про повернення апеляційної скарги
22 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/20841/25 пров. № А/857/18934/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Боршовського Т. І.
суддів -Кухтея Р. В.
Шевчук С. М.
перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 460/20841/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобовязання вчинення дій,
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимозі статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 03 квітня 2026 року в електронний кабінет користувача підсистеми "Електронний суд", що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суддя доповідач вважає за доцільне дану справу розглядати у змішаній формі без витребування такої із суду першої інстанції.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.
21 квітня 2026 року на адресу суду надійшла заява скаржника про продовження строку для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, яка мотивована тим, що у зв'язку із введеним воєнним станом на даний момент у скаржника відсутні кошти для сплати судового збору. Водночас зазначає, що кошти для сплати судового збору надійшли від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня на рахунки військової частини та перебувають у процесі оплати через органи Державної казначейської служби України.
Вирішуючи подану заяву, суд апеляційної інстанції керується наступними мотивами.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень та є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України.
Відповідно до вимог чинного законодавства Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів для потреб сплати судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
В абзаці 2 пункту 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів україни від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на плановий бюджетний період розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів. На суму власних надходжень і відповідних видатків, які здійснені згідно з тимчасовими кошторисами та не заплановані в розписі, оформляється довідка про зміни до кошторису в частині спеціального фонду.
Верховний Суд неодноразово наголошував (справи № 806/2321/16, №826/24448/15, №806/2950/15, №200/11691/19-а, № 405/7262/17, №1440/1822/18, №0840/3465/18 та низці інших), що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Відповідно до статті 7 КАС України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Апелянт, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поруч з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для продовження строку для сплати судового збору, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Крім того, суд критично оцінює твердження апелянта щодо факту надходження коштів на рахунки військової частини, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаного не надано.
Таким чином, з врахуванням наведеного вище та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень належних заходів щодо своєчасного виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень, зокрема у справі № 460/20841/25, не може вважатися поважною причиною для продовження строку для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, тому така заява задоволенню не підлягає.
З цих підстав у задоволенні заяви про продовження строку для сплати судового збору за подання апеляційної скарги необхідно відмовити.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, оскільки собою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто усіх недоліків апеляційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Разом з тим, особі, яка подавала апеляційну скаргу, необхідно роз'яснити, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне подання апеляційної скарги в порядку, встановленому процесуальним законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 296, 298 КАС України,,
У задоволенні заяви про продовження строку для сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовити.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 460/20841/25 повернути скаржнику.
Ухвалу разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Т. І. Боршовський
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук