22 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/2687/25 пров. № А/857/19023/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року (суддя- Недашківська К.М., ухвалене в м. Рівне) у справі № 460/2687/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просив суд: визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №172550006516 від 18.09.2024, щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 18.05.2002 по 18.05.2023 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.08.1982 та відмови в призначені пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу; визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №172550009020 від 30.12.2024 щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 18.05.2002 по 18.05.2003 та з 18.03.2003 по 01.04.2004 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.08.1982 та відмови в призначені пенсії за віком у зв'язку відсутністю необхідного страхового стажу; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зарахувати до страхового стажу на роботі перукарем періоди роботи з 18.05.2002 по 18.05.2003 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та з 18.03.2003 по 01.04.2004 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.08.1982 та повторно розглянути подану заяву про призначення пенсії за віком від 12.08.2024.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №172550006516 від 18.09.2024, щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 18.05.2002 по 18.05.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.08.1982 та відмови в призначені пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №172550009020 від 30.12.2024 щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 18.05.2002 по 18.05.2003 та з 18.03.2003 по 01.04.2004 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.08.1982. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 на роботі перукарем періоди роботи з 18.05.2002 по 18.05.2003 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та з 18.03.2003 по 01.04.2004 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.08.1982 та повторно розглянути подану заяву про призначення пенсії за віком від 12.08.2024, з урахуванням висновків суду.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняте нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Також не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняте нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.04.2023 звернулася із заявою та документами до територіального органу ПФУ про призначення пенсії за віком.
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та прийнято рішення № 17250006516 від 04.05.2023 про відмову у призначенні пенсії.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що необхідний страховий стаж, передбачений статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років. Однак виявилось, що зарахований цим органом стаж, становив 29 років 1 місяць. Позивачка вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області зараховано період її роботи в перукарні ФОП ОСОБА_4 з 11.01.2004 по 31.03.2004 лише 29 днів, в той час коли вона фактично працювала з 18.03.2003 по 01.04.2004, що підтверджувалось записами трудової книжки.
В подальшому, 12.08.2024 позивачка звернулася до територіального органу ПФУ із заявою та документами до територіального органу ПФУ про призначення пенсії за віком.
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та 18.09.2024 прийнято рішення №172550006516 про відмову у призначенні пенсії. Цим рішенням було встановлено, що необхідний страховий стаж, передбачений ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для отримання пенсії, становить 30 років. Однак виявилось, що зарахований цим органом стаж, становив 29 років 1 місяць і 15 днів. Вказано, що не зараховано період роботи з по 18.05.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.08.1982, оскільки відсутні відомості про роботу в індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зазначений в трудовій книжці період роботи рекомендовано підтвердити додатковими документами, зокрема уточнюючою довідкою або результатами перевірки проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки.
Також, 26.12.2024 позивачка звернулася із заявою та документами до територіального органу ПФУ про призначення пенсії за віком, долучивши уточнюючі довідки щодо зарахування трудового стажу за період з 18.05.2002 по 18.05.2003.
30.12.2024 Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №172550009020. В рішенні зазначено, що стаж позивача становить 29 років 4 місяці 16 днів. Пенсійним органом не було зараховано два періоди роботи перукарем, за періоди з 18.05.2002 по 18.05.2004 роки у підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вказано що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком № 637, зокрема, трудової книжки. Водночас, на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 4011 постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 - 2000 років. Починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови № 794). З урахуванням зазначених норм, відповідач зазначає що персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим.
Вважаючи такі відмови у призначенні пенсії протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року№1058-IV (далі - Закон 1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин ) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно вимог статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок), відповідно до пунктів 1, 3 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 30.12.2024, до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи з 18.05.2002 по 18.05.2004 роки у підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Як вбачається з трудової книжки позивача (запис №6, 8), остання в період: з 18.05.2002 по 18.05.2003 працювала перукарем у ФОП ОСОБА_2 ; з 18.03.2003 по 01.04.2004 працювала перукарем у ФОП ОСОБА_3 .
Разом з тим, як стверджують відповідачі, за період з 18.05.2002 по 18.05.2004 відсутні відомості про роботу в індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 1 статті 1 Закону №1058-IV визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Слід зазначити, що статтею 11 Закону №1058-IV визначено осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Так, відповідно до пункту 1 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.
Разом з тим, як передбачено пунктом 1 статті 14 Закону №1058-IV, страхувальниками відповідно до цього Закону є: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.
Частинами п'ятою та шостою статті 20 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Як визначено частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У пункті 16 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Як вірно вказав суд першої інстанції, що Закон України №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набрав чинності 01.01.2004. До вказаної дати питання зарахування стажу для призначення пенсії, зокрема, регулювалося нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Так, щодо спірного періоду, судом першої інстанції вірно враховано правову позицію Верховного суду висловлену в постанові 04.03.2020р. по справі №284/289/16-а де суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що невиконання страхувальником обов'язку з подання звітності тягне за собою притягнення винної особи до адмінвідповідальності, проте наявність факту вчинення адмінправопорушення не впливає на обчислення страхового стажу, з якого обраховується пенсія.
Частинами 4, 5, 9 статті 20 Закону №1058-IV передбачено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Днем сплати страхових внесків вважається, у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.
Статтею 21 Закону №1058-IV, зокрема визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства. Персоніфікований обліку системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Частиною 5 статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування або на єдиний рахунок, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь). Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5та5-1частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (частина 8 цієї статті).
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 “Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску», розрахунок - податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.
Розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) з розбивкою по місяцях звітного кварталу протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий Розрахунок за календарний рік не подається (пункт 1 розділу ІІ вказаного Порядку).
Також Верховний суд зазначив, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судому постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17 та від 30.09.2019 у справі №414/736/17.
Статтею 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 16 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застрахована особа має право: отримувати безоплатно відомості, внесені до її персональної облікової картки з системи персоніфікованого обліку та Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі інформацію, що відображає обсяг пенсійних коштів на її накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді або індивідуальному пенсійному рахунку в недержавному пенсійному фонді - суб'єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення, якщо застрахована особа обрала такий недержавний пенсійний фонд, та стан здійснення пенсійних виплат за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду, та в порядку, визначеному цим Законом; звертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначено положеннями статті 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити відомості, зокрема, частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат.
Також, пунктом 5 розділу І Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 №8-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (далі - Положення), реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно пункту 3 розділу IV Положення, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно абзаців другого, третього пункту 4 розділу IV Положення передбачено, що у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили. Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
Зважаючи на наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що періоди роботи з 18.05.2002 по 18.05.2003 та з 18.03.2003 по 01.04.2004, які не зараховані до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до приписів розділу IV Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).
Як вбачається з матеріалів справи, заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головними управліннями Пенсійного фонду України в Донецькій та Житомирській області, які прийняли спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що останнім розглянув заяву позивача про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.
А відтак, з метою ефективного захисту прав позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу на роботі перукарем періоди роботи з 18.05.2002 по 18.05.2003 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та з 18.03.2003 по 01.04.2004 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.08.1982 та повторно розглянути подану заяву про призначення пенсії за віком від 12.08.2024.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позову.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі №460/2687/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
Т. І. Шинкар