Справа № 450/5870/24 Провадження № 2/450/1110/26
"23" квітня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Данилів Є.О.
при секретарі Хохолик О.І.
з участю: позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Держицького І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про (предмет позову):
зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно влаштованої огорожі між будинковолодіннями за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ,
стягнути судові витрати з відповідача,
суд постановив таке рішення:
підстава позову (позиція позивача):
позивач звернулася до суду з цивільним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно влаштованої огорожі між будинковолодіннями за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки площею 0,0370 га для обслуговування вказаного житлового будинку та господарських споруд. Безпосередньо із будинком позивача межує будинковолодіння відповідачів за адресою: АДРЕСА_1 . Між будинковолодіннями сторін, відповідачами влаштовано огорожу, і частина такої огорожі встановлено самовільно на земельній ділянці позивача таким чином, що він не має доступу до частини стіни будинку. У зв'язку із самовільним влаштуванням огорожі відповідачами на території позивача, такий не може провести ремонтні роботи частини стіни, до якої він не має фактичного доступу.
Більше того, 16.11.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 мала місце пожежа, у зв'язку з якою було пошкоджено частину стіни будинку позивача, яку навіть не було можливості загасити у зв'язку з відсутністю доступу до такої, а станом по даний час, позивач не має можливості провести ремонтні роботи та усунення пошкоджень такої стіни, оскільки, знову ж таки, ОСОБА_1 немає фактичного доступу до неї за наслідком наявності самовільно влаштованої огорожі.
Таким чином, станом на даний час позивачу існують перешкоди у здійсненні права власності житловим будинком а земельною ділянкою у вигляді самовільно встановленої огорожі, внаслідок чого має місце порушення його прав.
Позиція відповідача: відповідач в судове засідання не з'явився, представник відповідача Держицький І.Р. в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог повністю.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
28.01.2025 року ухвала суду про відкриття провадження у справі.
Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.
Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (рішення Європейського Суду з прав людини від 21.02.1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства»).
За загальним правилом, наведеним у ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Земельна ділянка кадастровий номер якої 4623686400:01:003:0011, площею 0,0370 га належить на праві приватної власності ОСОБА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 727015 від 17.11.2005 року.
Згідно договору купівлі-продажу 1/ 2 частини житлового будинку і земельної ділянки посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Леон М.В. від 11.12.2001 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4201 гр. ОСОБА_3 продала, а гр. ОСОБА_1 купив, належну ОСОБА_3 1/2 ідеальну частину житлового будинку, АДРЕСА_1 , що позначені на плані літерою А-1, А'-1 прибудова, Б-гараж, B-сарай, літня кухня, Г, Д-вбиральні, №1, 2, 3, 4, 5 - огорожі, ворота, хвіртка, К- колодязь, І- замощення, і земельну ділянку, площею 0,0365 га, що знаходяться в
АДРЕСА_1 . Житловий будинок в цілому складається з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 59.8 кв.м та двох кухонь. Земельна ділянка передана для обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
Земельна ділянка кадастровий номер якої 4623686400:01:003:0502, площею 0,1054 га належить на праві приватної власності ОСОБА_4 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 904345 від 22.06.2010 року.
Право власності та користування житловим будинком та будинковолодінням відповідачем підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.08.2010 р. за № 26919304, Договором дарування житлового будинку від 10.07.2010 р. зареєстрованого в реєстрі за № 935.
Рішенням виконавчого комітету Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 29.11.2005 року № 72 «Про розподіл будинковолодіння та присвоєння окремого поштового номера житлових будинків с. Сокільники», при здійсненні розподілу будинковолодіння та присвоєння окремого поштового номера житлових будинків в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 було надано дозвіл на розподіл, та закріплено відповідні споруди, серед яких зокрема являється також сітка та огорожа.
Згідно технічного паспорта на жилий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1 виданого начальником Львівського обласного бюро технічної інвентаризації від 25.03.1992 року до складу житлового будинку належать такі господарські будівлі і споруди: А-1 - основне, а-1 - сіни, а1 - східці, А-1 - прибудова, а-1 - тамбур, а-1 - східці, Б - гараж, В - сарай - літня кухня, Г - вбиральня, Д -вбиральня, № 1 - огорожа, № 2- огорожа, № 3 - ворота, № 4 - ворота, № 5 - хвіртка, К - колодязь.
Тобто огорожа була наявна з самого початку набуття майна у власність Позивачем.
Як вбачається, підставою для позову на думку Позивача являється факт самовільного встановлення огорожі Відповідачем біля будинку Позивача, таким чином, що останній немає доступу до частини стіни будинку. У зв'язку з чим на думку Позивача існують перешкоди у користуванні своїм будинком.
В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на обставини пожежі 2023р на території будинковолодіння Відповідача, внаслідок якої було пошкоджено частину стіни будинку Позивача, а станом на даний час, позивач не має можливості провести ремонтні роботи по усуненню пошкоджень такої стіни.
Як вбачається з відповіді на адвокатський запит за № 12/08-24 від 12.08.2024 року Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області 16.11.2023 року о 13 год. 25 хв. надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_5 про пожежу в цегляній господарській будівлі за адресою АДРЕСА_1 . У відповідності до акту про пожежу оформленого посадовою особою Львівського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичвйних ситуацій у Львівській області ймовірною причиною пожежі є коротке замикання електромережі.
Відтак, через наявність форс-мажорних обставин в 2023р відбулась пожежа на горищі в господарській будівлі на території будинковолодіння Відповідача, яка не межує з будинком позивача.
Приписами ч.1, 4 ст. 159 ЗК України встановлено, що земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви; у рішенні органу місцевого самоврядування визначається порядок його виконання.
Клопотань про призначення земельно-технічної чи будь якої іншої експертизи з метою доведення факту вчинення відповідачем перешкод у користуванні земельною ділянкою, сторона позивача не заявляла.
Суд зазначає, що для повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи про встановлення факту чинення перешкод користування земельною ділянкою, необхідні спеціальні знання експерта у даній галузі.
За змістом ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" судам роз'яснено, що висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України "Про судову експертизу".
Виходячи з принципу повноти, всебічності, законності та обґрунтованості судового рішення, суд не вправі вирішити питання про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою на підставі поданих стороною позивача доказів та без висновку експерта.
Крім того, у матеріалах справи відсутні відомості про вручення претензії про досудове врегулювання спору відповідачеві.
Відповідно до статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК). Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Закріпивши принцип змагальності сторін, гарантує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їхніх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, зокрема й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до цієї норми кожна сторона та інша особа, яка бере участь у справі, повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а у випадку неможливості стороною подати докази з поважних причин, суд сприяє особі в їх витребуванні, тим самим сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи (частина перша статті 84 ЦПК).
Суд дослідив усі надані сторонами докази, однак не знайшов підтвердження доводів, наведених позивачкою на підтвердження своїх позовних вимог.
Отже, стороною позивача не доведено належними і допустимими доказами вчинення відповідачем ОСОБА_2 перешкод у користуванні ОСОБА_1 належною йому житловим будинком та земельною ділянкою.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.
Доведення позивачем обставин, на підтвердження позовних вимог є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК.
У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року, справа № 923/875/19, яку суд враховує при вирішенні спору по суті (частина четверта статті 263 ЦПК), зазначено, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В силу вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати стягненню з відповідачів не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10-13, 15, 16, 76-83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про (предмет позову):
зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно влаштованої огорожі між будинковолодіннями за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 23.04.2026 року.
Учасники справи: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .
СуддяЄ. О. Данилів