Провадження № 22-ц/803/128/26 Справа № 227/1851/13-ц Суддя у 1-й інстанції - ЯКИМЕНКО Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
22 квітня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.
за участю секретаря - Паромової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2025 року, -
12 квітня 2013 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 , який рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25.02.2013 року було розірвано. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейні відносини між сторонами припинені, спільно не проживають, відповідачка не надає матеріальну допомогу на утримання дітей, тому позивач просив суд стягувати щомісячно із ОСОБА_2 на його користь на утримання дітей аліменти у розмірі 30% всіх видів доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 15 квітня 2013 року.
Заочним рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04.06.2013 року, ухваленим по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 30% всіх видів доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 15.04.2013 року (а.с. 26).
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17.05.2023 року заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04.06.2013 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, скасовано та призначено справу до розгляду (а.с. 66).
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05.07.2023 року провадження по цивільній справі №227/1851/13 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, - зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області по цивільній справі №227/277/13 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Добропільської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітніх дітей (а.с. 97).
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13.08.2024 року по цивільній справі №227/277/13 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Добропільської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітніх дітей, - задоволено частково, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 16.01.2009 року відділом РАЦС Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області, актовий запис №01, та визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.111).
Вказане рішення суду набрало законної сили 26.09.2024 року.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, - задоволено.
Стягнуто щомісяця з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 30% всіх видів доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 15 квітня 2013 року.
Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору на користь держави (а.с.147-148).
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 06.12.2024 року по справі № 227/1851/13-ц в частині призначення справи до розгляду, як наслідок - рішення Амур-Нижньодніпровського районний суду м. Дніпропетровська від 25.02.2025 в справі № 227/1851/13-ц скасувати, справу повернути до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська для вирішення питання поновлення провадження у справі (а.с. 152-155).
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 05.03.2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області (а.с.4), та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 07.12.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області (а.с.5).
Заочним рішенням Добропільського міськрайсуду Донецької області від 25.02.2013 року, ухваленим по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітніх дітей, позов задоволено, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 16.01.2009 року відділом РАЦС Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області, актовий запис №01, та визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).
Як вбачається з матеріалів справи, оскільки сімейні відносини між сторонами припинені, відповідачка не надавала матеріальну допомогу на утримання дітей, тому ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.
Заочним рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04.06.2013 року, ухваленим по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 30% всіх видів доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 15.04.2013 року (а.с.26).
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17.05.2023 року заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04.06.2013 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, скасовано та призначено справу до розгляду (а.с.66).
Крім цього, ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05.07.2023 року провадження по цивільній справі №227/1851/13 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, - було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області по цивільній справі №227/277/13 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Добропільської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітніх дітей (а.с.97).
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13.08.2024 року по цивільній справі №227/277/13 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Добропільської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітніх дітей, - задоволено частково, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 16.01.2009 року відділом РАЦС Новгород-Сіверського районного управління юстиції Чернігівської області, актовий запис №01, та визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.111-113).
Добропільським міськрайонним судом Донецької області було відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки дитина досягла чотирнадцятирічного віку та у цьому віці може самостійно визначати місце свого проживання. Однак, як вбачається зі змісту вказаного рішення, опитаний у судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_3 пояснив, що хоче проживати разом із батьком, який опікується ним та утримує (а.с.111 зворот).
Не погодившись із вказаним рішенням суду ОСОБА_2 звернулася із апеляційною скаргою.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21.01.2025 року рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13.08.2024 року залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції враховував вказані обставини та зважав на те, що діти тривалий час після припинення між сторонами сімейних відносин проживали з батьком (заочне рішення було ухвалено Добропільським міськрайсудом Донецької області від 25.02.2013 року), визнав стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 30% всіх видів доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 15 квітня 2013 року.
Із вказаним висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Так, згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 та яка набула чинності для України 27.09.1991, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Стверджуючи ці положення, ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України встановлюють обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України (у редакції, чинній на час звернення з позовом) мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Приписи ст. 183 СК України (у редакції, чинній на час звернення з позовом) встановлюють, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст. 191 СК України (у редакції, чинній на час звернення з позовом) аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 3, ст. 4, ст. 5 Конвенції про права дитини 20.11.1989 року, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, визнаних у цій Конвенції. Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім'ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 зобов'язана утримувати дітей, а тому з неї на користь позивача підлягають стягненню аліменти.
Як встановлено судом, на теперішній час неповнолітні діти проживають разом із батьком, відповідачка не надає матеріальну допомогу на утримання дітей, доказів того, що з ОСОБА_2 здійснюються будь-які стягнення на утримання інших дітей або осіб, яких вона зобов'язана утримувати матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги про те, що справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності відповідача та його представника, які не були повідомлені належним чином про дату, час і місце засідання суду апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки справа слухається ще з 2013 року і по ній вже приймалися різні судові рішення. Крім того, матеріали справи містять заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 (а.с. 133 заява про вступ у справу як представника від 20.02.2025 року, а.с. 144 заява про відкладення розгляду справи від 25.02.2025 року), які свідчать про обізнаність призначення судового розгляду справи на 25.02.2025 року.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що справа була розглянута в зупиненому провадженні без його поновлення, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки судом першої інстанції було допущено описку, що підтверджується ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 12.12.2025 року про її виправлення.
Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 23 квітня 2026 року.
Судді: