Провадження № 22-ц/803/2435/26 Справа № 183/6779/25 Суддя у 1-й інстанції - Дубовенко І.Г. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
22 квітня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Піменової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області
на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про стягнення сум недоотриманої пенсії в порядку спадкування, -
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про стягнення сум недоотриманої пенсії в порядку спадкування.
Позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається з недоотриманої ним пенсії за життя в розмірі 342 056,76 грн. Позивачка є спадкоємцем за законом та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману спадкодавцем пенсію у зазначеному розмірі. Після отримання свідоцтва про право на спадщину вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про виплату недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 та надала усі необхідні документи. Станом на день звернення до суду відповідачем була перерахована позивачу частина недоотриманої пенсії на загальну суму 11 041,04 грн., залишок недоотриманої пенсії згідно повідомлення відповідача в розмірі 311 247,95 грн. буде виплачуватися відповідно до Порядку № 1164 за окремою програмою, передбаченою в бюджеті ПФУ на відповідну мету за рахунок коштів державного бюджету України за відповідний рік. В подальшому повідомлено, що виплата буде проводитися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1165 в межах відповідного фінансового ресурсу.
Позивачка вважала такі дії відповідача неправомірними, оскільки вона у встановленому законом порядку набула право власності на недоотриману пенсію, розмір якої визначений зазначеним вище свідоцтвом про право на спадщину за законом, а саме в сумі 342 056,76 грн., яка повинна бути виплачена спадкоємцю.
Ураховуючи викладене, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь недоотриману пенсію, яка належала ОСОБА_2 померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 331 015,72 грн., яка входить до складу спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 січня 2022 року, НРС № 115886, зареєстрованого в реєстрі за № 44.
Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію, яка належала ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 331 015,72 грн., яка входить до складу спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 січня 2022 року, НРС № 115886, зареєстрованого в реєстрі за № 44.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У поданій 24 листопада 2025 року безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що ОСОБА_2 на момент смерті перебував на обліку, як внутрішньо переміщена особа в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області. Виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера, яка увійшла до складу спадщини, здійснюється виключно на підставі свідоцтва про право на спадщину. На запит приватного нотаріуса щодо надання інформації про розмір недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 для видачі свідоцтва про право на спадщину, Головним управлінням надано відповідь про розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який складає 342 056,76 грн. 19 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулась з заявою за № 50 про виплату недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 , до якої додала нотаріальне свідоцтво про право на спадщину НРС № 115886, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 . Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1165 частину недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 з урахуванням положень абзацу третього пункту 4 Порядку № 1165, зараховано та виплачено спадкоємиці ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок АТ «Ощадбанк»: у липні 2023 року 557,32 грн., у вересні 2023 року 2 093,00 грн., у жовтні 2023 року 1 303,00 грн., у листопаді 2023 року 4,10 грн., у грудні 2023 року 0,62 грн., у жовтні 2024 року 2 361,00 грн., у листопаді 2024 року 2 361,00 грн., у грудні 2024 року 2 361,00 грн. Загальна сума виплаченого боргу становить 11 041,04 грн. Залишок недоотриманої ОСОБА_1 пенсії в сумі 311 247,95 грн., який включено до переліку боргів повинен виплачуватися відповідно до норм Порядку 1165 за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України за відповідний рік.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивачка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача, просила її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21 серпня 2021 року серії НОМЕР_1 .
Позивачка ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 та спадкоємцем за законом, що підтверджується копіями свідоцтва про народження, витягом зі спадкового реєстру та свідоцтва про право на спадщину за законом.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого на ім'я ОСОБА_1 приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Нєдовєсовим Н.М. від 19 січня 2022 року, зареєстрованого в реєстрі за № 44, спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 342 056,76 грн., яка належала спадкодавцю.
Сторонами у заявах по суті справи визнано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент смерті перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа, в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області. 19 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулась із заявою за № 50 про виплату недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 , до якої додала нотаріальне свідоцтво про право на спадщину НРС № 115886, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 .
На адвокатський запит АЮ «Євгена Бойка» відповідач надав відповідь за вих. № 1200-0401-8/12901 від 22 травня 2025 року про те, що ОСОБА_1 включена до переліку та її внесено в реєстр. Виплата буде проводитися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1165 в межах відповідного фінансового ресурсу, який буде визначено у бюджеті Пенсійного фонду України на відповідний рік. Механізм виплати, зокрема, недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено Порядком виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165. Однак сум пенсійних виплат, які підлягають виплаті відповідно до вказаного Порядку, ведеться територіальними органами ПФУ, в яких особи перебували на обліку, як одержувачі пенсій та у сформованому на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період. Пенсійні виплати, які обліковуються в Переліку та які включено до Переліку станом на 01 січня відповідного року, виплачуються одержувачам за окремою програмою, передбачено в бюджеті ПФУ на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1165 частину недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 з урахуванням положень абзацу третього пункту 4 Порядку № 1165, зараховано та виплачено спадкоємиці ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок АТ «Ощадбанк»: у липні 2023 року 557,32 грн., у вересні 2023 року 2 093,00 грн., у жовтні 2023 року 1 303,00 грн., у листопаді 2023 року 4,10 грн., у грудні 2023 року 0,62 грн., у жовтні 2024 року 2 361,00 грн., у листопаді 2024 року 2 361,00 грн., у грудні 2024 року 2 361,00 грн. Загальна сума виплаченого боргу - 11 041,04 грн.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що сума пенсії, що належала пенсіонерові, але не була ним одержана за життя, передається членам його сім'ї у повному обсязі. Усі надані позивачкою докази свідчать про те, що вона на законних підставах набула право власності на грошові кошти у вигляді недоотриманої пенсії, що належали її померлому батьку та яка увійшла до складу спадщини відповідно до свідоцтва про право на спадщину. Відповідач відмовляючи у виплаті коштів перешкоджає в реалізації її прав та інтересів регламентованих чинним законодавством.
Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачкою свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1218 Цивільного кодексу України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов'язки, суб'єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов'язки є нерозривно пов'язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія.
Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Таким чином, право на аліменти, пенсії та інші соціальні виплати, як на періодичні платежі, не входить до складу спадщини, оскільки мають на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкодавця була його участь у сімейних, соціальних та трудових відносинах. Однак наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем і за умови відсутності членів його сім'ї, бажаючих їх отримати. В такому належить застосовувати статті 1227 ЦК України.
Згідно зі статтею 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналізуючи, наведені правові норми вбачається, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
У розумінні положень статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині 1 статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
За таких обставин, позивач має право на спадкове майно - недоотриману пенсію спадкодавцем відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV), який є спеціальним у цих правовідносинах. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 428/10113/20, провадження № 61-14299св21; від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, провадження № 61-7985св20; від 09 червня 2022 року у справі № 200/12094/18-а, провадження № К/9901/10098/19; від 06 квітня 2022 року у справі № 200/10136/20-а.
З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про наявність достатніх підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувшись у встановлені законом строки до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, у зв'язку з чим має право на спадкове майно, а саме недоотриману пенсію спадкодавцем відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 19 січня 2022 року приватним нотаріусом Старобільського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_3 на теперішній час є дійсним та жодним чином не оскаржене, не скасоване та не піддано сумніву.
З огляду на наявність дійсного документу, що посвідчує право позивачки на суму недоотриманої пенсії, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виплаті підлягає сума недоотриманої пенсії померлого пенсіонера ОСОБА_2 , розмір якої визначено зазначеним вище свідоцтвом про право на спадщину за законом в розмірі 342 056,76 грн. Відтак, суд правильно виснував, що за позивачем підлягає визнанню як право на вказану суму, яка належала померлій, так і право на стягнення вказаної суми з відповідача.
Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалене рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивачки та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 не реалізував своє право на неодержану пенсію, в порядку встановленому законодавством, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку між сторонами виникли правовідносини стосовно отримання нарахованої, але неодержаної пенсії померлого пенсіонера в порядку спадкування. Сума недоотриманої пенсії змінила свій правовий статус і є вже не пенсією, недоотриманою пенсіонером, а коштами, які увійшли до складу спадщини і подальше правове регулювання переходу права на ці кошти іншим особам регулюються нормами Цивільного кодексу України про спадкові відносини.
Крім того, слід звернути увагу на те, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 січня 2022 року не оспорено та є чинним, а тому відмова Головного управління Пенсійного фонду у України в Луганській області у виплаті пенсії спадкодавця спадкоємцю, є безпідставною.
Посилання відповідача на положення статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії, не заслуговують на увагу, оскільки вказана норма регулює отримання недоотриманої пенсії з вини пенсіонера, а в даному випадку між сторонами виникли правовідносини стосовно отримання нарахованої, але неодержаної пенсії померлого пенсіонера в порядку спадкування. Сума недоотриманої пенсії змінила свій правовий статус і є вже не пенсією, недоотриманою пенсіонером, а коштами, які увійшли до складу спадщини і подальше правове регулювання переходу права на ці кошти іншим особам регулюються нормами ЦК України про спадкові відносини.
До такого ж висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 лютого 2020 року у справі № 428/5418/18 (провадження № 61-48756св18).
Крім того, відповідач в своїй апеляційній скарзі фактично не заперечує наявність заборгованості, однак зазначає що її виплата буде проведена пізніше, за умови виділення бюджетних коштів та посилається на положення Порядку Кабінету Міністрів України № 1165. Однак ним не враховано, що спадкоємець має право на спадкове майно з моменту відкриття спадщини, та його право не залежить від виділення коштів на відповідні виплати.
Колегія суддів звертає увагу на те, що положення Порядку Кабінету Міністрів України № 1165 не регулюють спадкові правовідносини.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.
Отже, аргументи апеляційної скарги про неналежність невиплаченої пенсії до складу спадщини є безпідставними.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.
Решта доводів, приведених в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - залишити без задоволення.
Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23 квітня 2026 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.Ю. Ткаченко
М.М. Пищида