22 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/19424/24 пров. № А/857/29322/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Мандзія О.П.
суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі № 380/19424/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 (далі - апелянт, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зменшення ОСОБА_1 в довідках від 16.08.2024 №1159/12/12356, №1159/12/12355, №1159/12/12354 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі №380/8541/24, розміру надбавки за особливості проходження служби з 65% до 1% та премії з 53% до 10%;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі №380/8541/24, скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ОСОБА_1 довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, станом на 01.01.2021 та станом на 01.01.2022, в яких на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, вказати розміри: надбавки за особливості проходження служби 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; премії 53% посадового окладу, із застосуванням отриманих розмірів посадового окладу і окладу за військове звання з урахуванням прожиткового мінімуму на визначений рік, обравши надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, за відповідною посадою, звідки особа звільнилася на пенсію.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 у цій справі позов задоволено; визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо зменшення ОСОБА_1 в довідках від 16.08.2024 №1159/12/12356, від 16.08.2024 №1159/12/12355, від 16.08.2024 №1159/12/12354 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, складених на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі №380/8541/24, розміру надбавки за особливості проходження служби з 65% до 1% та премії з 53% до 10%; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі №380/8541/24, скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XIІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.08.2018 №260, вказавши розміри: надбавки за особливості проходження служби 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; премії 53% посадового окладу, для здійснення перерахунку пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.01.2022; судові витрати розподілу не підлягають.
Вказане судове рішення набрало законної сили.
27.06.2025 ОСОБА_1 подав до Львівського окружного адміністративного суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Львівського окружного адміністративного суду (в порядку 382 Кодексу адміністративного судочинства), у якій просив за результатами розгляду заяви встановити судовий контроль за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі №380/19424/24; зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 у цій справі; попередити керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 про можливість застосування заходів, передбачених ч. 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування цієї заяви позивач вказав, що звернення до суду обумовлене тим, що у довідках №1159/12/6005 від 26.03.2025, №1159/12/6006 від 26.03.2025 та №1159/12/6007 від 26.03.2025, виданих на виконання судового рішення №380/19424/24, надбавки за особливості проходження служби 65% та премії 53% визначені не з розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня календарного року, а з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 - 1762,00 грн. Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції про виникнення нового спору між сторонами.
Також ствердив, що посилання суду першої інстанції на передчасність звернення позивача з відповідною заявою, оскільки примусовий порядок виконання рішення суду у цій справі ще не розпочатий, а тому відсутні підстави стверджувати, що встановлені законом заходи примусового виконання рішення суду наразі є вичерпаними.
Беручи до уваги наведення позивачем достатніх аргументів щодо необхідності встановлення судового контролю за ст. 382 КАС України та надання відповідних доказів на підтвердження ухилення відповідача від виконання судового рішення, а тому вважає, що у суду першої інстанції були всі достатні підстави для задоволення клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у цій справі.
Ухвалою від 07.07.2025 у цій справі відмовлено у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду (в порядку ст. 382 КАС України).
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, оскільки вважає, що відповідну ухвалу прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що відповідачем у цій справі неналежно виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду у цій справі та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі №380/8541/24, що призвело до порушення вимог ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Таким чином, зазначена вище бездіяльність відповідача призвела до порушення державних гарантій, установлених законодавством для військовослужбовців, порушення прав та інтересів позивача, які були захищені судовим рішенням, що набрало законної сили, проте не виконувалося належним чином відповідачем.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність та передчасність заяви позивача, оскільки позивач не скористався правом примусового виконання судового рішення, а обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, викладене не впливає на захист порушеного права.
Розглядаючи вимоги позивача, суд не може зобов'язати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення.
Таким чином, суд при винесенні ухвали неповно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення цього спору, а також порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування відповідної ухвали.
Апелянт просив скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у цій справі та задовольнити вимоги заяви повністю.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Так, відмовляючи в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі №380/19424/24, суд першої інстанції керувався тим, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Розглядаючи вимоги позивача, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Дії відповідача щодо визначення розміру складових грошового забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, є новими правовідносинами, оцінка правомірності яких може бути предметом нового судового провадження.
Лише наявність достатніх сумнівів у належному виконанні суб'єктом владних повноважень свого конституційного обов'язку виконання судового рішення надає право суду встановлювати судовий контроль. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували необхідність застосування такого заходу.
Суд першої інстанції звернув увагу, що розміри основних та додаткових видів грошового забезпечення не були предметом дослідження у цій справі, а прийняте судом рішення не містить зобов'язання відповідача видати довідку з чітко встановленими розмірами складових грошового забезпечення, що виключає можливість здійснення судового контролю щодо таких вимог.
Крім цього, КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Оскільки у судовому рішенні чітко визначено порядок і спосіб його виконання, а судове рішення, яке набрало законної сили обов'язкове для виконання, у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовлено.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги у контексті спірних правовідносин, апеляційний суд керується таким.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3,8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 14 КАС судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться в ст. 370 КАС, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 01.02.2022 у справі 420/177/20 та від 18.05.2022 у справа №140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26.01.2021 у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129,129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Виконання рішення суду, яке набрало законної сили, забезпечується, зокрема, і шляхом встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, як це передбачено у розділі ІV КАС України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах».
Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Рішення суду, яке набрало законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.
Своєю чергою, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
У ст. 381-1 КАС України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382 - 382-3 і 383 цього Кодексу.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, змінений механізм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1 - 382-3 та статтю 382 викладено в новій редакції.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 382 КАС суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України (в редакції Закону №4094-IX) суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 382 КАС України визначено, що в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 382 КАС України).
Звернення до суду обумовлене твердженням по неправильне визначення відповідачем у довідках №1159/12/6005, №1159/12/6006 та №1159/6007 від 26.03.2025, виданих на виконання рішення у справі №380/19424/24, оскільки такі розміри суперечать рішенню суду. Надбавки за особливості проходження служби 65% та премія 53% визначені вірно, проте надбавки за особливості проходження служби, надбавки за вислугу років, додаткові види грошового забезпечення повинні бути розраховані з посадового окладу, окладу за військове звання, що обчислені з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року, а не з прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2018, тобто з 172,00 грн та від посадового окладу та окладу за військове звання.
Апеляційним судом з'ясовано, що відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі 380/19424/24, зокрема, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі №380/8541/24, скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XIІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.08.2018 №260, вказавши розміри: надбавки за особливості проходження служби 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; премії 53% посадового окладу, для здійснення перерахунку пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.01.2022.
Своєю чергою, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі №380/8541/24, яке набрало законної сили визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021. 01.01.2022, 01.01.2023 для перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023; зобов'язано відповідача підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2020, 01.01.2021. 01.01.2022, 01.01.2023, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021. 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням процентної надбавки за вислугу років, відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 пенсії.
Так, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі №380/19424/24 видано довідки про розмір грошового забезпечення позивача:
- №1159/12/6005 від 26.03.2025 за нормами чинними станом на 01.01.2020 (прожитковий мінімум - 2102,00 грн):
Посадовий оклад (19 т.р.) (2102 грн х 2,48) - 5210,00 грн;
Оклад за військовим (спеціальним) званням - майор (2102 грн х 0,76) - 1600,00 грн;
Надбавка за вислугу років 50% ПО+ОВЗ 2855,00 грн;
Надбавка за особливості проходження служби (ПО+ОВЗ++НВР) - 65% - 5567,25 грн;
Надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%ПО) - 655,50 грн;
Надбавка за кваліфікацію (7%ПО) - 305,90 грн;
Премія (53%ПО) - 2316,10 грн;
- №1159/12/6006 від 26.03.2025 за нормами чинними станом на 01.01.2021 (прожитковий мінімум - 2270,00 грн):
Посадовий оклад (19 т.р.) (2270 грн х 2,48) - 5630,00 грн;
Оклад за військовим (спеціальним) званням - майор (2270 грн х 0,76) - 1730,00 грн
Надбавка за вислугу років (50% ПО+ОВЗ) - 2855,00 грн;
Надбавка за особливості проходження служби (ПО+ОВЗ++НВР) - 65% - 5567,25 грн;
Надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%ПО) - 655,50 грн;
Надбавка за кваліфікацію (7%ПО) - 305,90 грн;
Премія (53%ПО) - 2316,10 грн.
- №1159/1/6007/25 від 26.03.2025 за нормами чинними станом на 01.01.2022 (прожитковий мінімум - 2481,00 грн):
Посадовий оклад (19 т.р.) (2481 грн х 2,48) - 6150,00 грн;
Оклад за військовим (спеціальним) званням - майор (2481 грн х 0,76) - 1890,00 грн;
Надбавка за вислугу років (50% ПО+ОВЗ) - 2855,00 грн;
Надбавка за особливості проходження служби (ПО+ОВЗ++НВР) - 65% - 5567,25 грн;
Надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%ПО) - 655,50 грн;
Надбавка за кваліфікацію (7%ПО) - 305,90 грн;
Премія (53%ПО) - 2316,10 грн.
Проаналізувавши відповідні довідки апеляційним судом з'ясовано, що надбавка за вислугу років (50% від ПО+ОВЗ), надбавка за особливості проходження служби (65%ПО+ОВЗ+НВР), надбавка за кваліфікацію (7%ПО), премія (53%ПО) у вказаних довідках мають однакове числове значення, що неможливо, за умови обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням на виконання судових рішень у справах №380/8541/24 та №380/19424/24, як вихідних даних для обчислення додаткових видів грошового забезпечення
Суд апеляційної інстанції зауважує, що в рішенні суду в межах справи № 380/380/8541/24 судом першої інстанції вже вирішувалось питання щодо правомірності застосування відповідачем розрахункової величини для визначення грошового забезпечення військовослужбовців прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, де суд дійшов висновку про те, що відповідне не узгоджується з приписами чинного законодавства.
В свою чергу, розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме надбавки за особливості проходження служби та премії, прямо залежать від розміру посадового окладу, окладу за військовим звання та відсоткової надбавки за вислугу років.
Таким чином, у разі збільшення розмірів основних видів грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно змінюються і розміри додаткових видів грошового забезпечення, які обраховуються виходячи з розмірів змінених основних видів грошового забезпечення.
Водночас, всупереч вищевказаним судовим рішенням, що набрали законної сили, відповідач застосував для визначення сум грошового забезпечення для перерахунку пенсії не розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021. 01.01.2022, а станом на 01.01.2018.
Отже, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції констатує, що суб'єктом владних повноважень судове рішення в повному обсязі не виконано.
Своєю чергою, суд першої інстанції, не надав жодної оцінки доводам позивача, викладеним у заяві, та не дослідив чи виконується відповідачем судове рішення належним чином з наданням оцінки наявним в матеріалах справи доказам.
Разом з тим, невідповідність складових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених у довідках, складених відповідачем на виконання судового рішення, з огляду на застосування останнім прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 не є підставою для звернення до суду з новим позовом.
Наявність у КАС спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (статті 382, 383), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Вищевказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.09.2020 у справі № 620/1718/20.
У контексті праворозуміння інституту судового контролю за виконанням рішення суду, суд повинен врахувати, що такий контроль передбачено з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, тому суд повинен займати активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.
Підсумовуючи викладене у сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (ч.3 цієї ж статті).
З огляду на викладене, враховуючи заперечення позивача про виконання рішення суду у даній справі, яке набрало законної сили, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача протягом тридцяти календарних днів подати звіт про виконання рішення суду у цій справі.
При цьому, статтею 381-1 КАС України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Тому, звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 у цій справі відповідач повинен подати до суду першої інстанції.
Щодо питання про застосування до керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 заходів реагування може бути вирішене за результатами розгляду відповідного звіту про виконання судового рішення, а тому така вимога заяви задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки висновки суду першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нової постанови.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі №380/19424/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - задовольнити частково.
Встановити судовий контроль за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі №380/19424/24.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати до Львівського окружного адміністративного суду у тридцятиденний строк, з дня отримання постанови суду, звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі №380/19424/24.
В задоволенні інших вимог заяви ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Головуючий суддя О. П. Мандзій
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська