Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
23 квітня 2026 р. № 520/27989/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26,м. Дніпро,Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49094) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.05.2025 року № 204850008115 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вулиця Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу період роботи з 16.01.2013 по 05.02.2021 згідно пільгової довідки від 26.02.2025 № 102 Комунального підприємства «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за результатами розгляду якої прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області понесені ним судові витрати - судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. згідно поданих доказів.
В обґрунтування позову зазначено, що рішення Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.05.2025 року № 204850008115 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії є протиправним та таким, що порушує права позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 22.10.2025 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій, розгляд справи було відтерміновано.
Крім того, на тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді у відпустці.
Представником відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, 10.11.2025 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.
Представником відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 14.11.2025 року надано відзив на позовну заяву, в якому він також просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначає, що оскаржуване позивачем рішення Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.05.2025 року № 204850008115 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії є таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.03.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою та відповідним пакетом документів про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.05.2025 року № 204850008115 було відмовлено позивачу у призначенні пенсії.
У вказаному рішенні зазначено, що вік заявника 58 років. Стаж особи становить 29 років 04 міс. 04 дні. Пільговий стаж особи за списком №2 становить 00 р. 00 міс. 00 дн.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до пільгового стажу не зараховано: період роботи з 16.01.2013 по 05.02.2021 згідно пільгової довідки від 26.02.2025 № 102 та матеріалів атестацій, оскільки до наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці від 10.07.2013 №72-П і від 19.04.2018 № 32-П не долучені переліки атестованих професій і посад. Встановлено, що у вищезазначених наказів наявна інформація про підтвердження пільгового пенсійного забезпечення згідно Списку № 2 для робочих місць покрівельника рулонних покрівель та покрівель штучних матеріалів. Однак, вказана професія не відповідає професії розділу XXVII «Будівництво» Списку № 2 «Виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.6.2016 № 461, яким передбачені покрівельники рулонних покрівель та покрівель штучних матеріалів, зайняті на роботах із застосуванням мастик і ґрунтовок. До того ж, пільгова довідка від 26.02.2025 № 102 не містить штампу підприємства, а в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості по спеціальному стажу.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України №1058-IV від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV від 09.07.2003 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до ч.1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п. 2 ч. 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Як вже було зазначено судом вище, за доданими документами до пільгового стажу не зараховано: період роботи з 16.01.2013 по 05.02.2021 згідно пільгової довідки від 26.02.2025 № 102 та матеріалів атестацій, оскільки до наказів про результати атестації робочих місць за умовами праці від 10.07.2013 №72-П і від 19.04.2018 № 32-П не долучені переліки атестованих професій і посад. Встановлено, що у вищезазначених наказів наявна інформація про підтвердження пільгового пенсійного забезпечення згідно Списку № 2 для робочих місць покрівельника рулонних покрівель та покрівель штучних матеріалів. Однак, вказана професія не відповідає професії розділу XXVII “Будівництво» Списку № 2 “Виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.6.2016 № 461, яким передбачені покрівельники рулонних покрівель та покрівель штучних матеріалів, зайняті на роботах із застосуванням мастик і ґрунтовок. До того ж, пільгова довідка від 26.02.2025 № 102 не містить штампу підприємства, а в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості по спеціальному стажу.
Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.05.2025 року № 204850008115 зазначено зокрема, що стаж позивача становить 29 років 04 міс. 04 дні, що в свою чергу також підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 27.07.1984 року, копія якої міститься в матеріалах справи.
До заяви про призначення пенсії позивачем було долучено довідку від 26.02.2025 № 102 Комунального підприємства «Харківське ремонтно-будівельне підприємство», в якій вказано, що ОСОБА_1 працював повний робочий день в період з 16.01.2013 по 05.02.2021, виконував роботу покрівельника будівельного за професією, посадою покрівельника рулонних покрівель та покрівель із штучних матеріалів, зайняті на роботах із застосуванням мастик і ґрунтовок, що передбачена Списком № 2 розділ XXVII БУДІВНИЦТВО код КП 7139, підстава - постанова КМУ від 24.06.2016 р. № 461, пільговий стаж 8 років 0 місяців 21 день.
