Справа № 500/7434/25
23 квітня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просить ухвалити рішення яким, стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 на загальну суму 13078,29 грн (тринадцять тисяч сімдесят вісім гривень, 29 копійок) майнової шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з наказом НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України "Про призначення службового розслідування" від 20.09.2025 № 4875-АГ, з метою з'ясування причин та обставин, викладених в рапорті коменданта ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.09.2025 № 22.2/73779/25-Вн щодо факту неприбуття з відпустки для лікування до місця тимчасової дислокації підрозділу ( АДРЕСА_1 ) сержанта ОСОБА_1 . За результатом проведеного службового розслідування підтверджено факт неприбуття 17.09.2025 з відпустки для лікування до місця тимчасової дислокації підрозділу ( АДРЕСА_1 ) інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби другої прикордонної комендатури швидкого реагування сержанта ОСОБА_1 . Разом з тим, під час проведення службового розслідування, щодо факту неприбуття для лікування до місця тимчасової дислокації підрозділу сержанта ОСОБА_1 встановлено факт безпідставного нарахування грошового забезпечення за період фактичного невиконання військовослужбовцем обов'язків військової служби на загальну суму 13 078, 29 грн (тринадцять тисяч сімдесят вісім гривень, 29 копійок), що й слугувало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Відповідач у встановлений судом строк правом на подання відзиву на позов та доказів на його обґрунтування не скористався, з клопотанням про продовження процесуального строку для подання відзиву не звертався.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 05.01.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду документів, перерахованих в Акті про відсутність вкладень від 01.01.2026. У вказаний строк позивач виконав в повному обсязі вимоги ухвали суду, подав до суду необхідні документи.
Ухвалою суду від 12.01.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 12.01.2026 надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місця реєстрації.
Проте, до суду повернувся конверт з вказаною ухвалою суду та довідкою відділення поштового зв'язку із зазначенням "адресат відсутній за вказаною адресою" з проставленням календарного штемпеля 29.01.2026 (арк. справи 40).
Отже, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі надіслана за адресою місця реєстрації проживання відповідача, однак, не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин.
За наведених обставин суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд цієї адміністративної справи.
Пунктом 5 частини шостої статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з пунктами 82, 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою "Судова повістка", працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" або реєстрованого поштового відправлення з позначкою "Адміністративна послуга" такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду 22.04.2021 у справі № 0840/3762/18, від 12.08.2020 у справі № 520/1066/2020, у постанові від 23.11.2023 у справі №215/7312/20.
Отже, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин. Відтак у силу вимог пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України слід вважати, що копія ухвали про відкриття провадження у справі вручена відповідачу належним чином29.01.2026.
Додатково 10.03.2026 відповідача повідомлено про відкриття провадження у цій справі та про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб-порталі судової влади України (арк. справи 41).
Суд здійснив всі, передбачені КАС України, заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Ухвалою суду від 12.03.2026 продовжено процесуальний строк розгляду справи на 1 місяць.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.
Наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України "Про особовий склад" від 28.12.2023 № 966-ОС сержанта ОСОБА_1 (П-077247), призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зарахованого наказом Голови Державної прикордонної служби України від 02.12.2023 № 1740-ОС у розпорядження начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону, який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, з 28.12.2023 (арк. справи 26).
Наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України "Про особовий склад" від 11.12.2024 № 1690-ОС, сержанта ОСОБА_1 (П-077247), призначено на посаду інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби другої прикордонної комендатури швидкого реагування, звільнивши з посади інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби другої прикордонної комендатури швидкого реагування згідно з підпунктом 4 пункту 93 розділу IV Положення, з 11.12.2024 (арк. справи 27).
У рапорті коменданта ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.09.2025 № 22.2/73779/25-Вн, в якому викладений факт неприбуття 17.09.2025 з відпустки для лікування до місця тимчасової дислокації підрозділу ( АДРЕСА_1 ) інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби другої прикордонної комендатури швидкого реагування сержанта ОСОБА_1 .
Наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України "Про особовий склад" від 20.09.2025 № 1139-ОС, сержанта ОСОБА_1 (П-077247), інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби другої прикордонної комендатури швидкого реагування, визнано таким, що самовільно залишив військову частину (місця проходження військової служби) з 17.09.2025. Не зараховується період військової служби до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії з 17.09.2025 до дня повернення до виконання обов'язку. Виплату грошового, продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством для військовослужбовців, не здійснюється з 17.09.2025 до дня повернення до виконання військового обов'язку (арк. справи 26 зворот).
Наказом НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України "Про призначення службового розслідування" від 20.09.2025 № 4875-АГ, з метою з'ясування причин та обставин, викладених в рапорті коменданта другої прикордонної комендатури швидкого реагування полковника ОСОБА_2 від 19.09.2025 №22.2/73779/25-Вн щодо факту неприбуття з відпустки для лікування до місця тимчасової дислокації підрозділу ( АДРЕСА_1 ) сержанта ОСОБА_1 (арк. справи 24).
За результатом проведеного службового розслідування підтверджено факт неприбуття 17.09.2025 з відпустки для лікування до місця тимчасової дислокації підрозділу ( АДРЕСА_1 ) інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_2 швидкого реагування сержанта ОСОБА_1 .
Разом з тим, під час проведення службового розслідування, щодо факту неприбуття для лікування до місця тимчасової дислокації підрозділу сержанта ОСОБА_1 встановлено факт безпідставного нарахування грошового забезпечення за період фактичного невиконання військовослужбовцем обов'язків військової служби на загальну суму 13 078,29 грн (тринадцять тисяч сімдесят вісім гривень, 29 копійок).
Згідно з довідкою-розрахунком від 22.09.2025 № 1194, нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період 17.09.2025 - 30.09.2025 сержанта ОСОБА_1 , за період фактичної відсутності з 17.09.2025 - 30.09.2025, нараховано та сплачено щомісячне грошове забезпечення на загальну суму 13 078,29 грн (тринадцять тисяч сімдесят вісім гривень, 29 копійок) (арк. справи 25 зворот).
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 169 КАС України Військова частина НОМЕР_1 направила ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 , лист від 23.12.2025 № 10/26268-25-Вих про добровільне відшкодування завданої шкоди. На час направлення позову військовослужбовцем не відшкодовано завдану шкоду державі у сумі 13 078,29 грн (тринадцять тисяч сімдесят вісім гривень, 29 копійок).
Станом на грудень 2025 року залишок коштів, які отримано сержантом ОСОБА_1 без належної на те правової підстави, за час відсутності на військовій службі з 17.09.2025 - 30.09.2025 становить 13 078,29 грн (тринадцять тисяч сімдесят вісім гривень, 29 копійок
На момент подання позовної заяви позивач до місця служби не прибув і вважається таким, який самовільно залишив військову частину.
Оскільки, відповідач є недобросовісним набувачем коштів в сумі 13 078,29 грн (тринадцять тисяч сімдесят вісім гривень, 29 копійок), добровільно їх не повернув, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Мотивувальна частина
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з статтею 3 Закону № 2232-ХІІ, правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 №1075-XIV (далі - Закон № 1075-XIV) військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 1075-XIV Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 548-ХІV (далі - Статут).
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За приписами статей 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 № 160-ІХ (далі - Закон № 160-ІХ).
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Відповідно до статті 3 Закону № 160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (частина три).
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом (частиною четверта).
Особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України (частина п'ята).
Завдана особою шкода, не пов'язана з виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків, відшкодовується в порядку, передбаченому законами України (частина шоста).
Статтею 4 Закону № 160-ІХ визначено, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Частиною четвертою статті 8 названого Закону № 160-ІХ також установлено, що розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Відповідно до статті 12 Закону № 160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Наявними у справі доказами підтверджується, що військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 становить 13078,29 грн (тринадцять тисяч сімдесят вісім гривень, 29 копійок).
Відтак, оскільки з відпустки для лікування до місця тимчасової дислокації підрозділу ( АДРЕСА_1 ) сержант ОСОБА_1 - інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби другої прикордонної комендатури швидкого реагування не прибув і вважається таким, який самовільно залишив військову частину, він є недобросовісним набувачем коштів в сумі 13 078,29 грн (тринадцять тисяч сімдесят вісім гривень, 29 копійок) та добровільно їх не повернув.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що станом на дату розгляду справи, кошти переплаченого грошового забезпечення відповідачем не повернуто, а тому такі підлягають до стягнення в судовому порядку.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням встановлених у справі обставин, позивач довів суду правомірність заявлених вимог, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не спростовані відповідачем, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.
Судові витрати
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином за відсутності понесених судових витрат у даній справі, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з відповідача на користь суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 майнову шкоду на загальну суму 13078,29 грн (тринадцять тисяч сімдесят вісім гривень, 29 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 23 квітня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 );
відповідач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 РНОКПП: НОМЕР_5 ).
Головуючий суддя Юзьків М.І.