Справа № 452/465/26 Провадження № 2/450/1568/26
23 квітня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Мусієвського В. Є.
при секретарі Расяк С.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник позивача звернувся в Самбірський міськрайонний суд Львівської області з позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 71374219, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» 12.08.2025 року, у розмірі 11550 грн, що складається з 3500 грн заборгованості по тілу кредиту, 525 грн заборгованості за процентами, 525 грн заборгованості за комісією, 7000 грн заборгованості за неустойкою (пенею).
Мотивував позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 12.08.2025 року звернувся до ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та уклав кредитний договір № 71374219, отримавши грошові кошти на споживчі потреби. Вказав, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 11550 грн. Зазначив, що 16.09.2025 року між ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТзОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 16/09/25, відповідно до якого, а також згідно з реєстром права вимоги № 23/12/25-02 від 23.12.2025 року, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 71374219 від 12.08.2025 року. Враховуючи наведене, просив позовні вимоги задовольнити, а судові витрати, які складаються з 2662,40 грн судового збору та 4500 грн на професійну правничу допомогу, стягнути з відповідача на користь позивача. Крім цього, просив витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю.
Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 12.02.2026 року матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Пустомитівського районного суду Львівської області, які надійшли 06.03.2026 року.
Ухвалою судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.03.2026 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою від 10.03.2026 року клопотання представника позивача Велікданов С.К. про витребування доказів задоволено. Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю. Уповноважено представника позивача ТзОВ «Деал Фінанс Груп» Велікданов С.К. на отримання у АТ КБ «ПриватБанк» витребуваних доказів, які слід надати суду, а копії таких скерувати відповідачу, докази чого надати суду. Вказана ухвала представником позивача не виконана.
Ухвалою від 23.04.2026 року стягнуто з позивача ТзОВ «Деал Фінанс Груп» штраф у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 3328 грн за невиконання представником Велікданов С.К. ухвали суду від 10.03.2026 року.
Відповідач повідомлявся про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.
У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог статті 178 ЦПК України, без поважних причин.
В матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до частини 8 статті 178 та частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.
Відповідно до статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
В силу статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У відповідності до статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Судом встановлено, що 12.08.2025 року ОСОБА_1 уклав із ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» кредитний договір № 71374219 шляхом підписання такого електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора 28765, внаслідок чого отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 3500 грн строком на 30 днів, а саме до 10.09.2025 року, зі сплатою 0,5 % на день протягом всього строку кредитування та одноразової комісії в розмірі 15 % від суми кредиту.
Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором № 71374219 від 12.08.2025 року, що підтверджується довідкою ТзОВ «Европейська Платіжна Система» від 07.01.2026 року та копією платіжної інструкції/операції.
16.09.2025 року між ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТзОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 16/09/25, відповідно до умов якого, первісний кредитор ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «Деал Фінанс Груп» свої права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення до них і сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти.
З реєстру права вимоги № 23/12/25-02 від 23.12.2025 року до договору факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 року вбачається, що ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відступило на користь ТзОВ «Деал Фінанс Груп» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 71374219 від 12.08.2025 року в розмірі 11550 грн, що складається з 3500 грн заборгованості по тілу кредиту, 525 грн заборгованості за відсотками, 525 грн заборгованості за комісією, 7000 грн заборгованості за неустойкою (пенею).
У відповідності розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТзОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», заборгованість відповідача за кредитним договором № 71374219 від 12.08.2025 року станом на 23.12.2025 року становить 11550 грн, що складається з 3500 грн заборгованості по тілу кредиту, 525 грн заборгованості за відсотками, 525 грн заборгованості за комісією, 7000 грн заборгованості за неустойкою (пенею).
Водночас, суд не може в повній мірі погодитись із наведеною позивачем сумою заборгованості відповідача за кредитним договором № 71374219 від 12.08.2025 року з огляду на наступне.
Окрім заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією за надання кредиту, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 7000 грн заборгованості за неустойкою (пенею).
Разом з тим, у відповідності до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно зі статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак, заявлена представником позивача заборгованість за неустойкою (пенею)в розмірі 7000 грнне підлягатиме стягненню з відповідача на користь ТзОВ «Деал Фінанс Груп».
Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання не виконані з вини відповідача.
За статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивував позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 71374219 від 12.08.2025 року у розмірі 4550 грн, що складається з 3500 грн заборгованості по тілу кредиту, 525 грн заборгованості за відсотками, 525 грн заборгованості за комісією.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.
Відповідно до частин 1, 2, 8 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно із частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
З долучених до позовної заяви договору про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, додатку № 1 до нього, витягу з акту № 7-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги від 14.01.2026 року, платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 16.01.2026 року, вбачається, що розмір понесених позивачем витрат у зв'язку з розглядом цивільної справи за позовом ТзОВ «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 , становить 4500 грн та складається з послуг, а саме вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів вартістю 500 грн; підготовка/складання та направлення/подача однієї позовної заяви до боржника вартістю 4000 грн.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, відповідно до якої не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Верховний Суд у своїй постанові від 28.06.2023 у справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені статтею 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.
Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.
Як вбачається із згаданих вище документів наданих адвокатом, предметом наданої професійної правничої допомоги є вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів вартістю, підготовка/складання та направлення/подача однієї позовної заяви до боржника вартістю.
Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 11550 грн, які підлягатимуть частковому задоволенню в сумі 4550 грн.
Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом.
Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об'єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1000 грн, оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача, який був змушений до залучення професійної правничої допомоги адвоката.
Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 279 ЦПК України, статтями 3, 13, 16, 509, 512-514, 517, 526, 527, 530, 599, 610-612, 614, 639, 1048-1050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, статтями 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за кредитним договором № 71374219 від 12.08.2025 року у розмірі 4550 грн, що складається з 3500 грн заборгованості по тілу кредиту, 525 грн заборгованості за відсотками, 525 грн заборгованості за комісією.
У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Мусієвський В.Є.