Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/246/26 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 389/1211/26 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
22.04.2026 року. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційні скарги захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2026 року, якою стосовно:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , проживаючого АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів тобто, до 03 червня 2026 року.
Ухвалою слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2026 року, задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів тобто, до 03 червня 2026 року.
Органом досудового розслідування ОСОБА_9 повідомлено про підозру у тому, що відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 та надалі 12.03.2026 відряджений для подальшого проходження військової служби до в/ч НОМЕР_2 де поставлений на всі види забезпечення та прийнятий на посаду.
У відповідності до п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, не пізніше ніж 12.03.2026, тобто з моменту зарахування ОСОБА_9 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Згідно зі ст.3, 65, 68 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов'язком громадян України; кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Так, 05.04.2026 приблизно о 01:00 год. (більш точного часу під час проведення досудового розслідування встановити не представилось можливим) ОСОБА_9 перебував у службовому приміщенні тимчасового місця дислокації в/ч НОМЕР_2 , розташованого за адресою АДРЕСА_3 , де вживав алкогольні напої разом з іншими військовослужбовцями ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Під час спільного вживання алкогольних напоїв ОСОБА_11 , вчинив сварку з ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , під час чого у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виник спільний злочинний намір на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_11 , вчинене групою осіб.
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на позбавлення життя ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , спільно з ОСОБА_10 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, групою осіб, розподіливши між собою ролі як співвиконавці. Відповідно до яких ОСОБА_9 , підійшов до потерпілого ОСОБА_11 , який знаходився сидячи на ліжку та тримаючи його руками та масою власного тіла, позбавив ОСОБА_11 можливості чинити опір та самозахисту або ж втечі з службового приміщення. В свою чергу ОСОБА_10 виконуючи свою роль у вчинення злочину, обв'язав липкою стрічкою (скотч) ноги ОСОБА_11 та утримуючи руки ОСОБА_11 також їх обмотав липкою стрічкою за спиною останнього. Після чого залишили ОСОБА_11 на ліжку.
Надалі, ОСОБА_11 , намагаючись звільнити власні руки, почав чинити опір ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та намагався вилізти з службового приміщення. В свою чергу ОСОБА_9 спільно із ОСОБА_10 продовжуючи реалізацією свого злочинного умислу, розв'язали руки ОСОБА_11 з-за спини та спільно випрямивши ОСОБА_11 руки вздовж тулубу, після чого ОСОБА_10 обмотав липкою стрічкою руки спільно із тулубом та з метою позбавити ОСОБА_11 викликати сторонніх осіб на допомогу обмотав ОСОБА_11 порожнину роту, після чого залишили ОСОБА_11 на ліжку при чому останній не міг вчинити будь - яких активних дій направлених на збереження власного життя та позбавлений можливості до вчинення будь - яких активних дій.
Унаслідок активних та протиправних дій ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вигляді здавлення грудної клітини потерпілому ОСОБА_11 , останній помер на місці події від механічної асфіксії.
Рішення слідчого судді мотивовано тим, що суд переконаний у необхідності застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання його під вартою, так як наявні у матеріалах клопотання дані підтверджують наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що у разі обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, вказане не забезпечить на початковому етапі досудового розслідування та у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов'язків. Вказані обставини в сукупності свідчать про існування ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_7 просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Свої вимоги обґрунтував тим, що 5 квітня 2026 року слідчим СВ відділу поліції № 1 Кронивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_13 було затримано військовослужбовця в/ч НОМЕР_3 у підозрі у вчинення кримінального правопорушення передбаченого п.12. ч.2 ст.115 КК України. Згідно пояснень світків та відомостей що маються у протоколах огляду місця події від 05.04.2026 року нема підстав для оголошення підозрою ОСОБА_9 за п.12. ч.2 ст.115 КК України. Потерпілій ОСОБА_11 перебував у стані алкогольного сп'яніння вів себе агресивно і для припинення його дій ОСОБА_10 обмотав липкою стрічкою руки та ноги померлого. ОСОБА_9 не брав участі у замотуванні липкою стрічкою померлого. Його дії не могли привести до смерті ОСОБА_11 . Знам'янський міськрайонний суд не дослідивши об'єктивно письмові докази додані до клопотання слідчого виніс запобіжний захід як тримання піт вартою і ОСОБА_9 так і ОСОБА_10 Вказує, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не відповідає необхідному для проведення досудового розслідування процесуальному примусу від час проведення слідчих дій для з'ясування обставин скоєння та визначення кваліфікації дії підозрюваного. За місцем проживання та місцем служби ОСОБА_9 характеризується позитивно. У лікарському свідоцтві про смерть зазначено смерть ОСОБА_14 настала у результаті механічної асфікції що не могло буди умисними діями ОСОБА_9 . Підозрюваний є військовослужбовцем і повинен виконувати заходи по захисту батьківщини і не має на меті чинити перешкоди під час досудового розслідування.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_8 просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Свої вимоги обґрунтував тим, що ні клопотання прокурора, ні ухвала слідчого судді не містить, окріп стандартного формулювання «виник злочинний умисел», доказів того, що його підзахисний дійсно мав умисел на заподіяння смерті потерпілому.
Вказує, що його підзахисний не вчиняв жодних дій, щоб приховати злочин чи втекти з місця злочину, оскільки до моменту виявлення тіла ОСОБА_11 він взагалі н знав, що потерпілий помер, бо залишив його живого на ліжку спати. Отже, дії його підзахисного щодо допомоги ОСОБА_15 вчиняти дії щодо обмотування потерпілого скотчем та подальшого залишення його в такому стані, враховуючи сильне алкогольного сп'яніння, логічно кваліфікувати за ст. 135 КК України, а саме: залишення в небезпеці.
Крім того, зазначає, що підстави вважати підозру щодо його підзахисного обгрунтованою - відсутні, оскільки стороною обвинувачення жодним чином не доведено, що дії його підзахисного складають об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України.
Вказує, що ризики передбачені ст.177 КПК України не є доведеним та належним чином підтвердженим стороною обвинувачення.
Заслухавши доповідача, захисників - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , які просили задовольнити подані апеляційні скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, зваживши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали клопотання, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У відповідності до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерела права.
Відповідно ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Також, відповідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 року по справі «Мамедов проти Росії», суд при перевірці законності та обґрунтованості запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має враховувати не тільки тяжкість обвинувачення, як на визначальний чинник при оцінці ймовірності ризиків, і хоча суворість покарання є визначальним, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Попков проти Росії» від 06.12.2007 року визначено, що підозрюваний повинен бути звільнений на час розгляду справи, якщо державні органи не можуть надати достатньо підстав, які виправдовують його утримання під вартою. Влада зобов'язана надати переконливі підстави для будь-якого мінімального строку тримання під вартою.
У справі "Нечипорук та Йонкало проти України" ЄСПЛ відзначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з матеріалів клопотання, що у провадженні СВ відділу поліції №1 (м.Знам'янка) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026121020000199 від 05.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України.
05.04.2026 о 16:05 год. ОСОБА_9 затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України.
06.04.2026 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України.
Враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, колегія суддів доходить висновку, що при обранні запобіжного заходу слідчий суддя обґрунтовано врахував наявність обґрунтованої підозри, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні злочину проти життя та здоров'я особи, а саме у скоєнні умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою групою осіб, яке закон класифікує як особливо тяжкий злочин за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років або довічне позбавлення волі. ОСОБА_9 раніше не судимий, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей та інших осіб не має (протилежного в судовому засіданні не доведено), має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, перебуває на військовій службі.
Крім того, слід зазначити, що обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень за п.12 ч.2 ст.115 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами огляду місця події від 05.04.2026; лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_11 від 05.04.2026; протоколами допиту свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ; протоколом проведення слідчого експеримента від 06.04.2026.
