22 квітня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 705/4226/25
Провадження № 22-ц/821/818/26
Категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Новікова О.М., Фетісової Т.Л.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Школьної А.В. в приміщенні Христинівського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст позовних вимог
16 липня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 44089392, відповідно до умов якого відповідач отримав 11 000,00 грн та зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені договором.
ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит, проте відповідач не виконав умови кредитного договору.
27.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №78-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) передає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.
Відповідач належним чином свої зобов'язання не виконує, в результаті чого утворилась заборгованість, яка становить 49 225,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11 000,00 грн, заборгованість по процентам - 37 125,00 грн, заборгованість за комісією - 1 100,00 грн.
Враховуючи наведене, позивач просив суд постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4089392 від 21.07.2021 в загальному розмірі 49 225,00 грн, витрати на сплату судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2025 року позов - задоволено повністю.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4089392 від 21.07.2021 в загальному розмірі 49 225,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 11 000,00 грн, заборгованість по процентам - 37 125,00 грн, заборгованість за комісією - 1 100,00 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судові витрати в розмірі 2 422,40 грн, понесені позивачем на сплату судового збору та 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що позивачем доведено факт укладання договору про споживчий кредит № 4089392 від 21.07.2021, факт виконання ТОВ «Мілоан» зобов'язань за кредитним договором шляхом перерахування коштів в сумі 11 000,00 грн на рахунок позичальника, факт набуття права вимоги та факт наявності заборгованості за договором про споживчий кредит, шляхом надання належних та допустимих доказів, які містяться в матеріалах справи.
Матеріали справи не містять відомостей про повернення відповідачем первісному кредитору або позивачу основної суми боргу, процентів та комісії, у зв'язку із чим суд вважав вимоги позивача про їх стягнення обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Вирішуючи вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, дослідивши докази, надані представником позивача на підтвердження понесених витрат, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, взявши до уваги характер правовідносин у справі, обсяг досліджених доказів, зважаючи на те, що дана справа є справою незначної складності, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача та відповідача, наявність узгодженої та усталеної судової практики щодо вирішення спірних правовідносин, суд вважав за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу до 4 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 19 лютого 2026 року через засоби поштового зв'язку, ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції необгрунтованим, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просив змінити заочне рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2025 року, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №4089392 від 21.07.2021 у розмірі 22 000,00 грн, з яких 11 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 11 000,00 грн - заборгованість за процентами. В іншій частині рішення суду залишити без змін».
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що позивач намагається незаконного стягнути з відповідача відсотки у розмірі 37 125,00 грн, що становить 337% від тіла кредиту та є такими, що прямо порушують норми ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», принцип справедливості, добросовісності та розумності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором.
Вважає, що справедливим буде стягнення з відповідача відсотків, сума яких становить вартість кредиту, тобто у розмірі 11 000,00 грн, що узгоджується з позицією, викладеною у постанові Дніпровського апеляційного суду від 25.02.2025 у справі № 185/10382/23
Вказує, що суд першої інстанції незаконно стягнув з відповідача на користь позивача комісію у розмірі 1 100,00 грн, так як це суперечить положенням ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив
Фактичні обставини справи
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №4089392, за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати відповідачу грошові кошти в сумі 11 000,00 грн строком на 30 днів із 21.07.2021 по 20.08.2021 (п. 1.1 - 1.4 Договору).
Відповідно до пункту 1.5 Договору, загальні витрати позичальника за кредитом (без врахування тіла кредиту) складають 5 225 грн в грошовому виразі та 11,215.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка).
Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом становить 16 225,00 грн.
Комісія за надання кредиту визначена у розмірі 1 100,00 грн, яка рахується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 Договору).
Проценти за користування кредитом, відповідно до пункту 1.5.2 Договору складають 4 125,00 грн із розрахунку 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку за кожен день користування кредитом ( п. 1.6 Договору).
За умовами п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Плата за кредитом визначена у п. 2.2. Договору.
Зокрема, пунктом 2.2.2 Договору передбачено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору.
Пунктом 2.3 Договору передбачено пролонгацію строку кредитування, яка може відбуватися на пільгових або стандартних умовах.
Відповідно до п. 2.3.1.1 Договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством.
Для продовження строку кредитування на пільгових умовах позичальник має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частину заборгованості по кредиту.
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 Договору, або 1,25% в день.
За умовами пролонгації на стандартних (базових) умовах, що передбачені пунктом 2.3.1.2 Договору, позичальник може збільшувати строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Договір про споживчий кредит № 4089392 від 21.07.2021 укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
У розділі Реквізити Сторін в графі позичальник вказано: ОСОБА_1 , його РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , адресу місця реєстрації: АДРЕСА_1 , телефон НОМЕР_3 та електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_1
У Додатку №1 до Договору сторонами визначений графік платежів, згідно з яким позичальник мав повернути суму кредиту з нарахованими відсотками у розмірі 16 225,00 грн 20.08.2021.
У Додатку №2 до Договору міститься паспорт споживчого кредиту № 4089392 від 21.07.2021, умови якого відповідають погодженим сторонами умовам Договору про споживчий кредит.
ТОВ «Мілоан» видало довідку, якою підтвердило, що клієнт ОСОБА_2 ідентифікований товариством за введеним ним одноразовим ідентифікатором J69925, що надісланий на його телефон НОМЕР_3 21.07.2021 о 07:27.
Факт перерахунку ТОВ «Мілоан» на картку відповідача 414949*32 та отримання ним коштів підтверджується платіжним дорученням №51778788 від 21.07.2021, з якої слідує, що товариство перерахувало кошти в сумі 11 000,00 грн згідно договору № 4089392.
Належність картки № НОМЕР_4 ОСОБА_1 та зарахування на неї 21.07.2021 коштів в сумі 11 000,00 грн, підтверджено наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів інформацією від 03.09.2025 за № 20.1.0.0.0/7-250825/96207-БТ. Клієнт ОСОБА_1 верифікований банком шляхом підписання Анкети заяви ідентифікації клієнта від 06.10.2020.
27.10.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № 78- МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) новому кредиторові - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» за плату, а новий кредитор прийняв належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.
На виконання умов Договору № 78- МЛ від 27.10.2021 позивач перерахував ТОВ «Мілоан» грошові кошти, на підтвердження чого надав платіжну інструкцію № 47818 від 27.10.2021.
Із витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №78 - МЛ від 27.10.2021 судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 4089392 на суму 49 225,00 грн, з яких: 11 000,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту, 37 125,00 грн -заборгованість за процентами та 1 100,00 грн - заборгованість по комісії.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Також згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також апеляційний суд приймає до уваги, що у статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.
Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.
Враховуючи вищевикладені норми права та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем доведено факт укладання договору про споживчий кредит № 4089392 від 21.07.2021, факт виконання ТОВ «Мілоан» зобов'язань за кредитним договором, шляхом зарахування коштів у розмірі 11 000,00 грн на рахунок позичальника, а також факт набуття права вимоги та факт наявності заборгованості за договором про споживчий кредит, шляхом надання належних та допустимих доказів, які містяться в матеріалах справи, яка відповідачем в добровільному порядку повернута не була, тому до стягнення з відповідача обґрунтовано підлягає заборгованість за тілом кредиту у сумі 11 000,00 грн.
Відповідачем розмір заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11 000,00 грн. не заперечується, проте ОСОБА_1 не погоджується в частині нарахування заборгованості за відсотками та комісією, посилаючись на те, що позивач намагається незаконного стягнути з відповідача відсотки у розмірі 37 125,00 грн, що становить 337% від тіла кредиту та є такими, що прямо порушують норми ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», принцип справедливості, добросовісності та розумності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором.
Отже, скаржником фактично оскаржується рішення суду в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками та комісією.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України, мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування 30 днів, тобто з 21.07.2021 до 20.08.2021.
Розмір відсотків згідно з додатком №1 «Графік платежів» до цього договору встановлено в сумі 4 125,00 грн. (а.с.42).
Також у пункті 2.3. Договору про споживчий кредит визначено умови пролонгації строку кредитування на пільгових або стандартних (базових) умовах.
Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua і є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці: строк продовження 3 дні - максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту - 3.00; строк продовження 7 днів - максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту - 5.00; строк продовження - 15 днів - максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту - 10.00.
Якщо позичальник здійснює продовження кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 договору (пункт 2.3.1.1 договору).
Відповідно до п.2.3.1.2 Договору про споживчий кредит передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних ( базових)умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кілька днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6 Договору.
У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Отже, за умовами Договору (пункту 2.3.1.2 договору) сторони погодили, що у разі неповернення кредиту, він автоматично пролонгується строком до 60 днів. При цьому, з цього ж пункту договору видно, що у разі продовження строку кредитування на пільгових умовах, продовження строку кредитування на стандартних умовах (який не може перевищувати 60 днів) зупиняється.
Тобто, з умов договору вбачається, що кредит видано на 30 днів, однак у зв'язку з непогашенням ОСОБА_1 заборгованості у вказаний термін, він автоматично продовжився ще на 60 днів, тобто загальний строк кредитування - 90 днів.
Також, згідно п. 4.2. Кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст.625 ЦК України. Обов'язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця.
Пунктом. 1.6 Договору визначено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що в період з 21.07.2021 по 20.08.2021 нарахування процентів здійснювалось на підставі п. 1.5.2 Договору ( 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом), а в період з 21.08.2021 по 19.10.2021 - згідно п.п. 1.6, 2.3.1.2 Договору ( 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом).
Отже, перевіривши наведену позивачем суму заборгованості за відсотками згідно умов договору про споживче кредитування №4089392 від 21.07.2021, колегія суддів встановила, що сума заборгованості за відсотками за умовами кредитного договору складає 37 125,00 грн (( 11 000, 00 грн х 1,25% х 30 днів) + ( 11 000,00 грн х 5,00% х 60 днів)).
Розмір заборгованості за вказаним кредитним договором відповідає визначеному позивачем розміру заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що кредитна заборгованість відповідача за договором про споживчий кредит № 4089392 від 21.07.2021 складає 48 125,00 грн, з яких: 11 000,00 грн - заборгованість за кредитом (тіло кредиту) та 37 125,00 грн - заборгованість за відсотками.
Доводи скаржника, що відсотки у розмірі 37 125,00 грн прямо порушують норми ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», принцип справедливості, добросовісності та розумності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, відхиляються колегією суддів, оскільки вказаний розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін у відповідному договорі, що відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі №623/2936/19.
Щодо нарахованої комісії
Згідно з п. 1.5.1. Договору кредиту, комісія за надання кредиту в розмірі 1 100,00 грн. нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Однак, аналіз змісту вказаного договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які товариством встановлена одноразова комісія, а тому ТОВ «ФК «Кредит - Капітал», як правонаступник позикодавця, не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення договору про споживчий кредит щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи вищевикладене, вимоги про стягнення комісії задоволенню не підлягають.
Вказані висновки здійснені судом на підставі правового висновку викладеного у постанові ВС від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених підстав, висновки суду першої інстанції в частині розміру комісії за надання кредиту, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до скасування рішення у цій частині та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні вимог.
Щодо вирішення питання про стягнення судового збору
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» при зверненні до суду із даним позовом сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог, тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (97,77%), а саме у розмірі 2 368,38 грн. (2 422,40 грн*97,77 %).
При зверненні із апеляційної скаргою відповідач сплатив судовий збір у розмірі 2 512,05 грн. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, тому сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача в розмірі 56,02 грн ( 2 512,05 грн х 2,23%).
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-капітал» різницю між сумою судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та сумою, яку позивач має компенсувати відповідачу. Така різниця становить 2 312,36 грн ( 2 368,38 грн - 56,02 грн).
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2025 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за комісією у розмірі 1 100,00 грн та судового збору - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 1 100,00 грн. - відмовити.
В іншій частині заочне рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 312,36 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Т.Л. Фетісова
О.М. Новіков