Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
23 квітня 2026 р. № 520/3447/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства "Харківське районне бюро технічної інвентаризації" Безлюдівської селищної ради (код ЄДРПОУ 03355040, вул. Полтавський Шлях, буд. 123, оф. 96, м. Харків, 61064) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» Безлюдівської селищної ради щодо не реєстрації та не розгляду запиту №3 від 29.01.2026 ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації»;
- зобов'язати Комунальне підприємство «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» Безлюдівської селищної ради зареєструвати та розглянути запит №3 від 29.01.2026 ОСОБА_1 , надавши запитувану в ньому інформацію відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації».
В обґрунтуванні адміністративного позову вказано, що відповідач протиправно не зареєстрував та не розглянув запит позивача №3 від 29.01.2026 відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації».
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.
У відповіді на відзив та заяві позивач додатково аргументував свою правову позицію у спірних правовідносинах.
Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 29.01.2026 позивач, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», звернувся до директора Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» із запитом №3 на отримання публічної інформації, а саме:
- копії наказів, розпоряджень, платіжних доручень, транзакцій, інших фінансових документів на підставі яких директор КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» отримувала та отримує заробітну плату з 01.03.2022 по 31.12.2025,
- копії наказів, розпоряджень, платіжних доручень, транзакцій, інших фінансових документів на підставі яких директор КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» отримувала та отримує премію, надбавки та інші види заохочень з 01.03.2022 по 31.12.2025.
Листом від 02.02.2026 №23 відповідач відмовив у наданні вказаних інформації та документів, посилаючись на те, що вказані запити не містять належного підпису, оскільки на них не накладено кваліфікований електронний підпис. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, а його відсутність позбавляє документ юридичної сили для такого документу.
Позивач вважає вказані дії відповідача протиправними, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 визначено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств (ч.1 ст.10).
Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду (ч.2 ст.10).
Суд зазначає, що суспільні відносини з приводу практичної реалізації права особи на отримання інформації внаслідок звернення до учасників суспільних відносин унормовані, насамперед, приписами ст.40 Конституції України та приписами Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі за текстом - Закон №393/96-ВР), Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657-ХІI (далі за текстом - Закон №2657-ХІІ), Закону України від 13.01.2011 №2939-VІ "Про доступ до публічної інформації" (далі за текстом - Закон №2939-VI).
При цьому, приписи перелічених вище законів одночасно регламентують і суспільні відносини з обігу інформації.
Окрім того, відносини з обігу інформації унормовані також і приписами ст.32 Конституції України, де указано, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, а також приписами низки інших актів законодавства, зокрема, Закону України від 01.06.2010 №2297-VI "Про захист персональних даних" (далі за текстом - Закон №2297-VI), Закону України від 14.10.2014 №1700-VII "Про запобігання корупції" (далі за текстом - Закон №1700-VIІ).
Відповідно до частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом лише в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно вимог статті 5 Закону України "Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 № 2939-VI (далі за текстом - Закон № 2939-VI).
Частиною першою статті 3 Закону №2939-VI встановлено, що право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до статті 4 Закону №2939-VI доступ до публічної інформації здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону № 2939-VI, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, приписи чинного законодавства надають будь-якій фізичній особі звернутися до відповідного розпорядника публічної інформації із запитом про надання інформації.
При цьому Законом № 2939-VI регламентований порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Відповідно до положень статті 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (п.1 ч.1 ст.3 Закону № 2939-VI).
В силу пункту 6 частини першої статті 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України № 2939-VI, право на доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання відповіді на інформаційний запит.
Згідно з приписами частин першої, другої, третьої статті 19 Закону № 2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 13 Закону № 2939-VІ, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
З огляду на викладене, відповідач є суб'єктом владних повноважень та розпорядником публічної інформації у розумінні Закону №2939-VI.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.
Частина 1 ст. 20 Закону № 2939-VI зобов'язує розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Статтею 22 Закону № 2939-VI передбачено право розпорядника інформації відмовити в задоволенні запиту, якщо: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону).
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону № 2939-VI).
У силу ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
За приписами ч. 4 ст. 22 Закону № 2939-VI у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Отже, системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту у встановленому законодавством порядку, якому кореспондує обов'язок розпорядника інформації надати на нього відповідь. При цьому, незалежно від результатів розгляду запиту про надання інформації (його задоволення чи відмова в задоволенні, відстрочка в задоволенні, перенаправлення належному розпоряднику, тощо) такий суб'єкт зобов'язаний проінформувати про це заявника з дотриманням вимог.
Згідно із частинами першою та другою статті 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити, зокрема: відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач 29.01.2026 звернувся до директора Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» із запитом №3 на отримання публічної інформації, а саме: копії наказів, розпоряджень, платіжних доручень, транзакцій, інших фінансових документів на підставі яких директор КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» отримувала та отримує заробітну плату з 01.03.2022 по 31.12.2025 такопії наказів, розпоряджень, платіжних доручень, транзакцій, інших фінансових документів на підставі яких директор КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації Безлюдівської селищної ради» отримувала та отримує премію, надбавки та інші види заохочень з 01.03.2022 по 31.12.2025.
Листом від 02.02.2026 №23 відповідач відмовив у наданні вказаних інформації та документів, посилаючись на те, що вказані запити не містять належного підпису, оскільки на них не накладено кваліфікований електронний підпис. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, а його відсутність позбавляє документ юридичної сили для такого документу.
Суд зауважує, що вимоги щодо запиту на інформацію встановлені частиною 5 статті 19 Закону України № 2939-VI. Так, запит на інформацію має містити:
1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Проаналізувавши вказаний запит позивача, суд приходить до висновку, що запитом №3 на отримання публічної інформації та процедура його надсилання відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації» та є належним способом реалізації права на доступ до публічної інформації.
Доводи відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень законодавства у сфері електронних довірчих послуг суд вважає безпідставними, оскільки такі правовідносини регулюються спеціальним законом - Законом України «Про доступ до публічної інформації», який не встановлює вимог щодо обов'язкового використання електронного підпису при поданні запиту.
Частиною першою статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Суд наголошує увагу, розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту виключно з підстав, визначених цією нормою. Перелік таких підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Разом з тим відсутність кваліфікованого електронного підпису або сумніви щодо способу відтворення підпису у запиті не віднесені законом до підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, отримавши запит позивача, не надав запитуваної інформації по суті, а фактично ухилився від виконання покладеного на нього законом обов'язку, посилаючись на формальні підстави, які не передбачені чинним законодавством.
Таким чином, відповідач, як розпорядник публічної інформації, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, чим порушив право позивача на доступ до публічної інформації.
Частиною другою статті 7 Закону №2657-XII установлено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Разом з тим, суд зазначає, що посилання відповідача на зловживання позивачем процесуальними правами та штучне створення спору є безпідставними, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, а звернення особи до суду з позовом є реалізацією конституційного права на судовий захист.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що відповідач під час розгляду справи не довів правомірності своїх дій.
Враховуючи вищевказане, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дії Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» Безлюдівської селищної ради щодо не реєстрації та не розгляду запиту №3 від 29.01.2026 ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації» та зобов'язання Комунальне підприємство «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» Безлюдівської селищної ради Харківської області зареєструвати та розглянути запит №3 від 29.01.2026 ОСОБА_1 , надавши запитувану в ньому інформацію відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації».
Крім того, в адміністративному позові позивач також просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн. При цьому зазначив, що рахунок, виставлений адвокатом, буде наданий після ухвалення судом рішення по суті справи.
Суд зазначає, що відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне надати позивачу строк - п?ять днів після ухвалення рішення для подання суду доказів про розмір витрат, які позивач сплатив у зв'язку з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства "Харківське районне бюро технічної інвентаризації" Безлюдівської селищної ради (код ЄДРПОУ 03355040, вул. Полтавський Шлях, буд. 123, оф. 96, м. Харків, 61064) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Комунального підприємства «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» Безлюдівської селищної ради (код ЄДРПОУ 03355040, вул. Полтавський Шлях, буд. 123, оф. 96, м. Харків, 61064) щодо не реєстрації та не розгляду запиту №3 від 29.01.2026 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації».
Зобов'язати Комунальне підприємство «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» Безлюдівської селищної ради (код ЄДРПОУ 03355040, вул. Полтавський Шлях, буд. 123, оф. 96, м. Харків, 61064) зареєструвати та розглянути запит №3 від 29.01.2026 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), надавши запитувану в ньому інформацію відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації».
Надати ОСОБА_1 строк - п?ять днів після ухвалення рішення для подання суду доказів про розмір витрат, які позивач сплатив у зв'язку з розглядом справи.
Роз?яснити ОСОБА_1 , що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу залишається без розгляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23 квітня 2026 року.
Суддя Н.А. Полях