22 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/2738/25 пров. № А/857/52839/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року в справі № 460/2738/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство «Інфоресурс», про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
суддя в 1-й інстанції - Дорошенко Н.О.,
час ухвалення рішення - 05 листопада 2025 року,
місце ухвалення рішення - м.Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 05 листопада 2025 року,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо внесення змін до відомостей відносно позивача, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»;
зобов'язати відповідача вжити заходи щодо внесення змін до відомостей Єдиної державної електронної бази з питань освіти про відсутність порушення позивачем послідовності здобуття освіти, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО щодо позивача у розділі (рядку) «На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» відображалося значення «Так, не порушує».
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач не здобув вищої освіти за освітнім ступенем бакалавр. Отже, вказані факти не можуть свідчити про здобуття позивачем відповідного рівня освіти за освітнім ступенем бакалавр у зв'язку з незавершеністю процесу здобуття освіти.
Фізична особа вважається такою, яка здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, що відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання необхідного обсягу відповідної освітньої програми та проходження атестації.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2014 році здобув базову загальну середню освіту, що підтверджується Свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданим Сарненським районним ліцеєм «Лідер» Сарненської районної ради Рівненської області 18.06.2014.
У 2016 році здобув повну загальну середню освіту, що підтверджується Атестатом серії НОМЕР_2 , виданим Сарненським районним ліцеєм «Лідер» Сарненської районної ради Рівненської області 27.05.2016.
У 2016 році ОСОБА_1 зарахований студентом 1-го курсу Національного університету водного господарства та природокористування денної форми навчання за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 141 «Електроенергетика, електротехніка тa електромеханіка», а 13.07.2017 відрахований, що підтверджується довідкою від 13.11.2024 №504, виданою Національним університетом водного господарства та природокористування.
У 2018 році ОСОБА_1 зарахований студентом 1-го курсу Національного університету водного господарства та природокористування денної форми навчання за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 192 «Будівництво та цивільна інженерія», а 21.01.2019 відрахований, що підтверджується листом Національного університету водного господарства та природокористування від 04.11.2024 №001-1291.
Згідно з витягом з наказу Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука» від 15.08.2024 №010/040-с ОСОБА_1 зарахований студентом 1-го курсу Приватного вищого навчального закладу «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука» денної форми навчання за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 227.01 «Терапія та реабілітація (Фізична терапія)».
За змістом довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №370115, сформованої 24.09.2024 на ім'я ОСОБА_1 , на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти позивачем у Приватному вищому навчальному закладі «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука» у період з 01.09.2024 по 30.06.2028 порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
21.11.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив внести зміни до системи ЄДЕБО до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".
Листом від 17.01.2025 №3/561-25 відповідач повідомив позивача, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 (08.05.1999) у 2016 році був зарахований до Національного університету водного господарства та природокористування за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 141 «Електроенергетика, електротехніка та 13.07.2017. У 2018 році був зарахований до Національного університету водного електромеханіка», відрахований господарства та природокористування за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 192 «Будівництво та цивільна інженерія», відрахований 21.01.2019. У 2024 році був зарахований до приватного вищого навчального закладу «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука» за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 227.01 «Терапія та реабілітація (Фізична терапія)». Саме тому у довідці, на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО у відповідному полі, буде зазначено «Ні, порушує». Стосовно внесення змін до картки здобувача освіти в ЄДЕБО зауважив, що згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 № 752 «Про створення Єдиної державної електронної бази з питань освіти» (із змінами, внесеними згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1060) визначено, що державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Міністерства освіти і науки України, є технічним адміністратором ЄДЕБО. Технічний адміністратор ЄДЕБО здійснює заходи із створення, модернізації і супроводження програмного забезпечення ЄДЕБО, у тому числі її реєстрів, та інформаційно-пошукової системи доступу до її відкритих даних, їх технічного і технологічного забезпечення, збереження та захисту відомостей та даних, надання, тимчасового припинення (блокування) та анулювання доступу до цієї бази та її реєстрів, надання послуг у сфері їх функціонування, а також інші функції, визначені законодавством. З огляду на зазначене, питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності.
Крім того, листом від 03.12.2024 №01-13/4517 третя особа у відповідь на звернення позивача від 21.11.2024 повідомила його, що внесення до ЄДЕБО змін стосовно інформації про особу, на підставі якої визначається порушення чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, не відноситься до компетенції ДП «ІНФОРЕСУРС».
Вважаючи поведінку МОН України протиправною бездіяльністю, а свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Враховуючи вимоги частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України, законодавець визначив критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частин першої-третьої статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Частиною першою статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює та визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Статтею 23 Закону № 3543-XII передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Додатком 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), затверджено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII.
Вказаним переліком передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII, а також докторантів та осіб, зарахованих на навчання до інтернатури, є довідка про здобувача освіти, сформована в ЄДЕБО, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров'я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.
Додатком 9 до Порядку № 560 затверджено форму довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО.
З урахуванням наведеного право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають освіту на рівні, що є вищим за рівень раніше здобутої освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII.
При цьому, документом, що підтверджує право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають освіту на рівні, що є вищим за рівень раніше здобутої освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", є довідка про здобувача освіти, сформована в ЄДЕБО.
Так, спірним у цій справі є питання послідовності здобуття позивачем освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII, у контексті застосування пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII та, відповідно, правомірність формування довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня вищої освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на відповідному рівні вищої освіти. Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності на тому самому рівні вищої освіти. Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі ж знання, уміння, навички та загальні компетентності, як і у попередні періоди навчання з 01.09.2016 по 13.07.2017 та з 01.09.2018 по 21.01.2019. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку.
Колегія апеляційного суду не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.
Так, на ім'я позивача сформовано довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО №370115, сформованої 24.09.2024, в якій у графі, яка має назву: "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" зазначено "Ні, порушує".
Колегія суддів зазначає, що суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, що беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регламентовані приписами Закон № 2145-VIII.
Згідно з частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII рівнями освіти є:
дошкільна освіта;
початкова освіта;
базова середня освіта;
профільна середня освіта;
перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
фахова передвища освіта;
початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
перший (бакалаврський) рівень вищої освіти;
другий (магістерський) рівень вищої освіти;
третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2145-VIII фахова передвища освіта здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.
Згідно з частиною другою статті 17 Закону № 2145-VIII вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
За приписами статті 40 Закону № 2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.
Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності.
Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до ЄДЕБО в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 (08.05.1999) у 2016 році був зарахований до Національного університету водного господарства та природокористування за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 141 «Електроенергетика, електротехніка та 13.07.2017. У 2018 році був зарахований до Національного університету водного електромеханіка», відрахований господарства та природокористування за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 192 «Будівництво та цивільна інженерія», відрахований 21.01.2019.
У 2024 році був зарахований до приватного вищого навчального закладу «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука» за освітнім ступенем бакалавр за спеціальністю 227.01 «Терапія та реабілітація (Фізична терапія)».
Тобто, позивач не здобув вищої освіти на першому (бакалаврському) рівні.
Отже, вказані факти не можуть свідчити про здобуття позивачем відповідного рівня освіти за освітнім ступенем бакалавр у зв'язку з незавершеністю процесу здобуття освіти.
На факт незавершеності здобуття позивачем вищої освіти безумовно вказують також відомості з ЄДЕБО (щодо позивача), згідно з якими до цієї бази включено лише документи про освіту позивача: свідоцтво про базову загальну середню освіту серії НОМЕР_1 та атестат про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_2 .
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює Закон № 1556-VII.
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою статті 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти:
початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
перший (бакалаврський) рівень;
другий (магістерський) рівень;
третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Молодший бакалавр - це освітній або освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180- 240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90 - 120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов'язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.
Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 6 Закону № 1556-VII атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.
Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об'єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).
Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.
Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приписами статті 7 Закону № 1556-VII документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями:
диплом молодшого бакалавра;
диплом бакалавра;
диплом магістра;
диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до ЄДЕБО.
Аналіз наведених правових норм дає змогу дійти висновку, що фізична особа вважається такою, яка здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, що відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання необхідного обсягу відповідної освітньої програми та проходження атестації.
Таким чином, основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що має підтверджуватись відповідним документом про освіту.
Судом встановлено та матеріалами справи стверджено, що ОСОБА_1 раніше не отримував жодного документа про вищу освіту, у тому числі за першім (бакалаврським) рівнем.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що послідовність здобуття позивачем освіти відповідає положенням частини другої статті 10 Закону № 2145-VIII, оскільки ОСОБА_1 здобуває перший рівень вищої освіти, який є вищим за раніше здобутий ним рівень повної загальної середньої освіти.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позивач порушив послідовність здобуття рівнів освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII з тих підстав, що позивач уже здобував освіту за рівнем, який був подібний наявному у нього рівню освіти, отримував необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на відповідному рівні вищої освіти.
Щодо питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО, суд зазначає таке.
