23 квітня 2026 р. № 400/1561/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ,
провизнання дій протиправними, скасування наказу №1129 від 30.12.2025 року в частині, зобов'язання вчинити певні дії, скасування наказу №1 від 01.01.2026 року в частині,
Позивач- ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо взяття на облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 та його подальшої мобілізації.
- скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) №1129 від 30.12.2025 року в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 з військового обліку на підставі тимчасового посвідчення.
- визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 у списки особового складу військової частини НОМЕР_1 і на усі види забезпечення.
- скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) №1 від 01.01.2026 року в частині зарахування до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Позивач обґрунтовує позов тим, що його було виключено з військового обліку 20.04.2022 року на підставі п.6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Згідно положень ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ, чинного на день виникнення спірних правовідносин, такої підстави про виключення з військового обліку тих осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину немає. Водночас означена норма не може бути застосовано у спірних правовідносинах, оскільки позивач був виключений з військового обліку, про що зроблено відповідний запис в графі 14 «підстава для виключення з військового обліку» тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_5 . Виключений з військового обліку означає, що особа втрачає статус військовозобов'язаного та на неї не поширюються обов'язки з військового обліку. Процедурне рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов'язаного/резервіста. Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Відповідач 1 ІНФОРМАЦІЯ_4 надав суду відзив, в якому просить відмовити у позові, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають усі військовозобов'язані громадяни України, які досягли 25-річного віку. Водночас Закон № 2232-ХІІ не містить обмежень щодо кількості раз, взяття на військовий облік у випадку, якщо особа раніше перебувала на військовому обліку призовників. Тобто, громадянин України, який раніше перебував на військовому обліку призовників, і був виключений з військового обліку військовозобов'язаних, підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у разі, якщо підстави, за якими він був виключений, відпали. Здійснюючи запис у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного про виключення позивача з військового обліку у якості підстави було посилання на пункт 6 частини 6 відповідної статті Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
У зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ, який набрав законної сили 18.05.2024 року, (далі Закон № 3633-ІХ), редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини 6 було виключено. Крім того, 18.05.2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 . Згідно пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону. Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством. Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави. У зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-ХІІ було звужено коло підстав для виключення з військового обліку.
Відповідач 2- Військова частина НОМЕР_1 надала суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки відповідно до частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах перелік яких зазначений у законі. Так, законодавець не визначає підставу для звільнення з військової служби : рішення суду. З доданих до позову документів не вбачається, що Позивач на момент звернення до суду мав підстави для звільнення з військової служби. Щодо твердження Позивача про можливості звільнення з військової служби в період призупинення військової служби, відповідач зазначив, що для звільнення з військової служби законодавством передбачена відповідна процедура. Відповідно до ч. 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється. Так, у випадку наявності підстав для звільнення з військової служби під час воєнного стану Позивач повинен дотримуватися процедури визначеної законодавством України для діючих військовослужбовців.
Відповідно до ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був виключений з військового обліку на підставі п.6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного № НОМЕР_5 від 20.04.2022 року, в якому у п.14 зазначено, 09.09.2008 знятий з військового обліку військовозобов'язаних з виключенням із військового обліку, як засудженого до позбавлення волі. Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва, справа №1-253/08 від 09.09.2008.
У позові зазначено, що 30.12.2025 співробітниками ТЦК позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де його безпідставно було взято на облік, жодної заяви про взяття його на облік він не писав.
На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №1129 від 30.12.2025 року «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» позивача призвано на військову службу та направлено до військової частини НОМЕР_1
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1 від 01.01.2026 року позивач був зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.01.2026 №1, позивача було визнано такими, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , в місці дислокації АДРЕСА_4 з « 01» січня 2026 року.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався. Воєнний стан в Україні триває й наразі.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу» № 2232-ХІІІ Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.(ч.1 ст.33 ЗУ № 2322).
Згідно з частиною першою статті 34 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 37 Закону України « Про військовий обов'язок та військову службу» взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:
2) на військовий облік військовозобов'язаних:
які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
Відповідно до пп. 6 ч.6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232 ( в редакції чинній на момент виключення з обліку 09.09.2008) було передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які:
6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
У тимчасовому посвідченні зазначено, що позивач був вироком Заводського районного суду м. Миколаєва, справа №1-253/08 від 09.09.2008 засуджений до позбавлення волі.
В подальшому, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX, ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" була викладена в новій редакції, а саме:
виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Ця редакція набрала чинності з 18 травня 2024 р.
Позивач, зазначає у позові, що він був виключений з військового обліку та заяву про взяття його на облік не писав.
Стосовно цих доводів суд зазначає, що інститут виключення з військового обліку, з підстав передбачених ст.37 Закону, не є інститутом на підставі якого особа набуває якийсь незворотній правовий статус.
Виключення з військового обліку, це віднесення законодавцем особи до певної категорії, яка на його думку в цей час не підлягає призову на військову службу. Але, це виключення діє саме на час дії відповідного Закону. Зміна законодавцем підстав виключення з військового обліку, та відповідно категорій осіб, які не підлягають призову, відповідно може змінити становище особи.
Станом до 18 травня 2024 ( дата набрання чинності змін внесених до ЗУ №2232) позивач користувався правом на звільнення від військового обов'язку. Після цієї дати позивач вже не користується зазначеним звільненням від військового обов'язку та на нього покладений військовий обов'язок і відповідач має право взяти його на військовий облік.
Зазначене є законним способом регулювання з боку Держави, кола осіб, на яких безпосередньо покладається обов'язок, передбачений ст.65 Конституції України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Держава має суверенне право шляхом прийняття відповідних законів, як зменшувати, так і збільшувати коло цих осіб. Межи цього коло визначені у ст.65 Конституції лише одним критерієм - громадянством України. Як вбачається з поданих позивачем додатків до позову, він цьому критерію відповідає.
Нова редакція статті 37 ЗУ №2232 від 18 травня 2024 встановила нові підстави виключення з військового обліку, які почали діяти з 18 травня 2024 та взяття на облік. Наслідком нового унормування стало те, що якщо особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такій облік.
Аргументи позивача зводяться до того, що відповідно до ст. 58 Конституції України, зміни закон не має зворотної дії в часі і не може бути застосовані до спірних правовідносин.
Стаття 58 ч. 1 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 р. (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
У пункті 4 Порядку № 560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.
Отже, норми ст. 37 Закону №2232-ХІІ, станом на дату взяття позивача на облік, не містять такої підстави для виключення з військового обліку осіб, які засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Суд зазначає, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави, тому у зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було звужено коло підстав для виключення з військового обліку.
Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок. З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.
Відповідно до п.81постанови КМУ № 560 передбачено призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють:
військовозобов'язаних та резервістів - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі призову військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.{Пункт 81 в редакції Постанови КМ № 1130 від 01.10.2024, яка набрала чинності 03.10.2024}.
Отже п.81 постанови КМУ №560 передбачено право районних ТЦК здійснювати взяття на облік військовозобов'язаних (18-60) та призивати на військову службу, а правових підстав передбачених ст. 37 Закону України « Про військовий обов'язок та військову службу» для виключення позивача з військової служби немає, тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на облік позивача та його подальшої мобілізації, скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1129 від 30.12.2025, зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 з військового обліку на підставі тимчасового посвідчення задоволенню не підлягають.
Позивач 01.01.2026 був зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 та 01.01.2026 наказам командира військової частини визнано таким, що самовільно залишив військову частину.
Позивач зазначає, що самовільне залишення військової частини не перешкоджає виданню наказу командира про звільнення позивача з військової служби, оскільки відповідно до норм ст.24 Закону №2232-ХІІ та п.144-5 Положення №1153/2008, які імперативно зобов'язують командира військової частини звільнити військовослужбовця, військову службу якому призупинено та стосовно якого обвинувальний вирок суду набрав законної сили, звільнити з військової служби .
Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.24 Закону України « Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється. Абзац перший частини другої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4392-IX від 30.04.2025}.
Отже військова служба позивача не призупиняється.
Крім того, відповідно до ч.4 ст.26 Закону України» Про військовий обов'язок та військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
2) під час дії воєнного стану:
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волію
Отже , звільненню з військової служби підлягають військовослужбовці, які при проходженні військової служби були засудженні до позбавлення волі вироком суду. Тому вирок суду 2008 року не може стати підставою в 2026 році для звільнення з військової служби.
Отже, позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати по справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. О. Гордієнко