Провадження № 22-ц/803/3823/26 Справа № 175/6143/25 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
22 квітня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Красвітної Т.П.,
Учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Бойко О.М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Профіт Капітал», Товариство) подало в суд позов проти ОСОБА_3 з вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 71160,35грн, з яких основний борг 33147,63грн та відсотки 38012,72грн.
Існування таких вимог позивач пов'язував із тим, що 11 березня 2020року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк», Банк) та ОСОБА_4 укладено договір кредиту №R01.00403.006497470-Кредитний договір за яким позичальниця отримала кошти в розмірі 33147,63грнна строк до 11 березня 2023року, які зобов'язалася повернути з процентами у розмірі 35,02% річних від залишкової суми кредитуна умовах обумовлених в Договорі, однак взятих на себе зобов'язань не виконала, через що утворилася заборгованість яку позивач просив стягнути на свою користь, оскільки 19 грудня 2023року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу №19/12-2023, згідно з яким до фактора перейшло право вимоги до ОСОБА_4 за Кредитним договором та в подальшому, 22 грудня 2023року, за іншим договором факторингу №22/12-2023, право вимоги до ОСОБА_4 за Кредитним договором перейшло до нового фактора - ТОВ «ФК «Профіт Капітал».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025року позов ТОВ «ФК «Профіт Капітал» задоволено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, оскільки відповідачкою було допущено порушення зобов'язань з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі яку суд вважав обґрунтованим, яка підлягає стягненню на користь Товариства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
14 січня 2026року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_5 , подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025року.
В апеляційній скарзі висловила вимогу про скасування рішення та відмову у задоволенні позову.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги, що первісний кредитор - ПАТ «Ідея Банк» вже реалізував своє право на примусове стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором шляхом звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, та нотаріусом 28 вересня 2020року видано Виконавчий напис за реєстровим №17504, який отримано Банком та на його підставі відкрито виконавче провадження.
Вважала, що повернення виконавчого документу без виконання не означає що виконавче провадження було закрите або припинене, і не свідчить про відмову кредитора від своїх вимог, також не вказує на втрату права на подальше стягнення заборгованості в рамках цього виконавчого провадження. Звертала увагу, що виконавчий напис не був скасований та не визнавався недійсним, що створює правову невизначеність для відповідача як боржника, яка не може достовірно визначити хто саме на теперішній час є кредитором та на користь кого вона повинна сплачувати заборгованість. Наполягала на тому, що на теперішній час існує чинне виконавче провадження, в рамках якого первісний кредитор має законне право здійснювати стягнення заборгованості з відповідача.
Також стверджувала, що позивачем не доведено наявність у нього права вимоги до відповідача, оскільки долучені до позовної заяви докази не підтверджують переходу права вимоги за кредитним договором, а також текс наданих документів неможливо прочитати що позбавило заявницю можливості ознайомитись з їх змістом.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У поданому до суду апеляційної інстанції письмовому поясненні на апеляційну скаргу позивач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, а викладені в ньому висновки відповідають дійсним обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги зводиться до переоцінки досліджених судом доказів, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені доказами.
Відповідачка надала відповідь на пояснення позивача на апеляційну скаргу, в якій просила врахувати помилкове посилання позивача на постанови Верховного Суду, відсутність доказів закриття виконавчого провадження або заміни стягувача у виконавчому провадженні, невідповідність документів щодо переходу прав вимоги критеріям допустимості та неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
19 січня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду апеляційна скарга залишена без руху до надходження до Дніпровського апеляційного суду даної цивільної справи. 23 січня 2026року цивільна справа надійшла до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2026року апеляційна скарга залишена без руху для усунення недоліків.
Ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2026року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи - в письмовому провадженні.
У зв'язку з прийнятим рішенням Вищої ради правосуддя від 17 березня 2026року №412/0/15-26 про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку судді ОСОБА_6 , на підставі розпорядження керівника апарату суду від 19 березня 2026року та у відповідності до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 20 березня 2026року у справі здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями.
Згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач - Никифоряк Л.П., судді: Гапонов А.В., Красвітна Т.П.
30 березня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу прийнято до провадження та визначено проводити розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи - в письмовому провадженні.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
11 березня 2020року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №R01.00403.006497470, відповідно до умов якого Банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 33147,63грн, строком на 36 місяців, а позичальник зобов'язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості), процентна ставка становить 35,02%річних від залишкової суми кредиту /а.с. 5-7/.
Згідно з пунктом 1.2 вказаного кредитного договору, позичальник укладенням цього договору дає доручення Банку, а Банк за дорученням позичальника надає кредит у день підписання даного договору шляхом переказу коштів в сумі 33147,63грн з позичкового рахунку позичальника на рахунок НОМЕР_1 в АТ «Ідея Банк» з призначенням платежу: погашення кредитної заборгованості договір №Z06.00403.005052227 від 21 березня 2019року.
Позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 36 щомісячних внесках до 11 дня/числа кожного місяця, згідно графіку щомісячних платежів. (пункт 2.1. кредитного договору).
Відповідно до складеної АТ «Ідея Банк» виписки за період з 11 березня 2020року по 19 грудня 2023року, Банк 11 березня 2020року перерахував на рахунок НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 33147,63грн /а.с. 14/.
Постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 28 жовтня 2020року було відкрито виконавче провадження №63438853 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. від 28 вересня 2020року, зареєстрованого в реєстрі за №17504, про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 482,23грн /а.с.71/.
Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавче провадження №63438853 завершено /зв. бік а.с.71/.
Завершення виконавчого провадження підтверджується і відповіддю Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області від 29 вересня 2025року, в якій зазначено, що виконавче провадження №63438853 завершено, 06 серпня 2022року державним виконавцем на підставі п. 2, 4 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення і всі заходи по розшуку такого майна виявились безрезультатними /а.с. 83/.
Згідно з довідкою-розрахунком за кредитним договором №R01.00403.006497470, складеною АТ «Ідея Банк», станом на 19 грудня 2023року заборгованість відповідачки становить 71160,35грн, яка складається з: заборгованість за основним боргом - 33147,63грн; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 38012,72грн /а.с.15/.
19 грудня 2023року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу №19/12-2023, згідно з яким клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників (додаток №2), що підписується сторонами в день укладення цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді (додаток №1), що надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді (додаток №3) клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку в день укладення цього договору. Друкований реєстр боржників після належного його підписання вважається невід'ємною частиною цього договору /а.с.16-22/.
Згідно з Друкованим реєстром боржників №2 від 19 грудня 2023року до договору факторингу №19/12-2023, до ТОВ «Оптіма Факторинг» перейшло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до відповідачки за кредитним договором №R01.00403.006497470 від 11 березня 2020року у сумі 71160,35грн /а.с.23-25/.
В подальшому, 22 грудня 2023року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» був укладений договір факторингу №22/12-2023, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому реєстрі боржників (додаток №2), що підписується сторонами в день укладення цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді (додаток №1), що надсилається разом з актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді (додаток №3) клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку в день укладення цього договору. Друкований реєстр боржників після належного його підписання вважається невід'ємною частиною цього договору /а.с.28-32/.
Згідно з Друкованим реєстром боржників №2 від 22 грудня 2023року до договору факторингу №22/12-2023, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перейшло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до відповідачки за кредитним договором №R01.00403.006497470 від 11 березня 2020року у сумі 71160,35грн /а.с.33-35/.
У зв'язку з укладенням 24 липня 2021року шлюбу з ОСОБА_7 відповідачка змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 » /свідоцтво про шлюб зв. бік а.с.70/.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що відповідачкою було допущено порушення зобов'язань з повернення коштів за кредитним договором, права вимоги за яким в подальшому були відступлені позивачу, у зв'язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Товариства.
Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, так як судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи та судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 вказаного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
У справі належними та допустимими доказами підтверджено укладання між Банком та відповідачкою правочину, досягнення згоди щодо його істотних умов та виконання кредитодавцем обов'язку щодо надання відповідачці грошових коштів у кредит у спосіб, обумовлений умовами кредитного договору.
Жодних доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком.
Заперечень щодо факту підписання з Банком кредитного договору відповідачка ні у відзиві на апеляційну скаргу, ні в апеляційній скарзі не висловлювала.
В даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов'язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У справі, що переглядається, позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним вище договором, презумпція правомірності якого не спростована.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За договором факторингу №19/12-2023 від 19 грудня 2023року ТОВ «Оптіма Факторинг» отримав право вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачкою, яке в подальшому відступив ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за договором факторингу №22/12-2023 від 22 грудня 2023року.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність належними та допустимими доказами переходу права вимоги до відповідачки за кредитним договором від первісного до нового кредитора спростовуються наданими позивачем договорами факторингу, реєстрами боржників та платіжними інструкції щодо оплати ціни продажу за договорами факторингу.
В обґрунтування таких заперечень та підтвердження перед судом наведених обставин скаржником не надано суду належних, допустимих та переконливих доказів, заперечення скаржника зводяться лише до невизнання ним обставин, на які у позовній заяві посилався позивач. При цьому, обов'язок доведення перед судом переконливості своєї позиції покладається у рівній мірі як на позивача, так і на відповідача. Саме тому, оцінюючи у сукупності наявні в матеріалах справи докази суд апеляційної інстанції вважає переконливішою позицію позивача, яка підтверджена відповідним доказами, в той час як позиція відповідачки ґрунтується виключно на запереченнях та припущеннях, та не підтверджена відповідним засобами доказування.
Доводи відповідачки про неможливість ознайомитись зі змістом документів, які підтверджують перехід права вимоги до позивача, у зв'язку з неналежним їх виготовленням позивачем, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, всі надані позивачем та наявні в матеріалах справи копії доказів виготовлені належним чином.
Тож, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення принципу недопустимості подвійного стягнення та реалізацію первісним кредитором - ПАТ «Ідея Банк» свого права на примусове стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором шляхом звернення до нотаріуса та отримання 28 вересня 2020року за реєстровим №17504 виконавчого напису, який на теперішній час не скасований, недійсним не визнавався та існує чинне виконавче провадження, в рамках якого первісний кредитор має право здійснювати стягнення заборгованості з відповідача, то такі доводи колегією суддів відхиляються з огляду на таке.
Право особи на захист свого цивільного права чи інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання закріплюється статтею 15 ЦК України. Захист цивільних прав особи, зокрема у спорах щодо стягнення грошових сум або витребування від боржника майна може бути здійсненний як судом (стаття 16 ЦК України), так і нотаріусом (стаття 18 ЦК України) шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Права на звернення до суду за захистом закріплене статтею 4 ЦПК України.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше.
Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов'язання боржником.
Як зазначено у відповіді Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області від 29 вересня 2025року виконавче провадження №63438853 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. від 28 вересня 2020року, зареєстрованого в реєстрі за №17504, про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 482,23грн, було завершено та 06 серпня 2022року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення і всі заходи по розшуку такого майна виявились безрезультатними.
Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавче провадження №63438853 завершено, відомостей щодо наявності інших відкритих виконавчих проваджень з примусового виконання цього ж виконавчого напису суду не надано, у зв'язку з чим безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що на теперішній час існує чинне виконавче провадження, в рамках якого первісний кредитор може здійснювати стягнення з відповідачки заборгованості.
Будь-яких відомостей, що боржниця сплатила первісному кредитору суму заборгованості, яка була зазначена у виконавчому написі нотаріуса, матеріали справи не містять, а тому безпідставними також є доводи скаржниці про те, що ухвалене судом першої інстанції рішення про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором порушує принцип заборони подвійного стягнення заборгованості.
Тож, первісний кредитор так і не реалізував свого права на стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса, фактичне стягнення заборгованості не відбулось.
Водночас, сама по собі наявність виконавчого напису нотаріуса, без його фактичного виконання, не позбавляє кредитора права на судовий захист та можливості звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Особа, яка вдалася до юрисдикційної форми захисту свого права нотаріусом в порядку вчинення виконавчого напису (стаття 18 ЦК України), проте не стягнула на його підставі заборгованість з боржника, не позбавлена можливості захистити своє право в судовому порядку.
Отже за наведених умов, суд першої інстанції вірно виснував про недоведеність відповідачкою того, що у разі задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Профіт Капітал» матиме місце повторність відповідальності за невиконання умов кредитного договору.
Твердження скаржника про наявність правової невизначеності для відповідача як боржника, яка не може достовірно визначити хто саме на теперішній час є кредитором і на користь кого вона повинна сплачувати заборгованість, не заслуговують на увагу, оскільки як вже було зазначено вище, права первісного кредитора на підставі договорів факторингу перейшли до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та саме на користь вказаного Товариства відповідачка має сплатити заборгованість за кредитним договором.
З огляду на все вищенаведене, колегія суддів відхиляє аргументи скаржниці як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Згідно зі статтею 526, частиною першою статті 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором з повернення тіла кредиту та сплати нарахованих відсотків матеріали справи не містять.
Позичальник зобов'язаний виконати його обов'язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора позичальник зобов'язаний поновити їх.
Задовольняючи позов ТОВ «ФК «Профіт Капітал» про стягнення заборгованості суд першої інстанції дійшов правильного висновку про надання позивачем належних та допустимих доказів укладення між Банком та відповідачкою кредитного договору та наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та процентами у загальному розмірі 71160,35грн.
Наведені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову ТОВ «ФК «Профіт Капітал», оскільки фактично отримані та використані позичальницею кошти у добровільному порядку не повернуті.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_10 .
Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 22 квітня 2026року.
Судді: