Номер провадження 22-ц/821/273/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №690/554/25 Категорія: 304090200 Левченко В. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
21 квітня 2026 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Новікова О.М., Карпенко О.В.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 адвокат Марискіна Олена Олександрівна
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Марискіної Олени Олександрівни на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2025 року, у складі судді Левченка В.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого вказувало, що 18 січня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №78557381 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомукаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України "Про електронну комерцію".
22 травня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу № 01.02-14/24, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-14/24 від 22.05.2024, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 21368,49 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 5375,70 грн, заборгованість за відсотками - 15992,79 грн, які позивач просив стягнути на свою користь, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2025 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за договором позики № 78557381 від 18.01.2023 в розмірі 21 368,49 грн та судовий збір в розмірі 2422,4 грн.
Ухвалюючи таке рішення, суд мотивував тим, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, первісний кредитор надав відповідачу узгоджену суму кредиту, натомість відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, не повернув отримані в кредит кошти та проценти за їх користування, а тому з відповідача на користь позивача, як нового кредитора у спірних правовідносинах, підлягає стягненню заборгованість, яка утворилась за кредитним договором № 78557381.
Не погодившись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Марискіна О.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача грошові кошти у розмірі 7025 грн, з яких 5500 грн заборгованість за основним боргом і 1525 грн заборгованість за відсотками.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом не надано оцінки відсутності доказів перерахування кредитних коштів відповідачу та наявності заборгованості.
Скаржник, мотивуючи вимоги апеляційної скарги, звертає увагу на такі обставини: недоведеність переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача; відсутність реєстрів боржників до договору факторингу, на який посилається позивач; відсутність доказів повідомлення боржника про відступлення права вимоги; відсутність доказів перерахунку коштів за факторинговим договором позивачем первісному кредитору; відсутність доказів руху коштів по рахунку відповідача; нарахування відсотків поза межами строку дії кредитного договору.
Щодо нарахування процентів скаржник наголошує на тому, що матеріали справи не містять жодних доказів пролонгації строку кредитного договору, а тому проценти за користування кредитними коштами мають бути нараховані лише за період з 18.01.2023 до 17.02.2023, що в сумі складає 1525 грн, а стягнення з відповідача відсотків поза межами строку кредитування суперечить ЦК України та висновкам Верховного Суду.
Позивач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 06 січня 2026 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2025 року не відповідає вказаним вимогам закону, з огляду на таке.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (надалі - Закон).
Статтею 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 36 КПК України та ст. 79 КАС України.
За змістом ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», договір підписаний електронним підписом прирівнюється до договору укладеного у письмовій формі.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).
У постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 759/20374/20 (провадження № 61-4425св22), від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21 (провадження № 61-13123св23) вказано, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права».
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Положенням ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час апеляційного розгляду справи, 18 січня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 78557381 (надалі - Договір) (а.с.7-9).
Відповідно до п.п. 2.1-2.3 Договору сума позики становить 3000,00 грн строком на 30 днів, денна процентна ставка (базова) становить 2,5%. Дата надання позики 18 січня 2023 року, дата повернення позики (останній день) 17 лютого 2023 року, знижена денна процентна ставка 1 %, орієнтовна загальна вартість позики 3900,00 грн.
Відповідно до п. 21 Договору на вказану позичальником електронну пошту надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання договору, що згенерований під час проходження позичальником процедури укладення Договору. Позичальник, приймаючи пропозицію позикодавця укласти договір, підписує в інформаційно-телекомунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором. Сформовані таким чином електронні підписи позичальника та позикодавця накладені на договір. Після підписання такими електронними підписами договору його умови вважаються прийнятими, а договір є укладеним. Договір містить накладену кваліфіковану електронну печатку позикодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу. Підписаний таким чином договір прирівнюється до укладеного у письмовій формі.
Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором bioD3ypF0y.
18 січня 2023 року відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав електронним підписом GKhzoLRsD6 Паспорт споживчого кредиту (а.с. 8).
23 січня 2023 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору позики № 78557381, за якою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на підставі звернення позичальника, здійсненого за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційної системи, збільшило суму наданої ОСОБА_1 позики 3000,00 грн на 2500,00 грн. Таким чином, загальний розмір наданої позики становить 5500,00 грн. (а.с.9).
Згідно з п. 2.1. Додаткової угоди викладено в новій редакції стовбець 7 Таблиці п. 2 Договору, а саме "Орієнтовна загальна вартість позики, у грн" 7025,00 грн. Інші положення Договору залишились без змін.
22 травня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено Договір факторингу № 01.02-14/24, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників (а.с. 18-21).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-14/24 від 22.05.2024, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 21368,49 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 5375,70 грн, заборгованість за відсотками - 15992,79 грн (а.с. 23).
На підтвердження розміру заборгованості надано розрахунок заборгованості, складений ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» станом на 22.05.2024, відповідно до якого загальна заборгованість за договором становить 21 368,48 грн. (а.с. 15-16).
