Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
23 квітня 2026 р. справа № 520/31951/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 38631015) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 10 травня 2023 року по 21 листопада 2025 року, але не більше шести місяців, у сумі 186353 (сто вісімдесят шість тисяч триста п'ятдесят три) грн. 36 коп.;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 10 травня 2023 року по 21 листопада 2025 року, але не більше шести місяців, у сумі 186353 (сто вісімдесят шість тисяч триста п'ятдесят три) грн. 36 коп.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 1, п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач по 10.05.2023 проходив публічну службу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі №520/31823/24 відповідач здійснив нарахування належних позивачу сум, які виплатив 21.11.2025, тобто позивачу була виплачена частина недоотриманого грошового забезпечення лише 21.11.2025, але відповідач не нарахував та не виплатив позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені з військової служби з 10.05.2023 (дата виключення з кадрів ДСНС України) по 21.11.2025 (по час повного розрахунку), тому, на думку позивача, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідно до положень ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Суд зазначає, що відповідачем не зазначено поважних причин неподання відзиву на позов, відповідно суд кваліфікує неподання відзиву на позов як визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту в Головному управлінні ДСНС України у Харківській області.
Наказом Головного управління ДСНС України у Харківській області від 10.05.2023 №211 ОСОБА_1 з 10.05.2023 виключено з кадрів ДСНС України та всіх видів забезпечення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі №520/31823/24, яке набрало законної сили 08.09.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо зменшення відсоткового розміру встановлених премій при перерахунку ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, грошової допомоги на соціально-побутові питання за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільненні, за період з 29.01.2020 по 10.05.2023 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 у справі №520/6699/24.
Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок окремих складових щомісячного грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, грошової допомоги на соціально-побутові питання за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільненні, а саме щомісячних премій у належних відсоткових розмірах, установлених наказами: наказ від 11.02.2020 року №57 - 120% посадового окладу, наказ від 10.03.2020 року №92 - 120% посадового окладу, наказ від 09.04.2020 року №124 - 80% посадового окладу, наказ від 08.05.2020 року №148 - 120% посадового окладу, наказ від 09.06.2020 року №180 - 120% посадового окладу, наказ від 09.07.2020 року №214 - 120% посадового окладу, наказ від 11.08.2020 року №249 - 120% посадового окладу, наказ від 11.09.2020 року №276 - 120% посадового окладу, наказ від 12.10.2020 року №302 - 120% посадового окладу, наказ від 10.11.2020 року №329 - 120% посадового окладу, наказ від 10.12.2020 року №361 - 120% посадового окладу, наказ від 11.01.2021 року №14 - 120% посадового окладу, наказ від 10.02.2021 року №47 - 138% посадового окладу, наказ від 10.03.2021 року №94 - 138% посадового окладу, наказ від 09.04.2021 року №136 - 138% посадового окладу, наказ від 11.05.2021 року №175 - 138% посадового окладу, наказ від 10.06.2021 року №220 - 138% посадового окладу, наказ від 06.07.2021 року №267 - 138% посадового окладу, наказ від 10.08.2021 року №328 - 138% посадового окладу, наказ від 10.09.2021 року №358 - 138% посадового окладу, наказ від 18.10.2021 року №392 - 138% посадового окладу, наказ від 10.11.2021 року №430 - 138% посадового окладу, наказ від 10.12.2021 року №484 - 138% посадового окладу, наказ від 10.01.2022 року №5 - 138% посадового окладу, наказ від 21.02.2022 року №63 - 179% посадового окладу, наказ від 09.03.2022 року №88 - 179% посадового окладу, наказ від 11.04.2022 року №190 - 179% посадового окладу, наказ від 11.05.2022року №238 - 179% посадового окладу, наказ від 10.06.2022 року №285 - 179% посадового окладу, наказ від 08.07.2022 року №340 - 179% посадового окладу, наказ від 09.08.2022 року №378 - 179% посадового окладу, наказ від 09.09.2022 року №456 - 179% посадового окладу, наказ від 09.10.2022 року №490 - 179% посадового окладу, наказ від 08.11.2022 року №544 - 179% посадового окладу, наказ від 07.12.2022 року №637 - 179% посадового окладу, наказ від 23.01.2023 року №35 - 250% посадового окладу, наказ від 13.02.2023 року №74 - 414% посадового окладу, наказ від 10.03.2023 року №110 - 414% посадового окладу, наказ від 10.04.2023 року №164 - 414% посадового окладу, наказ від 09.05.2023 року №210 - 414% посадового окладу, з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 у справі №520/6699/24 та провести виплату недоотриманих сум грошового забезпечення.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі №520/31823/24 Головним управлінням ДСНС України у Харківській області нараховано та виплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення у повному обсязі в сумі 275 858,76 грн., що підтверджується випискою з банківської карти позивача та листом ГУ ДСНС України у Харківській області від 28.11.2025 №65130-1-12748/65190.
Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 10.05.2023 по 21.11.2025, але не більше шести місяців, у сумі 186 353,36 грн., у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Строки проведення розрахунку при звільненні та відповідальність за недотримання таких строків визначені статтями 116 та 117 КЗпП України.
За приписами частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Стаття 58 Конституції України закріплює один із ключових принципів права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
У Рішенні від 12.07.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Подібних висновків щодо тлумачення змісту положень статті 58 Конституції України Конституційний Суд України дійшов у Рішеннях від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Аналіз наведених правових положень дає змогу дійти висновку, що з моменту набрання чинності Законом №2352-IX 19.07.2022, положення статті 117 КЗпП України, у попередній редакції Закону №3248-IV, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 117 КЗпП України. Так, до 19.07.2022 правове регулювання таких правовідносин здійснювалося відповідно до положень статті 117 КЗпП України в редакції Закону №3248-IV, тоді як після 19.07.2022 підлягає застосуванню стаття 117 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX.
Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 КЗпП України, у редакції Закону №3248-IV, та були припинені на момент чинності дії статті 117 КЗпП України, в редакції Закону №2352-IX, то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 КЗпП України (у попередній редакції №3248-IV); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 117 КЗпП України (у новій редакції Закону №2352-IX).
Такий підхід при вирішенні подібних правовідносин застосовано Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі №359/1316/22.
Суд звертає увагу, що правовідносини, які регулюються статтею 117 КЗпП України, пов'язані із недотриманням роботодавцем свого обов'язку провести повний розрахунок з працівником при звільненні. Отже, момент виникнення таких правовідносин пов'язаний із днем звільнення, у який роботодавець не провів виплати всіх належних працівникові сум при звільненні.
У постанові від 01.05.2024 у справі №140/16184/23 Верховний Суд зазначив, що незважаючи на визначення приписами статті 117 КЗпП України невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, ця обставина не впливає на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вони прямо пов'язані з обов'язком роботодавця розрахуватися з працівником у строк, встановлений приписами статті 116 КЗпП України, яким переважно є день звільнення.
Із матеріалів справи встановлено, що при звільненні позивача 10.05.2023 відповідачем не було виплачено у повному обсязі грошове забезпечення.
Остаточний розрахунок здійснений фактично 21.11.2025.
Отже, відповідачем порушено вимоги статті 116 КЗпП України, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Отже, датою виникнення правовідносин, урегульованих статтею 117 КЗпП України у цій справі, є 10.05.2023 дата звільнення позивача.
За таких обставин застосуванню до спірних правовідносин належать приписи статті 117 КЗпП України у редакції на момент їхнього виникнення, тобто у новій редакції Закону №2352-IX.
Тобто, період з 10.05.2023 по 21.11.2025 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями.
Ураховуючи вимоги ст. 117 КЗпП у відповідача виник обов'язок виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців, тобто середній заробіток повинен бути виплачений позивачу за період з 10.05.2023 по 10.11.2023, а саме за 184 календарні дні.
Вирішення питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з визначенням розміру такого заробітку здійснюється за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Відповідно до п. 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
За приписами абзацу другого пункту сьомого Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Враховуючи викладені положення, при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення військовослужбовця, слід виходити з числа календарних днів за цей період.
Згідно з довідкою про доходи-розрахунку №667/1 від 12.09.2025 грошове забезпечення позивача за два повних місяця перед звільненням становить 61779,90 грн. (30889,95 грн. за березень 2023 року + 30889,95 грн. за квітень 2023 року).
Середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) позивача за два повних місяці служби складає 1012,79 грн. (30889,95 грн. + 30889,95 грн. = 61779,90/61).
Отже, розмір середнього заробітку позивача за шість місяців (184 календарні дні) становить 186 353,36 грн. (1012,79 грн. х 184 день), що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 16 лютого 2023 року у справі №420/20192/21 зазначив, що стягнення з роботодавця на користь працівника конкретної суми середнього заробітку є належним й ефективним способом захисту його порушених трудових прав, який застосовується при вирішенні й інших трудових спорів (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за час невиконання рішення суду тощо) та покликаний забезпечити належне виконання рішення суду, в тому числі його примусове виконання державною виконавчою службою, й запобігти виникненню нового спору щодо суми відшкодування.
Враховуючи вищевикладене, суд визнає протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 10.05.2023 по 21.11.2025, але не більше шести місяців, у розмірі 186353,36 грн.
Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.05.2023 по 21.11.2025, але не більше шести місяців, у розмірі 186353,36 грн.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 38631015) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 10.05.2023 по 21.11.2025, але не більше шести місяців, у розмірі 186 353 (сто вісімдесят шість тисяч триста п'ятдесят три) грн. 36 коп.
Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.05.2023 по 21.11.2025, але не більше шести місяців, у розмірі 186 353 (сто вісімдесят шість тисяч триста п'ятдесят три) грн. 36 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 38631015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Біленський О.О.