Справа № 646/2703/15-ц
Провадження № 2-п/646/3/2026
22 квітня 2026 року м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючий - суддя Серпутько Д.Є.,
за участі секретаря судового засідання Соболь Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Хоміча Артема Анатолійовича про перегляд заочного рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.06.2015 року у цивільній справі № 646/2703/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банка «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Основ'янського районного суду міста Харкова з Харківського апеляційного суду надійшли матеріали справи за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі № 646/2703/15-ц за позовною заявою ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до Основ'янського районного суду міста Харкова з заявою про перегляд заочного рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова, яким позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором, що утворилась станом на 31.12.2014 року на загальну суму 305540,62 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 3055,41 грн.
Ухвалою суду від 06.08.2025 у задоволенні клопотання представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду відмовлено. Заяву представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.06.2015 року залишено без задоволення.
Постановою Харківського апеляційного суду від 04.11.2025 вказану ухвалу суду від 06.08.2025 скасовано, а справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Судом апеляційної інстанції між іншим зазначено, що Велика Палата Верховного Суду формулює висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не без задоволення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024, справа № 756/11081/20).
Ухвалою суду від 01.12.2025 прийнято заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Хоміча Артема Анатолійовича про перегляд заочного рішення у справі № 646/2703/15-ц та призначено судове засідання з розгляду заяви.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Хоміч А.А. у судове засідання не з'явились з невідомих суду причин.
Представник позивача Кураксіна О.І. подала до суду заяву в якій просить судове засідання, призначене на 22.04.2026 о 13 годині 00 хвилин, провести без участі представника позивача, проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення заперечує.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, суд дійшов такого висновку.
Судовим розглядом встановлено, що заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.06.2015 позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором, що утворилась станом на 31.12.2014 року на загальну суму 305540,62 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 3055,41 грн.
Згідно зі ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
За приписами ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України).
Заочне рішення у цивільній справі №646/2703/15-ц ухвалено 15.06.2015 року.
Із заявою про перегляд заочного рішення представник відповідача звернувся після спливу майже 10 років з дати ухвалення рішення.
При цьому, представник відповідача звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду з пропуском строку, передбаченого ч. 3 ст. 284 ЦПК України.
Суд наголошує, що установлені ч. 2 та ч. 3 ст. 284 ЦПК України строки щодо звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення - є інструментами забезпечення принципу правової визначеності.
Таким чином, у законодавстві встановлено темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. п.46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п.51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п.31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п.61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).
Тобто звернення із заявою про перегляд заочного рішення суду через тривалий час після його ухвалення, за відсутності непереборних обставин щодо причин поважності пропуску строку, буде порушенням принципу правової визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata - принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.
Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.
У ЦПК України водночас окремо закріплено наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов'язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 756/11081/20 зазначає, що частину другу статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині другій статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.
Пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов'язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що статті 284, 286, 287 ЦПК України не дають підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.
Застосування статті 126 ЦПК України до заочного розгляду справи не суперечить іншим приписам ЦПК України, зокрема, що розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Велика Палата Верховного Суду робить висновок, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.
Таким чином, застосовуються положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, оскільки відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. А тому, якщо відповідач заявляє клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд застосовує положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Велика Палата Верховного Суду формулює висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України.
Крім того, суд наголошує на тому, що заява про перегляд заочного рішення суду підлягає розгляду в одному провадженні зі справою, в якій ухвалено судове рішення, а якщо справа не збереглася, заяву може бути розглянуто лише після відновлення судового провадження в порядку, визначеному розділом X ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи № 646/2703/15-ц, зокрема з відповіді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.04.2025 № 08-11/47/25, наданої представнику ОСОБА_1 - адвокату Хомічу А.А., матеріали зазначеної справи (провадження № 2/646/875/2015) знищені за терміном зберігання (а.с. 89).
Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як уже зазначалося вище, заочне рішення у цивільній справі № 646/2703/15-ц ухвалено 15.06.2015. Із заявою про перегляд заочного рішення представник відповідача звернувся майже через десять років з дня його ухвалення. Водночас до заяви не додано доказів, які б свідчили про неотримання ним зазначеного рішення раніше, а за відсутності матеріалів справи перевірити ці обставини не є можливим.
Суд позбавлений можливості самостійно перевірити наведені обставини та пересвідчитися в тому, чи дійсно ОСОБА_1 не отримував судові повістки і процесуальні документи, зокрема заочне рішення, а також чи був він належним чином повідомлений про дату та час судових засідань, оскільки матеріали зазначеної цивільної справи знищено у зв'язку із закінченням строку їх зберігання. Водночас заявником не надано жодних доказів, які б свідчили про неотримання ним відповідного рішення раніше.
У поданій до суду заяві відповідач, порушуючи питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, не навів жодних обставин та не зазначив доказів на їх підтвердження, зокрема щодо причин пропуску строку та поважності таких причин.
Сам по собі факт знищення цивільної справи у зв'язку із закінченням строку її зберігання не може свідчити про невручення відповідачу судових повісток, поважність причин його неявки у судове засідання та/або неповідомлення суду про такі причини.
Крім того, у заочному рішенні Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.06.2015 зазначено, що порядок виклику відповідача в судове засідання було дотримано, а саме: «Відповідач в судові засідання не з'являвся, з невідомої для суду причини, про час та дату розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про отримання судової повістки.» (а.с. 10, 11)
Отже, у зв'язку зі знищенням матеріалів цивільної справи № 646/2703/15-ц має місце втрата судового провадження.
Порядок відновлення втраченого судового провадження врегульовано розділом Х ЦПК України, а без здійснення такої процедури розгляд заяви про перегляд заочного рішення є неможливим.
За правилами ст.ст. 488 - 490 ЦПК України відновленню підлягає втрачене повністю або частково судове провадження в цивільній справі, закінченої ухваленням рішення або у якій провадження закрито. Втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду. Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
З наведеного вбачається висновок, що за правилами розділу X ЦПК України, відновлення втраченого (і в разі, якщо справу знищено за закінченням строку зберігання) повністю або частково судового провадження у цивільній справі, якщо вона була закінчена ухваленням рішення або постановленням ухвали про закриття провадження, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом, судом, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі, за заявою (зміст якої визначено статтею 491 ЦПК України) осіб, які брали участь у справі (їх правонаступників), або за ініціативою суду (якщо це потрібно для вирішення іншої справи, надіслання справи до суду вищої інстанції, тощо).
Водночас заявником не подано заяви про відновлення втраченого судового провадження, а судом не вбачається достатніх підстав для порушення за ініціативою суду питання про відкриття провадження по відновленню судового провадження.
Отже, із наданих до суду матеріалів не вбачається поважних причин, які б стали підставою для поновлення пропущеного відповідачем строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду.
Тому, суд дійшов висновку, що для поновлення строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 646/2703/15-ц відсутні поважні обставини, які об'єктивно перешкоджали відповідачу звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення у визначений законом строк.
За таких обставин, суд, враховуючи вищезазначені процесуальні норми та викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 року справа № 756/11081/20 висновки, а також необхідність дотримання принципу res judicata, вважає, що у задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду слід відмовити, а заяву про перегляд заочного рішення суду - залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 126, 127, 284, 287, 288 ЦПК України,
У задоволенні клопотання представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду - відмовити.
Заяву представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.06.2015 року у цивільній справі № 646/2703/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банка «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів із дня її проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Суддя Д.Є. Серпутько