Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
22 квітня 2026 року, м. Харків справа № 520/21697/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді ШирантА.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення/наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , за № 236/2025 від 23.07.25 року, про мобілізацію та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_6 ЗСУ ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_3 ЗСУ за № 100915/533Д від 26.07.25 року, в частині, що стосується зарахування до списків особового складу частини ОСОБА_1 ;
- виключити ОСОБА_1 , зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 ЗСУ.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що є педагогічним працівником закладу загальної середньої освіти. Вказує, що його 23.07.2025 неправомірно затримали, та не перевірили відомості стосовно нього у відповідному ІНФОРМАЦІЯ_3 , та направили в той же день на проходження ВЛК, яку він пройшов в той же день, та потім згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 за № 236/2025 від 23.07.25 року, мобілізували.
Згодом позивача було направлено для проходження подальшої служби до в/ч НОМЕР_3 , де було зараховано до списків особистого складу згідно з наказом № 100915/533Д від 26.07.25 р.
На переконання позивача, його мобілізували незаконно, оскільки він, як педагогічний працівник закладу загальної середньої освіти, а саме КЗ «Харківська гімназія № 22 Харківської міської ради», має право на відстрочку, проте, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час мобілізації позивача не перевірили наявність підстав для оформлення відстрочки і незаконно мобілізували позивача.
Позиція відповідача
Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_5 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів позивача зазначав про те, що у спірних правовідносинах діяв відповідно до чинного законодавства.
Зазначає, що 23.07.2025 представниками ІНФОРМАЦІЯ_6 при здійсненні заходів з оповіщення був зупинений позивач. Під час перевірки відомостей узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, було встановлено, що позивач відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не має (відстрочка завершилась 30.06.2025), не заброньований, в зв'язку з чим, представниками ІНФОРМАЦІЯ_6 було запропоновано позивачу пройти ВЛК, за наслдіками якої позивач визнаний придатним до проходження військової служби. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 був визнаний придатним до проходження військової служби та не має підстав для відстрочки, останнього було призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період до в/ч НОМЕР_3 (наказ №602 від 23.07.2025).
Під час перевірки відомостей ІНФОРМАЦІЯ_5 , внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, інформації щодо відстрочки позивача не значилось, в зв'язку з чим позивач підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
З заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 не звертався.
Також позивачем не додано жодного доказу на підтвердження факту звернення з відповідною заявою а ні до ІНФОРМАЦІЯ_7 , а ні до ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також оформлення за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач, Військова частина НОМЕР_3 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів позивача зазначав про те, що у спірних правовідносинах діяв відповідно до чинного законодавства.
Зазначає, що з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов'язаний набуває статусу військовослужбовця. При цьому, наказ від 26.07.2025 № 214 є виконаним з моменту зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , що є початком проходження військової служби.
Таким чином, скасування наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 26.07.2025 № 214 про зарахування до списків особового складу військової частини, який вичерпав свою дію фактом його виконання з моменту вступу позивача на військову службу за мобілізацією, не може мати правових наслідків у вигляді звільнення позивача з військової служби.
Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обставини, встановлені судом та зміст правовідносин
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював вчителем фізичної культури комунального закладу «Харківська гімназія № 22 Харківської міської ради» з 05 березня 2018 року (наказ по Харківській загальноосвітній школі І-ІП ступенів № 22 Харківської міської ради Харківської області від 28.02.2018 №15-к) по 31.08.2025 з педагогічним навантаженням 15 годин (0,8 ставки), що підтверджується довідкою від 23.07.2025.
Згідно відомостей електронного військово-облікового документа позивача, останній мав відстрочку, передбачену п. 2 ч.3 ст. 23 як наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки, на період з 04.03.2025 по 30.06.2025, яка була анульована, у зв'язку з завершенням терміну дії відстрочки, що підтверджується відомостями з реєстру відстрочок.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 23.07.2025 №602, позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_3 .
Відповідно до військового квитка позивача № НОМЕР_7 , 23.07.2025 взятий на військовий облік військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 , проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_6 з 23.07.2025 по 25.07.2025, з 26.07.2025 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_3 .
Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_3 від 11.08.2025, позивач перебуває на військовій службі по мобілізації у ВЧ НОМЕР_3 з 26.07.2025 по теперішній час.
Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно мобілізовано його та направлено для проходження військової служби, звернувся з даним позовом до суду.
Норми права, які застосовує суд: процесуальні положення
У КАС України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (ч. 1 ст. 5 КАС України).
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.4 ст. 9 КАС України).
Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Керуючись ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Норми права, які застосовує суд, висновки суду
Оскільки суддя перебувала у відпустці, навчанні на лікуванні з 06.08.2025-08.08.2025, 25.08.2025-27.08.2025, 15.09.2025-17.09.2025, 13.10.2025-17.10.2025, 30.10.2025-31.10.2025, 03.12.2025-05.12.2025, 06.04.2025-14.04.2025 - розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відпустки, навчання та лікування.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з вимогами ст.229 КАС України.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:
1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;
2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;
3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ).
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
У ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ зазначено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Згідно з частиною 5 статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
За змістом частини 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України.
Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII).
