Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/239/26 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 405/7617/25 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
22.04.2026 року. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м.Кропивницького від 03 квітня 2026 року, якою стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працюючого, проживаючого АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 59 днів тобто, з 15.15 год. 03.04.2026 до 15.15 год. 31.05.2026 року.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м.Кропивницького від 03 квітня 2026 року, задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 59 днів тобто, з 15.15 год. 03.04.2026 до 15.15 год. 31.05.2026 року.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 повідомлено про підозру у тому, що він 03.12.2025 близько 17 год. 03 хв. в темну пору доби, керуючи технічно-справним автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності його дружині ОСОБА_9 , здійснював рух по вулиці Гетьмана Мазепи в місті Олександрія Кіровоградської області зі сторони перехрестя з проспектом Будівельників в напрямку перехрестя з вулицею Новопразьке шосе у вказаному населеному пункті.
Під час руху ОСОБА_8 , порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (надалі ПДР України), передбачені п. 1.5 ПДР України «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; п. 2.3 ПДР України «Для забезпечення безпеки руху водій повинен: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», через власну необережність, недбалість та неуважність позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб не створювати небезпеки для життя і здоров'я інших учасників дорожнього руху.
Рухаючись на автомобілі за наявних погодних та дорожніх умов, які обумовлювалися темною порою доби та відсутністю вуличного освітлення проїзної частини дороги, ОСОБА_8 був неуважним, діючи з протиправною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, щоб мати можливість постійно стежити за дорожньою обстановкою і контролювати рух керованого ним автомобіля та не створювати небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, чим позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати автомобілем.
Так, ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 під час руху в порушення вимог п. 12.3 ПДР України, згідно яких «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», маючи об'єктивну можливість своєчасно виявити, що проїзну частину дороги вулиці Гетьмана Мазепи м. Олександрії зліва-направо, щодо напрямку руху керованого ним транспортного засобу переходить неповнолітній пішохід ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із чим мав оцінити дорожню обстановку, як небезпечну для подальшого руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки керованого транспортного засобу, в результаті чого 03.12.2025 близько 17 години 03 хвилин на відстані близько 1.1 метри від правого краю проїзної частини вулиці Гетьмана Мазепи в місті Олександрія Кіровоградської області за перехрестям даної вулиці з проспектом Будівельників, навпроти будівлі ПрАТ "Оболонь", розташованої за адресою Гетьмана Мазепи 3/1 в місті Олександрія Кіровоградського їбласті допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_10 .
Всі вищевикладені невідповідні і протиправні дії водія ОСОБА_8 та порушення ним вимог, передбачених п.п. 1.5, 2.3 (б,) і (д), 12.3 ПДР України знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою в ході якої керований ним автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив наїзд на неповнолітнього ОСОБА_10 .
В результаті наїзду транспортного засобу, що було допущене, внаслідок порушення водієм ОСОБА_8 вищезазначених вимог ПДР України потерпілий ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді сполученої тупої травми тіла з переломом склепіння черепу, крововиливу в м'які мозкові оболонки, забою лобних долів головного мозку, органів грудної та черевної порожнини, розриву коренів обох легень, відриву нижньої долі правої легені, правого куполу діафрагми, чисельних непрямих переломів 3-9 ребер праворуч, та інших, які в сукупності є тяжкими тілесними ушкодженнями, небезпечними для життя в момент заподіяння та внаслідок яких наступила до його смерті. Смерть ОСОБА_10 знаходиться в прямому причинному зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями.
Таким чином, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Рішення слідчого судді мотивовано тим, що з метою запобігання ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, як такий що забезпечить його належну процесуальну поведінку в рамках даного кримінального провадження. Таким чином, беручи до уваги обставини кримінального провадження, позиції сторін, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення та його наслідки для потерпілого, характеризуючі дані на підозрюваного, стан його здоров'я, сімейний та матеріальний стан, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_7 просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Свої вимоги обґрунтував тим, що при обранні вказаного запобіжного заходу слідчим суддею не було враховано наступних обставин: - попередньої поведінки підозрюваного, який самостійно постійно з'являвся на всі виклики слідчого для участі у процесуальних та слідчих діях, в тому числі при проведенні слідчого експерименту, для отримання повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, надавав пояснення слідчому стосовно всіх обставин дорожньо-транспортної пригоди; ОСОБА_8 не залишив місце ДТП 03.12.2025 р. та очікував прибуття працівників поліції та медичних працівників. Підозрюваний сприяв розслідуванню кримінального провадження, приймаючи участь у слідчому експерименті та вказуючи всі обставини ДТП. Тобто жодного разу підозрюваний не вчинив дії щодо ухилення від явки до слідчого для уникнення кримінальної відповідальності; - особи підозрюваного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, належний сім'янин, який має двоє дітей - ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; - намагання підозрюваного одразу надавати допомогу родині потерпілої ОСОБА_13 . Оскільки станом на дату дорожньо-транспортної пригоди потерпіла була вагітна і найближчим часом мали відбутися у неї пологи, підозрюваний не хотів її турбувати, та спілкувався з її матір'ю - ОСОБА_14 , яка вказала, що поки ніякої допомоги не потрібно. Лише 06 квітня 2026 року після пологів та як виписали потерпілу з лікарні, нею були надані банківські реквізити її картки і родичі підозрюваного змогли сплатити частину заподіяної моральної шкоди у сумі 5000,00 грн., що підтверджується доданою платіжною інструкцією від 06.04.2026. 06 квітня 2026 року потерпілою ОСОБА_13 було надано заяву, в якій підтвердила вказані обставини та додатково вказала про те, що вважає обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному згідно ухвали слідчого судді необгрунтовано. ОСОБА_15 бажає працювати і зароблені кошти їй перераховувати. Перебуваючи під вартою, він не зможе цього зробити. Відповідно вона вважає, що йому має бути обраний запобіжний захід більш м'який (зокрема особисте зобов'язання), при якому він зможе продовжувати працювати та відшкодовувати їй заподіяну шкоду. Також потерпіла вказала про те, що не наполягатиме в подальшому на призначенні судом йому реальної міри покарання, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України, проситиме суд призначити мінімальне покарання, передбачене вказаним законом та звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності з випробуванням. - обставин ДТП, а саме того, що пішохід переходив проїздну частину у не встановленому місці в темну пору доби і не використовував при цьому світлоповертальні елементи та не був в одязі, який має світлоповертальні елементи, тобто мали місце порушення ПДР зі сторони пішохода також. Посилання слідчого у клопотанні на ту обставину, що є ризик виїзду підозрюваного за межі території України, оскільки він має закордонний паспорт, то вказаний ризик можливо прибрати шляхом надання підозрюваним слідчому вказаного закордонного паспорта якщо такий у нього наявний. Більше того, підозрюваний не вчиняв жодних дій, направлених на виїзд за межі території України, є військовозобов'язаним. Посилання слідчого у клопотанні на ту обставину, що підозрюваний є мешканцем Дніпропетровської області, а орган досудового розслідування знаходиться в місті Кропивницький, що унеможливить здійснення дієвого контролю за його поведінкою та виконання обов'язків, є необгрунтованими. Слідчий має можливість надати доручення органам поліції за місцем проживання для контролю поведінки підозрюваного.
Посилання слідчого у клопотанні на можливість незаконного впливу підозрюваного на свідків та потерпілу також є необгрунтованими, не підтвердженими жодними доказами. Всі основні слідчі та процесуальні дії по вказаному кримінальному провадженню проведені. Потерпіла не була безпосередньо свідком обставин дорожньо- транспортної пригоди і її покази, як і покази свідків, жодним чином не впливають на висновки органів досудового розслідування. Обставини руху транспортного засобу підозрюваного зафіксовано на відеореєстратор, відео з якого було надано та наявне в матеріалах даного кримінального провадження. Всі обставини ДТП підозрюваним також були зазначені під час допиту в якості підозрюваного та під час слідчого експерименту. Таким чином, висновки суду про обрання запобіжного заходу - тримання під вартою є необгрунтованими, оскільки не наведено доказів про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, а також недоведеність прокурором ризиків, передбачених положеннями ст. 177 КПК України. Розслідуване кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, вчинено з необережності.
Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які просили задовольнити подану апеляційну скаргу, прокурора, який просив відмовити в апеляційній скарзі захисника, зваживши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали клопотання, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У відповідності до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерела права.
Відповідно ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Також, відповідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 року по справі «Мамедов проти Росії», суд при перевірці законності та обґрунтованості запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має враховувати не тільки тяжкість обвинувачення, як на визначальний чинник при оцінці ймовірності ризиків, і хоча суворість покарання є визначальним, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Попков проти Росії» від 06.12.2007 року визначено, що підозрюваний повинен бути звільнений на час розгляду справи, якщо державні органи не можуть надати достатньо підстав, які виправдовують його утримання під вартою. Влада зобов'язана надати переконливі підстави для будь-якого мінімального строку тримання під вартою.
У справі "Нечипорук та Йонкало проти України" ЄСПЛ відзначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з матеріалів клопотання, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області перебуває кримінальне провадження № 12025120000000764 від 03.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
31.03.2026 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, колегія суддів доходить висновку, що при обранні запобіжного заходу слідчий суддя обґрунтовано врахував наявність обґрунтованої підозри, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 є тяжким злочином, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. Крім того, врахував обставини кримінального провадження, особу підозрюваного.
Крім того, слід зазначити, що обґрунтованість підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом огляду місця ДТП від 03.12.2025, де зафіксовано стан дорожніх та погодних умов на місці ДТП, розташування транспортного засобу за участі якого вчинено ДТП - автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , трупу неповнолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та інші сліди дорожньо-транспортної пригоди;
- протоколом огляду трупу від 03.12.2025 в ході якого оглянуто труп неповнолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із наявними в нього тілесними ушкодженнями спричиненими внаслідок ДТП;
- рапортом чергового Олександрійського РВП від 03.12.2025 з якого вбачається, що в результаті вказаної ДТП загинув неповнолітній ОСОБА_10 ;
- речовим доказом автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 на якому в ході огляду місця події зафіксовані механічні пошкодження, які виникли в результаті наїзду на пішохода;
- показаннями потерпілої ОСОБА_13 від 17.12.2025, щодо відомих їй обставин ДТП;
- показаннями свідка (очевидця) ДТП ОСОБА_16 від 04.12.2025, щодо відомих йому обставин наїзду автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 на неповнолітнього ОСОБА_10 ;
- протоколом (огляду) перегляду відеозапису від 04.12.2025 в ході якого був оглянутий відеозапис наїзду автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 311 CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 на неповнолітнього ОСОБА_10 ;
- відеозаписом ДТП, долученого до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ;
- висновками судових експертиз трупу ОСОБА_10 та обставин ДТП, технічного стану транспортного засобу та інженерно-транспортну експертизу, щодо механізму наїзду на пішохода;
- наданими у судовому засіданні поясненнями підозрюваного.
Також слідчим суддею правильно враховано ризики передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - усвідомлюючи тяжкість можливого покарання та вагомість доказів обґрунтованості підозри, маючи при цьому всі можливості та засоби виїзду за межі території України, підозрюваний може ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду; залишення місця проживання чи здійснення виїзду за межі України.
На території України триває військова агресія з боку російської федерації, що часто створює невизначеність на кордонах України та позбавляє насамперед прикордонну службу України можливості здійснювати належний контроль за всією ділянкою державного кордону, отже, і пропуск громадян через кордон із дотриманням відповідних порядку та правил. Зазначена обставина не виключає можливості у підозрюваного здійснити спробу перетину межі військового зіткнення та залишитися на тимчасово окупованій території України, що фактично виключить можливість його розшуку та притягнення до кримінальної відповідальності або взагалі надасть йому можливість залишити територію України та виїхати до російської федерації.
З огляду на те, що на даний час триває збройна агресія Росії проти України, підозрюваний ОСОБА_8 , маючи посвідчення водія на право керування легковими та вантажними автомобілями, а також закордонний паспорт для виїзду за кордон може під виглядом перевезеннями пасажирів та гуманітарних вантажів здійснити спробу виїхати за межі території України, відтак вказаний ризик не є уявним, що дає підстави для обрання запропонованого органом досудового розслідування запобіжного заходу.
З огляду на те, що ОСОБА_8 є мешканцем Дніпропетровської області, а орган досудового розслідування знаходиться в місті Кропивницький, вказаний ризик не є уявним, що дає підстави для обрання запропонованого органом досудового розслідування запобіжного заходу. Місце проживання підозрюваного поза межами місця дислокації органу досудового розслідування та суду унеможливить здійснення дієвого контролю за його поведінкою та виконання обов'язків, у випадку обрання міри запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під варто, насамперед не залишати місце проживання.
Також слідчий суддя дійшов до правильного висновку з яким погоджується колегія суддів, що застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за вказаних обставини справи та серйозністю висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, не є надмірними та такими, що принижують його гідність у розмінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, колегія суддів доходить висновку, що слідчий суддя відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України правильно не визначив розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Доводи захисника викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що ризики зазначені в клопотанні, передбачені ст.177 КПК України не доведені, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки ризики у даному кримінальному провадженні встановлені судом першої інстанції знайшли своє об'єктивне підтвердження в суді апеляційної інстанції та в повній мірі підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами доданими до клопотання.
Крім того, доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом не враховано позитивно характеризуючи дані, не заслуговують на увагу, оскільки не є такими обставинами, які значною мірою знижують рівень існування обґрунтованих ризиків, які встановлені слідчим суддею та знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене, наявність обґрунтованих ризиків, враховуючи особу підозрюваного, та вищевикладені обставини, колегія суддів доходить висновку, що належна поведінка останнього на досудовому слідстві, може бути забезпечена лише шляхом застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів, також із урахуванням наявності вищевказаних ризиків, не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування по суті правильного прийнятого слідчим суддею рішення не встановлено.
За таких підстав, апеляційна скарга захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 183, 376, 407,422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційна скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м.Кропивницького від 03 квітня 2026 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 59 днів тобто, з 15.15 год. 03.04.2026 до 15.15 год. 31.05.2026 року - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
(підписи)