Справа № 727/13045/25
Провадження № 2/727/178/26
про відмову у зупиненні провадження у справі
23 квітня 2026 року м. Чернівці
Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:
головуючого судді Дубець О.С.
за участю секретаря судового засідання Чебуришкіної Н.Ю.,
представниці позивачки - адвокатки Савки С.І.,
представниці відповідача - адвокатки Якобишеної Т.Д.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення способів участі одного з батьків у вихованні дитини,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом.
Ухвалою від 30 жовтня 2025 року у справі відкрито провадження. Розгляд справи суд вирішив проводити в загальному провадженні та призначив справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні.
Під час підготовчого розгляду справи від представниці відповідача - адвокатки Якобишеної Т.Д. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України.
Клопотання мотивовано тим, що вирішення даної справи слід зупинити до набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців у справі № 727/9942/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав.
Так, адвокатка Якобишена Т.Д. вважає, що задоволення позовних вимог у цивільній справі № 727/9942/25 та позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключить можливість у задоволенні позовних вимог по цивільній справі № 727/13045/25.
В судовому засіданні представниці відповідача - адвокатка Якобишена Т.Д. заявлене клопотання підтримала.
Представниця позивачки - адвокатка Савка С.І. просила відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Заслухавши думку учасників справи суд дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Аналіз наведеної норми дає підстави дійти висновку, що на підставі пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України, суд зупиняє провадження у справі, лише у тому випадку, коли її неможливо розглянути у зв'язку з тим, що питання про наявність певних фактів, від яких залежить її вирішення, відповідно до чинного законодавства вирішується в іншій цивільній, господарській або кримінальній справі чи у справі, що розглядається в адміністративному порядку. Сам по собі розгляд питання іншим органом, не пов'язаний із встановленням наявності чи відсутності таких фактів, не є підставою для зупинення провадження. Зупинення провадження в цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цивільній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Отже підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.
Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених статтею 251 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 6 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Відповідно до висновків, зазначених у постанові Верховного Суду України № 6-1957цс16 від 01 лютого 2017 року, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з'ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.
Правові висновки щодо необхідності зазначення обґрунтування зупинення провадження у справі та необхідності дотримання розумних строків розгляду справи зазначені у Постанові Верховного Суду у справі № 308/5006/16-ц від 27.02.2019 та у Постанові Верховного Суду у справі № 1522/27468/12 від 07.11.2018.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Так, предметом даного позову є встановлення порядку спілкування позивачкою ОСОБА_1 із своїм малолітнім сином. Предметом розгляду справи № 727/9942/25 є, в тому числі, позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до свого сина.
Разом з тим, Верховний Суд в постанові від 02 серпня 2021 року у справі № 331/8310/15-ц виснував, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною та побачення з нею, а також на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Разом із цим, судова практика Верховного Суду України чітко розмежовує процеси визначення участі у вихованні та позбавленні батьківських прав як окремі категорії спорів із власними правовими наслідками та підтверджує, що спори про визначення способу участі у вихованні дитини розглядаються як самостійні справи та не залежать від вирішення справ про позбавлення батьківських прав, оскільки права батька/матері зберігаються до остаточного рішення суду про їх припинення.
Це є окремим об'єктом судового розгляду, спрямованим на захист прав та інтересів дитини у сфері сімейних відносин.
Так, Верховний Суд у поставі від 01 квітня 2020 року у справі № 165/2839/17 наголосив на пріоритеті найкращих інтересів дитини при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною, зазначивши, що вирішення таких справ не повинно відкладатись через інші паралельні сімейні справи.
Ознайомившись із мотивами викладеними в клопотанні про зупинення провадження в справі, суд вважає, що підстави для обов'язкового зупинення провадження у справі, передбачені положеннями частини 1 статті 251 ЦПК України, відсутні, оскільки ухвалення рішення у справі про позбавлення батьківських прав ніяким чином не впливає на право матері дитини на спілкування із нею та встановлення такого порядку спілкування.
Суд вважає, що зупинення провадження у даній справі без обґрунтованого доведення обставин такого зупинення призведе до порушення законних прав позивачки.
Згідно із статтею 210 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, який із дня відкриття провадження у справі не може перевищувати 60 днів для підготовчого провадження і 30 днів для розгляду по суті. Розумність строків розгляду справи згідно із статтею 2 ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідллендер проти Франції»).
Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Враховуючи викладені обставини, суд не вбачає правових підстав для зупинення провадження у даній справі до ухвалення рішення у справі № 727/9942/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав, а тому у задоволенні клопотання представниці відповідача слід відмовити.
Керуючись статтями 251, 353 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання адвокатки Якобишеної Т.Д. про зупинення провадження у справі № 727/13045/25 до ухвалення рішення у справі № 727/9942/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.
Повна ухвала суду складена 23 квітня 2026 року о 15-25 год.
Суддя Дубець О.С.