Справа № 725/10271/25
Провадження № 2/727/917/26
23 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Гавалешка П.С.
при секретарі Бринзилі Б.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, посилаючись на те, що 02.01.2025 року, ТОВ "Макс Кредит" та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 00-10147115 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Вказує, що відповідач підписав кредитний договір електронним підписом створеним за допомогою ідентифікатора 39959. Відразу після вчинених дій відповідача, 02.01.2025 року ТОВ "Макс Кредит" перерахувало грошові кошти в сумі 13000 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ "Макс Кредит".
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.
13.08.2025 року ТОВ "Макс Кредит" та позивач уклали договір факторингу №13082025-МК/ЮнітКапітал відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №13082025-МК/ЮнітКапітал від 13.08.2025 року, від ТОВ "Макс Кредит" до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26543,40 грн.
В ході передачі прав вимоги за факторинговим договором, право вимоги за кредитним договором № 00-10147115 від 02.01.2025 року перейшло до позивача, що свідчить факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 26543,40 грн.
Позивач не здійснював нарахувань за кредитним договором.
Представник позивача стверджує, що відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість за Договором № 00-10147115 від 02.01.2025 року, в сумі 26543,40 грн., з яких: заборгованість по кредиту 15600 грн.; заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом 5743,40 грн., заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) 5200 грн.
На основі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за договором № 00-10147115 від 02.01.2025 року у сумі 21343,40 грн.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч.1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою суду від 15 січня 2026 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив, в якому зазначено, що аналіз позовної заяви ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та доданих до неї матеріалів дозволяє зробити однозначний висновок про безпідставність, необґрунтованість та недоведеність заявлених позовних вимог. Фактична відсутність правовідносин: позивачем не доведено факт укладення кредитного договору. Відсутня належна ідентифікація особи відповідача засобами BankID НБУ або КЕП, а сам по собі "одноразовий ідентифікатор" згенерований на анонімний номер телефону не має доказової сили підпису ОСОБА_1 . Відсутність первинних документів: позивачем не надано жодного первинного банківського документа (виписки з особового рахунку, платіжного доручення банку з відміткою), який би підтвердив перерахування коштів саме на рахунок, що належить Відповідачу, що є прямим порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та практики Верховного Суду. Недоведеність факторингу: позивач не надав належних доказів (засвідчених витягів з Реєстру боржників) переходу прав вимоги саме щодо відповідача та не надав доказів повідомлення боржника про заміну кредитора.
Просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог та у задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що Кредитний договір № 00-10147115 від 02.01.2025 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор 39959 направлено позичальнику 02.01.2025 о 00:49:27 на вказаний ним номер мобільного телефону - НОМЕР_2 ; одноразовий персональний ідентифікатор введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 02.01.2025 о 00:49:45 годині, після чого відповідач натиснув кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одночасно з підписанням договору, Товариство відправляє на електронну адресу, вказану Позичальником у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору , зокрема, додаючи його примірники у форматах у форматах PDF та P7S.
Первісний кредитор - ТОВ «МАКС КРЕДИТ», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірив особисті дані Відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірив чи дійсно платіжна картка належить Позичальнику.
Відповідач отримав грошові кошти відповідно до умов Договору належним чином, а тому позивачем доведено факт надання Первісним кредитором грошових коштів відповідачу. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між Первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.
ТОВ «Макс Кредит», користуючись послугами ТОВ «ПрофітГід», ініціювало переказ кредитних коштів у розмірі 13 000,00 на картковий рахунок відповідача, що підтверджується повідомленням про перерахування кредитних коштів з додатком до нього, у платіжних документах відсутня та не може бути відображена позначка про надходження коштів безпосередньо від ТОВ «Макс Кредит», оскільки фактичним платіжним ініціатором виступала інша фінансова компанія.
Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань відсотків, що свідчить про його сумлінне ставлення до своїх прав та обов'язків як нового кредитора.
Надані Позивачем витяги з Реєстру прав вимоги (Реєстрів Боржників) (далі - Реєстри) до Договору факторингу № 13082025-МК/ЮнітКапітал від 13.08.2025, підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін.
Дані документи містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином, відповідно до встановлених форм договорів факторингу.
Отже, право вимоги за Кредитним договором № 00-10147115 від 02.01.2025 передані ТОВ "МАКС КРЕДИТ" на користь та в подальшому Позивачу на підставі Реєстру Боржників, який оформлений належним чином.
На підставі вищевикладеного просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Від представника відповідача до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що докази укладення електронного договору відсутні. Позивач намагається підмінити поняття «електронного доказу» звичайною паперовою роздруківкою, складеною його ж працівниками. Враховуючи категоричне заперечення відповідачем факту своєї участі в реєстрації та підписанні договору, закон вимагає дослідження оригінального електронного файлу з метаданими та серверних лог-файлів (IP-адреси, мітки часу, User-Agent), які б могли підтвердити технічне авторство дій. Цих даних позивач суду не надав. Докази реальної видачі кредиту відсутні. Кредитний договір є реальним правочином і вступає в силу лише після фактичного отримання грошей. Доказом такого отримання може бути лише первинний банківський документ (платіжне доручення кредитора) із чітко зазначеним призначенням платежу: «видача кредиту за договором №...». Надані Позивачем інформаційні «повідомлення» від ТОВ «ПРОФІТГІД» не є бухгалтерськими документами, не мають відміток банку та не доводять факту зміни балансу на рахунку відповідача. Презумпція обов'язку доказування. Тягар доведення позову лежить на позивачеві (ст. 81 ЦПК України). Концепція «негативного доказу» (коли відповідач повинен доводити, що він чогось не робив) є неприпустимою. Позов є безпідставним. Просить суд в його задоволенні відмовити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. В прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Судом встановлено, що 02.01.2025 року, ТОВ "Макс Кредит" та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 00-10147115 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом створеним за допомогою ідентифікатора 39959. Відразу після вчинених дій відповідача, 02.01.2025 року ТОВ "Макс Кредит" перерахувало грошові кошти в сумі 13000 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ "Макс Кредит".
Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «Макс Кредит» підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ідентифікований ТОВ «Макс Кредит».
Згідно умов кредитного договору п. 1.2. Сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 13000.00 (тринадцять тисяч нуль копійок) гривень. Тип Кредиту - кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби. 1.3. Строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути Суму кредиту Кредитодавцю в останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) - «28» грудня 2025 р. згідно умов пункту 3.6 цього Договору. 1.4. Позичальник зобов'язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в Періодичну дату платежу, а саме: «17» січня 2025р., та на кожний 15 день після цієї дати (розрахунковий платіжний період) протягом Строку дії кредитної лінії (Строку кредитування). Дата повернення кредиту, Періодичні дати платежу та дата сплати Комісії зазначаються в Графіку платежів, який міститься в Додатку 1 до цього Договору та є його невід'ємною частиною. У разі, якщо Позичальник виконав зобов'язання по сплаті процентів та належної до оплати Комісії / частини Комісії (згідно Графіку платежів) не пізніше наступного дня за днем Періодичної дати платежу, то він вважатиметься таким, що виконав свої зобов'язання по сплаті платежу належним чином. 1.5. Тип процентної ставки - фіксована. 1.5.1. Стандартна процента ставка складає 0,94% (нуль цілих 94 сотих) від Суми кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (за виключенням строку кредитування, коли Позичальник має право на використання Зниженої процентної ставки). 1.5.2. Знижена процентна ставка становить 0,74 (нуль цілих 74 сотих)% від Суми кредиту за кожен день користування Кредитом, надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати платежу у встановленому Графіком платежів розмірі не пізніше наступного дня за першою Періодичною датою платежу, визначеною п.1.4. цього Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування Кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування Кредитом (датою видачі Кредиту). 1.6. Кредитодавець одноразово в момент видачі Кредиту нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від Суми кредиту, що складає: 2600.00 (дві тисячі шістсот гривень нуль копійок) грн., яку Позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього Договору. 1.7.1. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки з урахуванням Комісії (у разі її наявності) дорівнює 1.00%.
Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується ТОВ «ПрофітГід» підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів та випискою за договором № б/н за період 02.01.2025-07.01.2025.
