П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 квітня 2026 р.м.ОдесаСправа № 420/34178/25
Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Осіпова Ю.В.,
суддів: Голуб В.А., Скрипченка В.О.,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бершавського Олексія Валерійовича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправними та скасування наказу,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду першої інстанції від 08.01.2026р., представник позивача 09.02.2026р. засобами «поштово-кур'єрського» зв'язку подав апеляційну скаргу, яка надійшла до суду 03.03.2026р.
При цьому, заява про поновлення пропущеного строку на оскарження рішення суду 1-ї інстанції апелянтом до суду апеляційної інстанції не подавалася.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026р. вказану вище апеляційну скаргу було залишено без руху з підстав пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення. Апелянту надано 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
30.03.2026р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання представника позивача, в якому останній, на виконання вимог ухвали від 19.03.2026р., повідомив, що 09.02.2026р. він мав технічні несправності в роботі підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» і для уникнення допущення будь-яких недоліків, ним було прийнято рішення про направлення до суду 2-ї інстанції саме паперової версії апеляційної скарги.
При цьому, як зазначив представник позивача в зазначеній заяві від 30.03.2026р., після підготовки паперового варіанта апеляційної скарги до подання до суду апеляційної інстанції ним було передано даний пакет документів позивачу ОСОБА_1 задля подальшого подання до суду, оскільки сам адвокат був вимушений приймати участь в ліквідації наслідків нічної атаки російської федерації на прибудинковій території будинку, в якому останній мешкає.
Далі, як зазначає представник позивача, Ніколаєнко П.П. за допомогою мережі Інтернет було викликано кур'єра ФОП ОСОБА_2 , який 09.02.2026р. отримав для відправки вказаний пакет документів з апеляційною скаргою, та надав поштові послуги з доставки. З пояснень же самого позивача, кур'єром було самостійно заповнено поштову накладну враховуючи інформацію відображену на 1-й сторінці апеляційної скарги.
Як наслідок, з метою отримання квитанції або касового чеку на підтвердження здійснення вищевказаного відправлення саме 09.02.2026р., позивач повторно звертався до ФОП ОСОБА_2 , на що останній повідомив, що документи були доставлені вчасно і касовий чек ним буде надано найближчим часом.
В подальшому, у зв'язку з ненаданням відповіді на запит позивача, адвокатом Бершавським О.В., з метою отримання квитанції чи касового чеку, 26.03.2026р. до ФОП ОСОБА_2 було направлено повторний адвокатський запит.
Разом із тим, станом на 30.03.2026р. жодної відповіді ані ОСОБА_1 , ані адвокатом Бершавським О.В. від ФОП ОСОБА_2 отримано не було.
Зважаючи на наведені обставини, ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2026р. апелянту було продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Так, апелянту надано 5-денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги.
17.04.2026р. представником позивача вдруге було подано заяву-клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, в обґрунтування якого останній повідомив, що з метою отримання документального підтвердження наявності технічних несправностей в роботі підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» ним 13.04.2026р. було направлено адвокатський запит до ДП «Інформаційні судові системи», однак, станом на дату подання цієї заяви відповіді на вищевказаний запит отримано не було.
Окрім того, як зазначено адвокатом Бершавським О.В. у 2-й заяві від 17.04.2026р., після підготовки апеляційної скарги для подання до суду апеляційної інстанції, ним передано відповідний пакет документів позивачу ОСОБА_1 для подальшого подання їх до суду, оскільки сам представник позивача був вимушений брати участь в ліквідації наслідків нічної атаки російської федерації на прибудинковій території будинку, в якому останній мешкає.
У свою чергу, позивач не вимагав від кур'єра ФОП ОСОБА_2 будь-яких розрахункових документів, у зв'язку із чим у нього наразі відсутній будь-який документ, який би підтверджував відправлення апеляційної скарги саме 09.02.2026р., окрім копії самої поштової накладної ODS 048 №129598, яка наявна в матеріалах справи.
Таким чином, з метою підтвердження спірного факту поштового відправлення, ОСОБА_1 повторно звертався до ФОП ОСОБА_2 , на що останній повідомив, що документи були доставлені вчасно і касовий чек ним буде надано найближчим часом. У зв'язку з ненаданням відповіді на запит апелянта та з метою отримання квитанції чи касового чеку 26.03.2026р. адвокатом ОСОБА_3 до ФОП ОСОБА_2 було направлено адвокатський запит. Втім, станом на 17.04.2026р. жодної відповіді ані ОСОБА_1 ,, ані адвокатом Бершавським О.В. від ФОП ОСОБА_2 отримано не було.
Посилаючи на викладені обставини, представник позивача просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду 1-ї інстанції та відкрити апеляційне провадження.
Розглянувши дане клопотання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, ч.1 ст.295 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч.ч.2,3 ст.295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч.2 ст.299 цього Кодексу.
Так, як вбачається із матеріалів апеляційної скарги, оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду ухвалено 08.01.2026р. та в той же день було направлено до електронного кабінету представника позивача, що підтверджується відповідною довідкою. А відтак, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у даному випадку, спливає - 09.02.2026р. (із урахуванням вихідних днів).
Проте, як вбачається зі штампу реєстрації вхідної кореспонденції, подана представником позивача апеляційна скарга (в паперовому вигляді) фактично була зареєстрована у суді апеляційної інстанції лише тільки - 03.03.2026р. за вх.№12353/26, через 23 дні після закінчення встановленого законом 30-денного строку на її подання.
Аналіз положень ст.5,13 і 293 КАС України дозволяє дійти висновку про те, що учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленим судовим рішенням після розгляду справи у суді першої інстанції, можуть скористатися правом його оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.
Відповідно до ч.5 ст.44 КАС України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. У той же час, КАС України передбачає і можливість поновлення пропущеного строку, проте лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків КАС України передбачено з метою дисциплінування учасників справи та своєчасного виконання ними передбачених цим же Кодексом процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці процесуальні строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено виключно у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Такі обставини мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.
Наведене дає підстави для висновку про те, що обставини пропуску строку звернення до суду є оціночними, комплексними і такими, що потребують дослідження в кожному окремому випадку. Питання наявності або ж відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою поважними вирішується судом апеляційної інстанції на підставі фактичних обставин справи, із урахуванням наведених обґрунтувань та наданих доказів.
Водночас, доведення поважності причин пропуску строку звернення до суду покладається лише на особу, яка звертається із апеляційною скаргою, та клопотанням щодо поновлення такого строку.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019р. у справі №826/17879/17.
Також, варто зазначити й про те, що звернення до суду з апеляційної скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення, то реалізація цього права має відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.
Зловживання процесуальними правами не допускається.
Так, як уже зазначалося судом, на підтвердження своєчасності звернення з цією апеляційною скаргою представником позивача було надано до суду 2-ї інстанції копію поштової накладної ODS 048 №129598, в якій фактично зазначено «відправника»: Адвокатське об'єднання «Г.М. Партнерс», «отримувача»: П'ятий апеляційний адміністративний суд, «опис вкладення»: апеляційна скарга на рішення суду від 08.01.2026р. у справі №420/34178/25, а також міститься відтиск печатки суб'єкта підприємницької діяльності, яким було здійснено відправлення апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції: ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та підпис у графі «доставлено кур'єром» від руки «невідомої особи». Інші обов'язкові реквізити даної поштової накладної не заповнені, як і не вказані відомості про оцінку відправлення, спосіб, дату та суму його оплати.
Разом із тим, ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026р. про залишення апеляційної скарги без руху наголошено на необхідності надання суду додаткових доказів на підтвердження поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, зокрема, доказів передачі апеляційної скарги саме 09.02.2026р. до оператора поштового зв'язку (ФОП ОСОБА_2 ), касового чеку чи розрахункової банківської квитанції, що підтверджує дату і факт оплати послуг поштово-кур'єрського зв'язку, відповідного реєстру відправлення поштової кореспонденції та пояснень (разом з доказами) щодо об'єктивної неможливості подання до суду нарочно паперової апеляційної скарги позивачем ОСОБА_1 особисто або його представником-адвокатом, або з використанням засобів електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» або через «Укрпошту».
Обираючи стандарт доказування, який має використовуватися, слід віддати перевагу стандарту «поза розумним сумнівом» перед стандартом «баланс ймовірностей». Тобто, в достовірності факту не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що у його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.
Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п.55 рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2012р. у справі «Гриненко проти України» зазначається, що при оцінці доказів Європейський суд зазвичай застосовує стандарт доведення «поза всяким розумним сумнівом». Однак, доведення повинно будуватися на сукупності досить надійних, чітких і послідовних припущень або аналогічних неспростовних презумпцій фактів.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин пропуску чи критеріїв їх визначення. Натомість, закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Виходячи з наведеного, колегія суддів, ставить під сумнів наданий до суду апеляційної інстанції копію бланку кур'єрського відправлення ODS 048 №129598, який надійшов разом із апеляційною скаргою, оскільки вказаний документ (поштова накладна) служби кур'єрської доставки не містить усіх заповнених обов'язкових реквізитів та будь-якого поштового штемпелю із датою вказаного відправлення та ідентифікатором (штрих-кодом), який надав би суду можливість відстежити відправлення (дату прийняття, дату передачі на сортувальний центр, дату отримання, дату вручення повідомлення про отримання тощо).
У контексті зазначеного, слід повторно звернути увагу на те, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно, зазначені у накладній терміни кур'єрської доставки поштової кореспонденції - 23 дні, на переконання колегії суддів, є досить сумнівними, враховуючи, що відстань між вищевказаними адресами становить 16 км (з відкритих джерел «Google maps»).
Також, з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ФОП ОСОБА_2 є власником ТОВ «Кур'єр Пост Сервіс» (код ЄРДПОУ 38017728), яке взагалі зареєстроване за адресою: проспект Гагаріна (проспект Лесі Українки), 25, офіс №215/7, тобто за адресою, яка знаходиться на відстані 0,3 км (з відкритих джерел «Google maps») від місцезнаходження суду (у разі гіпотетичного відправлення через дану кур'єрську доставку).
Разом із тим, матеріали справи, при цьому, не містять будь-яких належних та достатніх доказів чи інформації про поважні чи об'єктивні причини, які б могли зумовити такий тривалий термін для здійснення доставки поштового відправлення у межах одного міста.
Не надано таких доказів і представником позивача на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.
Обов'язок же учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом чітко передбачено ст.44 КАС України. А тому, особа, яка зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Суд акцентує увагу, що представником позивача не наведено жодних заслуговуючих на увагу доводів про те, що ним вчинялись будь-які активні дії з огляду на те, що апеляційна скарга за твердженням скаржника нібито була відправлена до П'ятого апеляційного адміністративного суду - 09.02.2026р., а судом апеляційної інстанції чомусь отримана лише тільки - 03.03.2026р., що значно перевищує розумні строки для доставки будь-якого поштового відправлення в межах міста.
Аналогічна правова позиція з цього приводу була висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалі від 10.02.2022р. у справі №420/14069/20.
Таким чином, ані представником позивача, ані самим позивачем, фактично не вчинялось усіх необхідних та залежних від них дій, які б свідчили про їх зацікавленість у своєчасному поданні апеляційної скарги. Лише самі усні посилання (без доказів у вигляді скрін-шотів) на якійсь технічний збій у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» саме 09.02.2026р., та нібито своєчасне поштове відправлення за допомогою кур'єрської доставки ФОП ОСОБА_2 , за відсутності будь-яких підтверджуючих доказів, не є достатньою поважною причиною для поновлення суттєво пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду 1-ї інстанції.
Жодних належних і беззаперечних доказів, що підтверджують вказані ці обставини як до апеляційної скарги, так і до 2-х заяв про усунення недоліків від 08.04.2026р. та 17.04.2026р. стороною позивача додано не було.
При цьому, станом на 23.04.2026р. представником позивача також не було надано й розрахункового документа (касового чеку чи розрахункової квитанції), який би підтверджував дату, спосіб та суму оплати послуг поштово-кур'єрського зв'язку, як належного доказу дійсного дня направлення на адресу суду апеляційної скарги.
Наведені вище висновки цілком відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.05.2024р. у справі №520/21864/23.
Згідно зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вирішення питання відносно поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип «res judicata», особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008р.).
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
У п.46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», т.б. принципу «остаточності рішення», згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Частиною 2 ст.6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права із урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У той же час, приписи п.4 ч.1 ст.299 КАС України є імперативними та зобов'язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Отже, беручи до уваги значний пропуск позивачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутність належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, апеляційний суд,
У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бершавського Олексія Валерійовича про поновлення строку апеляційного оскарження - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бершавського Олексія Валерійовича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Осіпов Ю.В.
Судді Голуб В.А.
Скрипченко В.О.