Номер провадження 2/243/235/2026
Номер справи 243/11328/25
«13» квітня 2026 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Гончарової А.О.,
з участю: секретаря судового засідання - Слободкіної Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі Наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Черкаської селищної військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно,-
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до Черкаської селищної військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На випадок смерті вона залишила заповіт від 15.05.2007 року, яким заповідала все майно ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Після її смерті залишилось спадкове майно: житловий будинок садибного типу А-1 загальною площею 63,7 кв.м, житловою площею 49,2 кв.м, з господарськими будівлями і спорудами: літня кухня Б, погріб В, вбиральня Г, огорожа №1, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовились від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_1 . Позивачі звернулись до нотаріуса з заявою про видачу їм свідоцтва про право на спадщину на успадковане майно. Проте їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок у зв'язку із відсутністю документів на будинок (оригінали відсутні) та відсутністю державної реєстрації права власності в Реєстрі речових прав.
Враховуючи викладене, позивачі просять суд визнати за ними право власності на 3/4 частки за ОСОБА_1 та на 1/4 частку за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок садибного типу А-1 загальною площею 63,7 кв.м, житловою площею 49,2 кв.м, з відповідною часткою господарських будівель і споруд: літня кухня Б, погріб В, вбиральня Г, огорожа №1, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та представник позивачів, адвокат Прокопцев С.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АН №1856912 від 05.12.2025 року, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, до суду не з'явилися, надали заяви про розгляд справи без їх участі.
Представник відповідача, Черкаської селищної військової адміністрації Краматорського району Донецької області, до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Черкаської селищної військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно, підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16.05.2025 року.
15.05.2007 року ОСОБА_3 склала заповіт, реєстровий №105, посвідчений секретарем виконавчого комітету Черкаської селищної ради Слов'янського району Донецької області, яким заповідала все своє майно ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в рівних частках кожному.
Згідно з повідомленням в.о. завідуючої Другої слов'янської державної нотаріальної контори Макарової Н.І. від 12.02.2026 року, до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 буза заведена спадкова справа №88/2008.
Відповідно до матеріалів спадкової справи №88/2008, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , з заявою про прийняття спадщини звернулась онука померлої, ОСОБА_1 . ОСОБА_2 на день відкриття спадщини був неповнолітнім.
ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулись до нотаріуса з заявами про відмову від належної їм частки спадщини після смерті ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою відділу зберігання інвентаризаційних справ об'єктів нерухомого майна Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 23.06.2025 року, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.01.2013 року зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Другою слов'янською державною нотаріальною конторою Донецької області 05.10.1988 року, за реєстровим №1267, дата реєстрації в КП «БТІ» 17.10.1988 року, номер запису 1162 у реєстровій книзі 5.
Постановою державного нотаріуса Другої слов'янської державної нотаріальної контори Грецької Т.П. від 02.10.2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки спадкоємцями не надано документів, які встановлюють право власності на нього, реєстрація права власності в Реєстрі речових прав відсутня.
24.10.2025 року на замовлення ОСОБА_2 було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який має наступні технічні характеристики: житловий будинок літ.А-1, загальна площа - 63,7 кв.м., житлова площа 49,2 кв.м., літня кухня літ.Б, погріб літ.В, вбиральня літ.Г, огорожа №1. За результатами проведеної технічної інвентаризації об'єкту нерухомого майна встановлено, що літня кухня літ. Б, погріб літ. В, вбиральня літ. Г побудовані до 05.08.1992 року, не є самовільними і дозволу не потребують. Огорожа №1 тимчасова споруда без влаштування фундаменту, яка згідно з Постановою КМУ №406 від 07.06.2017 не підлягає прийняттю в експлуатацію.
Право власності спадкодавця було зареєстроване відповідно до чинного на той час законодавства, а державна реєстрація права власності відповідно до чинного законодавства здійснена не була.
До 01 липня 2004 року державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року. Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на нього не залежало від державної реєстрації, на відміну від правовідносин, що виникли після набрання чинності Цивільним кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. На підставі 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
03.08.2004 року набув чинності Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно зі ст. 182 Цивільного кодексу України право власності на нерухомі речі підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація на нерухомість є публічною і здійснюється відповідним органом.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Згідно з п.3.1 Постанови Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» «Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.
Відповідно до ч.1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.
Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця».
У встановленому нотаріальному порядку позивачі не можуть оформити право власності на житловий будинок, оскільки нотаріусу не надано документи, необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України та п. 3.14 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 із наступними змінами та доповненнями незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, прийняття і відмова від прийняття спадщини може мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.
Вказане також підтверджене і роз'ясненнями, наданими у п. 1 Узагальненої судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, зі змісту якого вбачається, що відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язки спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.
Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Захист прав громадян та юридичних осіб на нерухоме майно, здійснюється відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, шляхом визнання прав.
Відповідно до 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Відповідно до п. 3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 оскільки спір про визнання права власності на нерухоме майно - є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності відповідна територіальна громада.
Умов для отримання Свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі в позивачів немає, тому, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» їх вимога про визнання права на спадщину підлягає судовому розгляду.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Так, в судовому засіданні, на підставі зібраних судом доказів, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте право позивачів на спадкове майно не визнається, що є, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», правовою підставою звернення до суду, відповідно до вимог ст. 392 ЦК України.
Умов для отримання Свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі у позивачів немає, тому, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», враховуючи вищевикладене, вимога позивачів про визнання права на спадщину в межах заявлених позовних вимог підлягає судовому розгляду та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 355, 356 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Черкаської селищної військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 3/4 частки житлового будинку садибного типу А-1 загальною площею 63,7 кв.м, житловою площею 49,2 кв.м, з відповідною часткою господарських будівель і споруд: літня кухня Б, погріб В, вбиральня Г, огорожа №1, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/4 частку житлового будинку садибного типу А-1 загальною площею 63,7 кв.м, житловою площею 49,2 кв.м, з відповідною часткою господарських будівель і споруд: літня кухня Б, погріб В, вбиральня Г, огорожа №1, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 23 квітня 2026 року.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області А.О. Гончарова