Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/273/26 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 404/4327/26 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
23.04.2026 року. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участю захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м.Кропивницького від 16 квітня 2026 року, якою стосовно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Соколівське Кіровоградського району Кіровоградської області, громадянина України, із середньою - спеціальною освітою, перебуваючого на посаді оператора розвідником 2, розвідувального відділення 3, розвідувального взводу 2 розвідувальної роти ВЧ НОМЕР_1 , одруженого, маючого на утриманні чотирьох дітей, маючого нагороди, зареєстрованого АДРЕСА_1 , проживаючого АДРЕСА_2 , раніше судимого:
17.06.2020 року Кіровоградським районним судом за ч. 1 ст. 125 КК України до громадських робіт строком на 200 годин;
22.09.2020 року Кіровоградським районним судом за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 10 днів, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
29.09.2021 року Кіровоградським районним судом за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень;
29.01.2022 року кримінальне провадження № 12022121010000166 від 18.01.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України в порядку ст. 291 КПК України скеровано до Кіровського районного суду м. Кіровограда Кіровоградської області з обвинувальним актом;
25.01.2022 року кримінальне провадження №12021121160000444 від 30.12.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України в порядку ст. 291 КПК України скеровано до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області з обвинувальним актом; 17.02.2023 року кримінальне провадження №12021121040000263 від 09.05.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194-1 КК України в порядку ст. 291 КПК України скеровано до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області з обвинувальним актом; 22.05.2025 року кримінальне провадження № 12021121040000064 від 15.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України в порядку ст. 291 КПК України скеровано до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області з обвинувальним актом; Ухвалою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 04.04.2025 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 407 КК України закрито на підставі ч.5 ст.401 КК України.
04.11.2025 до Фортечного районного суду Кіровоградської області направлено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 5 ст. 407, ч.5 ст. 407 КК України
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів тобто, з 21 год. 05 хв. 14 квітня 2026 року до 21 год. 05 хв. 12 червня 2026 року, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду м.Кропивницького від 16 квітня 2026 року, задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів тобто, з 21 год. 05 хв. 14 квітня 2026 року до 21 год. 05 хв. 12 червня 2026 року, без визначення розміру застави.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 повідомлено про підозру у тому, що він 13.04.2026 близько 21:00 годин, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено знаходився поблизу свого місця проживання за адресою АДРЕСА_2 .
На ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, що супроводжувався словесною суперечкою у ОСОБА_7 виник умисел на спричинення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи даний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, ОСОБА_7 , взяв до правої руки дерев'яну бейсбольну биту та наніс вказаною дерев'яною битою один цілеспрямований удар в область голови ОСОБА_8 , внаслідок чого потерпілий втративши рівновагу впав на землю. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , не стримуючи агресії в бік потерпілого продовжив наносити останньому удари, не менше 10 ударів в область голови та тулуба (які є особливо важливими органами людини) ногами, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2 ступеню, перелому правої скоренево-тім'яної кістки, епідуральної гематоми великих розмірів з права, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними в момент їх заподіяння.
Рішення слідчого судді мотивовано тим, що у разі застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, вказане не зможе забезпечити на початковому етапі проведення досудового розслідування та у подальшому належного виконання останнім процесуальних обов'язків: так, відстоювання власної правової позиції є передумовою для незаконного впливу на свідків, знищенню чи перетворенню доказів, що ускладнить і затягне досудове розслідування.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_6 просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою застосувати відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варто відносно ОСОБА_7 . Свої вимоги обґрунтував тим, що в даному клопотання слідчий навів лише свої припущення щодо можливості ОСОБА_7 впливати на свідків не довівши цей факт будь якими доказами. Можливість вчинити інші кримінальні правопорушення теж крім припущень слідчого даний факт не підтверджується жодним матеріалом справи.
Крім того, у своєму клопотання слідчий не зазначив обставин. Які також враховуються судом під час обрання запобіжного заходу, а саме : наявність сталих соціальних зав'язків ОСОБА_7 , саме постійного місця проживання, трьох неповнолітніх дітей на утриманні. Вік та незадовільний стан здоров'я підозрюваного; дотримання підозрюваним запобіжних заходів, які застосовувались до нього раніше. Відсутність скарг за місцем проживання, наявність державних нагород. Незадовільний матеріальний стан. Крім того, командування підрозділу в якому проходить службу підзахисний повідомило що має бажання взяти останнього на поруки.
Заслухавши доповідача, захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, зваживши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали клопотання, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У відповідності до п.5 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерела права.
Відповідно ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Також, відповідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 року по справі «Мамедов проти Росії», суд при перевірці законності та обґрунтованості запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має враховувати не тільки тяжкість обвинувачення, як на визначальний чинник при оцінці ймовірності ризиків, і хоча суворість покарання є визначальним, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Попков проти Росії» від 06.12.2007 року визначено, що підозрюваний повинен бути звільнений на час розгляду справи, якщо державні органи не можуть надати достатньо підстав, які виправдовують його утримання під вартою. Влада зобов'язана надати переконливі підстави для будь-якого мінімального строку тримання під вартою.
У справі "Нечипорук та Йонкало проти України" ЄСПЛ відзначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з матеріалів клопотання, що у провадженні слідчого СВ ВП №2 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026121040000168 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
14.04.2026 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, колегія суддів доходить висновку, що при обранні запобіжного заходу слідчий суддя обґрунтовано врахував наявність обґрунтованої підозри, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що ОСОБА_7 наразі обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Злочин, в якому пред'явлено особі повідомлення про підозру є: умисним, тяжким. Об'єктом посягання є найвищі соціальні цінності: недоторканість життя та здоров'я людини, від яких настали тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя в момент заподіяння. Враховано дані, що характеризують особу ОСОБА_7 , який втрачає сталі соціальні зв'язки, зловживає спиртними напоями, не працевлаштований та не має постійного джерела доходів, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів та на даний час в суді перебувають матеріали кримінальних проваджень за обвинуваченням ОСОБА_7 .
Крім того, слід зазначити, що обґрунтованість підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Також слідчим суддею правильно враховано ризики передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винним за ч. 1 ст. 121 КК України - позбавлення волі від п'яти до восьми років, є підставою для початку/продовження можливого переховування від слідства та суду. У даному випадку існують реальні ознаки суспільного інтересу та необхідність забезпечення завдань кримінального провадження і завершення досудового розслідування по кримінальному провадженню (ст. 2 КПК України), які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. ОСОБА_7 після подій, в яких він підозрюється не надав потерпілому невідкладну медичну допомогу, не викликав бригаду швидкої медичної допомоги; тобто активно перешкоджає встановленню істини по справі, що значно підвищує ступінь його суспільної небезпеки, відтак щодо нього не може бути застосований менш суворий вид запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Уразі застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, вказане не зможе забезпечити на початковому етапі проведення досудового розслідування та у подальшому належного виконання останнім процесуальних обов'язків: так, відстоювання власної правової позиції є передумовою для незаконного впливу на свідків, знищенню чи перетворенню доказів, що ускладнить і затягне досудове розслідування. Відстоювання ОСОБА_7 власної правової позиції та суворість можливого покарання є вагомою підставою для початку його переховування і неявок, - оголошення міждержавного розшуку. Обізнаність про місце проживання потерпілого та свідків є ризиком незаконного впливу на них. Зволікання з викликом швидкої медичної допомоги свідчить про спробу приховування злочину. Неможливість вирішувати спори мирним шляхом, схильність до застосування фізичної сили та насильства, є ризиком вчинення нового злочину, тому тримання під домашнім арештом, не здатне забезпечити ризики передбачені ст.177 КПК України та належне виконання покладених на нього процесуальних обов'язків. Сукупність зазначених факторів підвищує суспільну небезпеку підозрюваного та свідчить про існування ризиків продовження, або вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що стане передумовою для затягування розгляду кримінального провадження.
Крім того, слідчий суддя дійшов до правильного висновку відмовивши в задоволенні клопотання командира військової частини про передачу підозрюваного на поруки, при цьому зазначивши, що закон покладає обов'язок визначення не менше двох поручителів. Крім того, наявні два випадки самовільного залишення військової частини, отже командир не здатен виконувати обов'язки поручителя.
Тому, враховуючи вище викладене доводи апеляційної скарги в частині передачі підозрюваного на поруки, є безпідставними.
Також слідчий суддя дійшов до правильного висновку з яким погоджується колегія суддів, що застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за вказаних обставини справи та серйозністю висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, не є надмірними та такими, що принижують його гідність у розмінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, колегія суддів доходить висновку, що слідчий суддя правильно врахував положення п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України та не визначив розмір застави.
Доводи викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що ризики зазначені в клопотанні, передбачені ст.177 КПК України не доведені, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки ризики у даному кримінальному провадженні встановлені судом першої інстанції знайшли своє об'єктивне підтвердження в суді апеляційної інстанції та в повній мірі підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами доданими до клопотання.
Крім того, доводи апеляційної скарги захисника стосовно того, що судом не враховано позитивно характеризуючи дані, є безпідставними, оскільки не є такими обставинами, які значною мірою знижують рівень існування обґрунтованих ризиків, які встановлені слідчим суддею та знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене, наявність обґрунтованих ризиків, враховуючи особу підозрюваного, та вищевикладені обставини, колегія суддів доходить висновку, що належна поведінка останнього на досудовому слідстві, може бути забезпечена лише шляхом застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів, також із урахуванням наявності вищевказаних ризиків, не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування по суті правильного прийнятого слідчим суддею рішення не встановлено.
За таких підстав, апеляційна скарга захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 183, 376, 407,422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м.Кропивницького від 16 квітня 2026 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів тобто, з 21 год. 05 хв. 14 квітня 2026 року до 21 год. 05 хв. 12 червня 2026 року, без визначення розміру застави - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
(підписи)