100/2024/000027/1 від 18.06.2024 у якому митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: рівень митної вартості товару становить: товар 1 - 14040 Євро/шт. за МД №UA205140/2023/91715 від 01.11.2023 (а.с. 10).
Також встановлено, що Волинською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2024/000080 від 18.06.2024 (а.с. 9).
В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205100005359U1 від 18.06.2024 із застосуванням положень частини 7 статті 55 МК України.
Не погоджуючись із прийнятим Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені судом обставини справи свідчать про обґрунтованість сумнівів у відповідача щодо достовірності поданих декларантом відомостей, а відтак наявність фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товару та прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною першою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
Згідно частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 4 статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Таким чином, митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Судом першої інстанції вірно враховано, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до МД №24UA205100005348U8 за основним методом (за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Тобто підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товару, серед іншого, може слугувати неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 МК України, або відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, на думку суду, у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка підлягає сплаті за ці товари, митний орган може витребувати додаткові документи.
З матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення видно, що таке прийнято відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, а саме декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Отож, як зазначалось вище, Волинською митницею встановлено, що: відповідно до пункту 2.2 зовнішньоекономічний контракт від 06.05.2024 №1/11 зазначено, що оплата вартості товару Покупцем, Продавцю в безготівковому порядку протягом одного дня з моменту підписання контракту згідно рахунку фактури, виставленої Продавцем. Декларантом до митного оформлення надано платіжна інструкція в іноземній валюті віл 15.05.2024 N:(MUR)12, що суперечить пункту 2.2 Контракту. Відповідно до пункту 4.3 Контракту за прострочення платежу, зазначеного в пункті 2.2 Контракту, Покупець сплачує Продавцю комісію за прострочення. Декларантом не врахована сума комісії за прострочення.
Також встановлено, що Волинською митницею з метою підтвердження митної вартості скеровано вимогу щодо надання документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації даного товару; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Судом першої інстанції також вірно встановлено та взято до уваги те, що відповідно до пункту 2.2 зовнішньоекономічного контракту від 06.05.2024 №1/11, оплата вартості товару Покупцем здійснюється Продавцю в безготівковому порядку протягом одного дня з моменту підписання контракту згідно рахунку фактури, виставленої Продавцем.
Однак, як декларантом до митного оформлення надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 15.05.2024 N:(MUR)12, що суперечить пункту 2.2 Контракту.
Водночас, згідно пункту 4.3 контракту за прострочення платежу, зазначеного в пункті 2.2 контракту, Покупець сплачує Продавцю комісію за прострочення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, який не спростовано доводами апеляційної скарги про те, що декларантом не врахована сума комісійних витрат за прострочення платежу, що є складовою митної вартості товару.
Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено та враховано те, що платіжна інструкція в іноземній валюті №12JBKLO5 від 15.05.2024 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металів, визначених Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 28 липня 2008 року №216, а саме в графі “рахунок отримувача» зазначено український рахунок АТ КБ “Приватбанк» (є також надавачем платіжних послуг платника). Платіжна інструкція в іноземній валюті - це розпорядження щодо виконання платіжної операції та не є підтвердженням фактичного переказу коштів на рахунок продавця.
Зокрема згідно вказаної платіжної інструкції, в призначення платежу зазначено лише реквізити Контракту, а в графі “рахунок отримувача» зазначено отримувача “JP MORGAN AG (Germany)», а також український рахунок АТ КБ “Приватбанк», який є надавачем платіжних послуг платника (а.с.16).
Крім цього, в самому договорі вказані інші банківські реквізити для перерахування коштів з-за кордону, а саме: FS SEB Banka, SWIFT - UNLALV2X.
Колегія суддів також враховує, що апелянтом не спростовано вищенаведені неузгодження та протиріччя у наданих до митного оформлення документах.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що митні органи наділені виключною компетенцією в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою їм надано повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.
Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість є підставою для коригування додаткових документів та у разі їх ненадання - коригування митним органом митної вартості.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 14 липня 2020 року у справі №809/1557/17, від 10 червня 2020 року у справі №1.380.2019.004752, від 28 вересня 2020 року у справі №520/2133/19, від 10 квітня 2020 року у справі №822/2806/15.
Крім цього, запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару.
Таким чином, за результатами опрацювання документів, долучених до митної декларації, відповідно до положень статей 53, 54, 368 МК України, декларанту було направлено письмову вимогу про необхідність подання додаткових документів, визначивши їх чіткий перелік, однак на вимогу митного органу належних документів декларантом не надано.
Судом першої інстанції також вірно зазначено, що саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов'язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари за самостійно обраним методом, і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган за наявності у нього сумнівів може витребувати додаткові документи, що передбачені частиною третьою статті 53 МК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слідує, що його прийняттю передувало проведення митним органом консультації з декларантом згідно з статтею 57 МК України. Митницею вказано на неможливість застосування методу визначення митної вартості 2а (стаття 59 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, застосовано метод 2б (статті 60 МК України).
Митну вартість товару визначено на підставі інформації згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: рівень митної вартості товару становить: товар 1 - 14040 Євро/шт. за МД №UA205140/2023/91715 від 01.11.2023.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем митному органу документи не містили достатніх даних для визначення заявленої митної вартості, а тому митним органом обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару.
Доводи апеляційної скарги позивача таких висновків суду не спростовують.
Отже, на підставі з'ясованих у справі обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для їх задоволення.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року в адміністративній справі №140/7989/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
С. П. Нос