Положення про ЄДЕБО, затверджене наказом МОН України від 08.06.2018 № 620, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за № 1132/32584 (далі - Положення № 620).
Зазначене Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України "Про освіту" з метою визначення порядку функціонування ЄДЕБО в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб. Такі приписи містяться у абзаці першому пункту 1 розділу I вказаного Положення.
У абзаці четвертому пункту 2 розділу I цього ж Положення № 620 наведений перелік уповноважених суб'єктів, а саме: розпорядник ЄДЕБО, технічний адміністратор ЄДЕБО, державні органи, органи управління у сфері освіти, Державна служба якості освіти України, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, Український центр оцінювання якості освіти, суб'єкти освітньої діяльності, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління розпорядника ЄДЕБО, інші особи, яким надається доступ до ЄДЕБО або окремих її складових у порядку та обсягах, визначених законодавством.
Власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є МОН України, технічним адміністратором - ДП "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО (пункт 5 розділу I Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти).
Згідно зі змістом приписів підпункту 5 пункту 2 розділу II Положення № 620 ЄДЕБО функціонує з метою забезпечення, зокрема, формування, реєстрації та обліку інформації для видачі суб'єктами освітньої діяльності документів у сферах, у тому числі вищої освіти.
Уповноважений суб'єкт має доступ до інформації, внесеної або сформованої ним в ЄДЕБО, а також до інформації, доступ до якої передбачений відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО, що передбачено пунктом 12 розділу III цього Положення.
Відповідно до норм, що містяться у підпунктах 1, 3 та 6 пункту 1 розділу IV Положення № 620 розпорядник ЄДЕБО як уповноважений суб'єкт виконує, зокрема, такі основні функції: вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.
Суб'єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, відповідно до пункту 8 розділу IV Положення № 620 уповноважені: вносити до ЄДЕБО та підтримувати в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у відповідних пунктах Положення; підтверджувати зазначену в ЄДЕБО інформацію про себе один раз на рік, якщо інше не визначено розпорядником ЄДЕБО; здійснювати в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
З огляду на вищевказані норми Положення № 620 апеляційний суд дійшов висновку, що формування інформації з ЄДЕБО для видання документів у сферах, зокрема, вищої освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює Міносвіти як розпорядник зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї як уповноважений суб'єкт.
При цьому за змістом пункту 2 розділу IV Положення про ЄДЕБО забезпечення функціонування ЄДЕБО здійснюється технічним адміністратором системи в порядку, визначеному Міносвіти як розпорядником ЄДЕБО, у тому числі й стосовно здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення.
Суб'єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти не мають повноважень на встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО та зміни технічних параметрів й алгоритмів його функціонування.
Це означає, що заклад освіти, в якому станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин навчається ОСОБА_1 , в силу своїх повноважень, не має технічної можливості для формування та видачі позивачу довідки з ЄДЕБО з іншим змістом відомостей щодо поточного здобуття освіти, порушення або непорушення послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII, аніж той, який був сформований системою, оскільки такий документ формується автоматично з використанням засобів програмного забезпечення, вимоги до якого визначає МОН України.
Саме дії щодо формування довідки з ЄДЕБО й оскаржує позивач у справі, що розглядається. Суд враховує, що хоча формування довідки з ЄДЕБО й здійснюється автоматично у цій системі, однак порядок вчинення таких дій визначається безпосередньо МОН України шляхом забезпечення функціонування ЄДЕБО і встановлення вимог до апаратного та програмного забезпечення вказаної системи. Тобто формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним Міністерством закріплених за ним у законі повноважень. Це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства.
На підставі аналізу вищевказаного нормативного регулювання суд вважає, що саме МОН України та технічний адміністратор ДП "Інфоресурс" мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII, натомість навчальний заклад, в якому навчається позивач, виконує лише технічну функцію, оскільки довідка формується автоматично на підставі даних ЄДЕБО, а тому позовні вимоги в цій частині також є підставними та обґрунтованими.
Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24, від 25.11.2025 у справі № 160/34591/24.
Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду констатує, що суд першої інстанції неправильно застосувавши норми матеріального права, дійшов помилкового висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, враховуючи задоволення апеляційної скарги та позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року в справі № 460/2738/25 скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо внесення змін до відомостей щодо ОСОБА_1 , які містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо непорушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2. ст. 10 Закону України "Про освіту" зазначити "Так, не порушує".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 судовий збір на суму 3027 (три тисячі двадцять сім) гривень 70 копійок, за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
овне судове рішення складено 22 квітня 2026 року.