про повернення позовної заяви
Справа № 500/2071/26
23 квітня 2026 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Дерех Н.В., , перевіривши виконання вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
03 квітня 2026 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 07 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням та доказами поважності інших причин його пропуску.
На виконання вказаної ухвали суду представник позивача подав до суду заяву про усунення недоліків, в якій просить вважати строки на звернення позивача до суду з позовною заявою у даній справі №500/2071/26 не пропущеними, а у випадку якщо суд дійде до висновку про пропущення таких строків, поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду у зв'язку з тим, що обмеження працівнику строку звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є протиправним. Просить врахувати, що Рішенням Великої палати Конституційного Суду України за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України № 1-р/2025 від 11.12.2025 Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення. Таким чином, суд, ухвалюючи рішення про залишення позовної заяви без руху саме з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період після 19.07.2022 застосував норму, визнану неконституційною на час постановлення зазначеної ухвали.
Так, частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України передбачено), що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 дійшов висновку, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справа № 380/17776/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, 03 серпня 2023 року справа № 280/6779/22.
Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 та текст статті 234 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
В даному рішенні Конституційного Суду України вказано, що Законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов'язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.
Отже, установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Водночас, тримісячний строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні - ч. 2 ст.233 КЗпП України, є діючою нормою, оскільки Рішенням Конституційного Суду від 11.12.2025 року у справі №1-7/2024(337/24) визнана неконституційною нормою саме ч.1 ст.233 КЗпП України, яка стосується працівників, які продовжують роботу (службу).
Відтак, згідно з позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 по справі №1-7/2024(337/24), для працівника, який продовжує працювати не застосовується тримісячний строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, тоді як у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні застосовується тримісячний строк звернення до суду з моменту звільнення (одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Зміст заявлених позовних вимог та обґрунтування у позовній заяві дають підстави вважати, що спір у цій справі виник щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення за період проходження військової служби з 19.07.2022 по 21.06.2023, та з 22.06.2023 по 08.04.2025.
У період з 30.10.2020 по 21.06.2023 включно ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, у період з 22.06.2023 по 08.04.2025 включно - у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, що не заперечується позивачем.
Згідно з Витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 08.04.2025 №105 ОСОБА_1 звільнено з військової служби на підставі підпункту «б» п. 3 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас Збройних Сил України за станом здоров'я.
Доказів проходження військової служби станом на день звернення до суду з даним позовом (02.04.2026), позивачем суду не подано.
Отже, звернувшись до суду із вказаним позовом 02.04.2026 (вх.№2328/26 від 03.04.2026), позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду із вказаними вимогами.
При цьому, жодних фактичних обставин, які б перешкоджали позивачу звернутись у визначений законодавством строк подана заява про поновлення строку звернення до суду не містить.
Таким чином, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду із позовною заявою, встановлений ст. 122 КАС України, а вказані у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду доводи не спростовують факт пропуску строку та не підтверджують поважність пропуску такого строку.
Згідно з п. 1 та п.9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Відповідно до частини шостої статті 169 КАС України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
Таким чином, позовну заяву і додані до неї документи слід повернути позивачеві.
Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169, статтями 241, 248 КАС України, суд,
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду та відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Позовну заяву і додані до неї документи ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою і доданими до неї документами.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 23 квітня 2026 року.
Суддя Дерех Н.В.