Справа № 560/10254/25
іменем України
23 квітня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк-Швейне Обладнання" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спарк-Швейне Обладнання" звернулось до суду з позовом до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2025/000064/2 від 13.03.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000144 від 13.03.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним до митного оформлення були подана електронна митна декларація щодо товарів, митна вартість яких визначалась за ціною договору (контракту), а також відповідний пакет документів. За результатами перевірки митним органом було прийняте рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів. Підставою спірного рішення є неподання декларантом документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів відповідно до вимог ч. 2, та ч. 3 статті 53 Митного кодексу України. Позивач вважає, що рішення та картка відмови є неправомірними та підлягають скасуванню, адже митному органу були надані усі необхідні документи, що підтверджували числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом.
Відповідач подав відзив, у якому у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що митний орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Митним кодексом України та чинним законодавством України. Під час перевірки правильності визначення митної вартості у відповідача виникли обґрунтовані сумніви щодо задекларованої позивачем митної вартості товарів, відтак було прийняте оскаржене рішення і картка відмови, які митний орган вважає правомірними та обґрунтованими.
У відзиві на позовну заяву відповідач також просить розглянути справу №560/10254/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Клопотання мотивоване необхідністю всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
Щодо цього клопотання суд зазначає таке.
Приписами пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Відповідно до частини 2 статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з частиною 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями частини 1 статті 260 КАС України визначено, що питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Пунктом 2 частини 6 статті 262 КАС України визначено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
З урахуванням наведеного, характеру спірних правовідносин та предмету доказування суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а тому, в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.
Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій зазначає, що позивачем було подано під час митного оформлення усі документи, які вимагаються Митним кодексом України. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач відхилив аргументи позивача та вказав, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є правомірним.
Ухвалою суду від 23.06.2025 позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Спарк-Швейне Обладнання", залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 22.07.2025 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 27.01.2026 суд прийняв до провадження адміністративну справу №560/10254/25, головуючим суддею у справі визначено Михайлова О.О.
Суд встановив такі обставини справи.
09.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спарк-Швейне Обладнання" та компанією "Jack Technology Co., LTD." був укладений контракт-імпорт №SV13-2024, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити покупцю за його заявками-замовленнями, а покупець зобов'язується прийняти у власність від продавця товар згідно з інвойсами на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною контракту. Відповідно до п. 2.1. Контракту вартість товару визначається в доларах США та вказується у інвойсах для кожної поставки. У пункті 2.3 зазначено, що загальна вартість товару становить 75 866,00 доларів США.
08.01.2025 компанією «Jack Technology Co., LTD.» виставлено на адресу позивача інвойс №JKFY25029 від 08.01.2025 на загальну суму 75 866,00 доларів США, інвойсом визначено умови поставки - CPT Gdansk, Poland (ІНКОТЕРМС 2010). На виконання Контракту та інвойсу здійснено поставку Товару, а саме: напівавтоматичні, автоматичні промислові швейні машини «BRUCE» різної комплектації в асортименті, нові з запасними частинами та комплектуючими.
13.03.2025 до митного оформлення було подано електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №25UA400040005543U1 (далі також МД ) на групи товарів: автоматизовані промислові швейні машини, напівавтоматичні промислові швейні машини, частини до промислових машин, тощо.
Митна вартість товару визначена за ціною Контракту (основним методом) в розмірі 3 190 697,94 грн. (графа 12 МД №25UA400040005543U1). До складових митної вартості включено ціну товару 3 149 015,58 грн. (75 866,00 доларів США * 41,5076 грн./1 долар США), також, відповідно до вимог МК України до митної вартості товару включено вартість послуг з транспортування товару, які здійснюються до митної території України в розмірі 41 682,36 грн.
До митної декларації були надані наступні товаросупровідні документи:
- Контракт-імпорт №SV13-2024 від 09.12.2024 р.;
- Проформа інвойс (Proforma invoice) №JK241209-UA-SV13 від 09.12.2024 р.;
- Платіжна інструкція в іноземній валюті №17 від 27.12.2024 р.;
- Інвойс (Іnvoice) №JKFY25029 від 08.01.2025 р.;
- Пакувальний лист (Packing list) б/н від 08.01.2025 р.;
- Декларація про походження товару (Declaration of origin) №JKFY25029 від 08.01.2025;
- Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №07-003/25 від 07.03.2025р.;
- Заявка на перевезення вантажу №04/М від 07.03.2025 р.;
- Довідка про вартість транспортних витрат № 12/03/25/-1 від 12.03.2025 р.;
- Коносамент (Bill of lading) №UTRUST25010613 від 15.01.2025 р.;
- Автотранспортна накладна (CMR) № A11032025/2 від 10.03.2025 р.;
- Декларація про відповідність UA.191.D.4098-24 від 23.12.2024 р.