Підстава для видачі - наказ № 7-ОК від 16.01.2013, особиста картка П-2, відомості нарахування заробітної плати. Додаткові відомості - атестація робочих місць: наказ № 72- П від 10.07.2013 р., наказ № 32-Г1 від 19.04.2018.
Також до заяви додана копія наказу № 72-П від 10.07.2013 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» по КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство», яким затверджено результати атестації робочих місць за умовами праці та підтверджено пільги та компенсації за роботу в шкідливих та небезпечних виробничих факторах для робочих місць покрівельника рулонних покрівель та покрівель штучних матеріалів:- пільгове пенсійне забезпечення згідно Списку № 2;- доплата 12%;- додаткова відпустка 5 календарних днів.
Також суд зазначає, що до заяви про призначення пенсії додана копія наказу № 32-П від 19.04.2018 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» по КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство», яким затверджено результати атестації робочих місць за умовами праці та підтверджено пільги та компенсації за роботу в шкідливих та небезпечних виробничих факторах для робочих місць покрівельника рулонних покрівель та покрівель штучних матеріалів:
- пільгове пенсійне забезпечення згідно Списку № 2;
- доплата 12%;
- додаткова відпустка 4 календарних дні.
Окремо суд наголошує, що до трудової книжки позивача внесено запис № 21 від 01.07.2019: «Назву професії покрівельник змінено на покрівельник будівельний для приведення у відповідність до Національного класифікатора професій ДК 003:2010».
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 р. передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинний на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих, місць за умови праці після 21.08.1992 р.
Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. N 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі по тексту - Порядок N 442).
Відповідно до п. 1, 2, 3 Порядку N 442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.
Пунктом 4 Порядку N 442 визначено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Відповідно до п. 9 Порядку N 442 атестація робочих місць перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років.
Пунктом 10 Порядку N 442 встановлено, що результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно із п. 11 Порядку N 442 контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (461-2016-п), Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці (1290-97-п), Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня (163-2001-п), Переліків робіт із особливо шкідливими і особливо важкими та шкідливими і важкими умовами праці, на яких встановлюється підвищена оплата праці, та інших нормативно-правових актів, відповідно до яких надаються пільги та компенсації працівникам за роботу із шкідливими умовами праці, покладається на Держпраці.
Водночас постановою Міністерства праці України N 41 від 1 вересня 1992 р. затверджено Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі по тексту - Методичні рекомендації), відповідно до яких, результати атестації за умовами праці (надалі - атестація) є основою для вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ), інших пільг та компенсацій, а також розроблення і реалізації організаційних, технічних, економічних та соціальних заходів колективного договору щодо поліпшення умов трудової діяльності.
Отже, умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за Списком № 1 і № 2 є встановлення факту зайнятості особи повний робочий день на посаді, за професією або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1 або № 2 та документальне підтвердження наявності шкідливих і важких умов праці працівника за відповідною професією, посадою згідно результатів атестацій відповідного робочого місця за умовами праці.
При цьому, відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації, а контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладається на Держпраці.
В свою чергу, пунктом 6 Порядку N 442 встановлено, що атестація робочих місць передбачає:
- установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;
- санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;
- комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;
- установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;
- обгрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці;
- визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах;
- складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників;
- аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Водночас відповідно до п. 1.4 Методичних рекомендацій, атестація робочих місць передбачає:
- виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їх виникнення;
- дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;
- комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці щодо відповідності їх вимогам стандартів, санітарних норм і правил;
- обгрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії за шкідливими умовами праці;
- підтвердження (встановлення) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги і компенсації залежно від умов праці;
- перевірку правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення;
- розв'язання спорів, які можуть виникнути між юридичними особами і громадянами (працівниками) стосовно умов праці, пільг і компенсацій;
- розроблення комплексу заходів по оптимізації рівня гігієни і безпеки, характеру праці і оздоровлення трудящих;
- вивчення відповідності умов праці рівневі розвитку техніки і технології, удосконалення порядку та умов установлення і призначення пільг і компенсацій.
Відповідно до п. 3.1 Методичних рекомендацій, у ході вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу треба визначити:
- характерні для конкретного робочого місця виробничі фактори, які підлягають лабораторним дослідженням (гр.2 Карти);
- нормативне значення (ГДК, ГДР) параметрів, факторів виробничого середовища і трудового процесу, використовуючи систему стандартів безпеки праці, санітарні норми і правила, інші регламенти (гр.4 Карти);
- фактичне значення факторів виробничого середовища і трудового процесу шляхом лабораторних досліджень або розрахунків (гр.5 Карти).
Пунктами 6.1 та 6.2 Методичних рекомендацій встановлено, що робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу на працівників всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, передбачених гігієнічною класифікацією праці (розділ I Карти), сукупних факторів технічного і організаційного рівня умов праці (розділ II Карти), ступеня ризику пошкодження здоров'я.
На основі комплексної оцінки робочі місця відносять до одного з видів умов праці:
- з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці;
- зі шкідливими і важкими умовами праці;
- зі шкідливими умовами праці та заносять до розділу III Карти.
Тобто, при оцінці умов праці на конкретному робочому місці та віднесенні робочого місця до відповідної категорії за шкідливими умовами праці, атестаційною комісією беруться до уваги фактори виробничого середовища і трудового процесу.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1 або Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на якість проведення атестації робочих місць за умовами праці та правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах
Суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, частиною 1 ст. 101 Закону України « Про пенсійне забезпечення» передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому, відповідно до п. 6.8 та 6.9 Методичних рекомендацій, перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, зокрема на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене законодавством, підписує голова комісії за погодженням з профспілковим комітетом. Він затверджується наказом по підприємству, організації та зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії і посади яких внесено до переліку.
Матеріали атестації робочих місць є документами суворої звітності і зберігаються на підприємстві протягом часу, обумовленого пунктом 6.8.
Таким чином суд зазначає, що при виникненні у відповідача сумнівів він має право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однак матеріали справи не містять доказів щодо здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевірки необхідних документів.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обгрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у їх врахуванні при призначенні пенсії.
Продовжуючи розгляд справи суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні від 05.05.2025 року № 204850008115 відповідачем зазначено, що у наказах наявна інформація про підтвердження пільгового пенсійного забезпечення згідно Списку № 2 для робочих місць покрівельника рулонних покрівель та покрівель штучних матеріалів. Однак, вказана професія не відповідає професії розділу XXVII «Будівництво» Списку № 2 «Виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.6.2016 № 461, яким передбачені покрівельники рулонних покрівель та покрівель штучних матеріалів, зайняті на роботах із застосуванням мастик і ґрунтовок.
У постанові по справі №754/14898/15-а Верховний Суд стосовно аналогічних правовідносин зазначає, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 року №159/4178/16-а.
Як вже було встановлено судом вище, до заяви про призначення пенсії позивачем було долучено довідку від 26.02.2025 № 102 Комунального підприємства «Харківське ремонтно-будівельне підприємство», в якій вказано, що ОСОБА_1 працював повний робочий день в період з 16.01.2013 по 05.02.2021, виконував роботу покрівельника будівельного за професією, посадою покрівельника рулонних покрівель та покрівель із штучних матеріалів, зайняті на роботах із застосуванням мастик і ґрунтовок, що передбачена Списком № 2 розділ XXVII БУДІВНИЦТВО код КП 7139, підстава - постанова КМУ від 24.06.2016 р. № 461, пільговий стаж 8 років 0 місяців 21 день.
Підстава для видачі - наказ № 7-ОК від 16.01.2013, особиста картка П-2, відомості нарахування заробітної плати. Додаткові відомості - атестація робочих місць: наказ № 72- П від 10.07.2013 р., наказ № 32-Г1 від 19.04.2018.
Також до заяви додана копія наказу № 72-П від 10.07.2013 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» по КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство», яким затверджено результати атестації робочих місць за умовами праці та підтверджено пільги та компенсації за роботу в шкідливих та небезпечних виробничих факторах для робочих місць покрівельника рулонних покрівель та покрівель штучних матеріалів:- пільгове пенсійне забезпечення згідно Списку № 2;- доплата 12%;- додаткова відпустка 5 календарних днів.
Також до заяви про призначення пенсії позивачем була додана копія наказу № 32-П від 19.04.2018 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» по КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство», яким затверджено результати атестації робочих місць за умовами праці та підтверджено пільги та компенсації за роботу в шкідливих та небезпечних виробничих факторах для робочих місць покрівельника рулонних покрівель та покрівель штучних матеріалів: - пільгове пенсійне забезпечення згідно Списку № 2; - доплата 12%; - додаткова відпустка 4 календарних дні.
Згідно з нормами п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Водночас, відповідачем, не надано будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження його доводів щодо відсутності у позивача необхідного пільгового стажу за Списком №2 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з дня його звернення.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем рішення Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.05.2025 року № 204850008115 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії є таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
В той же час суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Суд не може зобов'язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.
Крім того, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством, позовні вимоги зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи з 16.01.2013 по 05.02.2021 згідно пільгової довідки від 26.02.2025 № 102 Комунального підприємства «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за результатами розгляду якої прийняти рішення, задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким розглянуто заяву позивача про призначення пенсії за віком від 14.03.2025 року, відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), таж позивача, який дає право на призначення такої пенсії не обраховувався, а суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта, суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2025 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у даній справі.
Крім того суд зазначає, що позивачем в якості відповідача зазначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, однак відсутні вимоги до вказаного відповідача, а отже відсутні підстави для задоволення позову до вказаного відповідача.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимог позивача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАСУ судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАСУ).
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 139 КАСУ витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Судові витрати - це витрати, які, згідно з КАСУ, повинні здійснити сторони для розгляду та вирішення адміністративної справи у суді. Після вирішення справи в суді судові витрати, що здійснила сторона, яка виграла справу, як правило, компен суються їй стороною, яка програла справу.
Норми права, що регулюють процесуальні відносини, пов'язані із визначенням розміру, сплатою та розподілом судових витрат, у своїй сукупності становлять інсти тут судових витрат.
Інститут судових витрат в адміністративному судочинстві має щонайменше такі функції: стриму ючу, стимулюючу та компенсаційну.
Механізм дії стримуючої (або інакше - запобіжної, превентивної) функції поля гає у тому, що особа, перш ніж звертатися до суду, повинна дуже добре зважити свої шанси виграти справу, оскільки в разі програшу справи вона несе ризик втратити не лише кошти, понесені нею у зв'язку з розглядом справи, а й кошти, витрачені відпо відачем. Цими самими мотивами повинен керуватися відповідач, оскільки у багатьох випадках йому невигідно буде заперечувати проти адміністративного позову, тому що це може призвести до ще більших втрат у разі програшу справи. Таким чином, інститут судових витрат сприяє зменшенню кількості безпідставних адміністратив них позовів та запобігає використанню судів не для вирішення спору, а для тиску на суб'єктів правовідносин шляхом створення судової тяганини.
З таких міркувань можна вивести й розуміння стимулюючої функції судових ви трат, яка полягає у тому, що сторонам у багатьох випадках вигідніше примиритися, не доводячи справу до судового розгляду, оскільки у разі продовження спору судові витрати лише зростуть. Тож інститут судових витрат стимулює сторони до швидко го і мирного врегулювання спору без судового розгляду справи по суті.
Компенсаційна функція судових витрат проявляється у тому, що інститут судових витрат передбачає за результатами розгляду справи відшкодування стороною, яка програла справу, витрат, що понесла сторона, яка виграла справу, а за допомогою судового збору державі частково компенсуються витрати на суди та здійснення су дочинства.
Отже, у разі вирішення спору не на користь відповідача понесені ним судові витрати на правничу допомогу не компенсуються.
Крім того, відповідно до ч.2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. по справі № 61-3416св18.
Судом встановлено, що згідно договору № 96 про надання правничої допомоги від 29.08.12025 року, додаткової угоди до договору № 96 про надання правничої допомоги від 29.08.2025 року, акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором № 96 про надання правничої допомоги від 29.08.2025 року та квитанції № 96 від 29.08.2025 року вартість послуг адвоката за надання правової допомоги становить 10000,00 грн.
Проте суд аналізуючи складність справи, кількість часу витраченого адвокатом на складання процесуальних документів, враховуючи те, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 4000,00 грн., понесених у зв'язку з розглядом справи, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26,м. Дніпро,Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49094) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати рішення Відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.05.2025 року № 204850008115 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2025 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у даній справі.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисяча) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.