Справа № 755/4954/26
Провадження №: 3/755/2437/26
"14" квітня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Курило А.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, що надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, безробітного, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України,-
ОСОБА_1 23 березня 2026 року, о 16 годині 55 хвилин, керуючи транспортним засобом Audi A4, номерний знак НОМЕР_2 , рухався вулицею Березняківська в місті Києві, в стані алкогольного сп'яніння.
Огляд для встановлення стану сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за згодою водія; в установленому законом порядку зазначений захід здійснювався з використанням спеціального технічного засобу - Alcotest «Drager» 6820, результат позитивний - 2,19 ‰ (проміле), тест 5712. Подія фіксувалася на бодікамери 473975, 473506.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. gро дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте про причини неявки суд не повідомив; клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Зокрема, повідомлення про час та місце розгляду справи стосовно ОСОБА_2 було завчасно розміщено на офіційній вебсторінці Дніпровського районного суду міста Києва на порталі «Судова влада України».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно з якою жодне з її положень не може тлумачитись як таке, що надає право будь-якій державі, групі чи особі вчиняти дії, спрямовані на скасування чи обмеження прав і свобод у більшому обсязі, ніж це передбачено Конвенцією.
Главою 21 КпАП України передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, оскільки воно «за своєю природою потребує регулювання державою - регулювання, що може змінюватися в часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).
Ураховуючи викладене, суд уважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, згідно з вимогами ст.268 КпАП України.
Суд, дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, результати Alcotest «Drager», картку обліку адміністративного правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, довідки armor, DVD-R диск, дійшов наступного.
Положеннями ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 130 КпАП України передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само за відмову особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп?яніння.
Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Крім того, Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, містить перелік ознак алкогольного сп?яніння, виявлення яких є підставою для проведення огляду.
Під час перегляду в судовому засіданні відеозапису з нагрудних відеореєстраторів (бодікамер) поліцейських, зафіксованого на DVD-R диску, установлено, що згідно зі ст. 266 КУпАП та нормами Інструкції, поліцейський, виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп?яніння, запропонував йому пройти огляд для встановлення стану сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного засобу «Drager». На зазначену пропозицію останній погодився.
Згідно з результатом проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння, у графі результатів тесту зафіксовано показник 2,19 ‰ (проміле) (а.с.4).
Крім того, матеріали справи містять направлення на огляд водія до закладу охорони здоров'я, проте ОСОБА_1 своїм правом на проходження такого огляду не скористався (а.с.6).
У матеріалах справи міститься постанова серії ЕНА №6893069 від 23.03.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КпАП України (а.с.7).
Відповідно до ст. 10 КпАП України адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КпАП України, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
За таких обставин суд, ураховуючи викладене, дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
При накладенні стягнення, відповідно до ст. ст. 33, 252 КпАП України, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а також ураховуючи характер учиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, уважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Крім того, згідно ст.40-? КпАП України, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку його накладено у розмірі визначеному ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року (зі змінами і доповненнями).
Також, ч.1 ст.307 КпАП України передбачено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КпАП України).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 30, 33, 40-?, 130 ч.1, 252, 283-285, 289, 291, 294, 307, 308 КпАП України, суд,-
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Згідно з ч.1 ст.307 КпАП України штраф має бути сплачено протягом п'ятнадцять днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу.
У разі несплати штрафу у строк, встановлений ч.1 ст.307 КпАП України, відповідно до ст.308 КпАП України, у порядку примусового виконання постанови стягнути подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на день винесення постанови становить 665 гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя Андрій КУРИЛО