Підставою прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 13.03.2025 № UA400000/2025/000064/2 відповідач зазначив, що документи, подані згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 53 МКУ не містять відомостей щодо, числового значення складових митної вартості товарів, зокрема:
- заявлений декларантом рівень митної вартості товару №2 не відповідає рівню митної вартості подібних товарів того ж виробника, тієї ж торгової марки, митне оформлення яких здійснено раніше;
- до митного оформлення не надано передбачені зовнішньоекономічним контрактом заявки замовлення, копію декларації країни відправлення;
- за передбаченими умовами поставки вартість транспортування включена в ціну товару, однак за визначеними умовами контракту, у вартість товару входить вартість лише пакування;
- згідно з коносаментом витрати на фрахт оплачуються покупцем, що суперечить умовам поставки;
- рахунок-проформа не містить відміток покупця, передбачених формою документа;
- банківські платіжні документи не містять підписів і печаток платника, що може свідчити про те, що подані до митного оформлення документи не містять усіх числових значень складових митної вартості, які визначені частиною 10 статті 58 МКУ, у тому числі витрати на доставку товару до місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України.
З огляду на це, митним органом було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000144 від 13.03.2025 та прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2025/000064/2 від 13.03.2025 за резервним методом.
Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України (далі - МКУ) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів ( ст. 246 МКУ).
Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994, до якої приєдналась Україна. Відповідно до статті 1 МКУ якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.
Статтею VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю визначено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під "дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Частиною 2 статті VII Генеральної угоди визначено, що:
a) Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості,
b) Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або і) з порівнюваними кількостями, або і) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту,
c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту Ь) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 52 МКУ декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, зобов'язано в тому числі подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною 2 статті 53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У випадку якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
У випадку застосування першого (основного) методу визначення митної вартості, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідно до частини 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та худоні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності.
Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Відповідно до ч. 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Стаття 64 МКУ передбачає, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Згідно з частиною 6 ст. 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Статтею 54 МКУ передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених МКУ, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених МКУ, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Глава 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України № 476 від 01.07.2021 (далі - Методичні рекомендації №476) передбачає, що робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, серед іншого, шляхом:
- перевірки повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення;
- перевірки товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларується, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення;
- перевірки документів, що місять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування;
- перевірка документів, що містять відомості про страхування;
- перевірки включення/не включення складових митної вартості;
- перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість;
- вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості;
- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;
- перевірки та аналізу документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до ст.53 МКУ;
- порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор» .
Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення (далі - АСМО «Інспектор»).
Згідно зі змістом глави 5 Методичних рекомендацій №476 під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватись, серед іншого, такі джерела інформації як: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація отримана з мережі Інтернет.
Митні органи мають право витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Водночас, витребувати необхідно саме ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не усі, що передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумніви у достовірності наданої інформації (постанова Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16).
постановах від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 Верховний Суд дійшов висновку, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може бути підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, повинні діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, тоді як відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом. Оскільки безліч обставин можуть впливати на ціну товару (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак ці дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, сама лише різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не може свідчити про наявність порушень, відтак сама по собі не є підставою для збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №826/3096/16 вказав на те, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Щодо доводів митного органу про те, що до митного оформлення не надано передбачені зовнішньоекономічним контрактом заявку-замовлення, не надання декларації країни відправлення, суд виходить з такого.
Частина 2 ст. 53 МК України містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товару. Частиною 3 ст. 53 МК України визначено перелік додаткових документів, які надаються у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зазначений митним органом документ, а саме заявка-замовлення, не є одним з основних документів, що підтверджують митну вартість товарів.
Згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості та лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган повинен витребовувати, а декларант - надавати лише ті документи, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.
Вказана правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 22.07.2021 у справі № 540/1918/20, у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
Також суд зазначає, що копія митної декларації країни відправлення не є основним документом, яким може підтверджуватися митна вартість товару, а обов'язок складати таку декларацію та зазначати у ній певні відомості не покладається на позивача, оскільки складає таку декларацію відправник товару.
Щодо доводів відповідача про те, що за передбаченими умовами поставки вартість транспортування включена у ціну товару, однак визначеними умовами Контракту у вартість товару входить вартість лише пакування, суд враховує таке.
Відповідно до умов Контракту поставка здійснюється на умовах CPT Gdansk, Poland (ІНКОТЕРМС 2010), якщо інше не вказано в інвойсі.
Згідно з умовами інвойсу № JKFY25029 від 08.01.2025 умовами поставки є CPT Gdansk, Poland. Отже, умовами Контракту та Інвойсу визначено ідентичні умови поставки, а саме CPT Gdansk, Poland. Вказані умови поставки не містять зобов'язань Покупця укласти договір перевезення.
З урахуванням цього, відповідно до погоджених сторонами умов поставки витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця відвантаження товарів у Гданськ (Польща) позивач не поніс.