Статтею 1 Закону № 3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
За змістом ст. 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 23 Закону № 3543-XII встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
Частина 7 цієї ж статті передбачає, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі Положення № 154).
Відповідно до п. 8 Положення № 154, виконання завдання з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу покладені саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до абз. 9 п. 11 Положення № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у п. 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560), який, згідно пунктом 1, визначає:
механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;
процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;
процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;
процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Абзацом 1 та 2 п. 58 Порядку № 560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Додатком 5 до Порядку № 560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вказаним переліком передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку для педагогічних працівників закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти за умови, що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки є довідка закладу освіти про займану посаду за основним місцем роботи та розмір частки ставки під час оплати праці.
Аналіз пункту 11 Положення № 154 дає підстави стверджувати, що оформлення відстрочки від призову для військовозобов'язаних, резервістів під час мобілізації, особливого періоду чи воєнного часу належить до повноважень центрів комплектування та соціальної підтримки. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки також ведуть спеціальний облік цих осіб.
Водночас, відповідно до частини 11 статті 38 Закону № 2232-ХІІ призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов'язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов'язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації кореспондується з обов'язком військовозобов'язаного дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про актуальну місце праці й посаду.
Такий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 18.01.2024 у справі №280/6033/22, від 01.10.2024 у справі № 200/4189/22, від 01.10.2024 у справі №160/10728/23, який суд враховує при розгляді цієї справи в силу п. 5 ч. 2 ст. 242 КАС України.
Суд зазначає, що факт наявності у військовозобов'язаного обставин, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки, не є тотожним факту належного оформлення такої відстрочки у встановленому законом порядку.
Із наведених вище приписів Закону №3543-XII, Положення №154 та Порядку №560 вбачається, що реалізація права на відстрочку передбачає вчинення військовозобов'язаним активних дій, а саме подання заяви за встановленою формою до уповноваженого органу за місцем перебування на військовому обліку з доданням належних підтвердних документів, обов'язкову реєстрацію такої заяви, її розгляд комісією та ухвалення відповідного рішення з подальшим внесенням відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації кореспондується з обов'язком військовозобов'язаного дотримуватися правил військового обліку та у належний спосіб ініціювати процедуру оформлення такої відстрочки.
Право на відстрочку має бути реалізоване військовозобов'язаним до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Оцінюючи надані сторонами докази, суд враховує, що згідно з електронним військово-обліковим документом, у позивача була відстрочка лише до 30.06.2025, а відтак не підтверджує наявності у позивача діючої відстрочки станом на 23.07.2025 (дата мобілізації позивача).
При цьому жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що станом на момент прийняття начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 оскаржуваного наказу позивачем було подано та зареєстровано заяву про надання відстрочки відповідно до пункту 58 Порядку №560, матеріали справи не містять.
У справі відсутні опис вхідного пакета документів, відомості про реєстрацію заяви, протокол комісії з питань надання відстрочок, рішення про надання позивачу відстрочки, а також дані про внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів чи відображення їх в електронному військово-обліковому документі позивача.
Відтак, на момент здійснення призову 23.07.2025 у відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_6 були відсутні належні правові підстави вважати, що позивач має оформлену в установленому порядку відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
За таких обставин посилання позивача на протиправність його призову з огляду на роботу на посаді педагогічного працівника суд вважає необґрунтованими, оскільки наявність підстав для надання відстрочки не свідчить про її оформлення у порядку, визначеному чинним законодавством.
Суд також враховує, що відповідно до пункту 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації призиваються військовозобов'язані, які є придатними до військової служби та не мають права на відстрочку, реалізованого у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що станом на дату призову позивача інформація про відстрочку позивача була відсутня як у Реєстрі, так і у військово-облікових документах позивача, а доказів зворотного суду не надано.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 236/2025 від 23.07.25 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
Щодо позовних вимог до Військової частини НОМЕР_3 суд зазначає таке.
Як встановлено судом, позивач проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_3 з 26.07.2025 по теперішній час.
Відповідно до пунктів 30, 32 розділу ІІ та положень розділу XII Інструкції №280, зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється саме наказом по стройовій частині у день прибуття військовослужбовця до військової частини, а підставою для такого наказу є, зокрема, іменні списки команд, приписи та документи, що посвідчують особу військовослужбовця. Отже, після прибуття позивача до військової частини та за наявності відповідних документів командир військової частини діяв не на власний розсуд, а в межах приписів обов'язкової для виконання процедури обліку особового складу.
За таких обставин оскаржуваний наказ командира Військової частини НОМЕР_3 № 100915/533Д від 26.07.25 є похідним від направлення позивача до військової частини у зв'язку з призовом та не може бути визнаний протиправним лише з тих підстав, на які посилається позивач, оскільки на момент його видання у командира військової частини були всі передбачені законом підстави для зарахування позивача до списків особового складу.
Оцінивши зібрані у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачами доведено правомірність оскаржуваних рішень, тоді як позивачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме існування на момент призову належно оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та наявності у Військової частини НОМЕР_3 правових підстав для його звільнення з військової служби.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору, який сплачений позивачем у розмірі 1211,20 грн.
У ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись ст.ст. 6-9,14,73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Cуддя А.А. Ширант