П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/29131/25
Перша інстанція: суддя Василяка Д.К.,
повний текст судового рішення
складено 26.01.2026, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортник 1718» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортник 1718» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
У серпні 2025 року ТОВ «ТРАНСПОРТНИК 1718» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека), Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому (з урахуванням уточненого позову від 17.09.2025 року) просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову відділу державного нагляду (контролю) в Одеської області Державної служби України з безпеки на транспорті №ОПШ052272 від 22.07.2025 року про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно ТОВ «Транспортник 1718» у сумі 17000,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що уповноваженими особами Укртрансбезпеки здійснена рейдова перевірка з порушенням строку, зазначеного в нормативно-правовому акті, а тому з аналізу обставин, наявності повноважень при яких була здійснена перевірка автотранспортного засобу в момент перевезення пасажирів уповноваженими особами Укртрансбезпеки, вимоги діючого законодавства України в частині забезпечення перевізником водія автобусу необхідної документацією, позивач вважає постанову Укртрансбезпеки про застосування адміністративно господарського штрафу незаконною, не обґрунтованою та такою що підлягає скасуванню.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що на підставі Направлення на рейдову перевірку від 12.06.2025 року №HP000652, співробітниками Управління Укртрансбезпеки на автотранспорті (відділу державного нагляду (контролю) в Одеської області, 20.06.2025 року, проведено перевірку транспортного засобу марки БАЗ, н.з. НОМЕР_1 , на додержання вимог законодавства «Про автомобільний транспорт» під час виконання перевезень пасажирів за результатом якої складено акт перевірки №ОAPO 41997 від 20.06 2025 року.
Згідно вказаного акта перевірки, в ході перевірки 20.06.2025 року було встановлено, що транспортний засіб марки БАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , яким надавалися послуги з перевезення пасажирів за маршрутом «Олександрівка - Сарата АС», на маршруті понад 50 км., належить ТОВ «Транспортник 1718».
Також згідно акту перевірки, ТОВ «Транспортник 1718» не було забезпечено водія тахокартами при аналоговому тахографі за період 23.05.2025 року по 19.06.2025 року включно або бланком підтвердження діяльності водія за вказаний період, передбаченого наказом МТЗУ від 08.09.2010 року №340, чим порушив вимоги ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт»; порушено пп.4 п.27 Постанови КМ України №1001 від 02.12.2015 року, а саме, т.з. не внесено до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як засіб провадження господарської діяльності ліцензіата, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз.3 ч.1 перевезення пасажирів за відсутністю на момент проведення перевірки документів, а саме тахокарт водія ОСОБА_1 за період з 23.05.2025 року по 19.06.2025 року включно або бланка підтвердження діяльності водія.
На підставі вище вказаного акту перевірки, 22.07.2025 року Державною службою України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в Одеської області винесена оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн. відносно перевізника ТОВ «Транспортник 1718» за порушення ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що фактичні обставини справи та їх оцінка в розрізі норм чинного законодавства дають підстави для висновку, що при прийнятті постанови про застосування штрафу відповідач діяв обґрунтовано та розсудливо, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про автомобільний транспорт» основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
За змістом ч.12 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
В силу ч.7 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Приписами ч.14 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частинами 17 - 21 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема:
використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку;
використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі;
здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567, у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.1 Порядку №1567 цей порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до п.2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно з пунктами 4 - 7 Порядку №1567 рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1 (далі - направлення), що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу.
Направлення складається з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від дати попередньої перевірки, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, необхідності забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, перевірки дотримання умов перевезень та інших обставин.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.
Під час проведення рейдової перевірки посадові особи мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі, на яких розміщений напис «Укртрансбезпека»; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); використовувати спеціальне обладнання, призначене для здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та їх блокування; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі; використовувати пристрої для копіювання, сканування інформації, що свідчить про правопорушення; здійснювати опитування водія та пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути; здійснювати супроводження автомобільного транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більш як 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також заборони подальшого руху такого автомобільного транспортного засобу.
Рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні, що не перевищує сім календарних днів (п.7 Порядку №1567).
