Справа № 500/1063/26
22 квітня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позиції сторін, рух справи
ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просила:
визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26.01.2026 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у виконавчому провадженні №46872023;
зобов'язати державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винести постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у виконавчому провадженні №46872023 на суму 4000 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 46872023 здійснювалися виконавчі дії на підставі виконавчого листа № 2-610/11 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 заборгованості на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором №СМ-SMEE00/063/2008 від 14 серпня 2008 року на суму 279 569,22 доларів США, що складає еквівалент 2 218 409,71 грн, 153920,32 грн пені та судові витрати в сумі 1820 грн.
29.04.2025 ОСОБА_1 здійснено оплату в сумі 40 000 грн. 00 коп. відповідно до гарантійного листа ТОВ «ВІН ФІНАНС», яким 29.04.2025 надано ОСОБА_1 довідку про відсутність станом на 29.04.2025 заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № СМ-SMEE00/063/2008 від 14 серпня 2008 року.
26.01.2026 державним виконавцем Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову № 46872023 про закінчення виконавчого провадження на підставі поданої заяви стягувача про сплату боргу. 26.01.2026 державним виконавцем винесено постанову №46872023 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 237233,00 грн. і цього ж дня винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80093149 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 237233,00 грн.
Позивач зазначає, що станом на дату прийняття відповідачем постанови від 26.01.2026 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 розмір та умови стягнення виконавчого збору визначались положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404), відповідно до якого виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
На думку позивача, прийнявши виконання солідарного обов?язку від ОСОБА_1 в сумі 40 000,00 грн, зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором №CM-SMEE00/063/2008 припиняються, а стягнення виконавчого збору відповідно до ч.3 ст.40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника, не створює умови для стягнення з позивача усієї суми виконавчого збору без реального виконання рішення суду, а відтак спірна постанова прийнята не на підставі, не у спосіб, передбачені законом.
Посилаючись на положення статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», позивачка зазначає про те, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, при цьому розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми, відтак просить суд зобовязати державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винести постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у виконавчому провадженні №46872023 на суму 4000 грн.
Ухвалою від 02.03.2026 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 16.03.2026 відкрито провадження у справі, витребувано докази у відповідача.
Ухвалою від 02.04.2026 повторно витребувано докази у відповідача, продовжено строк розгляду справи на 20 днів.
До суду відзив відповідача не надійшов. На виконання ухвали від 02.04.2026 відповідач надав 03.04.2026 витребувані судлом докази.
Тернопільським міськрайонним судом 25.04.2011 видано виконавчий лист №2-610/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 заборгованості на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором №СМ-SMEE00/063/2008 від 14 серпня 2008 року на суму 279 569,22 доларів США, що складає еквівалент 2 218 409,71 грн, 153920,32 грн пені та судові витрати в сумі 1820 грн.
Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 18.03.2015 відкрито виконавче провадження №46872023 на підставі вказаного виконавчого листа.
Тернопільським міськрайонним судом 02.05.2025 винесено ухвалу у справі Nє 2-610/11, якою замінено сторону виконавчого провадження №46872023 стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс».
ТОВ «ВІН ФІНАНС» 08.04.2025 року надано ОСОБА_1 гарантійний лист №65800, відповідно до якого у разі оплати поручителем ОСОБА_1 суми 40 000 грн. 00 коп. у строк до 30.04.2025 за кредитним договором № CM-SMEE00/063/2008 від 14 серпня 2008 року, заборгованість ОСОБА_1 буде вважатися повністю погашеною та будь-які наступні вимоги кредитора щодо виконання зобов?язання за кредитним договором №СМ-SMEE00/063/2008 від 14 серпня 2008 року будуть вважатися недійсними.
29.04.2025 ОСОБА_1 здійснено оплату в сумі 40 000 грн. 00 коп.
26.01.2026 державним виконавцем Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чир Х.П. винесено постанову №46872023 про закінчення виконавчого провадження на підставі поданої заяви стягувача про сплату боргу безпосередньо стягувачу.
26.01.2026 державним виконавцем Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чир Х.П. винесено постанову №46872023 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 237233,00 грн і відкрито виконавче провадження №80093149.
Посилаючись на положення статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», позивачка зазначає про те, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, при цьому розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми, відтак просить суд византи протиправною і скасувати постанову від 26.01.2026 про стягнення виконавчого збору на суму 237233,00 грн і зобов'язати державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винести постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у виконавчому провадженні №46872023 на суму 4000 грн.
Перевіривши за матеріалами справи доводи позовної заяви і відзиву, суд зазначає таке.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є Закон України «Про виконавче провадження».
Верховний Суд у справі № 640/4599/21 (постанова від 24 грудня 2021 року) аналізуючи норми матеріального права, що регулювали порядок вчинення окремих виконавчих дій в різні періоди, зазначав, що 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), а Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), у свою чергу, втратив чинність.
Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Отже, аналіз наведеної норми свідчить про те, що виконавче провадження у цій справі розпочато на підставі Закону №606-ХІV, який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (18.03.2015). Втім, оскаржуване рішення про стягнення виконавчого збору державним виконавцем прийняте на підставі Закону №1404-VІІІ, Прикінцевими та перехідними положеннями якого встановлено, що після набрання чинності цього Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідачем оскаржувану постанову винесено 26 січня 2026 року, тобто в період дії Закону №1404-VІІІ (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII який набрав чинності з 28 серпня 2018 року, далі також - Закон № 2475-VIII).
Так, указаним Законом № 2475-VIII у статті 27 Закону №1404-VІІІ у частині другій слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».
Таким чином, відповідно до статті 27 Закону № 1404-VIII (в редакції Закону №2475-VIII та станом на дату винесення оскаржуваної постанови) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
У цьому контексті слід звернути увагу на те, що аналогічне правове регулювання діяло і станом на час відкриття ВП № 46872023.
Так, відповідно до вимог статті 28 Закону № 606-XIV (в редакції, чинній станом на момент відкриття ВП № 46872023), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Тобто, норми Закону № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII) не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов'язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Більше того, на це вказує і та обставина, що розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження.
Таким чином, Закон № 606-XIV (в редакції, чинній на момент відкриття ВП №46872023), так само як і Закон № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII), не ставлять можливість застосування санкцій у вигляді стягнення виконавчого збору в залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду або іншого виконавчого документу.
Відповідно до частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII) виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина 9 статті 27 Закону № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII)).
Відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Як встановлено судом, постановою від 26.01.2026 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-610/11, виданого 25.04.2011 Тернопільським міськрайонним судом, закінчено на підставі п.9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог законодавства прийнято наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» від 02.04.2012 №512/5.
За змістом пункту 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Відтак, у випадках передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов'язком, а не правом державного виконавця.
Наведений висновок узгоджується із позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 30.06.2021 у справі №460/2478/19.
Отже, стягнення виконавчого збору не залежить від здійснення державним виконавцем виконавчих дій в межах відповідного виконавчого провадження. Натомість, навіть за відсутності заходів з примусового виконання після завершення виконавчого провадження на підставі п. 9 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця наявний обов'язок винести постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від суми стягнення за виконавчим документом.
Відтак, доводи позивачки про те, що виконавчий збір може бути стягнено лише на суму фактичного виконання судового рішення, а також про те, що розмір виконавчого збору має обраховуватися з фактично стягнутої суми, не ґрунтується на положеннях закону.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.05.2023 у справі №420/1233/19, яку суд у силу положень ст. 242 КАС України застосовує під час розгляду цієї справи.
Щодо доводів позивачки про солідарний обов'язок сплати заборгованості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідно до виконавчого листа №2-610/11 від 25.04.2011 суд зазначає таке.
Згідно ч.1 ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором. (ч.ч.1, 2, 4 ст. 543 ЦК України)
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Тобто, солідарний обов'язок боржників за основним зобов'язанням породжує їх солідарне зобов'язання й за іншими платежами, пов'язаними з виконанням основного зобов'язання.
Враховуючи, що солідарним боргом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 була сума 2218409,71 грн основного боргу і 153920,32 грн пені, то й виконавчий збір має бути обрахований відповідачем виходячи з розміру саме цієї суми боргу відносно боржників.
Суд враховує, що порядок здійснення виконання рішення суду щодо стягнення боргу з солідарних боржників не врегульований законодавчо, проте під час виконання таких документів, окрім спеціальних норм, що регулюють діяльність виконавця, застосуванню підлягають й загальні норми законодавства.
Так, як вже було зазначено судом вище за текстом рішення, ч.1 ст. 541 ЦК України серед іншого, передбачає, що кредитор має право вимагати від солідарних боржників виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно приписів ч.4 ст. 27 Закону №1404 державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.
Згідно положень п.5 ч.1 ст. 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Таким чином, постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, що породжує обов'язок боржника, визначеного цим документом сплатити вказану в ньому суму. Невиконання наведеного обов'язку має безальтернативний наслідок у вигляді здійснення примусового стягнення визначеної в ньому суми.
Отже, у випадку примусового виконання рішення суду щодо стягнення боргу з солідарних боржників, волевиявлення державного виконавця щодо визначення конкретної особи від якої вимагається виконання обов'язку сплати всього або частини виконавчого збору оформлюється шляхом прийняття ним постанови про стягнення виконавчого збору.
У справі, що розглядається, у межах примусового виконання виконавчого листа №2-610/11 від 25.04.2011, відповідачем прийнято постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 26.01.2026.
Ухвалами суду від 16.03.2026 і 02.04.2026 витребувано у відповідача письмові докази щодо стягнення виконавчого збору під час виконання виконавчих листів у справі №2-610/11 з інших солідарних боржників ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Відповідач повідомив суд, що виконавчий збір у справі №2-610/11 про солідарне стягнення заборгованості на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ТОВ «Він Фінанс» за кредитним договором №СМ-SMEE00/063/2008 від 14 серпня 2008 року на суму 279 569,22 доларів США, що складає еквівалент 2 218 409,71 грн, 153920,32 грн пені та судові витрати в сумі 1820 грн з боржників ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не стягувався.
Таким чином, під час примусового виконання рішення суду по справі №2-610/11 від 15.03.2011 солідарний обов'язок боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 сплатити заборгованість на користь стягувача кореспондує солідарному обов'язку боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відшкодувати виконавчий збір на користь бюджету. А відтак, до моменту сплати суми виконавчого збору, рішення державного виконавця про стягнення такого виконавчого збору зберігають чинність і підлягають виконанню. Протилежні висновки супуречать раніше наведеному судом висновку та приписам ч.2 ст. 27 Закону №1404, ст. 28 Закону № 606-XIV, ст.ст. 541, 543, 554 ЦК України.
При цьому, суд вкотре зазначає, що солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі, і положення ЦК України передбачають можливість покладення обов'язку щодо сплати солідарного боргу як одного з боржників в повному обсязі, так і на інших до моменту його виконання у повному обсязі, що не свідчить протиправність вимагати відповідачем виконання обов'язку сплати виконавчого збору від кожного із боржників до моменту його виконання у розмірі 10% від суми основної заборгованості, що у цій справі становить 237233,00 грн.
Приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору в повному обсязі з кожного із боржників, відповідач повинен врахувати, що сплата суми виконавчого збору у повній мірі або його частини одним із боржником є підставою для припинення визначеного раніше державним виконавцем зобов'язання інших солідарних боржників зі сплати ідентичних сум виконавчого збору.
Оскільки розмір виконавчого збору по одному виконавчому документу при солідарному зобов'язанні не збільшується на кількість солідарних боржників, лише виконання солідарного обов'язку зі сплати виконавчого збору у повній мірі, виключає наявність правових підстав для подальшого стягнення з кожного із солідарних боржників виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.
У цій справі відповідач заперечив сплату будь-ким із солідарних борджників виконавчого збору на суму 237233,00 грн у справі №2-610/11 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 заборгованості на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ТОВ «Він Фінанс» за кредитним договором №СМ-SMEE00/063/2008 від 14 серпня 2008 року на суму 279 569,22 доларів США, що складає еквівалент 2 218 409,71 грн, 153920,32 грн пені та судові витрати в сумі 1820 грн. Не надав таких доказів позивач, не встановив їх також суд за результатами судового розгляду.
У досліджуваному випадку порушення прав позивача матиме місце тоді, коли державний виконавець фактично стягне із позивача суму коштів, розмір якої не відповідатиме значенню, визначеного в частині 2 статті 27 Закону №1404-VIII, тобто в більшому розмірі ніж 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню або після стягнення такої суми з іншого боржника за солідарними зобов'язаннями. При цьому, немає жодного значення, коли боржником чи державним виконавцем буде здійснено добровільна сплата чи примусове стягнення таких коштів в основному виконавчому провадженні із примусового виконання виконавчого листа, чи в окремому провадженні, в якому вирішуватиметься тільки питання стягнення заборгованості зі сплати виконавчого збору.
З урахуванням наведеного, суд не знайшов підстави вважати, що у спірному випадку, як станом на день винесення оскаржуваної постанови так і ухвалення рішення у цій справі, мало місце фактичне подвійне стягнення виконавчого збору із боржника.
Аналогічного висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд, виклавши його у постанові від 01 грудня 2025 року у справі № 460/9907/25.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про те, що спірна постанова про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 237233,00 грн у виконавчому провадженні №46872023 прийнята у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим не підлягає скасуванню, а відтак не підлягають задоволенню вимоги про її скасування і зобов'язання державного виконавця винести постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору на суму 4000 грн.
Інші доводи та обґрунтування сторін не впливають на прийняте судом рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат не здійснюється у силу положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 22 квітня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул. Острозького князя, 14, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46006, код ЄДРПОУ 45000236);
третя особа:
- ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) .
Головуючий суддя Грицюк Р.П.