Тому, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 стосовно не обгрунтованості підозри, не заслуговують на увагу, оскільки вищезазначені докази в своїй сукупності свідчать про обґрунтованість підозри про яку повідомлено ОСОБА_9 за п.12 ч.2 ст.115 КК України. Матеріали кримінального провадження містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Також слідчим суддею правильно враховано ризики передбачені п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, які існують на даний час, а саме:
ОСОБА_9 у період з 24.03.2023 по 34.04.3034, брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів тдержави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в м.Бахмут Донецької області. З 01.04.2024 по 05.09.2024, з 17.09.2024 по 07.11.2024, з 24.11.2024 по 15.01.2025 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення у здійсненні заходів із забезпечення заходів безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і період здійснення зазначених заходів, у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України. Водночас, підозрюваний має травми, пов'язані із виконанням військового обов'язку, з захистом Батьківщини.
Аналізуючи наведені вище обставини, в сукупності не дають підстав стверджувати про наявність у ОСОБА_9 настільки міцних соціальних зв'язків, які б нівелювали ймовірність переховування його від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Ризик переховування обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Крім того, підозра ОСОБА_9 у тому числі ґрунтується на показаннях свідків, а тому є вагомі підстави вважати, що у разі не застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, останній може здійснювати незаконний вплив на них з метою зміни наданих ними показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню.
Також, не виключається і наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки з урахуванням характеру кримінального правопорушення та поведінки підозрюваного після його вчинення (тривале зволікання з повідомленням про смерть потерпілого), існує обґрунтована ймовірність вчинення дій, спрямованих на приховування доказів, узгодження позицій з іншими особами або інше протидіяння встановленню істини у справі.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Також слідчий суддя дійшов до правильного висновку з яким погоджується колегія суддів, що застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за вказаних обставини справи та серйозністю висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, не є надмірними та такими, що принижують його гідність у розмінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, колегія суддів доходить висновку, що слідчий суддя відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України правильно не визначив розмір застави.
Доводи захисників викладені в апеляційних скаргах стосовно того, що ризики зазначені в клопотанні, передбачені ст.177 КПК України не доведені, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки ризики у даному кримінальному провадженні встановлені судом першої інстанції знайшли своє об'єктивне підтвердження в суді апеляційної інстанції та в повній мірі підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами доданими до клопотання.
Крім того, доводи апеляційних скарг стосовно того, що судом не враховано позитивно характеризуючи дані, є безпідставними, оскільки не є такими обставинами, які значною мірою знижують рівень існування обґрунтованих ризиків, які встановлені слідчим суддею та знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 стосовно неправильної кваліфікації кримінального правопорушення інкримінованого підозрюваному ОСОБА_9 , є передчасними, оскільки є предметом розгляду справи по суті. Крім того, вказані доводи на даному етапі кримінального провадження не спростовують наявності обгрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки питання остаточної кваліфікації може бути змінене в ході досудового розслідування та підлягає перевірці під час судового розгляду.
Також твердження сторони захисту стосовно неправильно зазначеної в мотиваційній частині ухвали слідчого судді кваліфікації, а саме зазначеного в ухвалі: «На думку суду сукупність наданих слідчим на даному етапі доказів свідчить про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч.2 ст.15 п.1,5 ч.2 ст.115 КК України. », колегія суддів визнає їх технічною опискою, в частині зазначення невірної кваліфікації замість правильної п.12 ч.2 ст.115 КК України, дана технічна помилка ніяким чином не впливає на правильність прийнятого слідчим суддею рішення.
Враховуючи вищевикладене, наявність обґрунтованих ризиків, враховуючи особу підозрюваного, та вищевикладені обставини, колегія суддів доходить висновку, що належна поведінка останнього на досудовому слідстві, може бути забезпечена лише шляхом застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів, також із урахуванням наявності вищевказаних ризиків, не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування по суті правильного прийнятого слідчим суддею рішення не встановлено.
За таких підстав, апеляційні скарги захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 183, 376, 407,422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2026 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 тобто, до 03 червня 2026 року - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
(підписи)