П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12667/25
Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Єщенка О.В.,
Казанчук Г.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення позивачу нарахування та виплати щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4463,15 грн за період з 5.06.2019р. по 30.09.2020грн. відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого п.5 та п.10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078;
- зобов'язати відповідача провести позивачу нарахування та виплату щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4 463,15грн. за період 5.06.2019р. по 30.09.2020р. відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого п.5 та п.10-2 Порядку №1078, компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати включно з одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004р. №44;
- визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування під час складання грошового атестату позивачу розміру щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4 463,15грн. за період з 5.06.2019р. по 30.09.2020р. відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 та п.10-2 Порядку №1078;
- зобов'язати відповідача виготовити та направити позивачу новий грошовий атестат із зазначенням розміру щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4 463,15грн. за період з 5.06.2019р. по 30.09.2020р. відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого п.5 та п.10-2 Порядку №1078.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у ЗСУ в період щ 26.07.1996р. по 22.10.2025р., зокрема у період з 5.06.2019р. по 30.09.2020р. позивач проходив службу в Головному управлінні підготовки ЗСУ, а потім в Головному управлінні доктрин та підготовки Генерального штабу ЗСУ, перебуваючи при цьому на грошовому забезпечення у Фінансовому управління Генерального штабу ЗСУ.
25.10.2025р. позивач звернувся до начальника Фінансового управління із заявою про нарахування та виплату щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення у розмірі 4 463,15грн. в період з 5.06.2019р. по 30.09.2020р..
Однак, відповіді не отримав.
Не погодившись із вказаною бездіяльністю відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення та зміни рішення суду, шляхом доповнення його мотивувальної частини, з наступних підстав.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення виникло саме у зв'язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 1.03.2018р. на підставі Постанови №704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку №1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078.
Натомість за обставин цієї справи, посадовий оклад позивача, який зарахований до списків особового складу Генеральному штабі Збройних Сил України з 5.06.2019р. на підставі наказу начальника Головного управління підготовки Збройних Сил України - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) від 5.06.2019р. №126, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою №704, яка вже діяла на момент призначення останнього у 2019 році на посаду.
До 5.06.2019р. позивач не проходив військову службу в іншій військовій частині.
Отже, суд дійшов висновку, що у позивач не виникло права для нарахування й виплати його індексації-різниці відповідно до приписів абзацу четвертого і шостого пункту 5 Порядку №1078.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно дослідив обставини по справі, надані докази, у зв'язку із чим надав правильну оцінку позовним вимогам позивача.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає за необхідне на підставі ст.315 КАС України рішення суду змінити, шляхом доповнення його мотивувальної частини, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Генеральному штабі Збройних Сил України, зокрема у період з 5.06.2019р. по 30.09.2020р., що підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 27.07.2023р. №350/174/308/441/пс.
Відповідно до архівних відомостей про виплачене позивачу грошове забезпечення йому не виплачувалась індексація грошового забезпечення за період з березня по листопад 2018 року.
25.10.2025р. позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку індексації грошового забезпечення за період 5.06.2019р. по 30.09.2020р., однак відповіді не отримав.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення у розмірі 4 463,15грн. щомісячно протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст.1-2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Положеннями ч.2,3 ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регламентовано, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» за №1282-ХІІ від 3.07.1991р. (далі - Закон №1282).
Положеннями ст.2 Закону №1282-ХІІ встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У відповідності до ст.4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103%.
За правилами ст.5 Закону №1282-ХІІ, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою КМУ за №1078 від 17.07.2003р..
Згідно з п.1-1 цього Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до п.6 зазначеного Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Аналізуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
У справі "Кечко проти України" (Заява №63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23). Тобто, коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні ст.1 Першого протоколу.
Відповідно до п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у п.2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Тобто він є базовим для обчислення індексу споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.
Пунктом 3 Постанови КМУ від 7.11.2007р. №1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 1 січня 2008р., а отже січень 2008р. є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення.
Зі вступом в дію Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців, наступним підвищенням посадових окладів військовослужбовців було 1.03.2018р..
Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно із п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до пп.2 п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Згідно із абз.1, 2 п.5 Порядку №1078 значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з наступного місяця.
Тобто, базовим місяцем індексації у період з 1.03.2018р. є березень 2018 року, що не є спірним у межах цієї справи.
Також не є спірним між сторонами та обставина, що відповідно до офіційних даних, які містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року до жовтня 2018 року індекс споживчих цін, який обчислюється наростаючим підсумком не перевищував поріг індексації 103%.
У даний період спірним між сторонами є виплата суми індексації у разі настання обставин, передбачених абзацами 3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078.
Відповідно до абз.3,4,5 п.5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
З системного аналізу вказаних норм права можна дійти висновку, що не нараховується індексація у місяці підвищення посадового окладу (тарифної ставки), якщо розмір такого підвищення (з урахуванням всіх складових, що не мають разового характеру) перевищує суму можливої індексації у відповідному місяці. Якщо ж сума підвищення не перекриває суму можливої індексації, визначається різниця між нею та сумою підвищення.
Отже, для з'ясування питання чи має позивач право на застосування при нарахуванні йому індексації грошового забезпечення починаючи з березня 2018 року згідно із приписами абзаців 3,4, 5 пункту 5 Порядку №1078, необхідно з'ясувати розмір грошового забезпечення позивача за попередній місяць (лютий 2018 року), розмір індексації, що мав бути нарахований в цьому місяці, а також суму нарахованого грошового забезпечення без урахування складових, що мають разовий характер, за місяць, в якому відбулося підвищення посадових окладів (березень 2018 року).
Так, Верховний Суд вказав, що для правильного застосування абз.3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку №1078 суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в січні 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У даному випадку підвищення розміру посадового окладу відбулось починаючи з 1.03.2018р. на підставі Постанови КМУ №704, разом з тим, спірна індексація виникла внаслідок зміни загального розміру грошового забезпечення, пов'язаного із збільшенням розміру посадового окладу.
Відтак, судова колегія апеляційного суду вважає, що підстава для виплати індексації безпосередньо пов'язана з моментом підвищення розміру посадового окладу.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно із Архівною відомістю №1 з січня по грудень 2018 року ОСОБА_1 , позивачу в березні 2018р. було виплачено грошове забезпечення за лютий 2018р. у розмірі 15 930грн. (посадовий оклад 1 085грн.), а в квітні 2018р. - за березень 2018р. у розмірі 17 472,87грн. (посадовий оклад 5 070грн.) (а.с.21 з.б.).
При цьому, судовою колегією встановлено, що згідно із вищевказаною Архівною відомістю розмір посадового окладу ОСОБА_1 у серпні 2018р. становив 5 820грн., а починаючи з вересня 2018р. 5 220грн..
Також судова колегія зазначає, що згідно із Архівною довідкою Галузевого державного архіву №179/1/5523 від 26.05.2025р. з червні 2019р. посадовий оклад ОСОБА_1 визначено у розмірі 5 780грн.(а.с.23), що підтверджується витягом із наказу начальника Головного управління підготовки ЗСУ №126 від 5.06.2019р. (а.с.17).
Відтак, апеляційний суд наголошує, що після зміни посадового окладу позивача у березні 2018р., що дає підстави для отримання спірної фіксованої індексації-різниці за умови наявності певних обставин, розмір посадового окладу ОСОБА_1 неодноразово змінювався у бік збільшення в порівнянні з окладом, який був визначений станом на березень 2018р..
Надаючи оцінку вказаним обставинам, судова колегія вважає, що підставою для виплати індексації-різниці є наявність обставин, які розтлумачені Верховним Судом у постанові від 23.03.2023р. по справі №400/3826/21.
Так, Верховний Суд вказав, що для правильного застосування абз.3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку №1078 суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в січні 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У даному випадку підвищення розміру посадового окладу відбулось починаючи з 1.03.2018р. на підставі Постанови КМУ №704, разом з тим, спірна індексація-різниця виникла внаслідок зміни загального розміру грошового забезпечення, пов'язаного із збільшенням розміру посадового окладу, пов'язаного із зайняттям особою певної посади.
Відтак, судова колегія апеляційного суду вважає, що підстава для виплати індексації-різниці безпосередньо пов'язана з моментом підвищення розміру посадового окладу.
Повертаючись до обставин цієї справи, апеляційний судом встановлено, що починаючи з серпня 2018р. і до початку спірного періоду у даній справі у позивача неодноразово відбулась зміна розміру посадового окладу в бік збільшення, в тому числі у зв'язку із зміною місця служби та посади, а тому починаючи з серпня 2018р. підстави для виплати індексації-різниці відсутні.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..
Враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, однак вважає за необхідне змінити рішення суду, шляхом доповнення його мотивувальної частини висновками, викладеними у цій постанові, в іншій частині судове рішення підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317,325,328 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025р. змінити, шляхом доповнення мотивувальної частини висновками наведеними у цій постанові.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: О.В. Єщенко
Г.П. Казанчук