Провадження № 33/803/337/26 Справа № 211/13032/25 Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
16 квітня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,
при секретарі судового засідання Ворони Б.А.,
за участю захисника - адвоката Боса О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір
постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 28 жовтня 2025 року о 12:15 годині за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, 5Б, керував транспортним засобом Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Від проходження медичного огляду в медичному закладі у встановленому законом порядку для встановлення стану наркотичного сп'яніння водій відмовився на місці зупинки, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
На зазначену постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У доповненнях до апеляційної скарги захисник - адвокат Боса О.О., діюча в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , зазначає, що відповідно до відеозапису не вбачається тих ознак, на яких наголосив працівник поліції.
Зауважує, що ОСОБА_1 двічі погоджувався проходити огляд, однак інші працівники поліції не відчули запаху алкоголю, хоча ОСОБА_1 однозначно був готовий пройти огляд, а поліцейський почав говорити про стан наркотичного сп'яніння та пропонувати огляд у лікарні.
Звертає увагу, що, в порушення вимог закону, поліцейські виписали направлення на проведення огляду у медичному закладі, який відсутній у переліку закладів, яким надано право на його проведення, що суперечить затвердженій процедурі, а тому є незаконним.
Наголошує, що працівниками поліції вчинено провокацію з метою спонукання особи до вчинення адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 повідомлено про можливість відмовитися від проходження огляду.
Вказує, що працівником поліції порушено порядок провадження, оскільки не роз'яснено права ОСОБА_1 , передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати наданих процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, та за участю його захисника - адвоката Боса О.О.
Заслухавши захисника - адвоката Боса О.О., вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з приписами ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознакою керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння та відмови від проходження відповідного огляду.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, доказуванню в даному випадку підлягає факт керування транспортним засобом, виявлення ознак сп'яніння та факт відмови водія від проходження огляду на вимогу поліцейського.
Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується:
- даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 496447 від 28.10.2025;
- даними відеозапису, з якого вбачається, що транспортний засіб ОСОБА_1 було зупинено співробітниками поліції та у водія виявлено ознаки наркотичного сп'яніння. Водію були роз'яснені його права, заяв та клопотань не надходило. На пропозицію пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння водій, якому роз'яснено причини зупинки та ознаки наркотичного сп'яніння, відмовився.
Також місцевим судом зазначено, що в матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до медичного закладу від 28.10.2025, однак даних щодо самостійного проходження такого огляду водієм ОСОБА_1 до суду не надано.
Досліджені матеріали справи, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими доказами, якими беззаперечно підтверджено наявність обов'язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом, що, між іншим, не заперечується стороною захисту, та відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Так, дослідженими матеріалами встановлено, що керування транспортним засобом Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював саме ОСОБА_1 . Під час спілкування із водієм поліцейськими виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 відмовився, оскільки поспішав. Поліцейським роз'яснено, що за відмову від проходження огляду передбачена адміністративна відповідальність, на що ОСОБА_1 зазначив, що розуміє та проходити огляд не буде.
Разом з цим апеляційний суд зауважує, що встановлення ознак сп'яніння є суб'єктивним судженням поліцейського та не потребує проведення окремого огляду. Поліцейський за своїм внутрішнім переконанням під час спілкування із водієм може вбачати ознаки сп'яніння, що є безумовною підставою для вимоги проходження відповідного огляду. Виявлення та оголошення ознак сп'яніння не є твердженням про стан сп'яніння водія, а вказує на необхідність проходження огляду для спростування або доведення перебування у стані сп'яніння.
З огляду на викладене твердження захисника в цій частині не заслуговують на увагу.
Заперечення наявності ознак сп'яніння не є підставою для визнання огляду таким, що не відповідає встановленому порядку. Норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції не встановлюють окремих критеріїв і вимог щодо виявлення ознак сп'яніння, а тому їх спростування можливе лише шляхом проходження водієм відповідного огляду.
Крім того, під час спілкування із поліцейськими ОСОБА_1 жодних заперечень або зауважень щодо оголошених йому ознак наркотичного сп'яніння не висловив, дії працівників поліції не оскаржив, а тому таку позицію апеляційний суд розцінює як спосіб захисту.
Доводи захисника щодо провокації поліцейських до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду. Так, під час спілкування виявлені ознаки у вигляді тремтіння рук, що є ознаками як алкогольного, так і наркотичного сп'яніння. У подальшому працівник поліції попросив вийти з автомобіля для перевірки наявності або відсутності інших ознак та встановлено, що ОСОБА_1 має інші ознаки, що в цілому вказує на наркотичне сп'яніння, тому запропоновано пройти огляд саме у медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився.
Водночас доводи захисника про погодження ОСОБА_1 проходити огляд на стан сп'яніння є неспроможними, оскільки ОСОБА_1 погодився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу до моменту виявлення сукупності ознак наркотичного сп'яніння. При цьому проходити огляд на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився. Посилаючись на брак часу, при цьому працівниками поліції запропоновано попередити керівництво щодо затримки на годину та все ж таки пройти огляд на стан сп'яніння, на що ОСОБА_1 після деякого часу роздумів не погодився.
У зв'язку із наведеним апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції протиправних дій щодо ОСОБА_1 та провокації або спонукання до відмови у проходженні огляду.
Доводи захисника щодо надання направлення до неіснуючого медичного закладу, на думку апеляційного суду, не впливають на доведеність вини ОСОБА_1 та є формальними. З поведінки ОСОБА_1 вбачається, що останній не мав бажання їхати до медичного закладу для проведення огляду, його рішення було безсумнівним, а тому вручення йому направлення не могло вплинути на його волевиявлення.
Крім того, огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського, отже помилка у назві медичного закладу, який зазначений у направленні, не вказує на порушення порядку проведення огляду та не виключає факт непогодження і небажання ОСОБА_1 проходити відповідний огляд, оскільки в разі погодження проходити огляд ОСОБА_1 був би доставлений до медичного закладу працівниками поліції.
Твердження про нероз'яснення прав ОСОБА_1 під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення спростовується відеозаписом поліцейських, відповідно до якого о 12:42 годині ОСОБА_1 роз'яснено його права, а тому апеляційним судом не встановлено порушення права на захист. Крім того, останній у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначив будь-яких зауважень та проставив особисті підписи.
У апеляційного суду не виникає сумніву в достовірності зафіксованих фактичних обставин, відеозапис поліцейських є належним та допустимим доказом, є додатком до протоколу, та відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлення матеріалів справи не містить суттєвих порушень, які б давали суду підстави для визнання доказів недопустимими або неналежними.
Апеляційний суд також враховує те, що у своєму рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom, заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил…».
В процесі доказування вини доцільно керуватися принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на справу «Авшар проти Туреччини», п. 282).
Отже, на підставі сукупності доказів поза розумним сумнівом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на вимогу поліцейського, що є обов'язковими складовими інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції від 11 листопада 2015 року.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, будь-яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення апеляційному суду не надано.
Отже, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, що могли вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого у справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування та спростовували б висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника адвоката Боса О.О., апеляційний суд доходить висновку, що постанова суду першої інстанції винесена з дотриманням вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , із доповненнями захисника - адвоката Боса О.О., залишити без задоволення.
Постанову Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА