П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2693/26
Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.,
повний текст судового рішення
складено 05.03.2026, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
судді -Джабурія О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
02.02.2026 ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо незаконного зменшення розміру пенсії з 37592 грн до 30480 грн, обмежуючи її максимальним розміром, порушуючи чинне законодавство України;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Херсонській області нараховану пенсію станом на 01 січня 2026 року у розмірі 37592 грн. виплачувати ОСОБА_1 в повному обсязі щомісячно без обмежень максимальним розміром та без коефіцієнтів зменшення пенсії передбачених ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пункту 1 Постанови Кабінету України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію відповідно до Закону України №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» від 30.12.2025 №1778 відповідач провів з 01.01.2026 перерахунок пенсії позивача, за результатами якої розмір пенсії визначено у сумі 37592 грн, однак її виплату обмежено до суми 30480 грн. Позивач вважав, що відповідач протиправно обмежив розмір пенсійної виплати, порушивши його права.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року задоволений позов ОСОБА_1 :
- визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо обмеження з 01.01.2026 пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити з 01.01.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її розміру відповідно до ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX та п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» без застосування коефіцієнтів до суми перевищення його пенсії понад 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з виплатою недоотриманих сум пенсії.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
03.04.2026 та 14.04.2026 до П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшли заяви ОСОБА_2 про зупинення провадження у спаїв на підставі п. 1 ч. 1 ст. 236 КАС України, яка обґрунтована тим, що позивач в цій справі помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а заявник є його спадкоємцем (за заповітом), тобто правонаступником.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, зазначає таке.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , на час виникнення спірних правовідносин отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
06.01.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання розрахунку пенсії, роз'яснень щодо проведеного з 01.01.2026 перерахунку пенсії.
Листом від 15.010.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повідомило позивача про те, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» від 30.12.2025 №1778 позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2026, навівши при цьому розрахунок, відповідно до якого підсумок пенсії визначено у розмірі 37592,95 грн, та визначено до виплати суму 30480,80 грн (а.с. 20-21).
Проте, відповідно до протоколу розрахунку пенсії станом на 06.01.2026 (а.с.15) позивачу з 06.01.2026 нарахована загальна сума пенсії - 37592,95 грн, та визначена сума до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії - 37499,35 грн. Також, за змістом вказаного розрахунку до нарахованого розміру пенсії позивача не були застосовані понижуючі коефіцієнти відповідно до постанови КМУ №1778 від 30.12.2025.
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії позивача, наданого ГУ ПФУ в Херсонській області до відзиву на позовну заяву (а.с. 39), позивачів з 01.01.2026 та з 01.03.2026 була нарахована загальна сума пенсії 37592,95 грн ( основний розмір пенсії 90% від грошового забезпечення, індексація ОСНП за 2022-2025 роки, щомісячна доплата відповідно до постанови КМУ №713 від 14.07.2021, підвищення як інваліду війни 2 групи), проте сума пенсії визначена до виплати складає 30480,89 грн, у зв'язку із застосуванням понижуючих коефіцієнтів відповідно до постанови КМУ №1778 від 30.12.2025.
Отже, виплата позивачу пенсії у меншому розмірі (30480,89 грн) ніж вона була нарахована (37592,95 грн), внаслідок застосування постанови КМУ №1778 від 30.12.2025, є доведеною.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обмеження розміру пенсії позивача, за відсутності на те законодавчо встановлених підстав, є протиправним, так само як і застосування при перерахунку пенсії з 01.01.2026 призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025, якою змінюються умови та / чи норми пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану (який триває і на час апеляційного перегляду справи) тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України.
Абзацом третім преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (надалі Закон №2262-ХІІ) встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
За змістом частин першої і третьої статті 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»№4695-IX встановлено, що у 2026 році, у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), в тому числі відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання приписів статті 30 Закону №4695-IX Кабінет Міністрів України 30.12.2025 прийняв Постанову №1778, якою визначено розміри і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій.
Відповідно до пункту 1 Постанови №1778, у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані), в тому числі відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 установлені додаткові підстави для обмеження розміру пенсії шляхом застосування коефіцієнтів зменшення розміру пенсій, зокрема, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону №2262-ХІІ.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.122025 №4695-IX та постанова КМУ №1778 від 30.12.2025 фактично змінили умови та норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, без унесення відповідних змін до Закону №2262-ХІІ та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що порушує соціальні гарантії гідного пенсійного забезпечення таких осіб, які встановлені Законом №2262-ХІІ.
Колегія суддів наголошує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 1-1 Закону №2262-ХІІ, які у часі прийняті раніше та мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №4695-ІХ, який приймається на один фінансовий рік та метою якого не є врегулювання пенсійних правовідносин.
У рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 та від 30 листопада 2010 року №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Тож у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.
Оскільки Законом №2262-ХІІ, як спеціальним законом, і Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, у спосіб застосування до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 30 Закону №4695-ІХ та Постанови №1778.
Також, апеляційний суд зазначає, що приписи статті 2 Закону України від 08.07.2011 №3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України є неконституційними, згідно з рішенням Конституційного Суду №7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022.
Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 за №4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.
Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.
З огляду на вказане колегія суддів зазначає, що відповідач зобов'язаний був виплачувати позивачу з 01.01.2026 пенсію без обмеження її максимальним розміром та без застосування обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою КМУ №1778 від 30.12.2025.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Щодо поданих ОСОБА_2 заяв про зупинення провадження у справі, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до матеріалів справи, наданих до апеляційного суду, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02.04.2026 (а.с.90).
ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом померлого ОСОБА_1 (а.с.91).
Апеляційний суд зазначає, що спірні правовідносини щодо перерахунку і виплати пенсії з 01.01.2026, є особистими і пов'язані із конкретним пенсіонером і відносно них правонаступництво недопустиме.
Крім того, сума пенсії, яка не була нарахована пенсіонеру, не може вважатися недоотриманою сумою пенсії і не підлягає виплаті в порядку статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не входить до складу спадщини, оскільки така в силу положень статі 1219 ЦК України нерозривно пов'язана з особою спадкодавця та не може бути передана іншим особам, а тому спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Статтею 269 ЦК України передбачено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.
Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя (стаття 271 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 272 ЦК України фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно.
У справі, яка переглядається апеляційним судом, позов стосується зменшення розміру пенсії під час її перерахунку та виплати з 01.01.2026 внаслідок застосування положень постанови КМУ №1778 від 30.12.2025. До набрання законної сили судовим рішенням суду першої інстанції позивач помер.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, особисті немайнові права.
Враховуючи наведене у апеляційного суду відсутні підстави для зупинення провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 236 КАС України.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті фізичної особи, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 319 КАС України встановлено, що якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.
Оскільки при апеляційному розгляді справи встановлена відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги ГУ ПФУ в Херсонській області, та ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 236, 238, 257, 308, 311, 315, 316, ч. 2 ст. 319, 321, 322, 325, 327-3129 КАС України апеляційний суд, -
Відмовити у задоволенні заяв ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія