П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24518/25
Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В. Дата і місце ухвалення: 19.03.2026р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року за заявою ОСОБА_1 , поданою в порядку ст.382 КАС України, про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2025р. по справі №420/24518/25 задоволено частково позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018р. по 31.12.2019р. включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.
Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3910,67 грн. щомісячно за період з 01.03.2018р. по 31.12.2019р. включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, із врахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025р. скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2025р. та ухвалено по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 щомісячної індексації-різниці (фіксованої індексації) грошового забезпечення в розмірі 3910,67 грн. за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р. відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю (фіксовану індексацію) грошового забезпечення в розмірі 3910,67 грн. за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р., відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок отриманих ОСОБА_1 сум грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, та здійснити виплату донарахованих сум з урахуванням раніше проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання судового рішення по справі №420/24518/25 Одеським окружним судом 22.12.2025р. видано виконавчі листи.
09.03.2026р. ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою в порядку ст.382 КАС України, в якій просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Вимоги поданої заяви позивач обґрунтовував тим, що військовою частиною з невідомих причин (підстав) здійснено утримання простої індексації, яка була нарахована та виплачена від розміру нарахованої індексації-різниці (фіксованої індексації), чим зменшено її суму всупереч судового рішення та не здійснено перерахунок отриманих ОСОБА_1 сум грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення. Крім того, виплата грошових коштів на виконання рішення суду відповідачем також не здійснена. А відтак, за твердженнями заявника, станом на 07.03.2026р. відповідач не виконав рішення суду, як в частині перерахунку, так і в частині виплати перерахованого грошового забезпечення на виконання рішення суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2026р. заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 подати у строк до 23.04.2026р. звіт про виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025р. по справі №420/24518/25 в частині:
виплати на користь ОСОБА_1 нарахованої індексації-різниці за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р.;
перерахунку отриманих ОСОБА_1 сум грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, та здійсненні виплати донарахованих сум з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 19.03.2026р. у частині відмови у задоволенні його заяви від 09.03.2026р. про встановлення судового контролю та направити справу до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025р. у справі №420/24518/25.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції незаконно відмовив у встановленні судового контролю в частині нарахування індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р. з посиланням на неможливість надання роз'яснень та оцінки щодо виконання рішення суду в частині нарахованої індексації з огляду на те, що остаточне рішення по справі прийнято П'ятим апеляційним адміністративним судом. Апелянт стверджує, що так як військова частина не зверталася до суду із заявою в порядку статті 254 КАС України про роз'яснення судового рішення, то це свідчить про те, що відповідачу зрозумілий його зміст, однак останній свідомо здійснює його виконання у не повному розмірі. Зазначене, за твердженнями ОСОБА_1 , безперечно свідчить про наявність підстав для вжиття з боку суду всіх заходів для спонукання військової частини НОМЕР_1 на повне та належне виконання рішення суду, в тому числі шляхом встановлення судового контролю.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Згідно ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024р. №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024р., змінений механізм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, у тому числі КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1 - 382-3 та статтю 382 викладено в новій редакції.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України (в редакції Закону №4094-IX) суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, вказаною нормою КАС України передбачено безальтернативне встановлення судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, судового контролю за виконанням такого рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у конкретному переліку справ, а саме: справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг саме за письмовою заявою заявника.
Разом з тим, в інших справах, які не належать до категорій справ, вказаних в абз.2 ч.1 ст.382 КАС України, з урахуванням приписів абз1. ч.1, ч.5 ст.382 КАС України, передбачено саме право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
Правові норми статті 382 КАС України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.
Для застосування наведених процесуальних заходів повинні існувати відповідні правові підстави. Зокрема, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у порядку ст.382 КАС України може слугувати наявність у суду об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019р. у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції зазначив, що у долученій до заяви довідці про отримане грошове забезпечення та суми індексації за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р. вказано суму нарахованої та не виплаченої індексації з урахуванням фіксованої суми, між тим остання зменшена на суму нарахованої та виплаченої індексації за відповідні місяці. Отже, відповідач виконав рішення суду так, як він розуміє рішення суду. А відтак, суд зазначив, що постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025р. в частині нарахування та визначення суми виплати виконана добровільно відповідачем. Оскільки остаточне рішення по справі прийнято П'ятим апеляційним адміністративним судом, суд першої інстанції не вправі надавати роз'яснень та оцінки щодо виконання рішення суду в частині нарахованої індексації, оскільки відповідно до ч.1 ст.254 КАС України за заявою учасника справи суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Отже, роз'яснення рішення є фактично продовженням його ухвалення у разі його незрозумілості, тобто, якщо таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що судовий контроль у справі №420/24518/25 може бути встановлений лише в частині виплати на користь ОСОБА_1 нарахованої індексації-різниці за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р., а також в частині перерахунку отриманих позивачем сум грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, та здійснення виплати донарахованих сум з урахуванням раніше проведених виплат.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки з матеріалів справи не вбачається за можливе встановити, що військовій частині НОМЕР_1 не зрозумілий зміст судового рішення по справі №420/24518/25 щодо нарахування за спірний період ОСОБА_1 фіксованої індексації. В протилежному випадку відповідач не позбавлений був права звернутися до суду із заявою про роз'яснення рішення суду, як це передбачено ст.254 КАС України.
Більше того, у постанові суду апеляційної інстанції від 02.12.2025р. чітко зазначено, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на те, що судове рішення в частині нарахування ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р. та визначення суми виплати виконано добровільно відповідачем так, як він розуміє рішення суду.
За наведених обставин та враховуючи, що ОСОБА_1 заперечує факт належного виконання судового рішення по справі №420/24518/25, в т.ч. і в частині нарахування індексації-різниці за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р., колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення заяви позивача від 09.03.2026р. про встановлення судового контролю в порядку ст.382 КАС України.
Згідно ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування ухвали від 19.03.2026р. з постановленням у справі нового судового рішення - про задоволення заяви позивача, поданої в порядку ст.383 КАС України, у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 382 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 від 09.03.2026р. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі №420/24518/25, подану в порядку статті 382 КАС України, задовольнити.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 у строк один місяць з дня отримання копії вказаної постанови подати до суду першої інстанції звіт про виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025р. по справі №420/24518/25.
Роз'яснити військовій частині НОМЕР_1 , що відповідно до ч.10 ст.382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати до суду відомості про керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 23 квітня 2026 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук