Провадження № 11-кп/803/1348/26 Справа № 185/7214/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 квітня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенyі Дніпровського апеляційного суду кримінальне провадження № 42024040000000568 від 26.11.2024 за апеляційною скаргою прокурора відділу Дніпропетровської області прокуратури ОСОБА_9 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2025 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-
визнано винним та засуджено:
- за ч.2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК) - до покарання у виді штрафу у розмірі 2200 (дві тисячі двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 37400 (тридцять сім тисяч чотириста) гривень;
- за ч. 3 ст. 358 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, з урахуванням ч. 3 ст. 72 КК, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 2200 (дві тисячі двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 37 400 (тридцять сім тисяч чотириста) грн, та у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки. Вказані покарання виконувати самостійно.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, з іспитовим строком на один рік та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, директора ПП «Дніпромед-Плюс», маючого на утримані малолітніх дітей: сина - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,-
визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 358 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на один рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - не обирався.
Долю речових доказів та судових витрат вирішено відповідно до положень ст. ст. 100, 124 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.
У невстановлений під час досудового розслідування та судового розгляду час, але до початку жовтня 2024 року, у мешканця міста Павлограду Дніпропетровської області ОСОБА_7 виник злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на працівників Територіального сервісного центру №1247 МВС України за здійснення ними процедур державної реєстрації, перереєстрації транспортних засобів, приймання теоретичний та практичний іспит на право керування транспортними засобами, оформлення, видачу, обмін, повернення, зберігання, анулювання та знищення посвідчень водія. Для цього ОСОБА_7 налагодив відповідне спілкування з невстановленим посадовими особами Територіального сервісного центру МВС № 1247, який розташований у м. Павлограді, по вул. Дніпровська, 334-А, з метою подальшого його афішування та використання у власних корисливих цілях.
Так, 08.10.2024 близько 15.15 години ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, діючи умисно, протиправно, із корисливих спонукань, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи обізнаним із порядком надання послуг сервісними центрами, порядком видачі посвідчень водія та проходження підготовки водіїв, демонструючи в ході розмови обізнаність із відповідними порядками наданнями послуг сервісним центром, запевнив ОСОБА_12 у наявності особистих зв'язків у ТСЦ №1247 МВС України та наявності у нього можливості вплинути на його посадових осіб для позитивного складання ним практичного іспиту та отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «В».
Перебуваючи на території АЗС "Паралель", за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, 332, о 15.35 годині ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 6000 гривень в якості неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме працівником ТСЦ № 1247 МВС України, який уповноважений приймати іспити для отримання права керування транспортними засобами.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел спрямований на одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, ОСОБА_7 діючи умисно, із корисливих спонукань, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи обізнаним із порядком надання послуг сервісними центрами, порядком видачі посвідчень водія та проходження підготовки водіїв, демонструючи в ході розмови обізнаність із відповідними порядками наданнями послуг сервісним центром 14.11.2024 близько 12.20 години запевнив ОСОБА_13 у наявності особистих зв'язків у ТСЦ № 1247 МВС України та наявності у нього можливості вплинути на його посадових осіб для позитивного складання практичних іспитів з отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Після чого 14.11.2024 о 12.31 годині ОСОБА_13 , перебуваючи в м. Тернівка по телефону звернувся до ОСОБА_7 за допомогою у здачі іспиту для отримання посвідчення водія категорії «В» в ТСЦ № 1247 МВС України своїм знайомим ОСОБА_14 .
ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою уповноваженою на виконання функцій держави, діючи умисно, із корисливих спонукань, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання повідомив ОСОБА_13 , що для позитивного вирішення даного питання, останній має передати йому шляхом банківського переказу грошові кошти у розмірі 6000 грн. за плив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на працівників Територіального сервісного центру №1247 МВС України з метою успішної здачі практичного іспиту ОСОБА_14 , для чого вказав реквізити банківської картки НОМЕР_1 .
Після чого ОСОБА_13 , перебуваючи в м. Тернівка по вул. Сергія Маркова, 7, 14.11.2024 о 12.31 годині через термінал №1069544 переказав на раніше наданий ОСОБА_7 картковий рахунок НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 5000 грн. та о 12.35 годині, через термінал розташований за адресою: м. Тернівка, вул. Харківська, буд. 5, грошові кошти у розмірі 1 000 грн.
Таким чином ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, 14.11.2024 в період часу з 12.31 до 12.35 одержав на наданий ним картковий рахунок НОМЕР_1 від ОСОБА_13 грошові кошти у сумі 6000 гривень в якості неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме працівником ТСЦ № 1247 МВС України, який уповноважений приймати іспити для отримання права керування транспортними засобами.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, діючи умисно, протиправно, із корисливих спонукань, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 14.01.2025 близько 15.00 години перебуваючи за адресою: м. Павлоград по вул. Дніпровська, 334-а, поруч з автосалоном "Kia Motors" ОСОБА_7 , будучи обізнаним із порядком надання послуг сервісними центрами, порядком видачі посвідчень водія та проходження підготовки водіїв, демонструючи в ході розмови обізнаність із відповідними порядками наданнями послуг сервісним центром запевнив ОСОБА_15 у наявності особистих зв'язків у ТСЦ №1247 МВС України та наявності у нього можливості вплинути на його посадових осіб для позитивного складання нею практичного іспиту з отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «В».
Після чого, ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи за вищевказаною адресою, о 15.20 годині 14.01.2025 одержав від ОСОБА_15 грошові кошти у сумі 5000 гривень в якості неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме працівником ТСЦ № 1247 МВС України, який уповноважений приймати іспити для отримання права керування транспортними засобами.
Окрім цього, не пізніше 15.03.2024 у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , який є директором ПП «Дніпромед-Плюс», виник злочинний умисел направлений на підроблення офіційних документів, які видаються чи посвідчується підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і які надають права, з метою використання їх іншими особами та збут таких документів, а саме медичних довідок щодо придатності до керування транспортними засобами особам, які бажають одержати водійські права в ТСЦ № 1247 МВС України, з подальшим розподілом виручених у такий спосіб грошових коштів між собою.
Так, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 діючи умисно, в порушення нормативних актів, які регулюють питання видачі та обміну посвідчення водія на право керування транспортними засобами на території України, а саме: Постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, Інструкції «Про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія» (далі за текстом Інструкція), затвердженої наказом МВС України від 07.12.2009 № 515 «Про затвердження деяких нормативно-правових актів, що регламентують порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів у закладах, що проводять таку діяльність, їх державну акредитацію та атестацію спеціалістів, а також допуску громадян до керування транспортними засобами, видачі (обміну) посвідчень водія», спільного наказу МОЗ та МВС України від 31.03.2013 № 65/80 «Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів», переслідуючи за мету власну наживу, вступили у попередню змову на підроблення офіційних документів шляхом внесення до офіційних бланків державного зразку - медичних довідок щодо придатності до керування транспортними засобами, недостовірних відомостей щодо проходження особами лікарських комісій з позитивним заключенням та подальшим їх збутом.
З цією метою ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, будучи директором ПП «Дніпромед-Плюс» 03.01.2024 уклав договір №9 з ТОВ «Альфа Мед Сервіс» на придбання захищеної поліграфічної продукції. Відповідно вказаного договору ОСОБА_8 на договірних засадах отримував від директора ТОВ «Альфа Мед Сервіс» бланки медичних довідок щодо придатності до керування транспортними засобами з елементами голографічного захисту в необхідній йому кількості.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на підроблення офіційних документів, які видаються чи посвідчується підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його іншою особою та збут такого документу ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , особисто, через поштову службу ТОВ «Нова Пошта», відправив ОСОБА_7 07.04.2024, 08.05.2024, 05.06.2024, 20.08.2024, 30.09.2024, 04.12.2024, 20.12.2024 та 28.01.2025 бланки медичних довідок щодо придатності до керування транспортними засобами з елементами голографічного захисту. Окрім цього на прохання ОСОБА_8 бланки таких довідок ОСОБА_7 відправляла директор ТОВ «Альфа Мед Плюс», а саме 15.03.2024, 23.07.2024, 02.09.2024, 22.10.2024 та 31.10.2024.
Окрім цього, у невстановлений час та спосіб ОСОБА_8 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , з метою досягнення спільного злочинного умислу передав ОСОБА_7 печатки та штампи ПП «Дніпромед-Плюс», ПП «Мед-Актив», штампи з написами «придатний» та «непридатний», які останній мав використовувати для підроблення офіційних документів, які видаються чи посвідчується підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і які надають права, з метою використання його іншою особою та збуту такого документу.
У подальшому ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , 19.08.2024 о 12.30 годині, перебуваючи на автомобільному майданчику розташованому поруч з ТСЦ №1247 МВС України, за адресою: Павлоград, вул. Дніпровська, 334-А, залучив невстановлену досудовим розслідуванням особу, яка не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_7 та ОСОБА_16 , для заповнення наявного у ОСОБА_7 бланку медичної довідки щодо придатності до керування транспортним засобом 12 Серії ЯЯУ №329383 від 19.08.2024, куди такою особою, на прохання ОСОБА_7 , було внесено анкетні відомості щодо особи ОСОБА_17 , після чого ОСОБА_7 скріпив вказану медичну довідку щодо придатності до керування транспортним засобом 12 Серії ЯЯУ №329383 від 19.08.2024 наявними у нього печаткою та штампом ПП «Мед-Актив» (і.к. 43550640), печатками «придатний» та «непридатний», чим вніс недостовірні відомості щодо проходження медичного огляду та придатного стану здоров'я ОСОБА_17 до керування транспортними засобами категорій «А1», «А», «В1» та «В».
Після чого ОСОБА_7 , реалізовуючи спільний з ОСОБА_8 злочинний умисел, направлений на підроблення офіційних документів, які видаються чи посвідчується підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його іншою особою та збут такого документа, перебуваючи за вказаною адресою, о 12.45 годині 19.08.2024, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, збув ОСОБА_17 за 350 грн. підроблений офіційний документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, а саме довідку щодо придатності до керування транспортним засобом 12 Серії ЯЯУ №329383 від 19.08.2024.
Продовжуючи реалізовувати спільний з ОСОБА_8 злочинний умисел, направлений на підроблення офіційних документів, які видаються чи посвідчується підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його іншою особою та збут такого документа, ОСОБА_7 діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, 17.12.2024 у невстановлений досудовим розслідуванням час перебуваючи на автомобільному майданчику розташованому поруч з ТСЦ №1247 МВС України, за адресою: Павлоград, вул. Дніпровська, 334-А, залучив невстановлену досудовим розслідуванням особу, яка не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА_7 та ОСОБА_16 , для заповнення наявного у ОСОБА_7 бланку медичної довідки щодо придатності до керування транспортним засобом 12 Серії ЯЯУ № 403508 від 17.12.2024, куди такою особою, на прохання ОСОБА_7 , було внесено анкетні відомості щодо особи ОСОБА_18 , після чого ОСОБА_7 скріпив вказану медичну довідку щодо придатності до керування транспортним засобом 12 Серії ЯЯУ №403508 від 17.12.2024 наявними у нього печаткою та штампом ПП «Мед-Актив» (і.к. 43550640), печатками «придатний» та «непридатний», чим вніс недостовірні відомості щодо проходження медичного огляду та придатного стану здоров'я ОСОБА_18 до керування транспортними засобами категорій «В1» та «В».
У подальшому перебуваючи за вказаною адресою та реалізовуючи спільний з ОСОБА_8 злочинний умисел, направлений на підроблення офіційних документів, які видаються чи посвідчується підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його іншою особою та збут такого документа, ОСОБА_7 17.12.2024, у невстановлений досудовим розслідуванням час, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, збув ОСОБА_18 за 500 грн. підроблений офіційний документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, а саме довідку щодо придатності до керування транспортним засобом 12 Серії ЯЯУ №403508 від 17.12.2024.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 2 ст. 369-2 КК, як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави; та за ч. 3 ст. 358 КК, як підроблення офіційних документів, які видаються чи посвідчується підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його іншою особою та збут такого документу, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 3 ст. 358 КК, як підроблення офіційних документів, які видаються чи посвідчується підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його іншою особою та збут такого документу, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального правопорушення, доведеність вини та правову кваліфікацію кожного з обвинувачених, вказує на незаконність вироку через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного основного покарання ступеню тяжкості та особі засудженого внаслідок м'якості.
Аргументує тим, що, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст. 369-2, ч.3 ст. 358 КК, суд першої інстанції не достатньо врахував особу обвинуваченого, який визнаний винним у скоєнні умисних злочинів, у тому числі й корупційного, без наявності з боку обвинуваченого визнання провини та каяття у скоєному, що свідчить про суспільну небезпечність ОСОБА_7 .
Водночас, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції також недостатньо врахував його особу, який винним себе у скоєнні умисних злочинів не визнав та не розкаявся, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність ОСОБА_8 .
За таких обставин, на думку апелянта, призначене ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання є явно несправедливим та таким, що не виконує цілей і завдань кримінального покарання, не відповідає вимогам міжнародних стандартів та суспільства і є невиправдано м'яким та недостатнім для виправлення обвинувачених та попередження скоєння подібних злочинів як обвинуваченими, так і іншими особами, оскільки при цьому нівелюється принцип невідворотності, неминучості покарання.
На підставі наведеного прокурор просить апеляційний суд вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.12.2025 скасувати, постановити новий, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 369-2, ч.3 ст.358 КК та призначити йому покарання:
- за ч. 3 ст. 358 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч.2 ст. 369-2 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до положень ч.1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень призначити остаточне покарання шляхом часткового складання, у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 358 КК, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши:
- прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги сторони обвинувачення, просив_вирок суду щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати, ухвалити новий, яким призначити обвинуваченим покарання, зазначене в апеляційній скарзі;
- обвинувачених, які вважали вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.12.2025 законним та обґрунтованим, просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення;
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 369-2, ч.3 ст. 358 КК, та обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК, за обставин, встановлених вироком суду першої інстанції, а також правова кваліфікація їх дій ґрунтуються на зібраних по справі, перевірених та оцінених судом доказах, являються обґрунтованими, належним чином мотивованими та не оспорюються прокурором в апеляційній скарзі, а тому апеляційним судом відповідно до ч.1 ст.404 КПК не перевіряються.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосуванням місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК та роз'яснюючих положень п.п.1,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
У постанові від 06 лютого 2020 року (справа № 756/6268/18, провадження №51-1763 км 19) ККС ВС зазначив, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й в межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Зміст оскаржуваного вироку свідчить про те, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , належним чином зазначених вимог закону не дотримався з огляду на таке.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання місцевий суд зазначив у вироку про врахування ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, суспільну небезпеку скоєного, особу обвинуваченого, його віку, відсутності кримінального минулого, наявності стійких соціальних зв'язків.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_7 згідно зі ст. 66 КК, судом визнано - відсутність у обвинуваченого судимостей.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання - не встановлено.
Між тим, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.369-2, ч.3 ст. 358 КК, суд не звернув належної уваги на особу обвинуваченого, який свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, один з яких є корупційним злочином - не визнав, у скоєному не розкаявся, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку останнього, про що слушно вказує апелянт.
На переконання колегія суддів, посилання у вироку на те, що призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, є формальним і фактично не враховує характер вчинених обвинуваченим злочинів, стійкість умислу останнього та його посткримінальну поведінку.
Отже, як убачається з вироку, суд першої інстанції недостатньо врахував ступінь суспільної небезпеки, обставини вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_7 , належним чином не вмотивував, які саме обставини справи та дані про особу винного дають підстави для висновку про можливість призначення йому за вчинення корупційного злочину, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК, найбільш м'якого виду покарання, передбаченого санкцією статті, а саме у виді штрафу.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції порушив загальні засади призначення покарання, передбачені Кримінальним кодексом України, не дотримався принципу індивідуалізації покарання, не врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини його скоєння та особу ОСОБА_7 , а також відсутність у обвинуваченого осуду своєї кримінальної поведінки, й призначив покарання за ч.2 ст. 369-2 КК, яке не є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Водночас призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст. 358 КК, на думку колегії суддів, є законним та справедливим.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, зокрема, є неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Суд апеляційної інстанції, згідно з п.2 ч.1 ст.420 КПК, скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, колегія суддів враховує тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК відносяться до категорії нетяжких, один з яких є корупційним злочином; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працевлаштований, свою вину за пред'явленим обвинуваченням не визнав, у вчиненому не розкаявся, а також встановлену місцевим судом обставину, яка відповідно до вимог ст. 66 КК пом'якшує покарання ОСОБА_7 , та відсутність визначених ст.67 КК обставин, які обтяжують його покарання.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання:
- за ч. 3 ст. 358 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;
- за ч.2 ст. 369-2 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч.1 ст. 70 КК, за сукупність кримінальних правопорушень, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На думку апеляційного суду, на відміну від запропонованого апелянтом покарання обвинуваченому ОСОБА_7 за ч.2 ст. 369-2 КК у виді 5 років позбавлення волі, саме такий вид та розмір покарання, з реальним його відбуванням, відповідатиме тяжкості вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень і особі обвинуваченого, сприятиме його виправленню, а також буде запобіганням вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
Отже, доводи апеляційної скарги прокурора в частині призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі за вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК, є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Що стосується апеляційних доводів сторони обвинувачення про невідповідність призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , апеляційний суд уважає їх такими, що не заслуговують на увагу.
Як свідчить зміст оскаржуваного вироку, суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , дотримався вимог ст.ст. 50,65 КК та належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК відноситься до категорії нетяжких, ступінь його суспільної небезпеки; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працевлаштований, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей - 2014 та 2024 років народження.
Обставинами, що згідно ст. 66 КК пом'якшують покарання ОСОБА_8 судом визнано - відсутність судимостей та наявність на утриманні малолітніх дітей.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК обтяжують його покарання, судом - не встановлено.
Таким чином, всупереч твердженням прокурора, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання судом першої інстанції належним чином враховані усі обставини по справі, а тому, на думку апеляційного суду, призначене йому покарання за ч.3 ст. 358 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки та звільнення його на підставі ст. 75 КК від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст.76 КК - є законним, справедливим, воно буде відповідати тяжкості правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення ним нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Апеляційні доводи прокурора про те, що ОСОБА_8 не визнав свою провину у скоєному, враховані судом першої інстанції у сукупності з іншими обставинами справи.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2025 року - скасуванню в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_7 .
Дотримуючись приписів ч.15 ст.615 КПК, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку апеляційний суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 413 та 418, 420 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2025 року - скасувати в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_7 .
В цій частині ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання:
- за ч.3 ст. 358 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;
- за ч.2 ст. 369-2 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч.1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вирок до виконання.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили після його проголошення, але на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4