З метою доставки товару з Гданськ (Польща) позивачем залучено перевізника ТОВ "ВОЛТРАНС", з яким укладено Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №07-003/25 від 07.03.2025. На виконання умов цього договору позивачем та ТОВ "ВОЛТРАНС" підписано заявку на перевезення вантажу №04/М від 07.03.2025, відповідно до заявки перевезення вантажу здійснюється за маршрутом Гданськ (Польща) - м. Хмельницький.
Як вбачається з довідки про транспортні витрати №12/03/25/-1 від 12.03.2024, вартість доставки товару до митного кордону України становить 41 682,36 грн. З огляду на це, з метою підтвердження вартості доставки товару до митної території України позивачем було надано документи, які підтверджували вартість доставки і вказані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки.
Щодо висновку митниці про те, що рахунок - проформа не містить відміток покупця, як передбачено формою документа, суд виходить з такого.
Згідно з умовами контракту вартість товару вказується у інвойсах для кожної поставки, попередня оплата за товар 50% загальної вартості товару здійснюється згідно з виставленими інвойсами (п. 3.1 Контракту). Встановлено, що ціна за товар, вказана в контракті, проформі та інвойсі, відповідає заявленій у митній декларації.
Проформа-інвойс - це за своєю правовою природою попередній рахунок, що виписується або як пропозиція (оферта), або як рахунок на передоплату в рамках зовнішньоторговельної операцій, що передбачає попередні платежі.
Частиною 2 статті 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, в тому числі є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу). Отже, законодавцем альтернативно визначено документи, які мають бути подані декларантом до митного оформлення залежно від умов проведення оплати. Відтак, рахунок-проформа (проформа-інвойс) може бути документом, що підтверджує митну вартість товару у тому випадку, якщо імпортований товар не є об'єктом купівлі-продажу.
Однак, в даному випадку імпортований товар є об'єктом купівлі-продажу згідно з представленим позивачем до митного оформлення зовнішньоекономічним контрактом. Оскільки імпортований товар був об'єктом купівлі-продажу, подання імпортером проформи-інвойс не є обов'язковим.
Щодо доводів відповідача про те, що у заявці на перевезення зазначена вартість транспортних послуг є значно вищою, ніж у рахунку на перевезення, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документом що підтверджує митну вартість товарів, яка визначається за основним методом за ціною договору є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа.
У той же час, заявка не є документом, який підтверджує остаточну вартість наданих послуг, а лише містить орієнтовну (попередню) розрахункову суму, що може бути скоригована за результатами фактичного виконання перевезення.
До документів для здійснення митного оформлення позивачем було долучено інвойси із зазначенням умов поставки та вартості товарів. Відтак, наявність чи відсутність замовлення жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товару, поданого до митного оформлення.
Щодо висновку відповідача про те, що банківський платіжний документ не містить підписів та печаток платника, суд зазначає наступне.
Позивачем до митного оформлення надано платіжна інструкція № 17 від 27.12.2024. Вказана платіжна інструкція містить прямокутний штамп банку, дату та підпис відповідальної особи. У графі «Спеціальні відмітки банку» зазначено: «Сальдо рахунку дозволяє виконати переказ, підписи звірені».
Водночас, яких саме реквізитів, на думку відповідача, бракує у наданих платіжних інструкціях, останнім не конкретизовано.
З метою підтвердження складової частини митної вартості імпортованих товарів, а саме фактурної вартості товару до митного оформлення надано:
- Інвойс (Іnvoice) №JKFY25029 від 08.01.2025 р.;
- Платіжна інструкція № 17 від 27.12.2024 р.;
- Контракт-імпорт №SV13-2024 від 09.12.2024 р..
Ціна за товар вказана в контракті, інвойсі та в платіжній інструкції відповідають заявленій в митній декларації.
Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 зазначив, що основними документами для підтвердження митної вартості є контракт, рахунок-фактура (інвойс) та банківські платіжні документи.
Відтак, судом зі змісту наданих до митного оформлення документів не встановлені такі розбіжності або недоліки документів, які б перешкоджали митному органу підтвердити митну вартість товару за обраним декларантом основним методом або спростувати сумніви щодо достовірності визначення митної вартості за цим методом.
Верховний Суд у постанові від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18 зазначив, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за основним методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом резервного методу.
Водночас відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості придбаного позивачем товару за резервним методом, не обґрунтував належними доказами, чому митна вартість була визначена ним саме у такому розмірі, які складові вплинули на формування цієї вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого була взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про недотримання окремих вимог статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості рішень.
Враховуючи це суд вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови не є обґрунтованими та підлягають скасуванню, а позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 4844,80 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк-Швейне Обладнання" до Хмельницької митниці задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 13.03.2025 № UA400000/2025/000064/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Хмельницької митниці №UA400040/2025/000144 від 13.03.2025.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк-Швейне Обладнання" судовий збір в розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Спарк-Швейне Обладнання" (вул. Малевича Казимира, 86Г, оф. 1,м. Київ,03150 , код ЄДРПОУ - 35860885)
Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)
Головуючий суддя О.О. Михайлов