Справа № 308/3414/26
23 квітня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Світлик О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Заяць А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковальчук Олеся Василівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , інтересах якого діє представник - адвокат Ковальчук О.В., звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з якою просить скасувати постанову №997-1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 24.04.2025 та закриття провадження у справі.
На обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 31.01.2026 ОСОБА_1 надійшов лист через поштове відділення про те, що наявне відкрите виконавче провадження. Даний лист був без відмітки про вручення, однак з відміткою працівника пошти про отримання 31.01.2026. До листа додана постанова про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу А29Е1Д659ДЕ0.
Відповідно до вказаної постанови ВП №80068024 від 22.01.2026, виданої головним державним виконавцем Великоберезнянського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пекарем І.І., розглянуто заяву про примусове виконання та відкрито виконавче провадження з виконання постанови №997-1 від 24.04.2025, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34000 грн.
Про наявність постанови ВП №80068024 від 24.04.2025 відомо не було, жодним чином таку позивач не отримував ні засобами поштового зв'язку, ні власноручно, ані через додаток, в тому числі «Дія» чи «Резерв+».
Зауважує, що із змісту постанови №997-1 від 24.04 2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 24.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що ОСОБА_1 приблизно о 12.30 год. прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де було встановлено, що він порушив правила військового обліку , не поновив свої військово-облікові дані та не отримав військово-обліковий документ, чим порушив ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зазначає, що відповідно до ст. 268 КУпАП жодним чином не були здійснені заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення письмового повідомлення про дату, час і місце розгляду справи на адресу проживання (реєстрації) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. Тому постановлено накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн, строк сплати штрафу - 15 днів з дня вручення постанови. Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення. Відповідно до заяви ІНФОРМАЦІЯ_3 , адресованої до Великоберезнянського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 не сплатив штраф за постановою по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, згідно з якою накладено стягнення 17000 грн та на підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у зв'язку з несплатою останнім штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови, здійснити примусове стягнення у подвійному розмірі 34000 грн.
ОСОБА_1 з даною постановою не згідний, оскільки остання винесена без достатніх правових підстав, без належних доказів факту правопорушення, вимоги законодавства про мобілізацію позивач не порушував, вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Наголошує, що ОСОБА_1 не допускав умисного порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Вказує, що копія постанови не вручена позивачу в день її складання, до постанови не додано доказів про направлення її у визначений законом строк особі, що притягнута до відповідальності, постанова не містить відмітки про направлення її позивачу засобами поштового зв'язку. Таким чином, про існування вказаної постанови позивачу відомо не було. Разом з тим, про час та місце розгляду справи позивача також не було належним чином повідомлено, відповідного повідомлення він не отримав, що позбавило його можливості у участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення. При розгляді справи уповноважена посадова особа не з'ясувала обставин, що пом'якшували б відповідальність, інші обставини, що могли мати значення при прийнятті рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, про вибір виду та міри стягнення. Посилання на такі обставини відсутні.
Позивач звертає увагу на те що справа розглядалася 24.04.2025 і тільки через 10 місяців ІНФОРМАЦІЯ_4 подав заяву про примусове виконання, а отже, днем виявлення правопорушення вважається саме ця дата - 24.04.2025. Постанова відносно позивача складена з пропуском десятимісячного строку, визначеного ч. 9 ст. 38 КУпАП.
Позивач вважає, що відсутня подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Оскаржувана постанова містить відомості про те, що нібито було вчинено адміністративне правопорушення, однак не містить посилань на будь-які докази, які б підтвердили вчинення порушення ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.03.2026 визнано поважними причини пропуску строку оскарження постанови №997-1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 24.04.2025 та поновити позивачу строк для її оскарження. Прийнято до розгляду та відкрити провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
12.04.2026 від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позову заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що з оскаржуваної постанови вбачається, що 24.04.2025 о 12.30 год. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де було встановлено, що останній порушив правила військового обліку, не поновив свої військово-облікові дані та не отримав військово-обліковий документ, чим порушив ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (відсутній військово-обліковий документ). Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 винесено постанову за порушення ОСОБА_1 законодавства про військовий обов'язок і військову службу при вказаних в протоколі обставинах, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 210 КУпАП та на нього накладено штраф у розмірі 17000 грн. В діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності. З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач був проінформований про те, що розгляд справи буде здійснюватися в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5 24.04.2025 о 17 год. 00 хв., а також йому роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України та права й обов'язки, передбачені ст. 286 КУпАП, що стверджується відміткою про відмову від підпису особою, що притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, з оскаржуваної постанови видно, що позивач був присутній на розгляді матеріалів. ІНФОРМАЦІЯ_6 звертає увагу суду на той факт, що позивач помилково робить посилання на відповідні норма права. Позивач був обізнаний з його правами та про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про перенесення розгляду справи та/або залучення захисника не заявляв, у зв'язку з чим у відповідача не було перешкод розглянути справу в день складання протоколу та, за наявності підстав, винести постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Враховуючи викладене, постановляючи оскаржувану постанову начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 діяв правомірно, а позовні вимоги є безпідставними і необґрунтованими, в їх задоволенні необхідно відмовити.
Позивач у судове засідання не з'явися, при цьому його представник - адвокат Ковальчук О.В. подала заяву, згідно з якою просить розглянути справу без їх участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подано, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.
Відповідно до ч. 1, 2, 8 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, згідно з копією постанови №997-1 по справі про адміністративне правопорушення від 24.04.2025 з ч. 3 ст. 210 КУпАП, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн за те, що 24.04.2025 о 12.30 год. він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де було встановлено, що останній порушив правила військового обліку, не поновив свої військово-облікові дані та не отримав військово-обліковий документ, чим порушив ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (відсутній військово-обліковий документ).
Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернулася із даним позовом до суду.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Як передбачено приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд також враховує, що ст. 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до частин 1-3 статті 1 якого Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.
Згідно з п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні оголошено загальну мобілізацію.
У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався указами Президента України, який діє на час розгляду справи.
Частиною 3 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 1, 3, 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) визначено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) визначено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):
в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);
у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559.
Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.
У матеріалах справи відсутній військово-обліковий документ позивача.
У відповідності до п. 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
За змістом п. 81 Порядку взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
Особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Тобто, законодавець встановив строк звернення особи із заявою до ТЦК СП з метою взяття на військовий облік в тому числі осіб, які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.
Суд зауважує, що позивач згідно з позовом не заперечує факт не поновлення своїх військово-облікових даних та не отримання військово-облікового документа, жодних обґрунтувань та доказів щодо обставин, викладених в оскаржуваній постанові, не наводить.
Характер триваючого правопорушення оцінюється судом у кожному конкретному випадку індивідуально. Триваюче правопорушення це проступок, пов'язаний з тривалим неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом.
Отже, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом усього часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми.
Відсутність особи на військовому обліку внаслідок непостановки на такий є триваючим адміністративним правопорушенням, і припиняється постановкою на цей облік.
Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Натомість, суд вважає, що пояснення позивача та його представника спрямовані на уникнення несприятливих для позивача наслідків у зв'язку із притягненням до адміністративної відповідальності, не є беззаперечним доказом неправомірності дій посадової особи відповідача.
Оскаржувана постанова відповідає вимогам законодавства, оскільки винесена уповноваженою на те посадовою особою, з дотриманням процедури притягнення до адміністративної відповідальності на підставі належних доказів та містить усі елементи, що повинні міститися в постанові відповідно до ст. 283 КУпАП.
Враховуючи відсутність будь-яких аргументованих доказів щодо незаконності дій відповідача при притягненні позивача до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята у відповідності до положень чинного законодавства, а відтак відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Таким чином, суд приходить до переконання, що вимоги позову не знайшли своє обґрунтування та підтвердження, а тому рішення суб'єкта владних повноважень слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Керуючись ст. 2, 9, 76, 77, 90, 241-246, 255, 262, 271, 272, 286 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковальчук Олеся Василівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Дата складення повного рішення суду - 23 квітня 2026 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області О.М. Світлик