Справа № 420/32744/25
23 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Позивачка звернулася з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державної міграційної служби України, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та Державної міграційної служби України, яка полягає у неприйнятті рішення щодо прийняття заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 19.03.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області та Державну міграційну службу України прийняти рішення щодо прийняття заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в прийнятті заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у порядку визначеному Законом України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за №1146/19884.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що 19.03.2025 року звернулася до Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яка була надіслана до ДМС України для прийняття рішення. У травні 2025 року отримала листа від ДМС України № 8.5-5205/1-25 від 13.05.2025 року де було зазначено, що вказані в заяві обставини вже були предметом опрацювання ДМСУ під час розгляду заяв матері та батька від 27.02.2023 та судовими інстанціями під час оскарження рішення прийнятого за результатами її розгляду. Щодо фотокопій постів, то ДМСУ зазначило, що при їх вивченні, не вдалося встановити, що є автором постів, і підстав вважати що використовуються соціальні мережі для висловлення проукраїнської антиросійської позиції відсутні.
Позивачка зазначає, що підставами для звернення із заявою є загроза її переслідування у країні походження у зв'язку із політичними переконаннями, оскільки займає активну проукраїнську позицію та веде власний телеграм-канал "Real Life in UA", в якому засуджує військову агресію рф проти України. У разі повернення до країни походження, спецслужбами рф буде проведена ретельна перевірка життя та діяльності за час перебування за межами рф. З огляду на те, що відкрито висловлює свою проукраїнську позицію та засуджує дії рф в Україні, російською владою це буде розцінене як підтримку ворога. У зв'язку з цим може зазнати переслідувань.
Заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в порушення Порядку №649 було повернуто та не було надано вмотивоване рішення щодо причин неможливості прийняття. Просить задовольнити позовні вимоги.
ДМС України та ГУ ДМС в Одеській області надали відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнали та зазначили, що проаналізувавши обставини, викладені у заяві ОСОБА_1 від 19.03.2025 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, ДМС встановила, що зазначені у ній обставини вже були предметом опрацювання під час розгляду заяв матері та батька позивачки від 27.02.2023, а також судовими інстанціями під час оскарження рішення, прийнятого за результатами їх розгляду. Щодо фотокопій постів, ДМС зазначила, що при їх вивченні не вдалося встановити, що саме позивачка є автором постів, а також відсутні підстави вважати, що позивач використовує соціальні мережі для висловлення проукраїнської та антиросійської позиції. Заява ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не розглядалася з огляду на порушення нею законодавства у сфері шукачів захисту в частині порядку і строків звернення із заявою та те, що Україна перебуває в умовах правового режиму воєнного стану у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації (рф) проти України, що і зумовило застосування до неї, як громадянки російської федерації, як держави-агресора, положення статті 9 Конвенції про статус біженців 1951 року, до якої Україна приєдналася на підставі Закону України "Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців" від 10.01.2002 № 2942-III.
ОСОБА_1 подала відповідь на відзив в якому зазначила, що стаття 9 Конвенції про статус біженців 1951 року не може використовуватися як підстава для відмови за заявою про надання захисту по суті, а також як підстава для обмеження доступу до процедури надання захисту.
Судом встановлені такі обставини по справі.
19.03.2025 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 особисто звернулася до Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту з додатками (вх. № В-228/6/5101-25 від 19.03.2025 року).
28.03.2025 ГУ ДМС в Одеській області заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту від 19.03.2025 надіслано до ДСОБГ ДМС України задля прийняття всебічного управлінського рішення та проведення додаткових перевірочних заходів у межах міжнародного та національного законодавства (супровідний лист № 5100.5.1-3028/51.3-25), про що було повідомлено позивачку листом від 28.03.2025 № В-228/6/5101-25/5100.5.1/3029-25.
Листом від 13.05.2025 року № 8.5-5205/1-25 Державна міграційна служби України повідомила ОСОБА_1 , що проаналізувавши обставини, які були зазначені у заяві від 19.03.2025 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, ДМСУ встановило, що зазначені обставини в заяві вже були предметом опрацювання ДМСУ під час розгляду заяв матері та батька позивачки від 27.02.2023 та судовими інстанціями під час оскарження рішення прийнятого за результатами її розгляду. Щодо фотокопій постів, то ДМСУ зазначило, що при їх вивченні, не вдалося встановити що саме Позивачка є автором постів, і підстав вважати що вона використовує соціальні мережі для висловлення проукраїнської/антиросійської позиції-відсутні. Зазначили, що Україна перебуває в умовах воєнного стану у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України та до Позивачки застосовуються положення статті 9 Конвенції про статус біженців 1951 року, у зв'язку з чим ДМСУ повертає заву та наявні матеріали.
Позивачка не погоджується з таким рішенням і звернулась до суду з цим позовом.
Правовідносини у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні визначено Законом України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 року №3671-VI (далі - Закон №3671-VI), Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI).
Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону № 3671-VI особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.
У частині першій статті 7 Закону № 3671-VI визначено, що оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.
Частиною 6 статті 5 Закону № 3671-VI визначено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 3671-VI рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 р. № 649 затверджені Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця і додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту (далі Правила)
Відповідно до п. 2.1. Правил, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбачених Законом встановлює особу заявника та вчиняє дії зазначені у цьому пункті щодо реєстрації заяви та перевіряє інші обставини.
Згідно п.2.2. Правил, рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається територіальним органом ДМС протягом робочого дня, в який до нього звернулась відповідна особа.
Пункт 2.4. У разі наявності передбачених Законом підстав територіальний орган ДМС ухвалює рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом (додаток 2). Після ухвалення рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС:
видає особі письмове повідомлення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням підстав для відмови у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 3);
під підпис ознайомлює заявника з порядком оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
вносить відповідні відомості до журналу реєстрації осіб.
Системний аналіз вищенаведених приписів законодавства, дає підстави для висновку, що результатирозгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребус додаткового захисту, оформлюсться наказом у порядку визначеному Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та Правил №649.
Як вбачається з матеріалів справи цієї справи ОСОБА_1 особисто звернулась до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що не спростовується відповідачами по справі.
Разом з тим, органи ДМС, дії, передбачені пунктом 2.1, 2.2, 2.4, 2.5 розділу ІІ Правил № 649 не вчинили, заяву з додатками повернули, зіславшись на те, що це питання вже було предметом розгляду при вирішення заяв батьків ОСОБА_2 та наявності судових рішень по ним.
При цьому, органи ДМС фактично розглянули заяву та відмовили ОСОБА_1 у визнанні біженкою чи особою, що потребує додаткового захисту, оскільки дали оцінку наданим позивачкою обґрунтуванням щодо підстав звернення з такою заявою та висловили свою позицію щодо матеріалів доданих до заяви.
Суд вважає, що відповідачі не тільки порушили процедуру прийняття та розгляду заяви позивачки, але і передчасно та знову в порушення процедури фактично прийняли рішення та зробили висновки щодо відсутності підстав для визнання її біженкою чи особою, що потребує додаткового захисту, тобто про відмову у задоволенні заяви.
Суд відхиляє посилання відповідачів на те, що вказані у заяві питання вже були предметом розгляду органів ДМС і суду, оскільки відповідно до матеріалів справи №420/30587/23, мати позивачки у цій справі - ОСОБА_3 , із заявою до ДМС України про визнання біженцями та особами що потребують додаткового захисту її та неповнолітніх дітей, звернулась 27.02.2023 року і зазначала підстави визнання такою та вказала на обставини які стосувались тільки її. Позивачка у цій справі та той момент ще була неповнолітньою і жодних вимог не завляла.
Адміністративний позов, що був поданий ОСОБА_3 у справі №420/30587/23 був заявлений також і в інтересах неповнолітніх дітей, в тому числі ОСОБА_1 .
У цій справі, судом встановлено, що ОСОБА_1 подає заяву до органів ДМС вже як повнолітня особа та вказує інші підстави для визнання її біженкою чи особою що потребує додаткового захисту ніж зазначали до цього зазначали її батьки, та які вона безпосередньо пов'язує зі своєю власною позицією щодо збройної агресії рф проти України та її діяльністю у зв'язку з цим.
Таким чином посилання ДМС України, що вказані обставини вже були предметом розгляду є помилковим.
Щодо посилань відповідачів у своєму листі на статтю 9 Конвенції про статус біженців 1951 року, суд погоджується з позицією позивачки, що зазначене не може використовуватися як підстава для обмеження доступу до процедури надання захисту.
З урахуванням викладеного, у зв'язку з наявністю у матеріалах справи доказів на підтвердження вчинення позивачкою дій щодо звернення до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про надання йому статусі біженця або особи, яка потребує додаткового захисту та відсутністю доказів прийняття рішення щодо прийняття заяви чи відмови у її прийнятті відповідачем, суд вважає, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність, яка полягає у неприйнятті рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом у порядку визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правил №649.
З урахуванням чого позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Судом не надається в межах даної справи оцінка викладеним у заяві-анкеті позивачки про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту обставинам, оскільки розгляд поданих до відповідача разом із заявою документів є виключно повноваженнями ГУ ДМС в Одеській області.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1. ст. 77 КАС України позивачкою доведені ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення.
В той же час, відповідачі не надали суду належні та допустимі докази, не виклали правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
У підсумку, з урахуванням вищезазначеного, у сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.241-246 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та Державної міграційної служби України, яка полягає у неприйнятті рішення щодо прийняття заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 19.03.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області та Державну міграційну службу України прийняти рішення щодо прийняття заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в прийнятті заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у порядку визначеному Законом України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за №1146/19884.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.