Колегія суддів вважає, що факт укладення договору позики та отримання відповідачем кредитних коштів об'єктивно підтверджується сукупністю доказів, наявних у матеріалах справи.
Крім того, колегія суддів зауважує, що за відсутності дій ОСОБА_1 щодо реєстрації на сайті та в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора та подачі заявки на отримання позики, шляхом вибору умов кредитування щодо строку та суми кредиту, ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту, Правилами надання грошових коштів у позику, отримання на електронну пошту одноразового ідентифікатора та підписання за його допомогою договору та паспорту споживчого кредиту, Договір позики № 78557381 від 18.01.2023 не було б укладено.
В апеляційній скарзі адвокат не заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та за відсотками, нарахованими в межах строку дії кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи надані позивачем докази на підтвердження укладення договору та таблицю розрахунку заборгованості, відповідно до якої позичальнику було перераховано двома траншами 18.01.2023 та 23.01.2023 кредитні кошти в сумі 5500 грн, вимоги апеляційної скарги, згідно яких скаржник не заперечує проти стягнення заборгованості за тілом кредиту, - фактично отримані та використані кредитні кошти в сумі 5500 грн, які добровільно не повернуті відповідачем, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс», як нового кредитора у спірних правовідносинах.
Твердження скаржника про недоведеність відступлення права грошової вимоги від первісного кредитора до позивача, колегія суддів оцінює критично, оскільки доказами, наданими позивачем, зокрема договором факторингу № 01.02-14/24 від 22.05.2024, витягом з реєстру боржників та платіжною інструкцією про оплату відступлених прав вимоги, підтверджується факт переходу права вимоги за кредитними зобов'язаннями від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Свеа Фінанс».
Щодо розміру заборгованості за відсотками нарахованими за користування кредитними коштами, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Із положень частини другої статті 625 ЦК України слідує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
У зобов'язальних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 22 березня 2017 року (справа №6-2311цс16), нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до п. 2.2., п. 2.3. Договору, строк дії договору становить 30 днів, датою повернення позики є 17.02.2023.
Пунктом 6 Договору сторони погодили, що позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника. При продовженні строку користування позикою процентна ставка за кожен день продовження буде розраховуватись за базовою процентною ставкою, визначеною в п.п. 2.3. п. 2 Договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді.
З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець після закінчення строку дії договору 17.02.2023, незважаючи на відсутність ініціювання позичальником продовження строку користування позикою, продовжив нарахування позичальнику відсотків за користування кредитними коштами за зниженою процентною ставкою, а з 07.12.2023 за базовою процентною ставкою 2,5 %.
Нарахування відсотків поза межами строку кредитування є мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченою ч.2 ст. 625 ЦК України, а не відсотками, передбаченими ст. 1050 ЦК України за користування кредитними коштами.
З наведеного слідує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежене умовами самого кредитного договору та, у даному випадку нараховувати відсотки за користування кредитом слід з 18.01.2023 до 17.02.2023, а нараховані відсотки поза межами строку кредитування стягненню не підлягають.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивач не заявляв вимоги про стягнення з ОСОБА_1 відсотків, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів зазначає, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по тілу кредиту в сумі 5500 грн та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, нарахованими в межах строку кредитування - 30 днів, на підставі процентної ставки 1 %, що становить 1525 грн. (30 грн х 5 дн + 55 грн х 25 дн), тобто загальний розмір заборгованості становить 7025 грн.
Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини нарахування заборгованості за відсотками поза межами строку кредитування, не врахував правових висновків Верховного Суду та неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог повністю.
В зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким позов належить задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором в сумі 7025 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5500 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 1525 грн.
Стосовно розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що під час подання позовної заяви, ТОВ «Свеа Фінанс» було сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Під час подачі апеляційної скарги скаржником було сплачено судовий збір у сумі 2906,88 грн.
Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог на суму 7025 грн, що складає 32,87 % від ціни позову, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» слід стягнути судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 796,24 грн (2422,40*32,87%/100%), а з ТОВ «Свеа Фінанс» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1951,38 грн (2906,88*67,13%/100%).
Згідно з п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є , зокрема неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки доводи скаржника є суперечливими з вимогами апеляційної скарги, та спростовані судом під час апеляційного розгляду.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Марискіної Олени Олександрівни - задовольнити частково.
Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2025 року у даній справі скасувати та ухвалити нове, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором позики № 78557381 від 18.01.2023 в сумі 7025 грн (сім тисяч вісімдесят гривень), з яких: 5500 грн - тіло кредиту, 1525 грн - відсотки за користування кредитними коштами.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судові витрати зі сплати судового збору при подачі позовної заяви в розмірі 796, 24 грн
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 1951, 38 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: Ю.В. Сіренко
О.М. Новіков
О.В. Карпенко