Згідно витребуваної судом інформації відповідачу ОСОБА_1 в банку було емітовано карту № НОМЕР_4 .
Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_4 за період 02.01.2025-07.01.2025 рр. фінансовий номер телефону: НОМЕР_5 .
13.08.2025 року ТОВ "Макс Кредит" та позивач уклали договір факторингу №13082025-МК/ЮнітКапітал відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №13082025-МК/ЮнітКапітал від 13.08.2025 року, від ТОВ "Макс Кредит" до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26543,40 грн.
В ході передачі прав вимоги за факторинговим договором, право вимоги за кредитним договором № 00-10147115 від 02.01.2025 року перейшло до позивача, що свідчить факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 26543,40 грн.
Позивач не здійснював нарахувань за кредитним договором.
Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість за Договором № 00-10147115 від 02.01.2025 року згідно розрахунку заборгованості, в сумі 26543,40 грн., з яких: заборгованість по кредиту 15600 грн.; заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом 5743,40 грн., заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) 5200 грн.
Даючи оцінку спірному правочину, суд враховує наступне.
Так, згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із дослідженого судом кредитного договору встановлено, що його укладено в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно ч.1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як було встановлено судом, кредитний договір № 00-10147115 від 02.01.2025 року укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписано сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.
Із копії договору видно, що ОСОБА_1 як позичальник за кредитним договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши персональні дані.
Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
Також, судом установлено, що відповідач отримав кредитні кошти шляхом переказу на його банківську картку.
Посилання представника відповідача на те, що відповідач не укладав договір та не отримував кредитні кошти, матеріалами справи та дослідженими доказами жодним чином не доведені.
Досліджуючи обставини та підстави переходу права вимоги, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону № 2664-III.
Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (п. 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
Як вже зазначалося, відповідно до абзацу першого частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема, те, що фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
Звідси за договором факторингу фактор має надавати фінансову послугу, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).
При цьому така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеною в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.
Одночас грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв'язку з її продажем (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право в разі невиконання клієнтом зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.
Отже, договір факторингу є змішаним договором, який обов'язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги. Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Тому, суд приходить до висновку, що позивач ТОВ «Юніт Капітал» у визначеному законом порядку набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-10147115 від 02.01.2025 року.
Відповідно до ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього кодексу.
Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов'язковими до виконання.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернув, унаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Положеннями статей 1046,1049 ЦК України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З наданих доказів вбачається, що під час укладення Договору сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, а також строк кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах. Таким чином укладений договір є обов'язковим до виконання.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договір факторингу, укладений між первісним кредитором та позивачем у встановленому порядку недійсними (удаваними) не визнані, відповідних судових рішень щодо встановлення таких обставин суду не надано, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, що був наведений зокрема у запереченнях проти позову чи апеляції. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Надаючи правову оцінку викладеному, суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, як з приводу укладення договорів, так і належності відповідачу зазначеного номеру телефону чи ненадходження на нього смс-кодів, а також отримання зазначених коштів, тобто не спростовано відповідачем, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість в сумі 21343 грн 40 коп, що складається з заборгованості по тілу кредиту 15600 грн. та заборгованості по несплаченим відсотках за користування кредитом 5743,40 грн., задовольнивши позовні вимоги.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. на користь позивача, то суд зазначає наступне.
Так, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Саме такого висновку дійшла Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано: договір про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 року, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Соломко та партнери», додаткову угоду № 25771368306 від 11.09.2025 року; довіреність, копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю, згідно якого адвокат Соломко О.В. має право на заняття адвокатською діяльністю; акт прийому-передачі наданих послуг, виконаних адвокатом Соломко О.В. на виконання умов договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 року, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 7000 гривень.
При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На думку суду, понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. є неспівмірними ціні позову, складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову, значення справи для сторони, з відповідача на користь позивача слід стягнути 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Крім цього, оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263, 265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за кредитним договором № 00-10147115 від 02.01.2025 року в розмірі 21343 грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ: 43541163) судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ: 43541163) понесені витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя П.С. Гавалешко