В позовній заяві та в апеляційній скарзі позивач посилаючись на п.7 Порядку №1567 стверджує, що в акті Державної служби України з безпеки на транспорті (відділу державного нагляду (контролю) в Одеської області про проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки БАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , від 20.06.2025 року про дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів, зазначено: «рейдова перевірка здійснена на підставі направлення від 12.06.2025 року», тобто, уповноваженими особами здійснена рейдова перевірка з порушенням строку, зазначеного в нормативно-правовому акті (Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2025 року №141), тобто перевірка здійснена в строк більше семі днів ніж зазначено у Постанові КМ України. Тому акт проведеної рейдової перевірки транспортного засобу, який належить перевізнику ТОВ «Транспортник 1718», від 20.06.2025 року уповноваженими особами державної служби України з безпеки на транспорті (відділом державного нагляду в Одеської області), є не законним.
Також позивач стверджує, що зазначена Постанова КМ України, як підзаконний акт, регламентує додержання встановленого строку для здійснення перевірки, не більше семи днів, з дня зазначеного у направленні.
Позивач вважає, що в його випадку, в акті перевірки зазначено, що направлення дійсно з 12.06.2025 року по 19.06.2025 року, і іншого більше не де, і нічого не зазначено. Строк з 16.06.2025 року по 22.06.2025 року, це вже самодіяльність відповідача.
Колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями позивача, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, зі змісту Направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 12.06.2025 року №НР000652 вбачається, що вказане Направлення на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) від 12.06.2025 року №24/В/2025 видане Золотарьову Сергію - в.о. заступника начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області; Горбану Сергію; та іншим, для проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортних засобів на автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках у місцях посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, у зонах габаритно-вагового контролю, на інших об'єктах, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Також на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури в межах Одеської області з 16.06.2025 року до 22.06.2025 року.
Тобто, Направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 12.06.2025 року №НР000652 відповідає вимогам Порядку №1567, містить посилання на щотижневий графік перевірок, чітко ідентифікує посадових осіб, які уповноважені на їх проведення, та містить строк проведення перевірок: а саме - з 16.06.2025 року по 22.06.2025 року, що відповідає та не порушує п.7 Порядку №1567, що також вірно було встановлено судом першої інстанції.
Посилання позивача на те, що в акті перевірки зазначено, що направлення дійсно з 12.06.2025 року по 19.06.2025 року не підтверджується змістом самого акту перевірки, оскільки зі змісту акту перевірки окрім зазначеного вище вбачається, що дата і час перевірки: 20.06.2025 року о 08:12; направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 12.06.2025 року №НР000652; проведено перевірку т.з. марки БАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 ; водій ОСОБА_1 ; … перевізник не забезпечив водія, а саме: тахокартами водія при аналоговому тахографі за період 23.05.2025 року по 19.06.2025 року включно або бланком підтвердження діяльності водія за вказаний період ….
Тобто, в акті перевірки не зазначено, що Направлення дійсно з 12.06.2025 року по 19.06.2025 року.
Колегія суддів зазначає, що обчислення семиденного строку, передбаченого п.7 Порядку №1567, від дати складення самого Направлення не передбачено Порядком №1567, а є помилковим тлумаченням позивачем змісту вказаного пункту та не відповідає йому.
Пункт 7 Порядку №1567 не зобов'язує здійснювати перевірку з дати складення Направлення, а лише визначає, що рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні, що не перевищує сім календарних днів, що і було вказано в Направленні від 12.06.2025 року №НР000652, а саме з 16.06.2025 року до 22.06.2025 року.
За таких обставин колегія суддів відхиляє наведені вище доводи позивача.
Стосовно виявленого порушення, слід зазначити, що ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
За змістом п.15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, серед іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Абзацом 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В свою чергу, статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Статтею 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів, Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 року за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340).
Згідно з п.1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
У відповідності до пункту 1.5 Положення №340 у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: відпочинок - безперервний період часу, який водій може використовувати на свій розсуд; робочий час водія - час, протягом якого водій зобов'язаний виконувати свої обов'язки, визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Згідно з п.2.1 Положення №340 до робочого часу водія включаються: а) змінний період керування; б) підготовчо-заключний період; в) час простоїв не з вини водія (у тому числі коли водій не зобов'язаний перебувати на робочому місці, але має залишатися на зв'язку, бути готовим відповісти на будь-який виклик, почати чи відновити рух або виконувати іншу роботу); г) час простоїв (у пунктах навантаження та розвантаження вантажів, у місцях посадки та висадки пасажирів); ґ) час проведення медичних оглядів водія перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення; д) час проведення робіт з усунення технічних несправностей ТЗ на маршруті (у рейсі); е) час охорони ТЗ з вантажем або без нього під час стоянки на кінцевих та проміжних пунктах при здійсненні міжміських перевезень у разі, якщо такі обов'язки передбачені трудовим договором, укладеним з водієм; є) половина часу, передбаченого завданням на рейс міжміського сполучення, при роботі двох водіїв на ТЗ, обладнаному спальним місцем; ж) інший час, передбачений законодавством України.
Змінний період керування водія, включаючи надурочні роботи, не повинен перевищувати 10 годин не частіше ніж двічі на тиждень та 9 годин в інші дні. Змінний період керування водія (не плановий, а фактичний) може бути збільшено понад норми, установлені пунктом 3.1 цього Положення, в разі виникнення непередбачуваних обставин (технічна несправність ТЗ, зупинення руху ТЗ в рейсі (на маршруті), несприятливі погодні умови, перешкоди руху, відсутність місць стоянки). Водій має вказати на роздруківці тахографа характер і причину виникнення непередбачуваних обставин не пізніше ніж у момент прибуття до місця стоянки (пункти 3.1, 3.2 Положення №340).
Відповідно до п.п.6.1, 6.3 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Пункт 6.4 Положення №340 встановлює, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.
У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Згідно з п.7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Інструкція №385 визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до п.1.3 Інструкції №385 ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до п.1.4 Інструкції №385:
- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Відповідно до п.3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу
- цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
За приписами п.3.5 Інструкції №385 перевізники:
- забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);
- зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Відповідно до п.3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:
- правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);
- наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;
- дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;
- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;
- строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
07.09.2005 року прийнято Закон України №2819 «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», укладеної 01.07.1970 року в м. Женева.
З 20.12.2010 року набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної у Женеві 01.07.1970 року, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Зазначена поправка має на меті приведення ЄУТР у відповідність із законодавством, введеним у дію у Європейському Союзі (Постанова ЄС від 15.03.2006 року №561/2006) в частині періодів керування та відпочинку професійних водіїв, з тим щоб забезпечити гармонізацію цих двох систем і правил та безпеку дорожнього руху.
Отже, з наведеного вбачається, що водії зобов'язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто всього 29, а в разі відсутності тахокарт - оригінал Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
В даних правовідносинах, що розглядаються в рамках даної справи, посадовими особами Укртрансбезпеки під час проведення перевірки на дорозі встановлено, що водієм транспортного засобу ОСОБА_1 не було надано посадовій особі Укртрансбезпеки до перевірки тахокарти на його ім'я за період з 23.05.2025 року по 19.06.2025 року або бланк підтвердження діяльності водія за це період, що позивачем не заперечується.
В апеляційній скарзі та в позовній заяві позивач зазначає, що ним було надано всі необхідні документи (тахокарти та бланки) під час розгляду справи 22.07.2025 року про притягнення ТОВ «Транспортник 1718» до адміністративно-господарської відповідальності.
З цього приводу суд першої інстанції вірно зазначив, що як вже було зазначено вище, за приписами п.3.5 Інструкції №385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий), а відтак на момент перевірки саме водій повинен був надати тахокарти на своє ім'я за період з 23.05.2025 року по 19.06.2025 року або бланк підтвердження діяльності водія за це період.
В обов'язок автомобільного перевізника та водія покладено мати та пред'являти посадовим особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються автомобільні перевезення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова відділу державного нагляду (контролю) в Одеської області Державної служби України з безпеки на транспорті №ОПШ052272 від 22.07.2025 року про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно ТОВ «Транспортник 1718» у сумі 17000,00 грн., є правомірною та скасуванню не підлягає, а позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають, що також вірно було встановлено судом першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортник 1718» - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія